Спосіб лімфотропної терапії хворих на хронічне бактеріальне запалення передміхурової залози

Корисна модель, що заявляється, відноситься до медицини, а саме до урології, і може бути застосована для лікування хворих на гострий та хронічний бактеріальний простатит. Лікування простатиту взагалі, а хронічного зокрема, є дуже важливою медико-біологічною проблемою, оскільки на хронічний простатит страждає 40-70% чоловіків репродуктивного віку і він складає 90-95% усіх простатитів [4]. Окрім цього хронічний простатит займає перше місце серед усіх захворювань чоловічої статевої сфери і зустрічається від 30% до 72,2%, залежно від кліматичних умов [6]. Бактеріальний хронічний простатит визивають різноманітні інфекційні агенти. Запалення залози супроводжується порушенням кровообігу, набряком, дистрофічними процесами, що зумовлює втрату функціональної здатності залози, розвитком у ній сполучної тканини, а інколи - формуванням аденоми. Дуже важливу роль у розвитку хронічного простатиту відіграє запалення регіонального лімфатичного апарату. Останнє сприяє порушенню відтоку від залози тканевих соків і формуванню її набряку [2, 3, 5]. Хронізація простатиту поступово супроводжується розвитком простадинії, порушенням сечовипускання, копулятивної функції, різноманітними психоневрологічними змінами. Окрім цього можливі інфекційні ускладнення різних відділів сечостатевої системи, серед яких - навіть абсцедування. Відтік ліфи від передміхурової залози йде у напрямку клубових, парааортальних, підчеревних, нижньочеревних та параректальних лімфовузлів, що веде до їх запалення. Запалення лімфатичних вузлів супроводжується підвищенням у них тиску, а це у свою чергу сприяє ретроградному току лімфи і застою інфекційних агентів як у передміхуровій залозі, так і в лімфовузлах. Існуючі традиційні методи лікування хронічного простатиту (пероральне, внутрішньом'язове та внутрішньовенне введення лікувальних препаратів) розраховані на поступлення антибактеріальних препаратів у залозу після їх всмоктування у кров та створення у ній максимальної концентрації. При цьому санація лімфатичних вузлів йде паралельно із санацією самої ПЗ, що є неефективним і тривалим. З метою оптимізації лікування хронічного простатиту запропонована лімфотропна терапія. Стандартною є методика, за якою після збудження лімфоутворення антибактеріальні препарати вводять у м'язи гомілки (Левин Ю.М. Основы лечебной лимфологии.- М.: Медицина, 1986.-С.145-146.). Але за цією методикою антибіотик, що транспортується лімфою, на своєму шляху до "пункту призначення" проходить щонайменше три групи лімфовузлів, при цьому втрачається значна кількість препарату. Молочков В.А. та Ільїн I.I. (Хронический уретрогенный простатит.- М.: Медицина, 1998.- 304 с.) пропонують проводити лімфотропну терапію шляхом введення антибіотиків на межі нижньої та середньої третини гомілки підшкірно. Недоліками даної модифікації лімфотропної терапії є введення медикаментів далеко від передміхурової залози, як і у попередньому випадку. Подразнення лімфатичних судин антибіотиками веде до заповільнення руху лімфи, а, можливо, і до її загортання, погіршує доставку антибіотиків до регіональних лімфовузлів і ПЗ, зменшує санаційну дію препаратів. Існує інша модифікація лімфотропної терапії хронічного простатиту (Александров В.П., Михайличенко В.В., Печерский А.В., 1998). При ній медикаменти вводять підшкірне в проекції зовнішнього кільця пахвинного каналу: 32 ОД лідази розведеної у 5 мл фізіологічного розчину, через 5-8 хвилин у це місце вводять 40 мт гентаміцину розведеного у 5 мл 0,25% розчину новокаїну. Введення препаратів проводиться одночасно зліва і справа двічі на добу 10 днів. Додатково протягом 20-25 днів через добу проводиться пальцьовий масаж простати [1]. Недоліками даної модифікації лімфотропної терапії є введення медикаментів двічі на добу. З іншого боку, лімфовідтік із цієї зони у значній мірі минає головні регіональні вузли ПЗ. Недостатня кількість лідази зменшує об'єм лімфотоку із цієї зони, а двадцятиденний масаж простати не є фізіологічною процедурою для ПЗ. Запропоноване Юндою І.Ф. введення медикаментів у парапростатичний простір має за мету знеболення та переривання патологічної імпульсації від передміхурової залози. Введення медикаментів здійснюється через передню промежину на 2см латерально та вгору від ануса з пальцьовим контролем місця знаходження голки. Трансректальне виявлення інфільтрату пальцем по задньобоковій поверхні залози свідчить про можливість введення основної частини медикаментозно-новокаїнової суміші. Введення медикаментів проводять відразу з протилежного боку з використанням на усю блокаду 120 мл 0,25% новокаїну. Окрім цього вводиться максимальна разова доза антибіотика, 64 ОД лідази та 25-75 мг кортизону. Наведена маніпуляція самим автором називається парапростатичною блокадою і рекомендована для ліквідації больового синдрому. Попри все вона є досить травматичною, бо проводиться з двох боків. Місце ін'єкції несе небезпеку введення ліків у кавернозні тіла прутня. Недостатньо чітко визначена глибину введення голки. Пальцьовий контроль знаходження голки створює незручності для лікаря та пацієнта. Об'єм введеного розчину значний, що може призвести до травмування клітковини малої миски та абсцедування. Не виключене пошкодження кишківника. Задача винаходу, що пропонується: розробка удосконаленої та патогенетично обґрунтованої і доступної в широкому використанні модифікації ЛТ. Суть запропонованого способу в наступному. Хворому пропонується швидко походити 5-6 хв, потім здійснюється масаж верхнього відділу стегна, після чого виконується пункція останнього на 2-3 см нижче пахвинної складки медіальніше на 2 см місця пульсації стегнової артерії; голка діаметром 1,0 мм з тупим зрізом проводиться на глибину 2,5-3,0 см. Потягнувши на себе поршень, упевнюємося, що голка знаходится не в судині. Після цього вводимо 64 ОД лідази, або 10 мл тріпсину чи хімопсину. Через 5 хв - спазмолітик (НО-ШПА, або еуфілін, якщо нема тахікардії), через наступні 5 хв антикоагулянт (5000 ОД гепарину), а через 5 хв - антибіотик, залежно від результатів чутливості. Якщо таке дослідження не проводилось, чи Нема результатів, розпочинаємо антибіотикотерапію із ампіциліну. Місце введенню препаратів чергуємо: справа-зліва. Через 5 хв після антибіотика вводимо лідокаїн - 5% - 2 мл. Цикл лікування складається із 8-10 ін'єкцій. Технічним результатом є підвищення ефективності лікування хворих на гострий та хронічний бактеріальний простатит. Приклади конкретного використання способу. Приклад 1. Хворий М., 45 років, історія хвороби № 18613, мешканець села. Знаходився під спостереженням з 26.02.04 р до 18.03.04 р. Був госпіталізований в урологічне відділення Сумської обласної клінічної лікарні зі скаргами на ниючий біль у пахвинній ділянці, промежині та в області калитки, швидке сім'явиверження, еректильну дисфункцію та помірно виражений психологічний дискомфорт. Після клінічного та УЗ-цослідження встановлено діагноз: хронічний бактеріальний простатит з больовим синдромом у 12 балів, синдром дизурії - 6 балів, якості життя - 8 балів. Розміри залози при УЗД: 4,2 см; 4,2 см; 4,3 см; об'єм 41,7 см3, в секреті простати і лейкоцитів 30-40 в п/з, ліцетинові зерна - незначна кількість. Проведене лімфотропне лікування впродовж 10 днів. Після курсу лікування спостерігалося покращання стану пацієнта зі зменшенням больового синдрому до 4 балів, синдрому дизурії до 2 балів, якості життя до 3 балів, зменшився розмір простати до 3,3 см; 3,9 см, 3,5 см; та її об'єму до 24,7 см3. Спостерігалося зменшення лейкоцитів у секреті ПЗ до 4-7 в п/з та ліцетинових зерен. Приклад 2. Хворий К., 29 років, історія хвороби № 18632, мешканець міста Суми. Спостерігався з 11.12.04 р до 25.12.04 р. Госпіталізований в урологічне відділення обласної клінічної лікарні зі скаргами на біль в надлобковій області та промежині, який іррадіював у калитку; мало місце часте сечовипускання і швидке сім'явиверження. На основі даних анамнезу та об'єктивного обстеження було встановлено діагноз: хронічний бактеріальний простатит. Встановлено больовий синдром на рівні 1 і балів, синдром дизурії - 4 балів, якості життя - 7 балів. Розміри простати при трансректальдому ультразвуковому обстеженні 3,8 см; 4,3 см; 4,1 см; та об'єм 36,9 см3, у секреті залози лейкоцити - 15-20 в п/з, ліцетинові зерна - помірна кількість. Проведено лімфотропне лікування впродовж 10 днів. Після проведеного курсу спостерігалось покращання стану пацієнта: зменшення больового синдрому до 3 балів, синдрому дизурії - до 2 балів, якості життя - до 2 балів. Відмічено зменшення розмірів простати до 3,1 см; 3,7 см; 4,0 см; об'єму до 25,2 см3. Спостерігалось зменшення кількості лейкоцитів в секреті простати до 2-4 в п/з та ліцетинових зерен. Спосіб, що пропонується, розроблений на базі урологічного відділення Сумської обласної клінічної лікарні. У всіх (29) хворих було досягнуто оздоровлення за результатами суб'єктивного та об'єктивного обстеження з покращанням самопочуття, сексуальної функції, психологічного стану. Спосіб, що пропонується, дозволяє ефективно та безпечно лікувати хворих на хронічний бактеріальний простатит не лише в стаціонарі, а й в умовах поліклініки. Література: 1. Александров В.П., Михайличенко В.В., Печерский А.В. Лимфотропный способ введения антибиотиков при лечении больных хроническим простатитом // Урология и нефрология. - 1998.- № 5. - С. 22-24. 2. Долгий М.Р., Слуцкин И.М., Васина Т.А., Мончаковский С.Ф. Эндолимфатическая антибиотикотерапия хронического простатита // Урология и нефрология. - Ь87. - № 6. - С. 25-27. 3. Левин Ю.М. Основы лечебной лимфологии. - М.: Медицина, 1986. -С.145 - 146. 4. Люлько А.В. Заболевания предстательной железы. - К.: Здоровье, 1984. - 279 с. 5. Оленева Е.Н. Некоторые данные о связях лимфатической системы прямой кишки с половыми органами // Архив анатомии, гистологии и эмбриологии- -1960. - Т.39. - Вып. 8. - С. 88 - 94. 6. Щеплев П.А., Страчунский Л.С., Рафальский В.В. и др. Простатит. -М.: ИД Медпрактика, 2005 - 224 с.