Спосіб лікування субмукозних та інтрамурально-субмукозних міом матки

Корисна модель належить до медицини, а саме до акушерства та гінекології, може бути використана для лікування жінок з наявністю міоми матки. Лейоміома (міома) матки - доброякісна пухлина статевої системи жінок, що найчастіше зустрічається в популяції, а її частота в репродуктивному віці коливається від 20 до 40%. Проблема набуває значної актуальності з одного боку, у зв'язку з омолодженням контингенту хворих на міому матки, з іншого - внаслідок пізнього планування вагітності (після 35 років) - коли істотно підвищується ризик виникнення гіперпластичних процесів, ендометріозу та запальних захворювань органів малого тазу, як основних причин невдач в реалізації репродуктивної функції. Крім того, збільшення захворюваності міомою матки і „омолодження" захворювання може бути обумовлене, з одного боку вдосконаленням діагностики, а з іншого - широким розповсюдженням акушерських і гінекологічних оперативних втручань та значним поширенням запальних захворювань геніталій та захворювань, що передаються статевим шляхом. Згідно з сучасними уявами міома матки не є істиною пухлиною, її слід розглядати як гормонально контролюєму гіперплазію елементів м'язів мезенхимального походження. Провідним пусковим механізмом, внаслідок якого камбіальні клітини гладком'язової тканини міометрія отримують здібність до проліферації є гіпоксія, яка пов'язана з порушеннями мікроциркуляції. Це підтверджує той факт, що при експериментально відтвореній гіперестрогенії у матці відмічається значне порушення капілярного кровообігу з наступною гіпертрофією міометрія та розвитком міоми. Провідними симптомами субмукозного розташування вузла міоми, навіть невеликих розмірів, є: - патологічні маткові кровотечі - меноррагія та метроррагія, що часто призводять до вторинної залізодефіцитної анемії; - дисменорея; - абдомінальні й тазові болі; - безпліддя; - невиношування вагітності - передчасні пологи - післяпологові кровотечі й інфекції. Дане захворювання часто супроводжується та проявляється такими патологічними станами як порушення менструальної функції та неплідність, особливо у разі субмукозного розташування вузла. Отже, субмукозна міома матки погіршує якість життя пацієнток та негативно впливає на репродуктивну функцію пацієнток. Вибір часу та методу лікування, необхідності передопераційної підготовки, застосування того або іншого хірургічного або терапевтичного методу, передбачувана профілактика можливих ускладнень - базуються на даних передопераційного виявлення числа, розмірів, локалізації й глибини інтрамуральної частини субмукозних міоматозних вузлів, при чому оптимальним діагностичним методом вважається трансвагінальне ультразвукове дослідження. Основним методом лікування хворих на фіброміому матки є хірургічний. Стандартними операціями є видалення органу (гістеректомія або надпіхвова ампутація). Значно рідше у жінок репродуктивного віку виконується консервативна міомектомія, яка дозволяє зберегти орган, менструальну та репродуктивну функції. Окремої уваги заслуговують хворі з фіброміомами матки великих розмірів, у яких виконання консервативної операції більш тривале, травматичне, супроводжується значною інтраопераційною крововтратою, яка потребує лікування в післяопераційному періоді. Величина крововтрати залежить не тільки від розмірів фіброматозних вузлів, а також від їх локалізації і відношення до судин матки. Загроза значної інтраопераційної крововтрати у хворих на фіброміоми великих розмірів нерідко призводить до відмови від органозберігаючого обсягу хірургічного втручання. Субмукозна міома матки у переважній більшості випадків є показом до хірургічного лікування. На жаль, статистичні дані свідчать про більш часте використання радикальних оперативних втручань, лапаротомним, вагінальним чи, останнім часом, лапароскопічним доступом. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб лікування жінок із субмукозними та інтрамурально-субмукозними міомами матки. Поставлена задача вирішується тим, що жінкам із наявністю субмукозної або інтрамурально-субмукозної міомами матки проводять монополярну гістероскопічну резекцію вузла, яка полягає в тому, що після огляду порожнини матки та визначення локалізації та глибини інтрамуральної частини вузла під час гістероскопи із застосуванням монополярного електроду, доступну частину вузла резекують, після чого проводять інтрацервікальну ін'єкцію 1мл розчину препарату ПГF2a й поперемінне відкривання та закривання клапану подачі рідини через тубус ендоскопу для розтягання порожнини матки до моменту виштовхування частини вузла, яка знаходилась в стінці матки. Гістерорезектоскопічна міомектомія - сучасна малоінвазивна органозберігаюча методика внутрішньоматкової хірургії, що дозволяє уникнути більш травматичних лапаротомних та лапароскопічних втручань. Введення препарату ПГF2a (Ензапрост або Простін F2a ), призводить до скорочення міометрію та вазоконстрикції, що зменшує крововтрату, допомагає виштовхнути інтрамуральну частину вузла, а також значно знижує імовірність виникнення ускладнень, пов’язаних із потраплянням надмірної кількості рідини у кровоносне русло та знижує частоту післяопераційних кровотеч. Застосуванням методики «гідромасажу» (поперемінне відкривання та закривання клапану подачі рідини тубуса резектоскопа для розтягання порожнини матки), дозволяє виштовхнути інтрамуральну частину вузла у порожнину матки, а отже забезпечити повноцінне видалення тканини міоми. Спосіб лікування виконують наступним чином. Жінці із встановленим після УЗД діагнозом субмукозна або інтрамурально-субмукозна міома матки під загальним знеболюванням проводять гістероскопічне дослідження оглядають порожнину матки, визначають локалізацію та глибину інтрамуральної частини вузла. Після цього проводять монополярну гістероскопічну резекцію частини вузла, яка доступна в порожнині матки. Після чого проводять інтрацервікальну інфекцію 1мл розчину препарату ПГF2a й поперемінне відкривання та закривання клапану подачі рідини через тубус ендоскопу для розтягання порожнини матки до моменту виштовхування частини вузла, яка знаходилась в стінці матки, після чого цю частину видаляють шляхом резекції. Суть способу, що заявляють, ілюструє наступний приклад. Приклад. Хвора О., 46 років, Діагноз: субмукозна міома матки. Проведено лікування за допомогою методу гістерорезектоскопії. Операція: монополярна гістероскопічна резекція частини вузла, яка доступна в порожнині матки з наступною інтрацервікальною інфекцію 1мл розчину препарату ПГF2a , методика "гідромассажу", в результаті чого відбулось виштовхування частини вузла, яка знаходилась в стінці матки, після чого вона теж видаляється резектоскопом. Тривалість операції - 25 хвилин. Крововтрата - 40мл. Післяопераційний період - без ускладнень. На 1 добу в задовільному стані виписана додому. Запропонований спосіб може бути широко впроваджений в роботу практичного лікаря, є доступним та економічним.