Спосіб корекції порушень пружноеластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу

Винахід стосується медицини, а саме кардіології і може бути використаний для корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу. Відомо, що становлення та прогресування гіпертонічної хвороби супроводжується ураженням органівмішеней, причому одною з найперших до патологічного процесу залучається судинна система. Серед комплексу змін структурного та функційного стану артеріальних судин при гіпертонічній хворобі особливе значення має порушення пружно еластичних властивостей артерій еластичного типа, оскільки саме цей процес обумовлює цілу низку патологічних змін серцево-судинної системи, що включає гіпертрофію міокарда лівого шлуночку, збільшення постнавантаження лівого шлуночку, порушення коронарного кровотоку, що у свою чергу приводить до збільшення ризику кардіоваскулярних ускладнень у хворих із серцево-судинною патологією. У зв'язку з цим, своєчасна корекція порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу дозволить не тільки запобігти прогресуванню патологічних змін, що виниклі у серцево-судинній системі, але й зменшити ризик розвитку несприятливих ускладнень у хворих із захворюваннями серця і судин. Таким чином, розробка способу корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу є однією з актуальних задач сучасної медицини. Відомий спосіб корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу, що полягає у наступному: 1. У собак формують експериментальну артеріальну гіпертензію шляхом часткового звуження обох ниркових артерій. 2. Визначають порушення пружно еластичних властивостей аорти, як типової артерії еластичного типу, після становлення артеріальної гіпертензії. 3. Піддослідним тваринам в умовах гострого експерименту внутрішньовенне вводять розчин еналаприлату в дозі 0,3мг/кг для корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу. (Ваrrа J.G., Levenson J., Armentano R.L., et al. In vivo angiotensin II receptor blockade and converting enzyme inhibition on canine aortic viscoelasticity // Am. J. Physiol. - 1997. -272. - P.H859-H868). Спільних ознак між аналогом і винаходом не існує. Зазначений спосіб корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу із застосуванням внутрішньовенного введення еналаприлату, звичайно, дозволяє досягти поліпшення пружно еластичних властивостей артерій еластичних типу. Проте, слід зазначити, що досягнутий таким чином ефект є нетривалим, що пов'язано з коротким періодом напіввиведення еналаприлату з організму при його внутрішньовенному введенні. Крім того, зазначений спосіб потребує проведення інвазійної процедури внутрішньовенної ін'єкції, яка може супроводжуватися певним ризиком розвитку цілої низки ускладнень, пов'язаних як безпосередньо з самою процедурою ін'єкції (венозний тромбоз, тромбофлебіт, та ін.), так і з виникненням гіперчутливості до препарату, що вводиться таким чином до організму. Найбільш близьким за технічною суттєвістю та досягаємим результатом є спосіб корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу, що полягає у наступному: 1. Хворим на гіпертонічну хворобу призначають периндоприл у вигляді таблеток перорально в дозі 4мг на день на протязі 1 місяця. (Pannier П.М., Guerin Л.Р., Marchais S.J., London G.M. Different aortic reflection wave responses following longterm angiotensin-converting enzyme inhibition and beta-blocker in essential hypertension // Clin. Exp. Pharmacol. Physiol.-2001.-Vol.28,No. 12.-P. 1074-1077.). Спільними суттєвими ознаками прототипу і способу, що заявляється є: 1. Призначення лікарського препарату у вигляді таблеток. Застосування периндоприлу, який є інгібітором ангіотензин-конвертуючого ферменту, призводить до суттєвого зменшення рівня синтезу ангіотензину II - одного з провідних патофізіологічних чинників, що обумовлює порушення пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу, і, таким чином, сприяє поліпшенню пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу. Однак слід відзначити, що периндоприл блокує лише один з шляхів синтезу ангіотензину II, не впливаючи на інші, які не залежать від активності ангіотензин-конвертуючого ферменту. Ця особливість дії периндоприлу призводить до того, що при його тривалому застосуванні відбувається підвищення активності інших шляхів синтезу ангіотензину II, що обумовлює зменшення ефективності периндоприлу та потребує підвищення його дози. Останнє, в свою чергу, призводить до підвищення ризику виникнення побічної дії периндоприлу та його непереносимості хворими. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу, шляхом застосування комбінації лікарських препаратів, що дозволить підвищити ефективність корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу, що полягає у призначенні лікарського препарату у вигляді таблеток, НОВИМ є те, що призначають комбінацію лікарських препаратів, яка складається з еналаприлу малеату в дозі 10мг на добу та ірбесартану в дозі 75мг на добу. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом, що досягається, полягає у наступному: призначення з метою корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу комбінації еналаприлу малеату та ірбесартану дозволяє досягти значних позитивних нейрогуморальних змін, які виражаються в суттєвому зменшенні вираженості патологічних ефектів, обумовлених дією ангіотензину II, що, у кінцевому рахунку, призводить до корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу. Додаткове призначення ірбесартану, який відноситься до препаратів, що селективне блокують рецептори першого типу до ангіотензину II, які відповідають за всі негативні ефекти ангіотензину II, й не впливають на можливість зв'язування ангіотензину II з рецепторами другого типу, які відповідають за позитивні ефекти ангіотензину II, обумовлює те, що ангіотензин II, який утворюється внаслідок підвищення активності шляхів його синтезу, що не залежать від активності ангіотензин-конвертуючого ферменту, на тлі призначення еналаприлу малеату, зв'язується лише з рецепторами другого типу; тим самим блокуються всі негативні наслідки підвищення активності синтезу ангіотензину II на тлі призначення еналаприлу малеату, більш того, внаслідок зв'язування з рецепторами другого типа ангіотензин II проявляє активність, яка сприяє поліпшенню пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу. З іншого боку, блокада активності ангіотензин-конвертуючого ферменту під впливом еналаприлу малеату, сприяє також накопиченню брадикініну, який шляхом підвищення рівня синтезу оксиду азоту в артеріальних судинах також сприяє корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу. Враховуючи те, що порівняно з іншими препаратами з подібною дією, еналаприлу малеат характеризується значно меншою частотою проявів побічних ефектів, що особливо є актуальним для людей похилого віку, а також те, що додаткове призначення ірбесартану дозволяє запобігти збільшенню дози еналаприлу малеату при тривалому використанні й, отже, знизити ризик розвитку побічних ефектів лікування, призначення комбінації еналаприлу малеату та ірбесартану більш ефективним для корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу. Для визначення ефективності комбінації еналаприлу малеату та ірбесартану, згідно способу, що пропонується, у корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу, нами було обстежено 38 хворих на гіпертонічну хворобу. Серед обстежених хворих були 20 жінок та 18 чоловіків. Середній вік хворих склав 53,2±3,4 роки. Ступінь вираженості порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного тину у хворих на гіпертонічну хворобу оцінювали, розраховуючи коефіцієнт жорсткості аорти, який адекватно характеризує не тільки ступінь жорсткості аортальної стінки, а, отже, й вираженість порушень її пружно еластичних властивостей, але й вираженість порушень пружно еластичних властивостей всіх артерій еластичного типу. До початку лікування величина коефіцієнту жорсткості аорти у хворих на гіпертонічну хворобу склала 12,03±0,83. Через 6 місяців після призначення комбінації еналаприлу малеату в дозі 10мг на добу та ірбесартану в дозі 75мг на добу відбулось вірогідне зменшення величини коефіцієнту жорсткості аорти до 10,15±0,75. Таким чином, наведені дані свідчать, що призначення комбінації еналаприлу малеату та ірбесартану, що пропонується, є ефективним засобом корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу у хворих на гіпертонічну хворобу. Спосіб здійснюється таким чином: 1. Хворим на гіпертонічну хворобу призначають еналаприлу малеат у вигляді таблеток в дозі 10мг на день та ірбесартан у вигляді таблеток в дозі 75мг на день. Приклад: Хворий М. 49 років надійшов в кардіологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні зі скаргами на запаморочення, головний біль, «мільтішиння цяток» перед очима, дзвін у вухах, задишку при фізичному навантаженні. Вважає себе хворим протягом 7 років, коли вперше, без наявної причини, було зареєстровано носову кровотечу, яка супроводжувалася підвищенням артеріального тиску до 185 та 100мм рт. ст. Згодом хворий неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби, одержував амбулаторну терапію b -блокаторами та діуретиками. За три дні до надходження в клініку, після сильного психоемоційного стресу, з'явилися вищезазначені скарги на тлі високих цифр артеріального тиску (до 180 і 110мм рт.ст), і хворий був госпіталізований для купірування гіпертонічного криза та корекції терапії. Анамнез життя - без особливостей, мати хворого страждала на гіпертонічну хворобу, іншої спадкової патології в родині не виявлено. Пацієнт палить протягом 25 років, інші шкідливі звички заперечує, алергологічний анамнез не обтяжений. Об'єктивно спостерігаються наступні зміни. Артеріальний тиск в момент надходження 180 і 100мм pт. ст. на лівій і 185 і 110мм рт. ст на правій плечових артеріях, пульс 90 ударів за хвилину, задовільних властивостей. При пальпації верхівковий поштовх визначається на 2-2,5см знаружі від середньоключичної лінії з лівої сторони в 6 міжребір'ї, поширений, збільшений по висоті, посилений. Перкуторно - розширення границь відносної серцевої тупості, аускультативно - діяльність серця правильна, посилений І тон на верхівці серця, в легенях дихання везикулярне, жорсткувате, в нижніх відділах з обох сторін поодинокі вологі дрібнобулькасті хрипи. Частота дихання 19 за 1 хвилину, дихання поверхневе. На електрокардіограмі - ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушення процесів реполярізації в лівих грудних відведеннях. При ехокардіографічному дослідженні спостерігається збільшення кінцеводіастолічного та кінцевосистолічного об'ємів лівого шлуночка, помірне зниження його скорочувальних властивостей, потовщення задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перетинки, наявна гіпертрофія міокарда лівого шлуночки. При дослідженні очного дна визначається звуження та склерозування артерій, вени повнокровні, розширені, феномен Салюса-Гуна II ступеня. Дані інших інструментальних та лабораторних досліджень без особливостей. Враховуючи скарги хворого, клінічну картину захворювання, дані об'єктивного дослідження і зважаючи на результати додаткових способів дослідження, хворому був поставлений клінічний діагноз - Гіпертонічна хвороба II стадії, гіпертензивне серце, гіпертензивна ангіопатія сітківки. Для оцінки ураження органів-мішеней та ступеню залучення до патологічного процесу артерій еластичного типу у хворого був оцінений стан пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу, для чого йому додатково було проведено сфігмографічне дослідження з визначенням швидкості розповсюдження пульсової хвилі по аорті та наступним розрахуванням коефіцієнту жорсткості аорти. Величина коефіцієнту жорсткості аорти склала 12,87, що свідчило про значне порушення пружноеластичних властивостей артерій еластичного типу у даного хворого та вказувало на необхідність призначення лікарських засобів для корекції виявлених порушень. Хворому було призначено комбінацію з еналаприлу малеату в дозі 10мг на добу та ірбесартану в дозі 75мг на добу. Через 6 місяців лікування призначеною комбінацією лікарських препаратів, при контрольному обстеженні поряд з поліпшенням клінічної картини захворювання, зменшенням рівня артеріального тиску до 140 і 80мм рт. ст. та позитивною динамікою даних інструментальних досліджень, спостерігалося істотне зменшення величини коефіцієнту жорсткості аорти, яка склала 10,26. Таким чином, використання способу, що пропонується, дозволило вчасно і ефективно досягти корекції порушень пружно еластичних властивостей артерій еластичного типу та відвернути появу ускладнень.