Спосіб регулювання натягу на моталці дрібносортного стану

Винахід відноситься до прокатного виробництва і може бути використаний на дрібносортних станах при смотці прокату на моталках з обертовим мотком (типу Гаррета). Звичайно смотку прокату здійснюють з натягом для одержання щільного мотка. Укладальник витків прокату реверсивно гойдається уздовж осі барабана моталки, здійснюючи багатошарове намотування. Величину натягу смотки задають побічно у виді постійної уставки регулятора струму якоря двигуна моталки, що забезпечує постійний момент на її валу. Натяг прокату при цьому не контролюється, а надмірна його величина може викликати утяжку ширини прокату у валках останньої (випускної) кліті стану. Моталки звичайно розташовуються на відстані 50-70м від останньої кліті стану, тому початкова ділянка прокату до захоплення його барабаном моталки прокатується без натягу. Крім того, при гойданні укладальника витків, навіть при постійному струмі якоря двигуна моталки, через неоднакові кути тертя і довжини пружної лінії прокату в різних положеннях укладальника, виникають періодичні коливання натягу прокату, що передаються до кліті. Відомі способи регулювання натягу смотки, застосовувані на станах холодної прокатки стрічки (Филатов А.С. Электропривод и автоматизация реверсивных станов холодной прокатки. - М, "Металлургия", 1973, 376с.), засновані на завданні струму смотки, вимірі струму якоря приводу моталки і підтримці струму якоря приводу моталки на заданому рівні. Недоліком даного способу є низька точність стабілізації натягу смотки прокату через неоднозначну відповідність поточного струму приводу моталки фактичному натягу на виході з останньої (випускної) кліті, а також через запізнювання відпрацьовування технологічних збурювань, що впливають на натяг смотки, зокрема, через велику інерційність моталки, що приводить до локальних звужок профілю і зниженню точності поперечних розмірів готового прокату. Найбільш близьким по технічній сутності є спосіб регулювання натягу на моталці дрібносортного стану, що містить завдання натягу прокату шляхом завдання струму приводу моталки при смотці прокату, вимір похідної швидкості останньої кліті стану і корекцію завдання струму приводу моталки відповідно до величини похідної швидкості останньої кліті стану, реалізований відомим пристроєм (а.с. СССР №740335, "Устройство для регулирования натяжения на моталке мелкосортного стана" Д.П. Браудо, В.И. Ста хно, В.Д. Шпилько и др., БИ, 1980, №22). Недоліком цього способу, крім неоднозначної відповідності поточного струму приводу моталки фактичному натягу за випускною кліттю, є те, що корекція коливань натягу через переміщення укладальника шляхом виділення похідної швидкості останньої кліті принципово не забезпечує поставлену мету, тому що зміна швидкості кліті викликається зміною натягу вже після того, як ця зміна відбулася, а вимір похідної швидкості кліті, викликаної коливаннями натягу за кліттю, на фоні змін швидкості, викликаних іншими причинами, наприклад: коливаннями натягу перед кліттю, зміною температури заготовки, коливаннями швидкості при роботі регуляторів частоти обертання - представляє значні технічні труднощі. У результаті не забезпечується необхідний рівень і стабільність натягу за останньою кліттю, що приводить до зниження точності поперечних розмірів готового прокату. В основу пропонованого винаходу поставлена задача удосконалення відомого способу регулювання натягу на моталці дрібносортного стану шля хом корекції заданої величини струму смотки по величині прогину прокату за останньою кліттю, однозначно зв'язаної з величиною натягу на виході з останньої кліті (див. Чигринский В.А., Чернышев А.Н., Силич А.Н. "Влияние скорости прокатки на прогиб раската между клетями непрерывного мелкосортного стана" // Модернизация и автоматизация оборудования прокатных станов. - М.:Металлургия. - С. 70-80. - / Науч. тр. ИЧМ; т. 27 /), за рахунок чого забезпечується мінімально припустимий рівень натягу за кліттю і мінімізується вплив натягу смотки на точність прокату. Поставлена задача досягається тим, що в способі регулювання натягу на моталці дрібносорного стану, що містить завдання натягу прокату шляхом завдання струму приводу моталки і його коректування при смотці прокату, відповідно до винаходу, попередньо задають величину прогину прокату за останньою кліттю стану, вимірюють прогин прокату за останньою кліттю стану, а завдання струму приводу моталки коректують у процесі смотки прокату в залежності від відхилення обмірюваної величини прогину від заданої. Сукупність істотних ознак дозволяє одержати технічний результат завдяки іншому способу корекції струму смотки моталки, а саме - по відхиленню обмірюваної величини прогину прокату за останньою кліттю від заданої величини. На фіг. представлена одна з можливих схем реалізації запропонованого способу. На фіг. представлені: 1 - прокат; 2 - прокатна кліть; 3 - передатний жолоб; 4 - вхідна траса моталки; 5 укладальник; 6 - привід укладальника; 7 - моталка; 8 - електропривод; 9 - задатчик струму смотки; 10 вимірник прогину прокату; 11 - задатчик прогину прокату; 12, 13 - перший і другий блоки порівняння. Прокат 1 надходить із кліті 2 через передатний жолоб 3, вхідну трасу 4 і укладальник 5 на моталку 7. Укладання прокату 1 на моталку 7 здійснюються пошарово реверсивним гойдальним рухом укладальника 6 і обертанням моталки 7, які оснащені приводами 6 і 8 відповідно. Натяг смотки задається оператором за допомогою задатчика струму смотки 9. Зміна положення укладальника 5 у процесі смотки або частоти обертання кліті 2 приводить до зміни довжини і натягу прокату 1 на ділянці від виходу з останньої кліті 2 до моталки 7, що, у свою чергу, приводить до зміни прогину прокату 1 за кліттю 2 і до зміни натягу смотки прокату 1 моталкою 7, що із запізнюванням, зв'язаним з інерційністю моталки 7 і електропривода 8, приводить до зміни струму якоря останнього. Тому в пристрої, відповідно до винаходу, при відхиленні прогину прокату 1, обмірюваного вимірником прогину 10, від рівня, заданого оператором за допомогою задатчика 11, на виході блоку порівняння 12 з'являється сигнал, що порівнюється із сигналом задатчика струму смотки 9 у блоці порівняння 13 і викликає збільшення сигналу на вході завдання струму приводу 8 у випадку, якщо вимирюваний блоком 10 прогин прокату 1 більше заданого задатчиком 17 рівня прогину (або зменшення у противному випадку), що приведе до підвищення (або зниження) частоти обертання моталки 7 і, відповідно, до усунення викликаного відхилення прогину прокату 1 від заданого задатчиком прогину 11 рівня, стабілізуючи тим самим як натяг прокату 1 безпосередньо за кліттю 2, так і натяг смотки прокату 1 моталкою 7. Таким чином, коректування завдання струму смотки по відхиленню прогину прокату за останньою (випускною) кліттю дозволяє компенсувати те хнологічні збурювання, що викликають зміну натягу смотки до того, як вони приведуть до зміни струму приводу моталки, що забезпечує підвищення точності стабілізації натягу смотки моталки і зменшення різноширинності готового прокату, викликаної зміною натягу прокату за останньою кліттю в процесі його смотки моталкою.