Спосіб профілактики спайкового процесу

Винахід стосується хірургії, а саме хірургії черевної порожнини і може бути використаний для профілактики розвитку спайкового процесу у ділянці синтетичного трансплантату після пластики вентральних гриж «без натягу». Одним з найбільш небезпечних ускладнень після операцій на органах черевної порожнини, які здійснюються крізь широкі доступи і герніотомій з приводу великих вентральних гриж зокрема, є розвиток спайкового процесу внаслідок припаювання органів до рубця черевної стінки (рубець з боку черевної стінки є епіцентром утворення спайок). Відомий спосіб профілактики спайкового процесу, що його описано у книзі В.В.Жебровського і Мохамеда Том Ельбашира «Хирургия грыж живота и эвентраций» (Сімферополь, 2002р., с.359), у відповідності до якого після операції на органах черевної порожнини ділянку поверхні великого сальника підшивають у вигляді латки до парієтальної очеревини і уши вають рану черевної стінки. Згаданий спосіб дозволяє відмежувати за допомогою великого сальника ушиту післяопераційну рану і зону можливого травмування парієтальної очеревини від порожнистих органів черевної порожнини, запобігаючи їх припаюванню і розвитку в наступному спайкової хвороби. До недоліків цього способу слід віднести необхідність наявності достатніх розмірів великого сальника для досягнення бажаного ефекту. Але внаслідок операції, яку перенесено, особливо при післяопераційних грижах, великий сальник може бути відсутнім, або бути рубцево зміненим, що не дозволяє використовувати його як протектор. З відомих рішень найбільш близьким до винаходу є спосіб профілактики спайкового процесу, який включає пластичне закриття рани трансплантатом, при цьому для формування трансплантату здійснюють викроювання зі стінок грижового міхура двох протилежних клаптів шириною і довжиною, рівними ширині і довжині або діаметру грижових воріт. Потім здійснюють закриття черевної порожнини за допомогою одного із згаданих клаптів і пришивання до країв грижового дефекту по всьому його колу у вигляді латки трансплантату, зверху якого фіксують і другий клапоть грижового міхура (Я.П.Фелештинский, М.П.Черенько и соавт. «Хирургическая реконструкция брюшной стенки с использованием двойной полипропиленовой сетки у больных с гигантскими послеоперационными грыжами». Клин. Хирургия, 2002г., №5-6, с.25). Недоліком цього способу є необхідність відповідних розмірів грижового міхура. Але у зв'язку з рубцевими змінами або наявністю запального процесу ( при защемленні) він далеко не завжди придатний для цього. В основу винаходу поставлене завдання створення удосконаленого способу профілактики спайкового процесу, у якому запобігання спайкової хвороби при неможливості використання для цього власних тканин організму забезпечується тимчасовим стороннім відокремлюванням післяопераційної рани від порожнистих органів черевної порожнини на термін післяопераційного парезу кишечнику, що дозволяє виключити можливість спайкового процесу у момент його найбільш активного імовірного розвитку. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі профілактики спайкового процесу, який включає пластичне закривання рани трансплантатом, згідно з винаходом як трансплантат використовують алотрансплантат, при цьому перед пластичним закриттям рани алотрансплантатом до очеревини фіксують плівку-протектор, наприклад, поліхлорвінілову, її вільний кінець виводять крізь контрапертуру у зоні незмінених тканин передньої черевної стінки, а по закінченні післяопераційного парезу кишечнику плівку видаляють. Доцільно плівку-протектор фіксувати одиничними швами на відстані 1,5-2см один від одного крізь всі шари передньої черевної стінки з фіксацією лігатур на шкірі. Введення у склад способу нових операцій (пластичне закриття рани алотрансплантатом, фіксація плівкипротектора до очеревини, виведення її вільного кінця крізь контрапертуру у зоні незмінених тканин передньої черевної стінки, видалення плівки по закінченні післяопераційного парезу кишечнику) і їх послідовність забезпечують як відокремлювання післяопераційної рани від порожнистих органів черевної порожнини, що дозволяє запобігти спайкового процесу у зоні алотрансплантату, так і наступне видалення сторонньої для організму перепони у момент, коли найбільша імовірність розвитку спайкового процесу проминула. Виведення вільного кінця плівки крізь контрапертуру дозволяє видалити її з організму, коли вона виконала свою функцію, а місце її виведення (на ділянці незміненоїчеревної стінки) дозволяє видалити плівку-протектор без залежності від стану післяопераційної рани. Відстань між швами, яка обрана, дає можливість запобігти защемлення кишкових петель у міжшовних щілинах. Заявнику невідоме уведення у склад способу профілактики спайкового процесу тимчасової перепони у вигляді плівки-протектора між очеревиною і алотрансплантатом і видалення її по закінченні післяопераційного парезу кишечнику, що забезпечує суттєве зменшення імовірності спайкової хвороби. Приклад виконання способу ілюстр ується кресленням (Фіг.), на якому зображено поперековий розтин черевної порожнини, де до шкіри 1 прилягає підшкірна клітковина 2, а під нею розташований м'язовоапоневротичний шар 3. Дефект останнього усунено трансплантатом 4, під ним розміщена плівка-протектор 5, яку зафіксовано лігатурами 6. Кріплення 7 плівки-протектора 5 виведено крізь контрапертуру 8. Петлі кишечнику 9 знаходяться під плівкою-протектором 5. Таким чином використання рішення, що його описано, забезпечує можливість запобігання спайкової хвороби у хворих з великими післяопераційними грижами, після пластики грижового дефекту алотрансплантатом. Позитивною якістю є також те, що у результаті відсутності контакту кишечнику з алотрансплантатом у найближчі післяопераційні доби спостерігається більш раннє пророщування трансплантата фіброзною тканиною. Загоювання шкірної рани також прискорюється. Усе перелічене дозволяє покращити результати і скоротити строки лікування хворих з великими грижами.