Велосідло

Винахід стосується сідел і може бути застосований на гоночних, спортивних та дорожних велосипедах, а також на велоергометрах. Відоме сідло містить дві опори для сідничих горбів тазової частини тіла велогонщика з індивідуальним регулюванням їх відповідно до розмірів тазової частини тіла, виконані у формі горизонтально-прямолінійних циліндрів з задніми кінцями, зігнутими угору у подовжньо-вертикальних площинах (див. п.UA №49971 від 15.10.02, 6B62J1/00). У відомому сідлі збірний сталевий каркас, який складає основу сідла, складний та металоємкісний, а ексцентричне виконання профілів з пружного еластичного матеріалу додатково обумовлює наявність зайвих вузлів для фіксації їх на стержнях у певному положенні. У результаті регулювання відстані між опорами утруднене, а фіксація опор ненадійна. Виконання опор у формі горизонтально-прямолінійних циліндрів з задніми кінцями, зігнутими угору у подовжньо-вертикальних площинах призводить до зміни розміру від осі тазостегнового суглоба до осі каретки рами велосипеда при пересуванні гонщика по сідлу вперед або назад під час гонки. Порушується зручність посадки, виникає стомлення. Найбільш близьким по технічній сутності та досягаємому результату до об'єкту винаходу є сідло, яке містить дві опори для сідничих горбів тазової частини тіла велогонщика з індивідуальним регулюванням їх відповідно до розмірів тазової частини, виконані у формі горизонтальних циліндрів, зігнутих у подовжньо-вертикальних площинах випуклістю угору по дузі з радіусом, який дорівнює відстані від осі каретки до верхньої твірної поверхні сідла та розташовані на дугах, утворених тим же радіусом з центром дуг на осі каретки (див. п.UA №49972 від 15.10.02, 6B62J1/00). До причин, що перешкоджають при використанні відомого сідла одержанню технічного результату відносяться складність, металоємкість, ексцентричне виконання профілів з пружного еластичного матеріалу, утруднене регулювання відстані між опорами, ненадійна фіксація опор, які властиві вищезгаданому сідлу. Крім того, відоме сідло не забезпечує гонщику стійкої посадки при пересуванні вперед по сідлу, він "висить" на руках, совається без потреби по сідлу. Порушується посадка. Стомлюються м'язи рук та тазової частини. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення сідла, в якому шляхом виконання каркаса двохелементним та спинки з можливістю переміщування під час гонки у подовжньо-вертикальної площині і подовження його в її задньому горизонтальному положенні, забезпечити простість конструкції каркаса та регулювання відстані між опорами, надійну фіксацію опор, а також зафіксувати посадку, вибрану гонщиком під час гонки при пересуванні по сідлу, запобігти стомлюванню м'язів рук, тазової частини та їх травмуванню при змінюванні посадки під час гонки і, всім цім, підвищити ефективність педалювання. Поставлена задача вирішується тим, що сідло, яке містить дві опори для сідничих горбів тазової частини тіла гонщика з індивідуальним регулюванням їх відповідно до розмірів тазової частини з горизонтальними поверхнями у подовжньо-вертикальних площинах, утвореними по дузі з радіусом, який дорівнює відстані від осі каретки до верхньої твірної поверхні сідла, випуклістю угору, та розташованими на циліндрах з поролону або пористої гуми, відповідно до винаходу, каркас виконано двохелементним у вигляді прямокутників, на нижніх горизонтальних стержнях прямокутників та обхоплюючих їх деталях підсідельного замка виконані подовжні трикутні дрібні шліци, а циліндри формуванні випуклими , з прямолінійними осями, а також на сідлі виконана спинка з можливістю переміщування під час гонки у подовжньо-вертикальної площині та його подовження в її задньому горизонтальному положенні, спинка виконана у формі горизонтального циліндру, складеного з металевого стержня, на якому закріплено пружний еластичний матеріал, наприклад поролон, спинка має діаметр від 3 до 8 см., її торці виконані у формі сфери, а спинка - з можливістю регулювання своєї довжини, вона має систему переміщування у подовжньо-вертикальної площині, яка містить ручку управління та трос, крім того, спинка підвішена на пружинах та на тросу. Виконання каркаса сідла двохелементним у вигляді прямокутників, нижніх стержнів прямокутників та обхоплюючих їх деталей підсідельного замка - з подовжніми трикутними дрібними шліцами, а циліндрів формованими випуклими, з прямолінійними осями, спрощує: конструкцію сідла, регулювання відстані між опорами, вибір та заміну циліндрів з поролону або пористої гуми, поліпшує те хнологічність виготовлення сідла, підвищує його надійність у експлуатації. Сідло одного типорозміру придатне для гонщика з усякою анатомією. Виконання спинки з можливістю переміщування у подовжньо-вертикальної площині під час зміни гонщиком посадки в гонці дозволяє гонщику фіксувати вибрану посадку спинкою. Це запобігає стомлюванню м'язів рук, тазової частини і їх травмуванню та створює умови не тільки для ефективного педалювання але і для розслаблення у вибраній посадці. Виконання спинки з можливістю подовження сідла в її задньому горизонтальному положенні, виконання її у формі горизонтального циліндру, складеного з металевого стержня, на якому закріплен пружний еластичний матеріал, наприклад поролон, діаметром від 3 до 8см., з торцями у формі сфери та з можливістю регулювання своєї довжини, наявність системи переміщування спинки, яка містить ручку управління та трос, і підвіска спинки на пружинах та на тросу, дозволяє гонщику знизити стандартну низьку посадку, користуватися нею при їзді з гори або проти вітру та різко опускатися на спинку без використання ручки управління, коли спинка знаходиться під кутом до горизонту менш 30°. У цілому сідло забезпечує гонщика з усякою анатомією у всі х вибраних під час гонки посадках: а) контактом з сідничими горбами; б) постійністю розміру від осі тазостегнового суглоба до кривошипно-педальної системи; в) фіксацію посадки. На фіг.1 зображено сідло, вид збоку; на фіг.2- сідло, вид зверху; на фіг.3 - сідло, вид ззаду. Основу сідла складають два металевих прямокутника 1, кожен з яких зібраний з прямолінійного порожнистого стержня 2 та з прямолінійного стержня 3. Стержні 2 та 3 жорстко з'єднані між собою пластинками 4. На стержню 2 розташовано циліндр 5, виконаний з пружного еластичного матеріалу, наприклад поролона або пористої гуми, діаметром від 1,5 до 6см, та закріплений кожухом 6 з гідрофобного еластичного матеріалу, наприклад шкіри, або клеєм. Циліндр 5 має випуклу поверхню, утворену дугою з радіусом R, який дорівнює відстані від осі каретки до верхньої твірної поверхні сідла. На поверхні стержня 3 виконані подовжні трикутні дрібні шліци 7. Стержнем 3 прямокутників 1 кріпляться у підсідельному замку. Деталі замка, обхоплюючі стержні 3, також мають шліци 7. Відстань між циліндрами 5, яка створює зону сідла контактуючу з сідничими горбами, регулюється шляхом повертання прямокутників 1 навколо стержнів 3. Ззаду прямокутників 1 стержні 3 мають різьбові кінці 8, на котрих гайками 9 кріпляться кронштейн 10 та пружини 11. До кронштейна 10 підводиться трос 12 від ручки управління 13, яка розташована на рамі велосипеду або на рулю. На верхніх кінцях пружин 11 та троса 12 підвішена спинка 14 у формі горизонтального циліндру діаметром від 3 до 8 см. Спинка 14 містить дві шпильки 15, дві гайки 16, дві шайби 17, різьбову втулку 18, профіль 19 з пружного еластичного матеріалу, наприклад поролону або пористої гуми, чохол 20 та болт 21. Торці спинки виконані у формі сфери з радіусом рівним радіусу циліндрів 5. Довжину спинки 14 можна регулювати ослабив гайки 16 а болтом 21 трос 12 кріпиться до спинки 14. У такому виконанні спинка 14 може переміщуватися від р учки управління 13 у подовжньо-вертикальній площині.