Спосіб лікування вугрової хвороби, ускладненої запаленням шкіри

Винахід належить до медицини, а саме до дерматовенерології і може бути використаний для лікування вугрової хвороби, ускладненої запаленням шкіри. Проблема лікування вугрової хвороби має важливе медико-соціальне значення і вимагає вишукування більш ефективних раціональних методів терапії. Це обумовлено великою розповсюдженістю і віковими особливостями цього захворювання, рецидивуючим перебігом, тенденцією до збільшення кількості клінічних форм акне, що супроводжуються гнійно-запальними явищами в осередках, торпідних до проведеного лікування [Самгин М.А., Монахов С.А. Новое в патогенезе и местной терапии угревой болезни // Вести, дерматологии и венерологии. 2003. - №2. - С.31-37]. Захворювання найчастіше зустрічається в підлітків і юнаків і відповідно до фізіологічної вікової гормональної перебудови в організмі, перебігає на тлі підвищеної жирності шкіри [Кубанова А.А., Самсонов В.А., Чистякова И.А. Скинорен в терапии акне // Вести, дерматологии и венерологии. - 1993. - №6. С.13-14]. Уже на ранніх етапах розвитку вугрової хвороби в осередках ураження на тлі себореї різного ступеня виразності, спостерігаються виразні зміни нормального мікробіоценозу шкіри з перевагою умовно-патогенної і на більш пізніх етапах - атогенної мікрофлори, що сприяє виникненню запального процесу [Кутасевич Я.Ф., Маштакова И.А., Багмет А.Н., Шаповалова О.В. Микробиоценоз кожи у больных угревой болезнью и пути его коррекции // Укр. журнал дерматології, венерології, косметології. - 2003. - №1(8). - С.43-47]. Тому першочергове значення в ліквідації запальних явищ при акне належить корекції порушень мікробіоценозу ураженої шкіри за допомогою раціонально підібраної зовнішньої антимікробної терапії. Також важливе значення на даному етапі лікування має ліквідація фонової себореї, що стимулює розвиток інфекції, чим ускладнює перебіг захворювання. На сучасному етапі клінічна дерматологія має у своєму розпорядженні величезний арсенал фармацевтичних препаратів зовнішнього застосування, що мають антимікробний ефект. Одним з антибіотиків, що входять до складу таких засобів, є левоміцетин. Ця речовина належить до антибіотиків, що порушують синтез клітинної стінки бактерій, чуттєви х до нього, виявляє високу активність у відношенні анаеробної мікрофлори, що відіграє етіологічну роль у розвитку вугрової хвороби. Лікарські засоби зовнішнього застосування з присутністю левоміцетину представлені у вигляді спиртових розчинів різної концентрації і мазей [Кутасевич Я.Ф., Ма штакова И.А., Багмет А.Н. Комбинированная терапия угревой болезни с учетом микробиоциноза пораженной кожи // Новости дерматологии и венерологии. Центральноазиатский научн.практ. журн. - 2002. - №2. - С.46-47]. Для приклада розглянемо спиртовий розчин левоміцетину (0,25%, 1%). Він має зазначені антимікробні властивості. Також, завдяки здатності розчиняти ліпідні субстанції, у тому числі і секрет сальних залоз, різко зменшує сальність шкіри. Однак, незабаром після нанесення цього розчину на уражену шкіру, відбувається відстрочена компенсаторна гіперактивність сальних залоз і, як наслідок, відновлення колишнього або більш високого рівня себореї. Тривале використання такого препарату, через його ефект, що підсушує, не є можливим у зв'язку зі швидким виснаженням сальних залоз і розвитком в ділянках змазування явищ пересихання, лущення різної інтенсивності і подразнення. Призначення хворим, що страждають на вугрову хворобу, мазі "Левомеколь", що містить у вигляді діючої речовини левоміцетин, часто є неефективним у зв'язку з відсутністю в цього засобу антисеборейних властивостей. Особливості хімічного складу лікарської основи мазі не дозволяє препаратові швидко й ефективно проникнути в уражену шкіру. Після нанесення препарату довго зберігається відчуття жирності, липкості, що не тільки не впливає на себорею, але і збільшує її. При виражених явищах запалення застосування мазі "Левомеколь" не дозволяє спостерігати клінічну ремісію навіть при збільшенні тривалості терміну лікування цим препаратом. Крім того, при тривалому застосуванні мазі, зростає ризик виникнення алергічних реакцій на компоненти основи, рідше на левоміцетин. Відомий спосіб лікування, що полягає у використанні зовнішнього препарату "Крем Левоміцетин-Дарниця", був обраний як прототип. Діючою речовиною крему є левоміцетин (у 100г препарату міститься 1г діючої речовини). Крем виготовлений на гідрофільній основі. Він ефективний при лікуванні пацієнтів із запальними захворювань м'яких тканин, шкіри, у тому числі при вугровій хворобі. Препарат наноситься тонким шаром на уражені ділянки шкіри два, три рази в день протягом усього періоду лікування, до повного зникнення запальних елементів. Даний спосіб лікування хворих, що страждають на вугрову хворобу, обраний нами як прототип тому, що він найближчий за технічною сутністю і результатом, що може бути досягнутим у тому, що заявляється. Однак, у хворих з помірними і вираженими явищами себореї в осередках ураженої шкіри ефективність застосування цього лікарського засобу виявлялася невисокою, незважаючи на тривалість його застосування. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу покладено задачу підвищення ефективності лікування хворих на вугрову хворобу шля хом впливу не тільки на порушення мікробіоценозу в осередках ураження, але й ліквідацію явищ себореї, що обтяжує перебіг дерматозу. Задача, покладена в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі лікування хворих на вугрову хворобу, що супроводжується запальними явищами в осередках ураження, що включає загальну традиційну терапію і застосування зовнішнього антимікробного препарату з діючою речовиною левоміцетином (1г речовини на 100г препарату), згідно з винаходом, його призначають у вигляді гелю 2-3 рази на добу залежно від виразності запалення у вигляді аплікацій на чисту шкіру. Позитивний ефект винаходу обумовлений формою діючої речовини і схемою його застосування. Препарат призначають паралельно з загальною етіопатогенетичною терапією дерматозу і, відповідно до тривалості дії активної речовини його наносять два рази на день на чисту шкіру тонким шаром, злегка втираючи. Якщо у хворого клінічні симптоми захворювання більш виражені, перебігають важко, то кратність нанесення зовнішнього засобу збільшують до трьох разів на добу. Препарат виготовлений на модифікованій гіперосмолярній гельовій основі, що має опосередкований себомодулюючий і підсушуючий ефект, легко всмоктується епідермісом, не викликає відчуття сальності шкірних покривів, що вигідно відрізняє його від інших препаратів, тому що дає можливість у процесі зовнішньої терапії вугрової хвороби фізіологічне контролювати сальність шкіри, через осмос зменшувати інфільтрацію уражених ділянок, не викликаючи відповідної компенсаторної гіперпродукції шкірного сала себоцитами залоз. Крім того, гель як носій антибіотика, швидко вивільняє діючу речовину, створюючи ефективну концентрацію його на поверхні уражених осередків шкіри. Левоміцетин на гельовій основі виготовляється ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" у вигляді препарату "Гель Левоміцетин-Дарниця", 1%. Спосіб виконують таким чином. При надходженні пацієнта з вугровою хворобою в клініку проводять з'ясування його анамнезу хвороби, життя, всебічне клініко-лабораторне обстеження (клінічні аналізи крові, сечі, біохімічний аналіз крові, мікробіологічні аналізи). Після аналізу отриманих даних визначають ступінь тяжкості захворювання і розробляють тактику лікування хворого. Пацієнтам проводять комплексну етіопатогенетичну терапію, що включає препарат зовнішнього застосування з левоміцетином, котрий наносили 2-3 рази на добу на уражені ділянки шкіри тонким шаром, злегка втираючи. Ефективність способу ілюструють такі приклади. Приклад 1. Хворий О., 17 років (історія хвороби №432), хворіє протягом двох років, початок захворювання пов'язує з пубертатним віком. Неодноразово одержував лікування за місцем проживання (антибіотики короткими курсами, зовнішньо використовувалися спиртові протирання) - з короткочасним ефектом. Пацієнт був госпіталізований у дерматологічне відділення з діагнозом: вугрова хвороба, папуло-пустульозна форма, середній ступінь тяжкості. При обстеженні в процесі лікування клінічний аналіз крові: гемоглобін - 144г/л, еритроцити 4,4×1012/л, кольоровий показник - 0,72, лейкоцити - 5,8×109, паличкоядерні - 2%, сегментоядерні - 56%, еозинофіли - 3%, лімфоцити - 31%, моноцити - 7%, ШОЕ-15мм/г. Показники клінічного аналізу сечі і біохімічного аналізу крові (цукор, загальний білок, загальний і кон'югований білірубін, АсТ, АлТ) без патологічних змін. При мікроскопічному дослідженні мікробіоценозу ураженої шкіри і ділянок без ознак запалення був виявлений Staphylococcus epidermidis >5×105КУО/см 2 і Staphylococcus epidermidis