Спосіб лікування загострень хронічного сальпінгоофориту у жінок

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до гінекології. Актуальність проблеми винаходу пов'язана зі значним поширенням у сучасних умовах у жінок запальних захворювань органів малого тазу, особливо гострого сальпінгоофориту, та недостатньою ефективністю існуючих способів лікування даної патології, в зв'язку з чим гострий запальний процес часто переходить у хронічний, що обумовлює розвиток хронічного сальпінгоофориту (ХСО). Тому потрібна подальша розробка ефективних способів лікування загострень ХСО у жінок, оскільки це захворювання суттєво знижує плідність, сприяє розповсюдженню запального процесу на інші внутрішні статеві органи жінок. Існує спосіб лікування загострень ХСО у жінок шляхом введення антибактеріальних, десенсибілізуючих, протизапальних, спазмолітичних препаратів, 10% розчину хлориду або глюконату кальцію внутрішньовенне (Іванюта Л.І. Сучасні аспекти патогенезу, діагностики, терапії запальних захворювань придатків матки // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1996. - №1. - С.45-49.). При цьому антибактеріальні препарати (як правило, антибіотики широкого спектру дії), призначаються повторними курсами. Однак цей спосіб лікування загострень ХСО нерідко призводить до розвитку різноманітних побічних явищ, насамперед у зв'язку з виникненням дисбактеріозу кишечника під впливом повторних курсів антибіотикотерапії. Після завершення лікування антибіотиками у жінок дуже часто виникають рецидиви захворювання на ХСО, що пов'язують, поперед всього, з наявністю імунодефіцитного стану. Тому був розроблений спосіб лікування загострень ХСО у жінок шляхом введення антибактеріальних препаратів фтор хінолонового ряду, які не викликають дисбактеріозу, та додатково - вітчизняного протизапального препарату амізону, який володіє також антиоксидантними, знеболюючими властивостями та стимулює синтез ендогенного інтерферону (Лещинський П.Т., Удовіка Н.О. Ефективність амізону в комплексній терапії жінок з хронічними сальпінгоофоритами та його вплив на системи простагландинів та циклічних нуклеотидів // Проблеми екологічної та медичної генетики та клінічної імунології: 36. наук праць. - Київ; Луганськ; Харків. - 2000. - Вип.1 (27). - С.191-199.). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний нами в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих жінок після завершення лікування загострень ХСО зберігаються порушення імунітету по типу вторинного імунодефіциту та зниження природньої антиінфекційної резистентності, а потім можуть виникати рецидиви захворювання. Задачею винаходу було підвищення ефективності відомого способу лікування загострень ХСО у жінок, прискорення терміну досягнення стійкої ремісії та зменшення ймовірності розвитку подальших рецидивів шляхом додаткового введення хворим на ХСО імуноактивного препарату циклоферону. Циклоферон - сучасний імуноактивний препарат, що володіє значною інтерфероніндукуючою активністю, а також протизапальними властивостями. У клінічній практиці відмічена здатність циклоферону регулювати антитілоутворення, природну кілерну активність Т-лімфоцитів і стимулювати фагоцитоз поряд з активною протизапальною дією. Ця пропозиція базується на вперше встановленій авторами заявки закономірності, яка полягає в сумації та взаємному потенціюванні фармакологічної дії циклоферону та амізону при їх спільному введенні в плані нормалізації показників імунологічного гомеостазу, що сприяє суттєвому підвищенню природньої антиінфекційної резистентності та обумовлює ліквідацію персистенції хронічної інфекції, локалізованої у внутрішніх статевих органах жінок, що в клінічному плані сприяє досягненню тривалої повноцінної ремісії захворювання. Клінікопатогенетичний ефект спільного введення циклоферону та амізону суттєво перевищує просту сумацію ефектів вказаних препаратів, оскільки введення хворим комбінації циклоферону з амізоном значно стимулює вироблення ендогенногоата у-ін терферонів, та обумовлює не лише нормалізацію інтерферонового статусу організму, а також одночасно забезпечує чітко виражений імунокоригуючий ефект. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Після встановлення діагнозу ХСО жінкам призначається антибактеріальна терапія препаратами фторхінолонового ряду (ципрофлоксацином або офлоксацином) по 250 500мг 2 рази на добу протягом 10-14 днів поспіль, амізон призначають усередину по 0,25г 3 - 4 рази на добу після вживання їжі протягом 7-10 діб поспіль. Вказані дози та схеми введення препаратів фторхінолонового ряду та амізону були нами уточненні при розробці даного винаходу та обгр унтовані клініко-патогенетично. Додатково жінкам, хворим на ХСО, вводять внутрішньо-м'язово циклоферон у вигляді 12,5% розчину по 2мл внутрішньом’язово 1 раз на добу протягом 5-6 діб поспіль, а потім ще 4-5 ін'єкцій препарату здійснюють через день. Для підтвердження ефективності заявленого способу лікування жінок, хворих на ХСО, було обстежено дві групи жінок з даним діагнозом - перша (40 жінок), які отримували заявлений спосіб лікування та друга (38 жінок), які лікувались згідно з відомим способом-прототипом. Вік жінок в обох групах був від 20 до 30 років. Діагноз ХСО виставлявся згідно з даними анамнезу, результатами клінічного обстеження. До початку лікування жінки скаржилися на біль внизу живота, загальну слабкість, нездужання, підвищену стомленість, субфебрилітет, зниження працездатності. При гінекологічному обстеженні у всі х жінок, що були під наглядом, встановлено набряк та потовщення маткових тр уб та болючість їх при пальпації, слизово-гнійні виділення з цервікального каналу. Обстеження жінок, хворих на ХСО, які були під наглядом, у динаміці дозволило встановити позитивний вплив заявленого способу лікування на динаміку клінічних та лабораторних показників. Як видно з таблиці 1, використання заявленого способу сприяє прискоренню ліквідації симптомів загострення ХСО в обстежених жінок. Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування загострень ХСО у жінок на клінічні показники (М±m) Клінічні показники Заявлений спосіб (n=38) Тривалість збереження (діб) Відомий спосіб (n=40) Р Біль внизу живота Загальна слабкість Нездужання Підвищена втомленість Наявність субфебрилітету Болючість при пальпації придатків матки Виділення з цервікального каналу Термін досягнення клінічної ремісії Кількість жінок з досягнутою ремісією тривалістю 1 рік та більше (абс. і %) 7,2±0,3 5,2±0,25 5,2±0,2 7,1±0,25 7,2±0,3 9,7±0,3 8,4±0,25 9,9±0,3 37 97,4 ± 4,2% 13,8±0,8 10,9±0,3 11,1±0,3 13,0±0,3 14,5±0,6 15,8±0,5 15,9±0,6 17,0±0,5 28 70,0 ± 3,8%