Спосіб оцінки ефективності лікування запальних захворювань придатків матки хламідійної етіології

Винахід відноситься до медицини, зокрема до гінекології і може бути призначений для діагностики ефективності проведеного лікування хламідійної інфекції додатків матки. За даними ВООЗ урогенітальний хламідіоз є однією з найрозповсюдженіших інфекцій, які передаються статевим шляхом (Frost Е.Н., 1995). Щорічно у світі на нього захворюють до 90млн. людей. Хламідіозом вражено до 40-60% жінок та чоловіків, що потерпають на негонококові захворювання сечостатевих органів (Rappel A., 1995; Тимошенко Л.В., 2000). Хламідійна інфекція у жінок може призводити до неплідності, патології вагітності і пологів, післяпологових ускладнень у матері та хвороб немовлят. В ініціальній фазі інфікування хламідії захоплюються антиген презентуючими клітинами (АПК). У даному процесі важливою є наявність молекул гістосумісності першого типу (HLA І) та др угого типу (HL A II) - це пептидні фрагменти збудника. HLA І - розпізнаються попередниками CD8+ і сприяють їх дозріванню. HLA II - розпізнаються попередниками CD4+ - нульовими Т-хелперами (Th0). Після поглинання хламідій АПК починають синтезувати інтерлейкін-1b, TNF, інтерлейкін-6, інтерлейкін-12. Внаслідок дії інтерлейкіну-12, який забезпечує клітинну ланку імунної відповіді при хламідійній інфекції, іде диференціювання попередників Т-хелперів (Th0) у Т-хелпери першого типу (Th1). Th1 через IFN - g діють на соматичні клітини інфіковані хламідіями та АПК, на яких наявні рецептори до даного трансмітера. Таким чином відбувається активація NO-синтетази та відбувається утворення вільного N0, який максимально забезпечує цитоліз хламідій. Також, Th1 - продукують в свою чергу інтерлейкін-2, який сприяє дозріванню CD8+ лімфоцитів, активації природних кілерів (NK) - неспецифічна ланка протихламідійного захисту. На рівні локальних факторів слизових оболонок, які є вхідними воротами хламідійної інфекції, свідченням вираженості запального процесу є різке збільшення титрів інтерлейкіну-6. Внаслідок використання ряду відомих медикаментозних середників відбувається активація системи антигенпрезентуючих клітин (системи макрофагів) з наступним покращенням модуляції процесів кооперації Т- і Влімфоцитів та запуском репаративно-регенераторних процесів в уражених хламідіями тканинах урогенітального тракту, що відображається змінами у системі ряду трансмітерів запального процесу, зокрема динамікою прозапальних інтерлейкінів. Зокрема, відомий спосіб лікування неплідності у жінок, уражених хламідійною інфекцією, який передбачає відновлення й інерлейкінового профілю [Патент України №52405 А, А61К31/12, Бюл. №12, 2002p.]. Проте згаданий вище спосіб інтерпретує показники інтерлейкінів 1b та 2 лише у якості критерію оцінки ефективності комплексної терапії з використанням ербісолу при неплідності жінок з хламідіозом. Він не враховує можливості використання рівня інтерлейкіну 6 в цервікальному слизі, як можливої чіткої ознаки санації запального процесу додатків матки хламідійної етіології та ірадикації збудника. В основу винаходу - Спосіб оцінки ефективності лікування запальних захворювань додатків матки хламідійної етіології - поставлена задача розробки способу якісної діагностики проведеного етіотропного лікування запальних захворювань додатків матки хламідійної етіології, шляхом визначення вмісту інтерлейкіну-6 в цервікальному слизі. Поставлена задача винаходу вирішується тим, що комплекс загально клінічних методів обстеження при запальних захворюваннях жіночої статевої сфери хламідійної етіології (бімануальне та фізикальні обстеження, ультразвукове сканування, загальний та біохімічний аналізи крові, коагулограму, аналіз сечі, пряму імунофлюорисценцію зішкрібів з цервікального каналу та імуноферментну діагностика з метою верефікації хламідійної інфекції), згідно винаходу, доповнюється визначенням вмісту інтерлейкіну-6 в цервікальному слизі методом імуноферментного аналізу. Досліджено, що в умовах хламідійної етіології запальних захворювань додатків матки має місце різко виражене наростання рівня інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі. Встановлено, що рівень інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі у межах 160,0-200,0пг/106 клітин (при показниках у практично здорових жінок репродуктивного віку - 40,0-55,0пг/106 клітин) є чіткою ознакою верифікації хламідійного генезу запальних захворювань додатків матки. А на час завершення комплексної етіотропної терапії даної патології рівень інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі зменшувався і становив 50,0-75,0пг/106 клітин, що було вираженим якісно позитивним свідченням проведеного етіотропного лікування. Отож, внаслідок такого комплексного підходу створено новий спосіб локальної оцінки ефективності лікування запальних захворювань додатків матки хламідійної етіології, що дозволить динамічно та індивідуально оцінювати етіотропну терапію та модифікувати її з метою оптимізації терапевтичних програм для досягнення стійкого лікувального ефекту та зменшення ускладнень. Спосіб здійснювали таким чином. Рівень інтерлейкіну-6 досліджували у цервікальному слизі методом імуноферментного аналізу на аналізаторі "StatFax 303 Plus" за допомогою реагентів "ПроКон" (ТЗОВ "Протеїновий контур", Росія). Показники визначали до початку та в динаміці при завершенні лікування пацієнток із запальними захворюваннями додатків матки, при верифікованій (методом імуноферментного аналізу по типоспецифічних імуноглобулінах G і А, а також методом прямої імунофлюорисценції зішкрібів з цервікального каналу) хламідійній інфекції. Приклад 1 Хвора С., 24 років, мешканка м. Івано-Франківська - клінічний діагноз - хронічний двобічний сальпінгооофорит. Безпліддя І, трубне. Хламідіоз. Поступила у клініку зі скаргами на болі внизу живота, болі під час статевого акту, рясні виділення зі статевих органів, загальну слабість. Не вагітніє протягом 4 років, відмічає часті загострення запального процесу. Протягом 2,5 років лікувалася амбулаторне - без ефекту. При поступленні у стаціонар в крові - ШОЄ - 25мм/год, лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво; рівень лізоциму сироватки крові 4,20мг/мл; рівень інтерлейкінів 1b та 2 у сироватці крові становив відповідно 61,0пг/106 клітин та 80,0пг/106 клітин; рівень інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі склав 198,0пг/106 клітин; наявне підвищення прокоагуляційного потенціалу крові. При обстеженні в стаціонарі методом ІФА позитивні титри типоспецифічних антитіл до хламідій: по IgG-1: 64, по IgA-1: 32 та позитивна реакція прямої імунофлюорисценції верефіковано хламідіоз. За даними кімопертубації (Р=180мм.рт.ст) зниження прохідності маткових труб. При ультразвуковому дослідженні органів малого тазу виявлено злуковий процес. Хворій було призначено лікування хламідіозу за загальноприйнятими правилами: протихламідійний препарат (сумамед 1±0,5г протягом 4-5 діб), вітамінотерапія, антикандідозний середник, місцеве лікування за показами; у якості імуномодулятора використано ербісол за наступною схемою - 2мл дом'язево 1 раз на добу - 10 днів, потім 4 дні 2 рази на добу по 2мл дом'язево. Вже на 3 добу лікування кількість патологічних виділень з піхви зменшилася, а на 7 добу вони зникли зовсім. На 15 день у динаміці в крові - ШОЄ - 10мм/год, нормалізувалися показники лейкоцитів; зріс рівень лізоциму сироватки крові 7,43 мг/мл; рівень інтерлейкінів 1b та 2 у сироватці крові становив відповідно 33,0пг/106 клітин та 165,0пг/106 клітин, а рівень інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі різко зменшився і склав 62,0пг/106 клітин. Зміни в системі гемостазу відповідали нормі. Присутність хламідійної інфекції - не верефіковано. Алергічних реакцій та побічних ускладнень не спостерігалося. За даними УЗД ознак запального процесу органів малого тазу не виявлено. Після проведеного лікування через 5 місяців пацієнтка завагітніла. Приклад 2 Хвора А., 35 років, мешканка м. Калуш - клінічний діагноз - хронічний лівобічний сальпінгооофорит. Хламідіоз. Поступила у клініку зі скаргами на болі внизу живота, болі під час статевого акту, рясні виділення зі статевих органів. Відмічає часті загострення запального процесу. Протягом 1,5 років лікувалася амбулаторне - без ефекту. При поступленні у стаціонар в крові - ШОЄ - 23мм/год, лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво; рівень лізоциму сироватки крові 4,54мг/мл; рівень інтерлейкінів 1b та 2 у сироватці крові становив відповідно 63,0пг/106 клітин та 96,0пг/106 клітин; рівень інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі склав 175,0пг/106 клітин; наявне підвищення прокоагуляційного потенціалу крові. При обстеженні в стаціонарі методом ІФА позитивні титри типоспецифічних антитіл до хламідій: по IgG-1: 96, по IgA-1: 32 та позитивна реакція прямої імунофлюорисценції верефіковано хламідіоз. За даними кімопертубації (Р=110мм.рт.ст) прохідність маткових труб збережена за рахунок односторонньої локалізації патологічного процесу. При ультразвуковому дослідженні органів малого тазу виявлено патогномонічні зміни характерні для лівобічного сальпінгооофориту. Хворій було призначено лікування хламідіозу за загальноприйнятими правилами: протихламідійний препарат (сумамед 1±0,5г протягом 4-5 діб), вітамінотерапія, антикандідозний середник, місцеве лікування за показами. Вже на 4 добу лікування кількість патологічних виділень з піхви зменшилася, а на 9 добу вони зникли зовсім. На 15 день у динаміці в крові - ШОЄ - 8мм/год, нормалізувалися показники лейкоцитів; зріс рівень лізоциму сироватки крові 6,98мг/мл; рівень інтерлейкінів-1b та 2 у сироватці крові становив відповідно 38,0пг/106 клітин та 172,0пг/106 клітин, а рівень інтерлейкіну-6 у цервікальному слизі різко зменшився і склав 55,0пг/106 клітин. Зміни в системі гемостазу відповідали нормі. Присутність хламідійної інфекції - не верефіковано. Алергічних реакцій та побічних ускладнень не спостерігалося. За даними УЗД ознак запального процесу органів малого тазу не виявлено.