Спосіб визначення зварюваності конструкційних матеріалів

Спосіб визначення зварюваності конструкційних матеріалів, який відрізняється тим, що він розглядається як властивість матеріалу утворювати нероз'ємне з'єднання з необхідною якістю й рівнем фізико-механічних і функціональних властивостей, а критерієм визначення зварюваності є ступінь деградації 3 зварюваності і його розрахункової схеми. Що дозволить оцінювати зварюваність: 1. не тільки металів, а і інших конструкційних матеріалів, таких як кераміка, пластмаси, композиційні матеріали й т.д.; 2. з огляду на вплив технології зварювання; 3. для будь-яких комбінацій «технологія зварювання - матеріал»; 4. об'єктивно, ґрунтуючись на запропонованому чисельному ступені. Поставлені завдання досягаються тим, що спосіб визначення зварюваності конструкційних матеріалів розглядається відштовхуючись від того, що зварюваність є властивість матеріалу. Це дозволяє регламентувати критерій чисельного визначення зварюваності - ступінь деградації матеріалу, тобто на скільки змінилися критично важливі з погляду вимог експлуатації характеристики матеріалу з'єднання під дією даної технології зварювання в порівнянні з однойменними характеристиками матеріалу до зварювання. Суть корисної моделі полягає в тому, що спосіб визначення зварюваності конструкційних матеріалів розглядається як властивість матеріалу утворювати нероз'ємне з'єднання з необхідною якістю й рівнем фізико-механічних і функціональних властивостей, а критерієм визначення зварюваності є ступінь деградації матеріалу, що визначається відсотком зміни критично важливих з погляду вимог експлуатації характеристик матеріалу з'єднання під дією даної технології зварювання в порівнянні з однойменними характеристиками матеріалу до зварювання. Ступінь деградації матеріалу визначається за аналітичним виразом: B - BПЗ х100% D= 0 В0 , де B0 - чисельне значення властивості матеріалу (твердість, корозійна стійкість, ударна в'язкість, відсоток мікроструктури и таке інше) до зварювання; BПЗ - чисельне значення однойменної властивості матеріалу з'єднання після зварювання. Можливості запропонованого способу визначення зварюваності конструкційних матеріалів пояснюється наступним прикладом. При зварюванні сталі 25Н3 двома технологіями, що відрізняються швидкістю охолодження зони термічного впливу W1=9град/сек і W2=22град/сек, були отримані з'єднання з ударною в'язкістю aН1=8,5кГм/см2 і aН2=6кГм/см2 відповідно. Ударна в'язкість сталі до зварювання дорівнювала aН0=17кГм/см2. Застосувавши пропонований спосіб визначення зварюваності конструкційних матеріалів одержуємо значення критерію зварюваності деградації для першої та другої технологій: DW1=(aН0-aН1)100/ aН0=(17-8,5)100/17=50% DW2=(aН0-aН2)100/ aН0=(17-6)100/17=64,7% 29202 4 На основі отриманих даних видно, що технологія №2 змінює властивості матеріалу в порівнянні з первісним станом на 64,7%, що більше на 14,7% від технології №1. Отже технологія №1 деградує матеріал менше, тобто вона переважніше. Як видно із приклада пропонований спосіб визначення зварюваності дозволив об'єктивно виміряти таку за допомогою пропонованої розрахункової схеми визначення деградації і у такий спосіб вирішив завдання вибору технології зварювання на відміну від аналога який не враховує вплив технології зварювання взагалі і прототипу в якому нема критерію і розрахункової схеми визначення зварюваності. Застосування запропонованого способу дозволить універсально й об'єктивно визначати зварюваність матеріалів що дає можливість оптимально підбирати технологію зварювання чи матеріал зварного виробу.