Спосіб діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації

Винахід відноситься до медицини і може бути використаний для діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації. Відомі способи діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації основані на виконанні комплексу морфологічних, імунологічних, біо хімічних, цитохімічних досліджень [1, 2, 3, 4, 5]. Недоліком цих способів є трудомісткість виконання дослідження, суб'єктивність оцінки та необхідність спеціальних реактивів. Найближчим аналогом є спосіб діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації, який включає забір крові, мікроскопічне дослідження мазка та підрахунок відсотка різних клітинних угр упувань лейкоцитарного ряду крові [6]. Недоліком аналога є низька точність, яка обумовлена низькою інформативністю та об'єктивністю дослідження. Задачею винаходу є розробка такого способу діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації, який за рахунок вимірювань площі і яскравості цитоплазми нейтрофільних гранулоцитів крові забезпечував би більшу точність діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації, який включає забір крові та мікроскопічне дослідження мазка, згідно з винаходом, при мікроскопічному дослідженні вимірюють площу нейтрофільних гранулоцитів крові і яскравість цитоплазми і визначають відсоток клітин, що мають площу меншу ніж 130мкм 2 та яскравість цитоплазми більше ніж 190ум.од. і при наявності таких клітин більше 35% діагностують декомпенсовану ендогенну інтоксикацію. Вимірювання площі нейтрофільних гранулоцитів крові і яскравості цитоплазми і визначення відеотека клітин, що мають площу меншу ніж 130мкм 2 та яскравість цитоплазми більше ніж 190ум.од., забезпечує підвищення точності діагностики, так як дані параметри є об'єктивними критеріями наявності деструктивно-дистрофічних змін нейтрофільних гранулоцитів, що обумовлюють декомпенсацію ендогенної інтоксикації. Вказані в формулі винаходу межі зміни параметрів клітин, отримані в результаті морфометричного дослідження 10 хірургічних хворих, представлені в таблиці. Таблиця Значення відсотка нейтрофільних гранулоцитів крові у хір ургічних хворих (n=10) з параметрами площі менше ніж 130мкм 2 та яскравості цитоплазми більше ніж 190ум.од. №п/п Хворий, № історії хвороби 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Ч.,№2759 К.,2891 Х.,27 С.,5165 Ч.,3061 Р.,1086 Р.,1114 Ц.,2678 М,2820 Н.,3825 Відсоток нейтрофільних гранулоцитів з підвищеними значеннями параметрів (%) 35% 18% 36% 18% 36% 54% 38% 54% 36% 45% Декомпенсовану ендогенну інтоксикацію Діагностовано Не діагностовано Діагностовано Не діагностовано Діагностовано Діагностовано Діагностовано Діагностовано Діагностовано Діагностовано Спосіб виконують таким чином. Беруть кров з пальця і наносять на предметне скло, готують мазки, фіксують 10 хвилин у 96% етиловому спирті, фарбують 15 хвилин за методом Романовського-Гімза та проводять морфометричний аналіз, при якому вимірюють площу та яскравість цитоплазми 11 випадково обраних клітин в різних полях зору при збільшенні мікроскопу 400. Подальшу стандартизацію зображення проводять за допомогою аналізатора мікроскопічного зображення, який збільшує розмір клітин до величин придатних для об'єктивного аналізу. Діагностика декомпенсованої ендогенної інтоксикації базується на визначенні параметрів клітин, що характеризують показники пацієнта. Коли при морфометричному дослідженні отримують: відсоток клітин, що мають площу меншу ніж 130мкм та яскравість цитоплазми більше ніж 190ум.од. і при наявності таких клітин більше 35% діагностують декомпенсовану ендогенну інтоксикацію. Приклад 1 У хворої P., іст.хвороби №1114 з анеризмою черевного відділу аорти брали кров з пальця, наносили клітинний матеріал на предметне скло, робили мазок фіксували 10 хвилин у 96% етиловому спирті, фарбували 15 хвилин за методом Романовського-Гімза та проводили вимір нейтрофільних гранулоцитів при цьому 38% клітин мали площу меншу ніж 130мкм та яскравість цитоплазми більше ніж 190ум.од., що дозволило діагностувати декомпенсовану ендогенну інтоксикацію, на 3 добу після визначення декомпенсованої ендогенної інтоксикації хворий помер. Приклад 2 У хворого Р. іст. хвороби №1086 з аневризмою черевного відділу аорти і загальної клубової артерії в доопераційному періоді брали кров з пальця, наносили клітинний матеріал на предметне скло, робили мазок фіксували 10 хвилин у 96% етиловому спирті, фарбували 15 хвилин за методом Романовського-Гімза та проводили вимір нейтрофільних гранулоцитів при цьому 24% клітин мали площу меншу ніж 130мкм 2 та яскравість цитоплазми більше ніж 190ум.од., декомпенсовану ендогенну інтоксикацію не діагностовано. Після хірургічного втр учання кров було взято на повторний аналіз. При цьому 54% клітин мали площу меншу за 130мкм 2 та яскравість цитоплазми більшу за 190ум. од.. Діагностовано декомпенсовану ендогенну інтоксикацію, на 2 добу хворий помер. Приклад 33061 поступила в клініку з діагнозом поліалергія. В доопераційному періоді брали кров з пальця, наносили клітинний матеріал на предметне скло, робили мазок, фіксували 10 хвилин у 96% етиловому спирті, фарбували 15 хвилин за методом Романовського-Гимза та проводили вимір нейтрофільних гранулоцитів. При цьому 36% клітин мали площу меншу за 130мкм 2 і яскравість цитоплазми більшу за 190ум.од.. Діагностовано ендогенну інтоксикацію високого рівня. Після гемосорбції та медикаментозного лікування кров було взято на повторний аналіз. Зменшену площу до 130мкм 2 та збільшену яскравість до 190ум.од. мали 18% клітин, що відповідало значному покращенню стану хворого і ви ходу з критичного стану. Запропонований спосіб діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації застосовано у 10 хірур гічних хворих. Результатами досліджень діагностовано декомпенсовану ендогенну інтоксикацію у 8 хворих, у 2 хвори х декомпенсовану ендогенну інтоксикацію не діагностовано. Подальші дослідження підтвердили отримані результати. В той час коли аналогом діагностовано декомпенсовану ендогенну інтоксикацію у 6 хворих, у 4 хворих дедіагностовано декомпенсовану ендогенну інтоксикацію. Проведені подальші дослідження дозволили діагностувати ендогенну інтоксикацію ще у 2 хір ургічних хворих. Таким чином, порівняння з найближчим аналогом показує, що застосування запропонованого способу дозволяє підвищити точність діагностики декомпенсованої ендогенної інтоксикації і тим самим покращити лікування за рахунок проведення своєчасної терапії. Джерела інформації: 1. Луцик Б.Д., Матвійчук Б.О., Ястремська О.О., Патер Я.З., Темник І.В. та. ін. Клініко-лабораторні критерії діагностики синдрому ендогенної інтоксикації у хворих з гострою кишковою непрохідністю // Лаб. диагностика. 2003. -№1. -С.38-43. 2. Большаков И.Н., Титовец Р.Е., Камзалакова Н.И. и др. Лейкоцитарный индекс интоксикации и иммунологические нарушения при разлитом гнойном перитоните // Клин. медицина. -1991. -№6. -С.60. 3. Славинский А.А., Никитина Г.В., Батмен С.К., и др. Компьютерный анализ изображения гранулоцитов крови в клинической лабораторной диагностике // Клин. лаб. диагностика. -2002. -№10. -С.15. 4. Сыроемкин А.В., Гребенникова Т.В., Байкова В.Н. и др. Новый подход к исследованию патофизиологии клетки: изучение распределения клеток по размерам и форме как метод диагностики и мониторинга заболеваний // Клин. лаб. диагностика. -2002. -№5. -С.34. 5. Карабанов Г.Н. Использование лейкоцитарной формулы крови для оценки тяжести интоксикации // Вестник хирургии им. И.И. Грекова. -1989. -Т.142, №4. -С.146-149. 6. Фищенко А.Я., Химич С.Д. Определение лейкоцитарного индекса интоксикации при холецистите // Клин. хирургия. –1989. -№9. -С.68-69. Найближчий аналог.