Спосіб підтвердження дезінвагінації при консервативному лікуванні інвагінації кишечнику у дітей (3)

УКРАЇНА UA (11)7013 (із) U (51) 7 А61В17/00, А61В5/00 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС ДО ДЕКЛАРАЦІЙНОГО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ видається під відповідальність власника патенту (54) СПОСІБ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДЕЗІНВАПНАЦІЇ ПРИ КОНСЕРВАТИВНОМУ ЛІКУВАННІ ІНВАГІНАЦІЇ КИШЕЧНИКУ У ДІТЕЙ (3) 1 (21)20040402965 ' ^ *' (22)21.04.2004 (24)15 06.2005 (46) 15 06.2005, Бюл. № 6, 2005 р (72) Гриценко Євген Миколайович, Гриценко Микола Іванович (73) Гриценко Євген Миколайович, Гриценко Микола Іванович (57) Спосіб діагностики дезінвагінаціі при консервативному лікуванні інвагінації кишечнику у дітей, що включає введення газу у пряму кишку під тиском не вище 120 мм рт ст., визначення наявності газу, що поступає із зонда, введеного в шлунок, який відрізняється тим, що визначають об'єм газу, що поступає по зонду, і при виділенні більше 1 літра газу встановлюють дезінвагінацію. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії дитячого віку. Відомий спосіб консервативного лікування інвагінації кишечнику у дітей методом пневмопресії, коли проводять інсуффляцію повітря в пряму кишку під тиском до 120мм рт.ст., а контроль дезінвагінації здійснюють рентгенологічним способом. Проникнення газу у тонку кишку, що визначається на рентгенограмі, свідчить про дезінвагінацію [див. В. В. Подкамєнєв, В А Урусов " Диагностика и лечение инвагинации кишечника у детей", Іркутськ, 1986, с. 83]. Найбільш близьким до запропонованого є ["Спосіб лікування тонкокишкової інвагінації у дітей" АС №1491469 А61В17/00], що вимагає розправлення тонкокишкового інвагінату шляхом дозованого нагнітання газу під тиском не вище 120 мм рт. ст., а контроль дезінвагінації здійснюють по надходженню бульбашок газу із зонда, введеного в шлунок, в рідину. Спосіб може бути використаний і при інших видах інвагінації з метою виключення рентгенологічного контролю дезінвагінації. Недоліками відомого способу є недостатня об'єктивність. Мали місце діагностичні помилки, коли після виділення поодиноких бульбашок газу хірург вважав, що відбулася дезінвагінація, тоді як газ витіснявся Із шлунка, а інвапнат не був розправлений. В основу корисної моделі поставлена задача шляхом удосконалення відомого способу досягти об'єктивізації способу, підвищення його надійності та виключення діагностичних помилок. Поставлену задачу вирішують створенням способу підтвердження дезінвагінації при консервативному лікуванні інвагінації кишечнику у дітей, що включає введення газу в пряму кишку під тиском не вище 120мм рт.ст., визначення наявності газу, що надходить із зонду, введеного в шлунок, який згідно з корисною моделлю відрізняється тим, що після початку виділення газу із шлункового зонду, відомими способами (наприклад за допомогою волюметра) визначають об'єм газу прокачаного через шлунково-кишковий тракт ретроградно і при виділенні більше ніж 1 літру газу діагностують дезінвагінацію. В експерименті встановлено, а потім данні перевірені в клініці, що для заповнення шлунковокишкового тракту у дітей до 3-х років, а саме у цієї групи інвагінація зустрічається найчастіше, необхідно менше 1 літру газу. Таким чином, при виділенні із шлункового зонду більше ніж 1 літру газу, можна з впевненістю стверджувати, що настала дезінвагінація. Ця ознака є об'єктивною і достовірною. На малюнку представлена схема контролю дезінвагінації запропонованим способом. Накінечник 1, введений у пряму кишку, балон Річардсона 2, манометр 3, шлунковий зонд 4, ємкість для збору шлункового вмісту 5, волюметр 6. Спосіб виконують слідуючим чином: під наркозом, після премедикації,, в шлунок вводять зонд 4 і звільняють його від вмісту Зовнішній кінець зонду поміщають в ємкість з рідиною. Через накінечник 1, за допомогою балону Річардсона 2, під контролем манометра 3, повільно, дозовано проводять СО о 7013 лення газу через шлунковий зонд в рідину. За допомогою волюметра визначено об'єм прокачаного через ШКТ газу. За 90 сек прокачано 1,5л газу. Констатовано дезінвагінацію. Інвагінат не пальпується. Виписаний з одужанням наступного дня. Запропонованим способом було проліковано 12 хворих. Діагностичних помилок не було. Використання способу дозволяє проводити консервативне лікування інвагінації без рентгенологічного контролю, виключає променеве навантаження на дитину та медперсонал, що особливо важливо в зонах з неблагоприємним радіаційним фоном та в зонах стихійних лих. Спосіб простий, доступний в кожному хірургічному відділенні, не вимагає складного обладнання, від прототипу відрізняється більшою об'єктивністю. Використання запропонованого способу дозволяє уникнути помилок пов'язаних з контролем дезінвагінації. інсуффляцію повітря під тиском не вище 120мм рт.ст. Після настання дезінвагінації газ заповнює вищележачі відділи кишечнику і починає виділятися Із шлунка через зонд 4 в рідину у вигляді бульбашок До зонду приєднують волюметр 6 через ємкість 5. Продовжують інсуффляцію і регіструють об'єм прокачаного повітря за допомогою волюметра 6. При виділенні із шлункового зонду більше ніж 1 літру повітря, а це відбувається досить швидко, діагностують дезінвагінацію. Приклад конкретного виконання: Дитина В., хлопчик, 10 місяців [історія хвороби №6489] поступив в дитяче хірургічне відділення через 10 годин після початку захворювання зі скаргами матері на періодичний неспокій При огляді в правій мезогастральній ділянці пальпується інвагінат. Після пре медика ції, під наркозом в шлунок введений зонд, видалено вміст Проведено дозоване нагнітання газу в пряму кишку під тиском до 60-80мм рт.ст. Через 2- 3 хвилини відмічено бурхливе виді Фіг. Комп'ютерна верстка А. Крижанівський Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601