Спосіб підтвердження дезінвагінації при консервативному лікуванні інвагінації кишечнику у дітей (2)

Спосіб діагностики дезінвагінації при консервативному лікуванні інвагінації кишечнику у дітей, що включає введення газу у пряму кишку під тиском не вище 120 мм рт ст., визначення наявності газу, що поступає із зонда, введеного в шлунок, який відрізняється тим, що одночасно реєструють тиск у прямій кишці та у шлунку і визначають дезінвагінацію при рівності тиску у прямій кишці та в шлунку. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії дитячого віку. Відомий спосіб консервативного лікування інвагінації кишечнику у дітей методом пневмопресії, коли проводять інсуффляцію повітря в пряму кишку під тиском до 120мм рт.ст., а контроль дезінвагінації здійснюють рентгенологічним способом Проникнення газу у тонку кишку, що визначається на рентгенограмі, свідчить про дезінвагінацію [див. В.В. Подкамєнєв, В.А. Урусов "Диагностика и лечение инвагинации кишечника у детей", Іркутськ, 1986, с 83]. Найбільш близьким до запропонованого є ["Спосіб лікування тонкокишкової інвагінації у дітей" АС №1491469 А61В17/00], що включає розправлення тон кокишкового інвагінату шляхом дозованого нагнітання газу під тиском не вище 120мм рт.ст., а контроль дезінвагінації здійснюють по надходженню бульбашок газу із зонда, введеного в шлунок, в рідину Спосіб може бути використаний і при Інших видах інвагінації з метою виключення рентгенологічного контролю дезінвагінації. Недоліками відомого способу є недостатня об'єктивність Мали місце діагностичні помилки, коли після виділення поодиноких бульбашок газу хірург вважав, що відбулася дезінвапнація, тоді як газ витіснявся із шлунка, а інвагінат не був розправлений. В основу корисної моделі поставлена задача шляхом удосконалення відомого способу досягти об'єктивізації способу, підвищення його надійності та виключення діагностичних помилок. Поставлену задачу вирішують створенням способу підтвердження дезінвагінації при консервативному лікуванні інвагінації кишечнику у дітей, що включає введення газу в пряму кишку під тиском не вище 120мм рт.ст., визначення наявності газу, що надходить із зонду, введеного в шлунок, який згідно з корисною моделлю відрізняється тим, що після початку виділення газу через шлунковий зонд одночасно реєструють тиск у прямій кишці та в шлунку і при його рівності говорять про настання дезінвагінації. При нагнітанні газу тиск у прямій кишці до дезінвагінації може підвищуватися до 120мм ртст., в той же час у шлунку він істотно відрізняється і практично дорівнює нулю. Після настання дезінвагінації та виділення газу через шлунковий зонд тиск у прямій кишці та в шлунку вирівнюється, що є достовірною та об'єктивною ознакою дезінвагінації. На малюнку представлена схема контролю дезінвагінації запропонованим способом Наконечник, введений в пряму кишку 1, балон Річардсона 2, манометр 3, зонд 4 з манжетою, що роздувається, 5, другий манометр 6. Спосіб виконують слідуючим чином. Після премедикації", під наркозом, в шлунок вводять зонд 4 з манжетою, що роздувається, 5, і звільняють його від вмісту, роздувають манжету. Зовнішній кінець зонду 4 поміщають в ємкість з рідиною. Через наконечник 1, за допомогою балону Річардсона 2, під контролем манометра 3 в пряму кишку ю О 7015 прямій кишці до 40мм рт.ст., газ почав виділятися через зонд, введений в шлунок. При вимірюванні тиску у прямій кишці та в шлунку одномоментно тиск рівний, 40мм рт ст. При подальшому нагнітанні газу тиск у прямій кишці та в шлунку синхронно підвищується до 6080мм рт.ст., констатована дезінвагінація Виписаний з одужанням наступного дня. Рентгенологічні способи контролю не застосовувалися. Запропонованим способом було проліковано 14 дітей. Діагностичних помилок не було. Використання способу дозволяє проводити консервативне лікування Інвагінації без рентгенологічного контролю, що особливо важливо в зонах з неблагоприємним радіаційним фоном та в зонах стихійних лих. Спосіб простий, доступний в кожному хірургічному відділенні, не вимагає складного обладнання, від прототипу відрізняється більшою об'єктивністю. Використання запропонованого способу дозволяє уникнути помилок пов'язаних з контролем дезінвагінацм. повільно, дозовано проводять інсуффляцію повітря під тиском не вище 120мм рт ст. Після настання дезінвагінації газ заповнює вищележачі відділи кишечнику і починає виділятися із шлунка через зонд 4 в рідину у вигляді бульбашок. До зонду 5 приєднують манометр 6, підтягують зонд, обтуруючи стравохід за допомогою манжети 5 і продовжуючи інсуффляцію повітря реєструють тиск одночасно в прямій кишці та у шлунку за допомогою манометрів 3 і 6. При рівному тиску у прямій кишці та у шлунку констатують дезінвагінацію. Приклад конкретного виконання: Дитина С [історія хвороби №6121] поступив в дитяче хірургічне відділення через 4 години після початку захворювання зі скаргами матері на неспокій, одноразове блювання. При пальпації в правій мезогастральній ділянці чітко визначається інвагінат Після премедикації, під загальним знеболенням, в шлунок введений катетер Фоллея, манжета роздута. Початковий тиск у шлунку 0мм рт.ст. Проведено нагнітання газу у пряму кишку під тиском 80-100мм рт.ст. Через 3 хвилини відмічене падіння тиску в Фіг. Комп'ютерна верстка А. Крижанівський Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601