Спосіб виявлення порушення розбірливості мови у осіб, що нормально чують

Винахід відносяться до медицини, зокрема до отоларингології і може бути використаний при дослідженні слуху - аудіометрії. Відомо, що існує два методи дослідження слуху людини: суб'єктивний (психоакустичний) і об'єктивний (імпедансометричннй) (J. Katz; Handbook of clinical audiology, 1972). Найбільш близьким по суті (прототипом) є метод психоакустичного дослідження, який передбачає вимірювання слухового поля шляхом реєстрації порогових і надпорогових показників сприйняття тональних і мовних сигналів (В.Г. Базаров і співавт., 1984). Однак цей метод с недостатньо інформативним в тих випадках, коли нормально чуюча людина висуває скарги на утруднення спілкування з оточуючими, перепитування, напруження слухової уваги. При цьому психоакустичне дослідження не виявляє відхилень реєструємих показників від норми. Тобто пороги сприйняття тонів на всіх (125-8000Гц) аудіометричних частота х не перевищують 15дБ (за класифікацією В.Г. Базарова, А.І. Розкладки, 1989) і 100% розбірливості мови досягається на рівні 30дБ. Показники складової частини методу імпедансометрії - акустичної рефлексометрії теж відповідають «нормі»: пороги виникнення акустичного рефлексу дорівнюють 85-90дБ, за даними тесту затухання амплітуди акустичного рефлексу - затухання відсутнє. Винахід, що заявляється вирішує задачу виявити патологію в структурах слухового аналізатора нормально чуючих за рахунок проведення акустичної рефлексометрії. Для вирішення поставленого завдання в запропонованому способі виявлення порушення розбірливості мови у осіб, що нормально чують шля хом вимірювань психоакустичних характеристик слуху і, згідно винаходу що додатково проводять акустичну рефлексометрію і, при виявленні затухання амплітуди акустичного рефлексу, роблять висновок про наявність патологічного вогнища в стр уктура х слухового аналізатора. Відмінними ознаками способу, що пропонується є те, що досягається удосконалення діагностики за рахунок проведення тесту затухання амплітуди акустичного рефлексу, а саме: при наявності патологи в структурах слухового аналізатора тест вважається позитивним (амплітуда акустичного рефлексу протягом десятисекундної звукової стимуляції затухає), тоді, як при відсутності патології затухання амплітуди акустичного рефлексу відсутнє. Спосіб здійснюють таким чином До встановленого порога акустичного рефлексу додають 10дБ і на цьому рівні подають безперервний звуковий сигнал частотою 1кГц тривалістю 10с (Andersen, 1969) і реєструють амплітуду акустичного рефлексу. При психоакустичному дослідженні таке тестування не виконується за умовами методики. Клінічне застосування даного винаходу підтверджується конкретними прикладами. Приклад 1 Пацієнт Савельева Т.М., 1981р.н. Скарги на погану розбірливість мови, особливо «шиплячих» і «свистячих» звуків. Аудіограма №1259/4 від 20.11.2000р. При психоакустичному дослідженні встановлений 0ст. зниження слуху за класифікацією В.Г. Базарова, A.I. Розкладки (1989), який дорівнює 10дБ, що відповідає «нормі». Розбірливість мови не порушена. Імпедансограма №199 від 20.11.2000p. Показники акустичної рефлексометрії не відрізняються від норми за виключенням тесту затухання амплітуди акустичного рефлексу. Зареєстроване затухання при стимуляції безперервним тоном частотою 1кГц протягом 10с. Одержаний результат є ознакою наявності патологічного вогнища в стр уктура х слухового аналізатора, що і спричинило утруднення в сприйнятті мови. Приклад 2 Пацієнт Черепанська Г.В., 1976р.н. Скарги на погану розбірливість мови, часте перепитування при спілкуванні. Аудіограма №А-30020 від 10.08.2000p. Психоакустичні показники відповідають 0ст. втрати слуху (10дБ) за класифікацією В.Г. Базарова, A.I. Розкладки (1989), дефекти розбірливості мови не виявлені, що загалом було оцінено як нормальний слух. Імпедансограма №148 від 10.08.2000p. Показники акустичної рефлексометріі відповідають «нормі». Однак зареєстроване затухання амплітуди акустичного рефлексу у відповідь на десятисекундну подачу безперервного тону частотою 1кГц, що свідчить про наявність патологічного стану провідникових стр уктур слухового аналізатора і при цьому відбивається на сприйнятті мови. Приклад 3 Пацієнт Чемерис P.O., 1981 р.н. Скарги на погану розбірливість мови, напруження слухової уваги, перепитування, особливо при користуванні телефоном. Аудіограма №829/4 від 15.08.2000р. При дослідженні слуху психоакустичним методом встановлені пороги сприйняття тонів на всіх а удіометричних частота х (1258000Гц) знаходились в межах 5-15дБ, що відповідає 0ст. (класифікація В.Г. Базарова, A.I. Розкладки, 1989). Порушення розбірливості мови не виявлено. Слух відповідає «нормі». Імпедансограма №149 від 15.08.2000 р. Одержані показники акустичної рефлексометрії не мають відхилень від «норми». При тестуванні безперервним тоном частотою 1кГц на десятисекундному часовому відрізку зареєстроване затухання амплітуди акустичного рефлексу, що свідчить про наявність патологічного процесу в структурах слухового аналізатора. Реалізація цього способу сприяє удосконаленню діагностики за рахунок виявлення патологи у нормально чуючих осіб.