Спосіб профілактики рецидивів поліпозного риносинуїту

Спосіб вакцинопрофілактики рецидивів поліпозного риносинуїту відноситься до галузі клінічної медицини, зокрема оторинолярингології, клінічної імунології та хірургії. Він може застосовуватися для лікування хворих на вперше виявлений чи рецидивуючий поліпозний риносинуїт. Вакцинопрофілактика у хворих на поліпозний риносинуїт - попередження рецидивів захворювання за рахунок імунологічної корекції з використанням бактеріальнної аутовакцини для активації як специфічних, так і неспецифічних механізмів захисту. Серед способів вакцинопрофілактики традиційно виділяються, залежно від способу введення . Основними способами профілактики рецидивів поліпозного риносинуїту є застосування імуномодуляторів, підвищення місцевої і загальної резистентності. Так, наприклад, відомий спосіб попередження рецидивів, згідно якого, визначають інтерфероновий та імунологічний статус хворих і, в залежності від характеру існуючи х відхилень показників, проводять корекцію рекомбінантними інтерферонами та індукторами інтерферону в до- та післяопераційний період (Патент №2140215, RU, автори: Константинов А.Е., Іванченко Г.Ф., Григорян С.С.). Для корекції місцевої і загальної резистентності застосовують інтраназальне введення інтерферону, наприклад для протирецидивного лікування поліпозного риносинуїту застосовують транскраніальну (за допомогою апарата “Трансаир”) електростимуляцію вмісту сироваткових Ig A, М, G; Т- і В- лімфоцитів, секреторного IgA у виділеннях із носа, досліджують вегетативний тонус хворих за допомогою окосерцевого рефлексу Даньїні-Ашнера, синокаротидного рефлексу (Чекмака, Герінга), холодової та ортостатичної проб. Використання різних доз впливу транскраніальної електростимуляції виявляють домінування парасимпатичного або симпатичного тонуса, що є значимим у виборі протирецедивного лікування хворих на поліпозний риносинуїт (Патент № 2138233, RU, автори: Добринін К.Б., Портенко Г.М., Луба шевський В.Т.). Існує також спосіб профілактики рецидивів поліпозного риносинуїту, який передбачає проведення вакцинації та ревакцинації бактеріальною аутовакциною після видалення поліпу; вакцинація розпочинається на 3 добу та передбачає десять підшкірних введень 0,1мл бактеріальної аутовакцини кратністю один раз на три доби, а ревакцинація, проводиться через 30 діб після закінчення вакцинації - 7 підшкірних введень 0,1мл бактеріальної аутовакцини (Филатов В.Ф., Калашник М.В., Филатов С.В., Бабич Е.М., Я щенко М.И. Использование аутовакцины как способ повышения эффективности лечения больных полипозным этмоидитом //Журнал вушни х, носових і горлових хвороб, 2001 .-№1. -с.8-12). Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті та результату, який може бути досягнуто, тому його обрано за прототип. Основним недоліком відомих аналогів, у тому числі і прототипу є їх недостатня ефективність, яка зумовлена низьким рівнем місцевого впливу на механізми імунологічного захисту та проведення профілактики на фоні додаткової імуносупресорної дії хір ургічного втр учання. В основу винаходу покладено задачу підвищення ефективності профілактики рецидивів поліпозного риносинуїту шляхом інтраназального введення бактеріальної аутовакцини. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі вакцинопрофілактики поліпозного риносинуїту, який включає введення аутовакцини після хірургічного видалення поліпів, згідно з винаходом, попередньо у доопераційному періоді проводять інтраназальну вакцинацію бактеріальною аутовакциною у нарощуваній дозі від 100 до 800000 PNU та виконують одну доопераційну ревакцинацію бактеріальною аутовакциною, починаючи з 20 доби після закінчення вакцинації у нарощуваній дозі від 10000 до 800000 PNU та у післяопераційному періоді проводять дві ревакцинації бактеріальною аутовакциною у нарощуваній дозі від 100000 до 800000 PNU: через 2 місяця та через 6 місяців після закінчення вакцинації. Підвищення ефективності профілактики рецидивів поліпозного риносинуїту досягається тим, що для активізації імунорезистентності хворого та для забезпечення максимально можливого і, в подальшому стабільного, рівня імунологічної резистентності застосовується бактеріальна аутовакцина, інтраназальне введення якої на доопераційному етапі, з подальшою ревакцинацією дозволяє попереджувати розвиток рецидивів захворювання. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад, при підготовці хворого до проведення хірургічного видалення поліпів, та у післяопераціонному періоді проводять одну вакцинацію та три ревакцинації: вакцинацію проводять шляхом інтраназального введення бактеріальної аутовакцини у нарощуваній дозі від 100 до 800000 PNU, кількістю 16 інтраназальних введень, які виконують через добу, при цьому першу дозу - 100 PNU подвоюють при кожному наступному введенні. першу ревакцинацію проводять через 20 діб після закінчення вакцинації шляхом інтраназального введення бактеріальної аутовакцини у нарощуваній дозі від 10000 до 800000 PNU, складається із 8 інтраназальних введень, які проводяться через добу, при цьому перша доза - 10000 PNU подвоюється при кожному наступному введенні. другу ревакцинацію - через 2 місяці та третю ревакцинацію - через 6 місяців після закінчення вакцинації поводяться шляхом інтраназального введення бактеріальної аутовакцини у нарощуваній дозі від 100000 до 800000 PNU, складається із 4 інтраназальних введень, які проводяться через добу, при цьому перша доза -100000 PNU подвоюється при кожному наступному введенні. Приклад, який ілюструє спосіб. Василь О-ка, 1927р. н.; історія хвороби стаціонарного хворого №13192. Скарги на момент госпіталізації: затруднене носове дихання, порушення нюху, постійні слизові виділення з носової порожнини, головний біль. За допомогою риноскопії встановлено наявність гіперемії та набряку слизової оболонки, слизово-гнійних виділень та поліпозних утворень блідо-рожевого кольору, які виповнюють обидві половини носа. По даним бактеріологічного дослідження слизу носа та ротоглотки встановлена наявність епідермального стафілококу, a-зеленящого стрептококу, ентеробактерії аерогенус та g-типу. У мазку зі слизової оболонки носа має місце 96% нейтрофілів. Імунологічне дослідження виявило зниження Т-клітинного ланцюга (CD4 - 18%, CD8 - 11%), фагоцитарної активності лімфоцитів: 58%, підвищенням лімфоцитотоксичних антитіл до 21%. Діагноз: Поліпозний риносинуїт. Після проведення першої ревакцинації до оперативного втручання оцінювалась ефективність вакцинації по комплексу показників: відновлення функції носового дихання, зменшенням кількості патогенної флори на слизовій оболонці носа та ротоглотки, покращення показників резистентності організму хворого, що проявляється підвищенням фагоцитарної активності лімфоцитів до 76%, питомої ваги субпопуляцій Т-лімфоцитів (CD4 - 32%, CD8 - 12%) та зменшенням рівня лімфоцитотоксичних антитіл до 18%, а також активації місцевих імунних процесів підвищення кількості еозинофілів до 23%, зменшення кількості нейтрофілів у мазку зі слизової оболонки носа. Клініко-імунологічне обстеження хворого через рік свідчить про те що досягнений позитивний результат залишився на тому ж рівні: фагоцитарна активність лімфоцитів - 78%, питома вага субпопуляцій Т-лімфоцитів (CD4 - 22%, CD8 - 12%), рівень лімфоцитотоксичних антитіл - 15%, а кількість еозинофілів у мазку зі слизової оболонки носа зменшилась до 6%. При риноскопії рецидиву поліпів та патологічних виділень у носі не виявлено, функція носового дихання та нюху достатня. Таким чином, досягнення ефекту від проведеної профілактики пов'язане з активізацією клітинного ланцюга імунітету на фоні зменшення хронічного запального процесу у порожнині носа.