Калоприймач

Корисна модель відноситься до медичного інструментарію, зокрема, до пристроїв відводу ентеростоми із черевної порожнини, а саме до калоприймачів багаторазового застосування, що можуть бути використані як в лікарняних, так і в домашніх умовах для збору виділень із штучно утвореного проходу анусу. Відомий калоприймач містить пакет-збірник, формоадаптуючий елемент, змінно-збірний фланець, який закріплений до останнього за допомогою поліетиленової плівки та пояс [Патент України №52067, A61F5/44, Бюл. №12, 2002p.]. Але надійне та герметичне кріплення формоадаптуючого елемента до ділянки шкіри на животі забезпечується за допомогою адгезивного шару, що міститься на лицьовій стороні формоадаптуючого елемента, тобто міцність склеювання стикових поверхонь є залежна від липкості тої чи іншої адгезивної суміші, що не розчиняється у воді та враховує температурні режими тіла. Внаслідок чого таке кріплення є небажаним для хворого, бо маємо реально-жорстке з'єднання між формоадаптуючим елементом і ділянкою шкіри навколо штучного анусу. При цьому шкіра зазнає подразнення, що зумовлює біль, свербіж аж до запалення шкіри (до санації шкіри хворий не може користуватися даним калоприймачем). Крім того, даний пристрій відзначається як складністю конструктивного виконання, так і технологією виготовлення, що зумовлює підвищення собівартості виробу - калоприймача. Найбільш близькою до корисної моделі, що заявляється, є калоприймач, скомплектований із пакета-збірника, який складений з знімно-замінного поліетиленового мішка-збірника і тканинчатого чохла, фланця з амортизуючим елементом та пояса. При цьому фланець, оснащений отворами під пояс, (останній виготовлений щонайменше трьох типорозмірів), та амортизуючий елемент (виготовлений із гуми у вигляді вставного кільця), забезпечують кріплення мішка-збірника до шкіри навколо штучно сформованого отвору анусу. Поряд з цим мішок-збірник попередньо необхідно зібрати шляхом відрізання певної величини від рукава з наступним закріпленням одного його кінця на амортизуюче кільце, а другий кінець необхідно обов'язково підігнути та натягнути на нього гумове кільце ("Інструкція по експлуатації та зберіганню калоприймачів м. Вінниця, 2002p., яка затверджена Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством праці та соціальної політики України). Проте і даний пристрій не відповідає потребам хворої людини. В першу чергу через те, що амортизуюче кільце виготовлене із гуми, та одночасно ще є ущільнювальним елементом, не виконує свою основну функцію пом'якшення сили поштовхів при самовільних рухах живота хворого, які зумовлюють негативний вплив на прилягання поверхонь між собою, що стикуються мішка-збірника із шкірою, тобто, на герметичність між калоприймачем і ділянкою шкіри біля штучного анусу. У той саме час є небажаним і безпосереднє кріплення мішка-збірника до шкіри біля штучного анусу, чим зумовлено свербіж особливо, при заповнені мішка-збірника вмісту ентеростоми. Крім того, пристрій є дещо незручний в користуванні, як через свої габарити, так і через невраховування того, що об'єм живота має властивість періодично зменшуватися чи збільшуватися, та час від часу у залежності від положення тіла людини, потребує додаткової фіксації - натягу пояса. В основу корисної моделі - Калоприймач - поставлена задача створення спрощеної конструкції пристрою придатного до багаторазового користування для відводу ентеростоми із штучно утвореного проходу анусу шляхом конструктивних змін пристрою, котрі забезпечують нові взаємозв'язки елементів кріплення пакетазбірника та пристрою до живота людини, завдяки чому є можливим забезпечити зручність в користуванні і одночасно в виготовленні пристрою. Поставлена задача вирішується тим, що фланець виготовлений із пластмаси додатково оснащений заглибиною виконаною на його тильній стороні під з'єднувально-фіксуючий елемент у вигляді гн учкого патрубка, у якого один кінець має відмітку - протилежний булавоподібне потовщення під пальці руки людини, і двома петлями, виготовленими із нержавіючого дроту, які розміщені на боковій поверхні фланця, амортизуючий елемент і фланець виготовлені як одне ціле, пояс виготовлений із щільної тканини, кінці якої оснащені гачками під петлі фланця, крім того, пояс має еластичну вставку та з'єднання типу "пряжка", чохол оснащений петлями під гачки пояса і мішок-збірник виготовлений у вигляді плівки-пакета. За рахунок того, що фланець оснащений заглиблиною виконаною на його тильному боці, у яку кріпиться відкрита сторона мішка-збірника у вигляді плівки-пакета, за допомогою з'єднувально-фіксуючого елемента у вигляді гнучкого патрубка, мішок-збірник кріпиться до фланця, а не до шкіри навколо штучного анусу. Поряд з цим і за рахунок того, що амортизуючий елемент і фланець виготовлені, як одне ціле, забезпечується подвійний захист герметичності прилягання пристрою до шкіри навколо штучного анусу. Внаслідок такого підходу усувається подразнення шкіри і свербіж. Водночас, за рахунок запропонованого нового підходу виготовлення пояса з приватним випадком кріплення як до фланця, так і живота він має значно більшу гнучкість, що дає можливість хворому при потребі змінювати положення свого тіла чим забезпечується зручність в користуванні. Еластична вставка і пряжка-регулятор довжини вирішує проблем суцільного пояса. Суть запропонованої моделі пояснюється кресленням. На фіг. - схематично зображений калоприймач. Загальний вигляд. Пристрій скомплектований із пакетного збірника (на фіг. не показано), який складаний з зміннозамінного прозорого поліетиленового мішка-збірника 1 у вигляді плівки-пакета та тканинчатого чохла 2 з петлями 3, і фланця 4 з амортизуючим елементом 5, у вигляді кільця під внутрішній фланцевий отвір (на фіг. не показано) та який має заглиблину 6 і дві петлі 7, що розміщені на його бокових поверхнях. А також, скомплектований із з'єднувально-фіксуючого елемента 8 у вигляді гнучкого патрубка, один кінець якого має відмітку 9, а протилежний - булавоподібне потовщення 10 під пальці руки людини, і пояса 11 кінці якого оснащені гачками 12 під петлі (7), з'єднання типу "пряжка" 13 та еластичну вставку 14. Запропонований калоприймач використовується так. Перед використанням фланець 4, промивається теплою водою з милом та миючими засобами побутового або дезінфікуючого призначення. Просушують спеціальною м'якою тканиною. Далі змінно-замінний поліетиленовий мішок-збірник 1 у вигляді плівки-пакета вставляється в заглиблину 6 фланця 4, у якій він закріплюється з'єднувально-фіксуючим елементом 8 - гнучким патрубком. При цьому, гнучкий патрубок впихається пальцями рук до заглибини 6 таким чином, щоб відмітка 9 та булавоподібне потовщення 10 знаходились у верхньому положенні фіксованого пристрою на ентеростомі. Потім надівають на плівку-пакет тканинчатий чохол 2 та за допомогою його петель 3 і гачків 12 пояса 11 кріплять його до петель 7 фланця 4. Зібраний таким чином калоприймач готовий до використання. Після цього ділянка шкіри навколо штучного отвор у - анусу промивається теплою кип'яченою водою з туалетним милом, висушується спеціальним марлевим тампоном і наноситься тонкий шар цинкової мазі або пасти Ласара - накладається фланець 4, який фіксується поясом 11 на животі хворого. Запропонований пристрій дозволяє вирішити проблему відводу ентеростоми черевної порожнини і є надійним та зручним в користуванні. А простота вигото влення пристрою що зумовлює зменшення собівартості калоприймача і зручність при зміні плівки-пакета, що не потребує додаткових рук при використанні в домашніх умовах, робить калоприймач привабливим для хворих. При використанні експериментальних зразків калоприймачів на хворих ускладнень та протипоказів не виявлено.