Вузол закріплення напруженої арматури до сталезалізобетонної балки

Винахід відноситься до попередньо напружених сталевих і сталезалізобетонних конструкцій, які застосовуються при зведенні і реконструкції об'єктів промислового, транспортного і цивільного будівництва. Відомий вузол закріплення напружених арматурних затяжок стрижнів до стальних балок за допомогою ребер жорсткості, які приварюються до нижньої полиці сталевої балки [1]. Напруження здійснюється електротермічним способом у горизонтальному напрямку. Однак даний вузол закріплення не може бути використаний при локальному попередньому напруженні відтягуванням арматури в вертикальній площині, тому що буде призводити до зрізу арматури. В цьому випадку використовується вузол закріплення [2] приварюванням кінцевих ділянок арматурної затяжки, що напружується, безпосередньо до стінки сталезалізобетонної балки. Але в даному вузлі при відтягуванні арматурної затяжки на ділянці перед місцем закріплення в ній виникають значні згинальні моменти і відповідно високі напруження. Найбільш близьким до винаходу є вузол закріплення [3], в якому до арматурної затяжки приварюється відрізок арматурного стрижня на ділянці приварювання затяжки до сталезалізобетонної балки і в кінцевій зоні затяжки. При цій конструкції вузла величина згинального моменту у зоні закріплення затяжки зменшується лише на 20...25% в порівнянні з вузлом [2], де підведення відрізка арматурного стрижня не передбачується. Тобто застосування вузла цієї конструкції недостатньо, щоб суттєво вплинути на ефективність роботи арматурної затяжки в її кінцевій зоні. Нами поставлена задача більш значного зниження величин згинальних моментів у кінцевих зонах, які безпосередньо прилягають до ділянок приварювання арматурної затяжки, що відтягується, до сталезалізобетонних балок. Дана задача вирішується приварюванням відрізку арматурного стрижня до арматурної затяжки в її кінцевих зонах, за схемою, яка забезпечує їх сумісну ефективну роботу при відтягуванні арматурної затяжки та при навантаженні попередньо напруженої конструкції в експлуатації. На фіг. наведена запропонована конструкція вузла закріплення арматурної затяжки до сталезалізобетоної балки, у склад якої входять: залізобетонна плита (1), сталева балка (2), напружена арматура (арматурна затяжка) (3), арматурний стрижень (4) та зварний шов (5). Перша ділянка І 1 є зоною сумісного приварювання арматурної затяжки і відрізка стрижнів до балки та між собою. Друга ділянка І 2 зварювання відрізка стрижня з затяжкою прилягає до першої. До балки на цій ділянці відрізок та затяжка не приварюються. Виникаючі на цій ділянці згинальні моменти сприймаються перерізами, висота яких складає суму значень діаметрів затяжки і відрізка стрижня. На третій ділянці І 3 арматурна затяжка представляє собою конструкцію на основі, що пружно деформується. Пружною основою є відрізок стрижня. Для того, щоб відрізок стрижня на ділянці І 3 не відходив від затяжки в його кінці на ділянці І 4, вони знов зварюються між собою. Завдяки пружній основі величини згинальних моментів у арматурній затяжці зменшуються у порівняні з [2] в 2...3 рази. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ 1. Металлические конструкции. Специальный курс. - Μ.: Стройиздат, 1991. - 684с. 2. Шагин А.Л., Фархат Атиф Ахмед. Подбор параметров локального обжатия сталежелезобетонных перекрытий, подводимых при реконструкции зданий // Науковий вісник будівництва. - Вип. 7. - Харків: ХДТУБА, 1999. - С. 21-25. 3. Избаш М.Ю., Попов С.Е. Фархат Атиф Ахмед. Особенности расчета локально предварительно напряженных сталежелезобетонных изгибаемых элементов // Науковий вісник будівництва. - Вип. 14. Харків: ХДТУБА ХОТВ АБУ, 2001. - С. 245-258.