Спосіб одержання притискних мікроконтактів між металевими електродами

1. Спосіб одержання притискних мікроконтактів між металевими електродами, що включає очищення поверхні електродів, з'єднання їх один з одним, який відрізняється тим, що 3 29170 застосовують різні види демпферів, на які кріпляться електроди, що утворять мікроконтакт. Однак це не призводить до кардинальних змін у забезпеченні життєздатності створених мікроконтактів. У той же час підбір демпфера роблять індивідуально для кожного електрода, що значно збільшує час підготовки пристрою для створення мікроконтактів до роботи. В основу корисної моделі поставлено завдання спрощення технології, скорочення підготовчих операцій, збільшення механічної стабільності й часу життя мікроконтактів, які створюють. Поставлене завдання досягається тим, що у відомому способі одержання мікроконтактів, обраному як прототип, що включає очищення поверхні електродів, з'єднання їх один з одним, відповідно до корисної моделі як електроди використовують металеві провідники, які закріплюють кожний за обидва кінці, а з'єднання електродів здійснюють шляхом взаємного скручування в межах пружної деформації до появи електричного контакту. Крім того як електроди можуть бути використані металеві провідники різної конфігурації, наприклад, із дроту або фольги, а також у вигляді металевих покриттів, осаджених на інші провідники або підкладки з діелектриків. Це значно розширює коло матеріалів, з яких можуть бути виготовлені електроди. Значною перевагою запропонованого способу є відсутність складних притискних механізмів і спеціальної системи регулювання. Це спрощує технологію створення мікроконтактів, скорочує кількість підготовчих операцій. Наприклад, значно полегшується процес хімічної або електрохімічної обробки при анодируванні поверхні електродів, яке необхідне для виготовлення мікроконтактів вентильних металів. Завдяки взаємному скручуванню електродів збільшується механічна стабільність і час життя мікроконтактів, що створюють. Спосіб здійснюють наступним чином. Електроди у вигляді металевих провідників протяжного типу закріплюють за обидва кінці кожний, розташовують поруч один з одним і починають скручувати один з одним або один відносно іншого. За рахунок зусилля зсуву, що виникає при зміщенні елементів скрутки, в області їхнього зіткнення відбувається зрізання мікроділянок поверхонь разом з окислами й забрудненнями. Мікроконтакти утворяться в результаті торкання очищених ділянок електродів, зберігаючи стабільність за рахунок взаємного скручування останніх. Як електроди можуть бути використані металеві провідники різної конфігурації, наприклад, із дроту або фольги, у вигляді металевих покриттів, нанесених на інші провідники або підкладки з діелектриків. Забезпечивши електродам можливість переміщень у площині перекриття можна, міняючи зусилля притиску й місце торкання електродів, багаторазово одержувати мікроконтакти з різними опорами на одній і тій же парі електродів. 4 Запропонований спосіб значно спрощує технологію виготовлення одиничних мікроконтактів, наприклад, за рахунок виключення процесу виготовлення електрода у формі голки й декількох мікроконтактів внаслідок відсутності складних притискних механізмів, демпферів і спеціальної системи регулювання, а також за рахунок виключення повторного монтажу електродів, що особливо важливо, коли мікроконтакти використовуються при низьких температурах. В останньому випадку скорочується витрата рідкого холодоагенту. Спрощення технології виготовлення мікроконтактів розширює коло матеріалів, з яких вони можуть бути виго товлені, і скорочує витрати металів високого ступеня очищення та хімічних реагентів, які використовують при виготовленні електродів. Джерела інформації: 1. A.V.Khotke vich and I.K.Yanson. Atlas of Point Contact Spectra of Electron-Phonon Interactions in Metals . Kluwer Academic Publishers, Boston/Dordrecht/London, 1995, 151p. 2. A.c. CPCP, №834803, МПК3 Н01L21/28, 1981.