Спосіб оцінки ефективності антиоксидантної дії при лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда корвітином

Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до кардіології і може бути використана для об'єктивної оцінки антиоксидантного ефекту корвітину при його призначенні у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Відомий спосіб оцінки антиоксидантного ефекту корвітину у хворих на ГІМ, який полягає в порівнянні даних проб крові до і після лікування [1] - прототип. Спосіб оцінки антиоксидантної дії корвітину проводять шляхом визначення рівня продуктів перекисного окислення ліпідів, зокрема дієнових кон'югат, у крові хворих на ГІМ. Визначення зазначених показників здійснюють перед початком лікування а також на шосту добу (після завершення лікування). За рівнем зниження концентрації дієнових кон'югат в крові оцінюють антиоксидантний ефект корвітину. Але такий спосіб не забезпечує достовірну інформацію дієвості антиоксидантного ефекту застосування препарату (корвітину) у хворих на ГІМ. Корвітин, як представник біофлавоноїдів, реалізує свою дію в першу чергу за рахунок активації ферментів. Він активує фермент супероксиддисмутазу, який забезпечує ферментативну дисмутацію попередника активних форм кисню - супероксидного радикалу. В подальшому, через низку перетворень, це приводить до зниження рівня в крові хворих дієнових кон'югат як проміжних продуктів перекисного окислення ліпідів. Зниження рівня дієнових кон'югат у крові хворих на ГІМ під час лікування корвітином може бути мінімальним при наявності позитивного антиоксидантного ефекту згідно активності супероксиддисмутази в крові. Завданням корисної моделі є об'єктивізація антиоксидантного ефекту корвітину у хворих на ГІМ. Поставлене завдання досягається таким чином, що спосіб оцінки ефективності антиоксидантної дії при лікуванні хворих з ГІМ корвітином, який включає порівняння проб крові до і після лікування, згідно корисної моделі відрізняється тим, що до лікування корвітином у хворого в стані спокою здійснюють забір 3мл крові з ліктьової вени і визначають активність в крові ферменту супероксиддисмутази за адренохромною методикою за допомогою спектрофотометра при довжині хвилі 480нм, далі після лікування корвітином здійснюють забір 3мл крові з ліктьової вени і проводять повторне визначення активності в крові ферменту супероксиддисмутази за адренохромною методикою за допомогою спектрофотометра при довжині хвилі 480нм, при цьому, якщо активність супероксиддисмутази збільшується на 20% і більше в порівнянні з рівнем до лікування, то антиоксидантний ефект оцінюють як позитивний. Запропонований спосіб оцінки ефективності лікування хворих на ГІМ корвітином має суттєві переваги над способом-прототипом, а саме: в дослідженні встановлено, що лікування корвітином завжди супроводжується позитивним антиоксидантним ефектом за активністю супероксиддисмутази в крові, при цьому зниження концентрації дієнових кон'югат може бути мінімальним і не відображати в повній мірі антиоксидантного ефекту корвітину. Спосіб здійснюють слідуючим чином: у крові хворих на ГІМ визначають активність супероксиддисмутази за адренохромною методикою [2]. Ця методика є високочутливою і ґрунтується на здатності супероксиддисмутази інгібувати реакцію окислення адреналіна. Ця реакція відбувається при рН10,2 з утворенням адренохрома, що реєструється за допомогою спектрофотометра (Specord-40, Німеччина) при довжині хвилі 480нм. Концентрацію адренохрома розраховують за молекулярним коефіцієнтом екстинції, що дорівнює 4020Μ-1см -1. Активність супероксиддисмутази розраховується за формулою: А=Т%/(100%-Τ%), де А - активність ферменту в одиницях, розрахована на 1мг гемоглобіну (Нb); Τ - процент гальмування реакції окислення адреналіну в пробі. Приклад 1. У хворого О. до початку лікування корвітином рівень дієнових кон'югат в крові становив 0,261од.опт.щ., активність супероксиддисмутази - 1,07од/мг Нb. На шосту добу захворювання на фоні клінічного покращення рівень дієнових кон'югат незначно зменшився і складав 0,254од.опт.щ., активність супероксиддисмутази зросла більше як у два рази - 2,18од/мг Нb., тобто вона більш адекватно відображала антиоксидантний ефект корвітину. Приклад 2. У хворого Ф. до початку лікування корвітином рівень дієнових кон'югат в крові становив 0,292од.опт.щ., активність супероксиддисмутази - 1,06од/мг Нb. Після закінчення курсу лікування корвітином зниження рівня дієнових кон'югат було мінімальним і дорівнювало 0,290од.опт.щ., активність супероксиддисмутази зросла до 1,88од/мг Нb. Приклад 3. У хворої М. до початку лікування корвітином рівень дієнових кон'югат в крові становив 0,301од.опт.щ., активність супероксиддисмутази - 0,84од/мг Нb. Після закінчення курсу лікування корвітином рівень дієнових кон'югат складав 0,286од.опт.щ., активність супероксиддисмутази - 1,28од/мг Нb. Запропонований спосіб оцінки антиоксидантного ефекту корвітину у хворих на ГІМ є більш достовірним, що є особливо важливим у хворих з поширеними формами інфаркту міокарда, які характеризуються масивним пошкодженням мембран кардіоміоцитів і великою зоною некрозу серцевого м'язу. У цих випадках раннє введення корвітину є найбільш ефективним, тому і контроль його дії має бути якомога точнішим і ретельнішим. Даний спосіб є також більш обгрунтованим, оскільки враховує фармакокінетичні особливості дії препарату. Корисна модель може бути використана у кардіореанімаційних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах то що. Джерела інформації. 1. Пархоменко А.Н·, Кожухов С.Η. "Нова медицина", 2004, №4, с.64-67 -прототип. 2. Mistra H.P., Fridovich I. "Ibid", 1972, Vol.247, p.1370-1375.