Спосіб дослідження зубних і прикореневих тканин

Запропонований винахід, спосіб дослідження зубних ι навколокореневих тканин відноситься до медицини, зокрема, до стоматології, рентгенології і фізіотерапії. Він призначений і може бути використаний для визначення шляхів розповсюдження лікувальних речовин по канальцях коренів зубів, періодонта, пародонта під дією внутрішньозубного гальванофореза. Способи визначення проникнення лікувальних речовин у канали, канальці і навколокореневі тканини при лікуванні пульпітів та періодонтитів широко застосовуються у стоматологічній практиці і давно відомі. Вони полягають у тому, що для контролю якості пломбування використовують спосіб радіовізіографічного дослідження, який завдяки високій контрастності після пломбування каналу кореня зуба рентгеноконтрастними цементами та пастами дають чітке зображення цих речовин на знімку. При цьому чітко видно повноту заповнення кореневого канала, інколи заповнення канальців верхівки кореня або тканин періодонта, по картині яких лікар судить про якість пломбування. Недоліком такого дослідження є те, що воно не створює можливостей визначення шляхів розповсюдження пломбувального матеріалу в часі, в зв'язку з його в'язкістю і швидким затвердінням. Для більш інтенсивного насичення тканин зуба і його каналів лікувальною речовиною використовують пристрій для внутрішньозубного електрофорезу (див. а.с. СРСР №733693 і патент України №36937). Ці пристрої забезпечують проведення гальванофорезу тканин зуба та його каналів лікувальними речовинами, які використовують у вигляді рідини. Але як спосіб дослідження, ці пристрої не застосовувались для визначення проникливості пломбувальних матеріалів у канали кореня та навколокореневих тканин і не визначалася динаміка переміщення лікувальних речовин у часі. Ін формація про розповсюдження і переміщення лікувальних речовин у часі у вищезазначених тканинах при гальванофорезі відсутня і таких досліджень ніхто не проводив. За даними інформації останніх років, німецьким професором А.Кнаппвостом розроблений і рекомендований для впровадження в практику новий спосіб лікування, при якому в каналах коренів зубів за допомогою гальванофорезу вводять гідроокис міді-кальцію, який за автором стерилізує і закупорює не тільки канал кореня, але й канальці верхівки кореня. Цей спосіб широко рекомендується в літературі, одержав широку рекламу на виставках і цьому способу вже навчають лікарів-стоматологів на курсах підвищення кваліфікації в Українських інститутах удосконалення. Як видно із статті (у журналі Російської федерації під назвою "Реальність і міфи - "депофорезные", автор Зибін О., журнал "Стоматологія" 2002р., №7 липень, стор.14-16) цей спосіб ще не одержав широкого визнання, і йому ще не надано критичної оцінки вчених у зв'язку з відсутністю (в деякій мірі) способів визначення міграції і розповсюдження гідроокису міді-кальцію по канальцях коренів і навколокореневих тканин, у зв'язку з цим виникла необхідність наукового експериментального дослідження результативності лікування вищезазначеним способом, при якому стало б можливим судити про переміщення лікувальних речовин в утвореннях зуба і навколозалягаючих тканинах у часі: періодонта, пародонта, що може сприяти оцінці способу і доцільності широкого упровадження в практику. У завдання запропонованого винаходу поставлена задача розробки такого способу дослідження, який забезпечує визначення динаміки розповсюдження і тривалості фіксації лікувальних речовин у зубних і навколокореневих тканинах під дією внутрішньозубного гальванофорезу без використання допоміжних джерел електропостачання. Така задача забезпечується тим, що після часткового чи повного видалення пульпи з пульпової камери в неї вводять рідку лікувальну контрастну речовину, елементи з джерелом електричної напруги у вигляді шти фта з різнорідних металів на протилежних кінцях, що виконують функцію електродів, кінець, що віддає електрони, залишають у п ульповій камері, кінець, який сприймає електрони виводять на зовнішню поверхню коронки в електролітне середовище. Навколо нього ставлять тимчасову пломбу з ізолюючого матеріалу, через визначені проміжки часу проводять радіовізіографію зуба і альвеолярного відростка і по розповсюдженості контрасної речовини на серії знімків визначають шляхи переміщення, розповсюдження та тривалості перебування лікувальної речовини у тканинах. 1. Спосіб демонструється схематичним малюнком 1, фіг.1 та фіг.2, на якому зображено поперечний (фіг.1) і сагітальний (фіг.2) розтин щелепи і зуба. Для дослідження беруть фрагмент щелепи з свіжого трупа тварини (кролика, собаки, теляти, свині та ін.). За допомогою бормашини і бора в коронці зуба 1 роблять широкий отвір 2, розкривають пульпову камеру 3, проводять ампутацію чи екстирпацію пульпи 4 і 5 (фіг.1 і фіг.2, мал.1). У пульпову камеру 3 вводять рідку контрастну речовину або її суміш з лікувальною речовиною (йодний настій, йодоліпол, уротраст, кардіонтраст та ін.), а надлишок суміші речовини вимочують тампоном. Беруть електрод у вигляді кореневого штифта 6 з різнорідних металів на протилежних кінцях, і кінцем, що віддає електрони і є їх донором (наприклад, з міді) його вводять в пульпову камеру 3, а протилежний кінець, який сприймає електрони і є їх акцептором (наприклад, з алюмінію) виводять з пульпової камери за межі коронки. Навколо штифта 6 в порожнині коронки ставлять тимчасову пломбу 7 з ізолюючого матеріалу, наприклад, з липкого воску. Поверхню кінця штифта 6 залишають вільною над поверхнею пломби 7. Поверхню зуба і слизову оболонку покривають марлевою пов'язкою, змоченою фізіологічним або гіпертонічним розчином харчової солі, або весь фрагмент щелепи занурюють у посуд з таким же розчином. При такій ситуації протилежні кінці штифта 6 виконують функцію електродів, з'єднаних між собою тілом шти фта, що в умовах фізіологічного розчину, який є електролітом, штифт 6 є гальванічним елементом. При цьому кінець штифта 6, який складається з міді, в замкнутому колі почне віддавати електрони, що будуть рухатись через утворення каналу кореня зуба, періодонт і пародонт, які є також електролітом, до протилежного алюмінієвого кінця штифта 6, який знаходиться в фізіологічному розчині - також електроліт і буде замикатися коло. Так буде виникати однобічний круговий рух електронів і електрорухома сила, яка буде переміщувати іони і другі заражені частинки з каналу кореня зуба по тканинах та канальцях кореня зуба в періодонт та пародонт. В тому ж напрямку буде рухатись і рідка контрастна речовина, яка введена в канал кореня зуба. Швидкість її пересування буде невеликою. Після цього за здалегідь визначеним графіком роблять серію знімків фрагмента щелепи через різні проміжки часу (наприклад 5, 10, 20, 30, 60, 120хв. і більше). Потім досліджують радіовізіограми в такій же послідовності, визначають шлях переміщення контрастної речовини по тканинах, швидкість переміщення та час знаходження контрастної речовини в цих утвореннях, що в сучасній літературі називають "депофорезом". Такий спосіб дослідження створює можливість контролювати тривалість затримання іонів контрастної і лікувальної речовини в утвореннях зуба та навколокореневих тканинах. Крім звичайної радіовізіографії, можна проводити кімографічні дослідження шляхів міграції рентгеноконтрастної речовини, які можна наглядно спостерігати на кімограмах в просторі і часі. 2. За згодою пацієнта (при застосуванні цього методу на людях), у якого поставлено діагноз хронічний періодонтит зуба чи кореня, який підлягає видаленню у канал кореня зуба вводять контрасту речовину і такий же штифт, як по вищеописаній методиці. Потім ставлять електроізолюючу пломбу так, щоб кінець штифта залишався непокритим. При цьому роль електроліту виконують тканини і слина порожнини рота пацієнта, які і замикають штифт в електричне коло. Потім також проводять радіовізіографію зуба чи кореня через визначені проміжки часу і по зображенням контрастної речовини на радіовізіограмах визначають шляхи міграції та скопичення депо іонів в тканинах в просторі та часі. Крім цього, спосіб може допомогти визначити доцільність впровадження нових методів лікування, таких як метод "депофорезу гідроокису міді-кальцію" і бути корисним як модель нового дослідження захворювання зубів і контролю інших способів лікування.