Спосіб одержання перев’язного матеріалу на текстильно-целюлозній основі

Винахід відноситься до медицини, переважно до ліків і медикаментів для терапевтичних цілей, здебільшого до лікарських препаратів, що містять активні неорганічні інгредієнти, наприклад з'єднання міді, а також до структури пов'язок або перев'язних матеріалів і хімічних аспектів, що стосуються останніх, і може бути використаним в хірургії для лікування інфікованих раней, виразок, опіків тощо. Відомий спосіб одержання пов'язки для лікування опіків і гнійно-некротичних раней, що полягає в окислюванні целюлозного носія розчином периодата натрію до одержання необхідної кількості з'єднань диальдегидцеллюлозної групи, наступну іммобілізацію активного ферменту на целюлозному носії та відмивання в заданих умовах, у відповідності з яким, як активний фермент іммобілізують трипсин, а пов'язку просочують фурациліном [1]. Але для використання зазначеної пов'язки в хірургії характерна висока тривалість загоєння раней, що зумовлене низькою антимікробною активністю пов'язки, внаслідок використання трипсину, як ранозагоючого агента. Відомий також спосіб одержання перев'язного матеріалу на текстильно-целюлозній основі, що включає окислювання целюлозного носія розчином периодата натрію до одержання необхідної кількості з'єднань диальдегидцеллюлозної групи, наступну іммобілізацію активного ферменту на целюлозному носії та його відмивання в заданих умовах, в якому при іммобілізації на целюлозному носії як активні ферменти послідовно осаджують лізоцим з трипсином [2]. Вдосконалення об'єкта за цим принципом дозволило дещо зменшити тривалість загоєння раней, бо додаткова присутність лізоциму забезпечила пов'язці розширені поліферментні властивості. Проте фармакологічні властивості активних ферментів, що введені до целюлозних носіїв вищезазначених об'єктів позбавлені високих показників бактерицидності та регенеративної активності, стримують усунення можливих побічних ефектів алергенного походження під час лікування, що впливає на досягнення очікуваного технічного результату. В основу винаходу поставлено задачу розробити такий спосіб одержання перев'язного матеріалу на текстильно-целюлозній основі, який шляхом активації впливу на грампозитивні та грамнегативні спектри змішаної мікрофлори прискорює термін загоєння рани, як показник ефективності лікування, при використанні. Вищезазначений технічний результат при здійсненні винаходу досягається тим, що у відомому способі одержання перев'язного матеріалу на текстильно-целюлозній основі, що включає окислювання целюлозного носія розчином периодата натрію до одержання необхідної кількості з'єднань диальдегидцеллюлозної групи, наступну іммобілізацію активного ферменту на целюлозному носії та його відмивання в заданих умовах, відповідно до винаходу, концентрацію з'єднань диальдегидцеллюлозної групи при окислюванні целюлозного носія доводять до 1-5%, а іммобілізацію активного ферменту виконують 1,5-2,5% розчином з'єднання міді з трис(оксиметил)амінометаном, як антибактеріальним засобом, при співвідношенні мас целюлозного носія та розчину 1:0,05-1:0,15, за умов, що іммобілізацію проводять при кімнатній температурі в плині доби, а відмивання активного ферменту виконують після іммобілізації дистильованою водою при модулі 1:10, протягом години. Причинно-слідчий зв'язок між сукупністю відмітних ознак винаходу та вищезазначеним технічним результатом полягає в тім, що доведення концентрації з'єднань диальдегидцеллюлозної групи при окислюванні целюлозного носія до 1-5% сприяє рівномірності його покриття з'єднанням міді з трис(оксиметил)амінометаном, як антибактеріальним засобом. Іммобілізація з'єднання міді з трис(оксиметил)амінометаном, з іншого боку, надає пов'язці бактерицидну та регенеративну властивості, які ефективніше, чим реорганізація ферментативних функцій, впливають на грампозитивні та грамнегативні спектри змішаної мікрофлори. Концентрація з'єднань диальдегидцеллюлозної групи при окислюванні целюлозного носія, на рівні 1-5% є найбільш оптимальною, бо впливає як на вищезазначену рівномірність покриття, так і на фармакологічні властивості перев'язного матеріалу, а концентрація антибактеріального засобу в межах 1,5-2,5%, зв'язується як з виключенням понадмірного виснаження міді, так і можливих побічних ускладнень під час лікування. Співвідношення мас целюлозного носія та розчину 1:0,05-1:0,15, як іншого параметра іммобілізації, зумовлює оптимальну бактерицидність перев'язного матеріалу при використанні. Тож, відступ ди ференційованих показників співвідношення інгредієнтів від їх заявлених те хнологічних значень, в остаточному підсумку при використанні пов'язки впливатиме на термін загоєння ран. Відомості, що підтверджують можливість здійснення винаходу з одержанням вищевказаного технічного результату полягають в наступному. Для здійснення способу залучають як текстильно-целюлозну основу медичну марлю, розчини периодата натрію (0,0124М) та з'єднання міді з трис(оксиметил)-амінометаном (1,5-2,5%). При одержанні перев'язного матеріалу медичну марлю спочатку активують 0,0124М розчином периодата натрію при кімнатній температурі, доводячи концентрацію з'єднань диальдегидцеллюлозної групи при окислюванні до 1-5%, а потім активний фермент іммобілізують на ній 1,5-2,5% розчином з'єднання міді з трис(оксиметил)амінометаном. Для забезпечення найбільшої бактерицидності та регенеративності перев'язного матеріалу дотримуються співвідношення 1:0,05-1:0,15мас целюлозного носія та розчину з'єднання міді з трис(оксиметил)амінометаном. При цьому, іммобілізацію проводять при кімнатній температурі в плині доби, а відмивання активного ферменту виконують дистильованою водою при модулі 1:10, після окислювання й іммобілізації, протягом години. Для підтвердження можливості досягнення технічного результату за допомогою сукупності ознак запропонованого винаходу в експериментальних умовах досліджували вплив концентрації мідного комплексу в розчині, співвідношення мас целюлозного носія й мідного комплексу, концентрацію міді на носії на бактеріологічну активність й термін загоєння раней, а дані спостережень звели в таблицю. Визначення вмісту мідного комплексу в перев'язному матеріалі визначали шляхом йодометричного титрування тіосульфатом натрію, після вимивання міді з носія розчином сірчаної кислоти. Бактеріологічну активність зразків пов’язки - за умов стандартної методики (ВФС 42-1262-82). Терміни загоєння гнійних раней оцінювали на моделях, створених на міжлопаткових областях у білих щурів, шляхом введення мікробних культур стафілокока, у кількості 109 мікробних тіл. Зразки перев'язного матеріалу, у вигляді тришарових серветок накладали на рану у фіксованому положенні, із щоденною заміною, до повного загоєння рани. Як інформують результати наданих спостережень (див. табл.), використання запропонованого перев'язного матеріалу дозволяє прискорити загоєння гнійних раней на 1-6 діб, у порівнянні з прототипом, та на 6-11, по відношенню до аналога. Ці данні були підтверджені також і при інфікуванні раней грамнегативною мікрофлорою. Приклад. Для одержання перев'язного матеріалу медичну марлю активували 0,025М розчином периодата натрію при кімнатній температурі, доводячи концентрацію з'єднань диальдегидцеллюлозної групи при окислюванні до 2%. Після окислення носій ретельно відмивали у дистильованій воді при модулі 1:10 протягом години. Надалі активний фермент іммобілізували на носії 2,0% розчином з'єднання міді з трис(оксиметил)амінометаном, при цьому співвідношення маси целюлозного носія та розчину з'єднання міді з трис(оксиметил)амінометаном доводили до 1:0,08 протягом 24 годин при кімнатній температурі. Отриманий матеріал після іммобілізації відмивали у дистильованій воді при модулі 1:10, протягом години. Тож, особливості способу одержання перев'язного матеріалу на текстильно-целюлозній основі при використанні в хірургії для лікування інфікованих раней, виразок й опіків пов'язується з прискоренням терміну загоєння раней, як одного з показників ефективності лікування, завдяки активації впливу на грампозитивні та грамнегативні спектри змішаної мікрофлори та сприяє зменшенню розвитку побічних ускладнень. Наведені приклади доводять можливість його використання в клініці інфікованих ран. Таблиця Параметри синтезу, хімічні та біологічні характеристики перев'язних матеріалів й терміни загоєння експериментальних гнійних ран. Ступінь № прикладів окислювання носія, % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Аналог Прототип 1,0 2,0 3,0 4,0 5,0 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0 5,0 0,1-2,0 Параметри іммобілізації Концентрація Співвідношення Концентрація мідного мас носія й міді в носії, мг/г комплексу в мідного розчині, % комплексу 2,0 1:0,080 1,21 2,0 1:0,080 1,75 2,0 1:0,080 2,18 2,0 1:0,080 2,36 2,0 1:0,080 2,72 1,5 1:0,050 1,34 1,5 1: 0,060 1,47 2,0 1:0,100 1,92 2,5 1:0,125 2,03 2,5 1:0,150 2,11 Бактеріологічна активність од/г носія Термін загоєння раней, діб 10,6 16,4 20,6 21,0 22,5 10,7 12,1 17,8 19,0 20,3 20,07,2 14 10 9 10 11 13 12 12 11 10 20 14-15 Джерела інформації: 1. Способ получения повязки для лечения ожогов и гнойно-некротических ран и способ лечения таких ран: А.с. 1474917 СССР, МПК А61К31/25, от 11.01.1994. 2. Способ получения материала для заживления ран: А.с. 1510158 СССР, МПК A61L15/04, от 29.12.86.