Спосіб імунокорекції порушень імунологічної реактивності організму за допомогою фосфенелектростимуляції зорового аналізатора

Винахід відноситься до медицини, конкретно до клінічної імунології та офтальмології, зокрема до нейроімунології та нейроофтальмології, і призначено для використання в лікуванні хворих з порушенням імунологічної реактивності організму, на разі і хворих з ураженнями зорової сенсорної системи. У хворих з патологією органа зору поряд з порушенням зорових функцій, відзначається порушення імунологічного стану організму, і, відповідно, є потреба у корекції цих порушень. При нейропатологічних процесах, у тому числі і у зоровій сенсорній системі, дія пошкоджуючих факторів веде до порушення корково-підкоркових взаємовідносин, а також до ураження спеціалізованих нейрональних мозкових структур. Відомо, що імуноактивні речовини здатні впливати на таке спеціалізоване нервове утворення як сітчата оболонка ока, змінюючи її функціональний стан, а зміна функціональної активності сітківки в свою чергу є причиною зміни імунорегулюючої активності з боку відповідних структур мозку, що демонструє причаєність сітківки ока до нейроімуномодуляції. В дійсний час доведена спільність ліганд-рецепторних взаємодій на мембранах нейроцитів та імунокомпетентних клітин і відомо, що вироблені активованими імунокомпетентними клітинами цитокіни сприяють росту та ди ференціації не тільки клітин лімфоідного ряду та нейроцитів, а й інши х соматичних клітин (Дегтяренко Т.В. // Біогенні стимулятори і імунореактивність // Одеса, 1997. -196с). Для лікування хворих з ураженням зорового аналізатора, застосовуються різноманітні патогенетичноорієнтовані методи лікування. Однак, проблема розробки адекватних методів імунотерапії порушень імунологічної реактивності організма при різних видах офтальмопатології вирішена недостатньо. Проблема лікування хворих з ураженнями зорового аналізатора залишається актуальною і пріоритетною, в часності у плані розробки адекватних методик, направлених як на стимуляцію зорових функцій, так і водночас на нормалізацію порушень імунологічної реактивності організму. В останні десятиріччя розширився спектр лікування уражень органа зору за допомогою застосування різноманітних варіантів електростимуляції зорового аналізатора (Шандурина Α.Η. // A.c. №1044283, 1983; Лебедев В.П. // A.c. №1074543, 1984; Пономарчук B.C., Дроженко B.C.// Патент України №29902 А, 2000). У нейрофізіологічних роботах останнього часу, присвячених регуляції імунної відповіді на рівні організму, велика увага надається вивченню взаємодії імунної і нейроендокринної систем. Серед медиаторів, забезпечуючи х цю взаємодію, важлива роль належить, зокрема, опіоідним пептидам, які є лігандами опіатних рецепторів, знайдених на нейроендокринних та імунокомпетентних клітинах, а також катехоламінам і цитокінам імунної системи . Найбільш близьким до запропонованого нами способу імунокорекції є спосіб транскраніальної електростимуляції (опосередкована дія на функціонування зорового аналізатора), який здійснюється прямокутними імпульсами з частотою 77Гц, тривалістю (3,75±0,25)мс у сполученні з гальванічною складовою, у 25 разів перевищуючою середній імпульсний ток (Лебедев В.П. // A.c. №1074543, 1984). Дослідження дії транскраніальної електростимуляції дозволило виявити її імунотропні ефекти: 1) транскраніальна електростимуляція (ТЕС) усуває спричинені стресом порушення у діяльності імунної системи; сприяє підвищенню низького рівня В-лімфоцитів та імунорегулюючого індексу (Рубцовенко A.B. с соавт. // Транскраниальная электростимуляция. - СПб. - 1998. - С.240-251). 2) ТЕС підвищує неспецифічну резистентність організму, що виражається у підвищенні кількості лейкоцитів і лімфоцитів, а також у посиленні фагоцитарної активності (Грицкевич Н.Л. с соавт. // Транскраниальная электростимуляция. - СПб.- 1998. - С.252-258). Однак метод транскраніальної електростимуляції має недоліки: 1. Стимулючий вплив спричиняється поза проекцією веселкової та сітчастої оболонок ока, що включає рефлекторну дію електростимулюючого впливу на зоровий аналізатор. 2. Електростимуляція здійснюється у непреривному режимі на протязі 30 хвилин з силою тока у кілька міліампер, що може призводити до створення гальмової патологічної детермінанти завдяки тривалої безперервної дії у проекції мозку. 3. Стимуляція здійснюється з надвисокою для зорового аналізатора частотою (77Гц), в той час як максимальна лабільність нейронів зорового аналізатора знаходиться на рівні 50-60Гц. Відомо, що електрична стимуляція прямокутними імпульсами тривалістю 10мс сформованими у серії по 30 секунд, з 30 секундним інтервалом міжсеріями найбільш фізіологічно адекватна, так як дозволяє спричиняти достатню подразнюючу дію на зоровий аналізатор, а також дає достатній відпочинок для пошкодженого зорового нерва між стимулюючими серіями (Пономарчук B.C., Дроженко B.C.; Патент України №29902 А, 2000). В основу нашого винаходу поставлена задача розробки способу корекції порушень імуннологічної реактивності організму за допомогою фосфенелектростимуляції зорового аналізатора. Поставлена задача вирішується тим, що у запропонованому способі електричну стимуляцію здійснюють по середині закритих верхніх повік одночасно на обох очах, з силою стр уму, у 1,5 рази підвищеною відносно індивідуального порога електричної чутливості зорового нерва. Система електродів вмонтована в маску – окуляри, що допомагає проводити електростимуляцію одночасно на обидва ока. Стимулююча дія проводиться через верхні повіки, прямокутними імпульсами тривалістю 10мс, які сформовані у серії по 30 секунд, з 30 секундним інтервалом між серіями. Всього подається 10 серій імпульсів. Курс терапії складається з 10 сеансів. На протязі курсу терапії забезпечується оптимальна, фізіологічно адекватна стимулююча дія на зоровий аналізатор і слід підкреслити, що поряд з цим стимулюється функціональна активність тих нейроструктур мозку, які беруть участь у нейрофізіологічному забезпеченні функціонування, як зорової сенсорної системи , так і механізмів імунного гомеостазу. Причинно-слідчі зв'язки: 1. Стимуляцію проводять чрезшкірно посеред затулених верхніх повік у проекції райдужки та сітківки ока. Така стимуляція має рефлексогенну дію, так як завдяки ірідоретикулярному шляху ретикуло-епіфізарному та ретикуло-гіпоталомічному може спричиняє адекватну регулюючу дію на енергетичний потенціал нейронів ретикулярної формації головного мозку лімбічної системи мозку та інших морфофункціональних утворень мозку. 2. Стимуляцію проводять одночасно на обох очах. Синхронна стимуляція обох зорових аналізаторів призводить до одночасного синхронного подразнення усіх морфофункціональних складових зорової сенсорної системи. За рахунок цього забезпечується можливість оптимізації корко-підкоркових взаємовідносин, а також вихід більшої кількості нейроцитів з становища парабіозу на фоні поліпшення функціональної активності нейрогліальних клітин (мікрооточення нейронів) становища імунної системи. 3. Електричну стимуляцію проводять з околопороговою силою струму при підвищеному у 1,5 рази значенні індивідуального порога електричної чутливості кожного зорового нерва. Порогове подразнення за його назначениям є найменьшим оптимальним подразненням. Але при пороговому подразненні максимальна електрична лабільність зорового аналізатора знаходиться у межах до 20Гц, що відображує ритм лише паличкової аферентної системи зорового аналізатора. Підвищення індивідуального порога електричної чутливості у 1,5 рази вибрано у зв'язку з тим, що, при такому підвищенні стимулюючого струму зоровий аналізатор має можливість засвоювати частоту стимулюючих імпульсів до 35Гц, що відповідає високочастотному для зорового аналізатора діапазону і відображує ритм як паличкової, так і колбочкової аферентних систем зорового аналізатора. Таким чином полуторакратне підвищення стимулюючого струму відносно індивідуального порога електричної чутливості зорового нерва є найменьшим достатнім подразненням для стимуляції зорового аналізатора, що створює умови для адекватної відповіді з боку взаємодії зорового аналізатора та імунної системи. Кожна з перелічених ознак суттєва, а при спільній дії вони дозволяють отримати позитивні лікувальні ефекти, як у плані імунокорекції порушень імунологічної реактивності організму, так і у відношенні покращення функцій зорового аналізатора. Опис способу: Накладається маска-окуляри з електродами, які покриті ватними тампонами змоченими у фізіологічному розчині. Активні електроди розташовуються на верхніх повіках посередині, а індиферентний електрод на шкірі чола по середній лінії. Спочатку визначають індивідуальний поріг електричної чутливості лівого і правого зорових нервів. Потім підвищують силу електричного струму відносно визначеного порога електричної чутли вості у 1,5 рази. Виставляють частоту подачі електричних імпульсів, і автоматично проводять стимуляцію на протязі 10 хвилин одночасно на обох очах. Клінічні випробування способу проведені у хворих з частковою атрофією зорового нерва (ЧАЗН) на базі лабораторії функціональних методів дослідження органа зору та лабораторії патоморфології і імунології інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова АМН України. Визначення світлової чутливості зорового аналізатора проводилось на адаптометрі АРП за стандартною методикою. Стан поля зору досліджувався динамічним методом за допомогою полусферичного периметра. Визначення порога електричної чутливості і електричної лабільності зорового аналізатора, а також лікування хворих проводилось на офтальмологічному електростимуляторі «Фосфен». Стан клітинного і гуморального імунітету оцінювали по стану функціональної активності Т- и В-лімфоцитів методом тотальних Е-розеткоутворюючи х клітин (Е-РУК). Функціональну активність В-системи імунітету оцінювали по визначенню рівня імуноглобулінів основних класів (Α, Μ і G) у плазмі крові методом радиальної імунодифузії по Manchini. За допомогою теофилінового тесту визначили рівень теофилін-чутливих лімфоцитів. Рівень рецепції Т-лімфоцитів до нейромедіатору адреналіну визначали у навантажувальному тесті "активних" ЕРУК. Ступінь сенсибілізації до аутонейроспецифічних антигенів сітківки ока визначався також в навантажувальному імунологічному тесті "активних" Е-РУК (Т.В. Дегтяренко, 1992). Клінічні результати: Досліджено вплив фосфенелектростимуляції на стан функцій зорового аналізатора, а також на стан імунологічного статусу у 80 хворих з ЧАЗН судинної, травматичної, токсичної і запальної етіології. До проведення лікування у цих хворих виявлено зниження функцій зорового аналізатора: гостроти зору до 0,23±0,02; порога електричної чутливості зорового нерва до 158±8мкА; електричної лабільності зорового аналізатора до 36,8±0,4Гц; сумарних меж поля зору по 8 меридіанам до 214°±7°; колбочкової світлової чутливості до 1,64±0,1лог.од.; паличкової світлової чутливості до 2,9±0,15лог.од. Порушення у ви хідному стані імунологічної реактивності організму проявлялися у наступному: 1) підвищенні імунорегуляторного індексу (співвідношення Т-хелперів до Т-супресорів) (Тх/Тс) до 13,0±0,3відн.од. за рахунок пригнічування функціональної активності Т-супресорів; 2) зниженні функціональної активності гранулоцитів абсолютна кількість фагоцитуючих нейтрофилів склала 2435±242кл/мкл; 3) в наявності сенсибілізації організму до нейроспецифічних антигенів сітківки ока до (11,2±0,5%), 4) в підвищенні "активних" Т-лімфоцитів до адреналіну до (16,0±0,5%) (рівень інверсії "активних" Е-РОК). Під впливом курсу терапії визначено підвищення зорових функцій. Гострота зору підвищилась на 48% у середньому до 0,34±0,03 (р