Спосіб оцінки ефективності антиоксидантної дії тіотриазоліну у хворих на гострий інфаркт міокарда в поєднанні з хронічним гепатитом

Спосіб оцінки ефективності антиоксидантної дії тіотриазоліну у хворих на гострий інфаркт міокарда в поєднанні з хронічним гепатитом, що включає забір 3мл крові з ліктьової вени у хворого 3 40470 каталази та супероксиддисмутази може бути мінімальним і не відображати в повній мірі антиоксидантного ефекту тіотриазоліну. Тіотриазолін, як похідне тіазолу, реалізує свою дію за рахунок впливу на обидві ланки ферментативного антиоксидантного захисту: внутрішньоклітинну (каталаза, супероксиддисмутаза) та позаклітинну (церулоплазмін). Ефективне підвищення вмісту в крові церулоплазміну під впливом лікування тіотриазоліном забезпечує значне підвищення антиоксидантного потенціалу крові а також створює умови для функціонування системи внутрішньоклітинних ферментів за рахунок транспорту міді, яка є активним центром ферменту супероксиддисмутази. Крім того, церулоплазмін пригнічує утворення вільних радикалів та забезпечує нейтрализацію перекисних сполук. Спосіб здійснюють слідуючим чином: у крові хворих на ГІМ визначають вміст церулоплазміну за оксидазною методикою [2]. Ця методика є високочутливою і ґрунтується на здатності церулоплазміну окислювати деякі поліаміни, в тому числі офенілендіамін. Для пригнічення реакції його окислення використовується 96% H2SO4, після чого вимірюють оптичну щільність розчину за допомогою спектрофотометра (Specord-40, Німеччина) при довжині хвилі 492нм проти розчину порівняння. Концентрація церулоплазміну в зразках визначається за калібровочним графіком, який представляє собою залежність оптичної щільності при 492нм від концентрації церулоплазміну у вихідних аналізованих розчинах з відомою його концентрацією. Приклад 1 У хворого С. до початку лікування тіотриазоліном активність каталази в крові становила 537,42мкмоль/хв.мг гемоглобіну (Нb) супероксиддисмутази - 1,36од/мгНb, концентрація церулоплазміну - 1,723ммоль/л. На двадцяту добу захворювання на фоні значного клінічного покращення активність каталази дещо зменшилася і становила 526,59мкмоль/хв.мгНb, активність супероксиддисмутази дещо збільшилася і склала 1,42од/мг Нb, концентрація церулоплазміну збільшилася до 1,897ммоль/л, тобто динаміка вмісту церулоплазміну в крові більш адекватно відображала антиок Комп’ютерна верстка Н. Лисенко 4 сидантний ефект тіотриазоліну. Приклад 2 У хворого М. до початку лікування тіотриазоліном активність каталази в крові становила 613,94мкмоль/хв.мгНb, активність супероксиддисмутази - 1,54од/мг Нb, концентрація церулоплазміну - 1,593ммоль/л. Після закінчення курсу лікування тіотриазоліном підвищення активності каталази було мінімальним і дорівнювало 624,17мкмоль/хв.мгНb, супероксиддисмутази 1,62од/мг Нb, концентрація церулоплазміну зросла до 1,742ммоль/л. Приклад 3 У хворої К. до початку лікування тіотриазоліном активність каталази становила 589,65мкмоль/хв.мгНb, супероксиддисмутази 0,96од/мг Нb, концентрація церулоплазміну 1,658ммоль/л. Після закінчення курсу лікування тіотриазоліном активність каталази склала 708,16мкмоль/хв.мгНb, супероксиддисмутази 1,14од/мг Нb, концентрація церулоплазміну 1,839ммоль/л. Запропонований спосіб оцінки антиоксидантного ефекту тіотриазоліну у хворих на ГІМ в поєднанні з ХГ є більш достовірним, що є особливо важливим у хворих з поширеними формами інфаркту міокарда, які характеризуються масивним пошкодженням мембран кардіоміоцитів і великою зоною некрозу серцевого м’язу. У цих випадках раннє внутрішньовенне введення тіотриазоліну протягом перших п’яти діб захворювання з подальшим призначенням таблетованих форм препарату є найбільш ефективним, тому і контроль його дії має бути якнакомога точнішим і ретельнішим. Даний спосіб є також більш обгрунтованим, оскільки враховує фармакокінетичні особливості дії тіотриазоліну. Корисна модель може бути використана у кардіореанімаційних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерела інформації: 1. Мазур И.А., Волошин Н.А., Чекман И.С., Зименковский Б.С., Стец В.Р. - Запорожье, 2005, 160с. - прототип. 2. Сиверина О.Б., Басевич В.В., Басова Р.В. „Лабораторное дело”, 1986, № 10, с. 618-621. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601