Спосіб влаштування грунтової подушки із закріпленням грунту

Спосіб влаштування ґрунтової подушки із закріпленням ґрунту, який передбачає пщготовлення ґрунтової основи шляхом пошарового підсипання ґрунту з наступним послідовним пошаровим ущільненням або укочуванням, який відрізняється тим, що після підготування ґрунто вої основи додатково на утворену основу встановлюють пристрій захисту поверхневого шару ґрунту, після чого проводять насипання ґрунтовоторфяної суміші, яку зволожують водою та засівають багаторічними травами, причому товщина ґрунтової основи, виготовленої із піску та щебеню, складає 200-500 мм, і є визначеною величиною, яку визначають у залежності від характеристики складу ґрунтів, на яких влаштована основа, і насипання ґрунтово-торфяноі суміші здійснюють на рівень 5-10 мм нижче верхнього краю пристрою захисту поверхневого шару гранту. Корисна модель до галузі будівництва, зокрема до закріплення верхнього шару ґрунту при виконанні робіт з благоустрою, озеленення і вертикального планування майданчиків, а також може знайти застосування в гідротехнічному будівництві. Відомий спосіб закріплення насипних ґрунтів шляхом зволожування ґрунту з наступним механічним ущільненням, причому грунт зволожують розчином хлористого кальцію, а після механічного ущільнення обробляють грунт рідким склом [СССР, ав.св. №490906, Е02ДЗ/00, бюл. №41, 1976г.] Проте, недоліком такого закріплення ґрунту є недостатньо висока міцність ґрунту подушки через коагуляційні процеси, що зумовлює періодичне додаткове введення рідкого скла у грунт. Крім того, цей спосіб не забезпечує достатньої1 надійності закріплення ґрунту в умовах статичного і циклічного навантаження та не передбачає засівання ґрунту багаторічними травами, що погіршує естетичний вигляд ґрунтової подушки. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб влаштування ґрунтової подушки із закріпленням ґрунту, який передбачає підготовлення ґрунтової основи шляхом пошарового підсипання ґрунту з наступним послідовним пошаровим ущі льненням кожного шару трамбування або укочування. При цьому, що після підготовлення ґрунтової подушки (після ущільнення останнього шару) на поверхню основи наносять порошок розчину хімічного реагенту, наприклад, силікату натрію [Україна, патент №23254А, Е02ДЗ/12, бюл. №4, 1998р.]. Але і цей спосіб має недостатньо високу міцність закріплення ґрунтової подушки як через коагуляційні процеси, так і через умови, що зумовлені статичними і циклічними навантаженнями, котрі виникають у процесі експлуатації, внаслідок дії' на утворену подушку - верхній шар ґрунту притискаю чого зусилля, наприклад, під час наїзду механічного транспорту (автомобіля). Крім того, таке закріплення ґрунту (покриття) як правило погіршує естетичний вигляд поверхневого шару ґрунту через неможливість, яка зумовлена у першу чергу ефективністю проведення засівання багаторічними травами поверхневого шару ґрунту внаслідок невідповідності умовам проростання трави, тобто озеленення поверхні. В основу корисної моделі поставлена задача створення нового способу влаштування ґрунтової" подушки із закріпленням ґрунту шляхом введення нової технологічної операції, яка є придатною для засіву трав та сприятиме умовам росту багаторіч CO ю со О) 6534 них трав, забезпечити тим самим підвищене сприйняття статичних та динамічних навантажень утвореної' поверхні ґрунту і, одночасно, надати поверхні привабливого естетичного вигляду. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб, у якому передбачено підготовленім ґрунтової' основи шляхом пошарового підсипання ґрунту з наступним послідовним пошаровим ущільненням кожного шару трамбуванням або укочуванням. Згідно корисної моделі, після підготування ґрунтової основи додатково на утворену основу встановлюють пристрій захисту поверхневого шару ґрунту, після чого проводять насипання грунтовоторфяної суміші, яку зволожують водою та засівають багаторічними травами, причому товщина ґрунтової' основи із піску та щебеню складає 200500мм і є визначеною величиною, що визначають у залежності від характеристики складу ґрунтів, на яких влаштована основа, і насипання грунтовоторфяної' суміші здійснюють на рівень 5-10мм нижче верхнього краю пристрою захисту поверхневого шару ґрунту. гів, де є небажаним застосування щільного покриття; - для оздоблення малих архітектурних форм з метою опорядкування і зміцнення зелених зон; - для опорядкування і зміцнення подвір'я в індивідуальному будівництві; - для надання привабливості і зміцнення узбіччя. Запропонований спосіб здійснюється так. В залежності від характеристики складу ґрунту, де будуть проводитись ті чи інші роботи, визначають товщину ґрунтової основи у межах 200500мм. Далі проводять пошарове підсипання ґрунту із суміші піску та щебеню із наступним пошаровим ущільненням або укочуванням. Після цього на утворені таким чином ґрунтову основу встановлюють пристрій захисту поверхневого шару ґрунту. Згодом проводять насипання грунтово-торфяної суміші на рівень 5-10мм нижче верхнього краю кожної панелі решітки, потім зволожіють грунтовоторфяну суміш та засівають багаторічними травами. За рахунок сукупності ознак, а саме, що запропонована нова технологічна операція насипання грунтово-торфяної суміші, які засівають багаторічними травами, у пристрій захисту поверхневого шару ґрунту, маємо достатнє рішення для поставленої задачі. Так, те, що грунтово-торфяна суміш утримується пристроєм захисту поверхневого шаРУ грунту досягнуто сприятливих умов росту багаторічних трав, чим надається поверхні, що утворюється, привабливого естетичного вигляду. У той саме раз за рахунок того, що запропоновано провести насипання ґрунтово торфяної суміші на 510мм нижче пристрою захисту поверхневого шару ґрунту. Тобто, визначену величину, що зумовлює створеного озелененого газону - зеленої зони, утворено додаткову площу контакту, котра запобігає дії на поверхневий шар ґрунту притискую чого зусилля, наприклад, лід час наїзду шини автомобіля. Тим самим забезпечується підвищення сприйняття статичних та динамічних навантажень утвореної поверхні внаслідок сприйняття (гасіння) навантажень безпосередньо пристроєм. Отож, внаслідок такого підходу, створено новий спосіб, який забезпечує підвищення сприйняття статичних та динамічних навантажень утвореної поверхні ґрунту і одночасно надають поверхні привабливого естетичного вигляду. Приклад конкретного втілення способу. Попередньо готують підошву - формують площадку під ґрунтову основу шляхом зняття верхнього шару ґрунту. Потім визначають необхідну товщину ґрунтової основи шляхом визначення складу, на якому вона буде встановлена і одночасно із врахуванням застосування ґрунтової подушки, наприклад, для під'їздної дороги. В результаті чого встановлено, що товщина ґрунтової основи повинна складати 500мм. Після чого проводять пошарове підсипання суміші, приготовленої із піску та щебеню, а Із врахуванням того, що ущільнення суміші буде здійснюватися самохідними віброкатками за 6-8 проходів по одному сліду було визначено: товщина кожного шару має становити не більше 250мм. Далі на підготовлену таким чином ґрунтову основу встановлюють пристрій захисту поверхневого шару. В результаті рекомендується застосовувати запропоновану корисну модель у таких випадках: - при облаштуванні доріг у житлових масивах, зокрема при будівництві під'їздних доріг та паркін Комп'ютерна верстка В. Мзцело Згодом проводять насипання грунтовоторфяної суміші на рівень 10мм від верхнього краю пристрою захисту поверхневого шару ґрунту. Потім грунтово-торфяну суміш зволожують і засівають багаторічними травами. Таким чином, побудована підїздна дорога за прикладом, здійсненим згідно запропонованого способу, має естетичний привабливий вигляд внаслідок того, що висіяна та підрослі трава захищена від механічних пошкоджень, зокрема від шин автомобіля, оскільки коренева система рослин знаходиться нижче верхнього рівня пристрій захисту поверхневого шару ґрунту. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м Київ-42, 01601