Спосіб лікування підгострого сальпінгоофориту

Винахід належить до медицини, а саме гінекології, і може бути використаний у комплексному лікуванні підгострого запалення придатків матки. Традиційна протизапальна терапія передбачає застосування антибактеріальних, дезінтоксікаційних, десенсибілізуючих, імуномодулюючих та ві тамінних засобів, фізіотерапії [1]. Останнім часом в комплексному протизапальному лікуванні хворих на підгострий сальпінгоофорит (ПС) стали застосовувати засоби природнього походження. Відомий спосіб лікування ПС із застосуванням препаратів тімуса (тімоген, тімалін, Т-активін, тімозин) [2]. Однак цей спосіб не є достатньо ефективним. Крім того можливі ускладнення, пов'язані з відсутністю лінійної залежності ефекту від дози, порушенням гомеостазу організму, депресією імунної відповіді після короткочасної активації. Відомий спосіб лікування ПС шляхом трансплантації кріоконсервованої хоріальної тканини на фоні комплексної традиційної протизапальної терапії [3]. Недоліком способу є травматичність, ризик виникнення інфекційних ускладнень, можливість застосування трансплантату ли ше в умовах гінекологічного стаціонару. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування ПС із застосуванням фетального препарату кріоекстракту хоріона [4]. Згідно зі способом хворим призначають антибактеріальні, дезінтоксікаційні, десенсибілізуючі, вітамінні препарати, фізіотерапію, одночасно вводять клітинний препарат кріоекстракту хоріона по 1,0мл внутрішньом'язово через день, 5 доз. Однак цей спосіб не забезпечує достатньо високого лікувального ефекту. Після лікування одужують 90% жінок. До недоліків способу можна також віднести тривалість клітинної терапії (10 днів) та його неекономічність через необхідність застосування 5 доз препарату. Крім того існує проблема морально - етичного характеру, яка пов'язана з отриманням абортивного матеріалу для виготовлення препарату. В основу винаходу поставлено задачу створити більш ефективний спосіб лікування ПС, який би забезпечував підви щення відсотку одужання пацієнток при одночасному його спрощенні та здешевленні. Ця задача вирішується тим, що в способі лікування ПС шляхом введення клітинного препарату на фоні застосування антибактеріальних, дезінтоксікаційних, десенсибілізуючих, вітамінних препаратів і фізіотерапії за винаходом як клітинний препарат використовують препарат "Гемокорд", який вводять після закінчення антибактеріальної терапії однократно внутрішньовенно крапельно. Препарат "Гемокорд" являє собою суспензію гемопоетичних та допоміжних (акцесорних) клітин кордової (пуповинної) крові в аутологічній плазмі. Препаратові властиві імуномодулююча, гемопоетична, протизапальна, противірусна, антибактеріальна, адаптогенна та антиоксидантна дії. У зв'язку з таким широким спектром біологічної дії препарату спосіб забезпечує досягнення більш високого лікувального ефекту - відсоток вилікованих жінок становить 96,7%. Введення "Гемокорду" після закінчення антибактеріальної терапії дозволяє уникнути негативного впливу антибіотиків на лікувальну дію клітинного препарату. Однократне застосування препарату зменшує тривалість клітинної терапії, скорочує у 2 рази матеріальні витрати і дозволяє проводити лікування в амбулаторних умовах. Спосіб виключає проблеми морально - етичного харктеру. Спосіб здійснюють таким чином. Хворим на ПС проводять лікування антибактеріальними, дезінтоксікаційними, десенсибілізуючими, вітамінними препаратами, фізіотерапію. Після закічення антибактеріальної терапії вводять препарат "Гемокорд", який підбирають за системою АВО та Rh-фактором. Трансфузію здійснюють однократно внутрішньовенно крапельно в об'ємі 50-60мл з середнім вмістом ядерних клітин 3x109. Через систему додатково вводять 30-50мл фізіологічного розчину. Приклад клінічного застосування способу. Хвора Б., 29 років, надійшла до гінекологічного відділення 5 пологового будинку м. Харкова зі скаргами на біль у нижній частині живота, посилення виділень зі статевих шля хів, підвищення температури тіла до 37,5°С. Хворіла на хронічний сальпінгоофорит вже 4 роки. Загострення процесу сталося після переохолодження. Живот при пальпації був помірно болісний у нижній частині понад лоном. При гінекологічному обстеженні придатки тяжисті, помірно болісні з обох боків. Хворій було проведене УЗД органів малого тазу, лабораторно клінічне обстеження, включаючи бактеріологічне, імунологічне та визначення показників ПОЛ та АОСЗ. Отримані результати обстеження до початку лікування були такими: лейкоцити-4,7-10%, е.-6%, п.-5%, с-40%, л.-43%, м.-6%; МДА-29,1мкмоль/л (N-10,25мкмоль/л), ДК-115,3мкмоль/л (N-58,33мкмоль/л), GSH-0,42ммоль/л (N-0,82ммоль/л), SH-0,43ммоль/л (N-1,27ммоль/л), КАТ-5,9мккат/л (N-3,31 мккатал/л); лімфоцити-43% (N-2040%), 2,021×109/л (N-1,0-2,2×109/л), Т-лімфоцити-54% (N-45-65%), 1,091×109/л (N-0,5-1,1×109/л), Т-супресори34% (N-14-24%), В-лімфоцити-12% (N-4-10%), 0,242×109/л (N-0,1-0,3×109/л) (методом розеткоутворення), Ig М0,8г/л (N-0,5-1,9г/л), Ig G-8,7г/л (N-16г/л), Ig A-1,85г/л (N-1,5-4,0г/л), ЦІК-129ум.од. (N-40-80ум.од.). Хворій було проведено антибактеріальну, дезінтоксікаційну, десенсибілізуючу, вітаміно- та фізіотерапію. Після закінчення введення антибіотиків була проведена однократна трансфузія "Гемокорду". Хвора відзначила, покращання самопочуття на 2 добу, температура тіла нормалізувалася на 3 добу, біль унизу живота зник на 6 добу. Дані бімануального дослідження свідчили про відсутність патологічних змін в придатках матки, було констатоване клінічне та мікробіологічне одужання хворої. Після лікування результати лабораторного обстеження такі : лейкоцити-5,7-109/л, е.-2%, п.-2%, с-52%, л.-36%, м.-8%; МДА-10,8мкмоль/л, ДК-58,3мкмоль/л, GSH1,2ммоль/л, SH-1,1ммоль/л, КАТ-3,6мккат/л; лімфоцити-36% (2,052×109/л)/ Т-лімфоцити-55% (1,128×109/л), Тсупресори-20%, В-лімфоцити-10% (0,205×109/л) (методом розеткоутворення), Ig М-1,05г/л, Ig G-10г/л, Ig A-2,9, ЦІК-58ум. од. Тривалість перебування хворої у стаціонарі склала 14 діб. Пацієнтку було виписано зі стаціонару в задовільному стані. Спостереження за хворою протягом 1 року показало, що в неї не було рецидиву захворювання. Література: 1. В.А. Куравский, Е.В. Уткин. Некоторые аспекты клиники и диагностики острых воспалительных заболеваний внутренних половых органов у женщин. // Акушерство и гинекология,-1994.- №9.- С.56-58. 2. O.K. Самородинова, Н.К. Ма твеева, Г.Т. Сухи х. Коррекция Т-активином вторичного иммунодефицита при воспалительных заболеваниях внутренних гениталий женщин // Акушерство и гинекология.- 1991.- №4.С.40-44. 3. В.А. Питько. Изменение функциональной активности лимфоцитов у больных подострым сальпингоофоритом после трансплантации криоконсервированной хориальной ткани. // Проблемы криобиологии.- 2001.-№2.-С.101-105. 4. В.А. Питько, В.И. Грищенко. Влияние криоэкстракта хориона на состояние иммунитета женщин с подострым сальпингоофоритом. // Проблемы криобиологии.- 2000.- №1.- С.76-80.