Спосіб хірургічного лікування посттромбофлебітичної хвороби в стадії реканалізації

Винахід відноситься до медицини, а саме, до судинної хірургії, може бути використаний при лікуванні посттромбофлебітичної хвороби вен нижніх кінцівок у стадії реканалізації. Як прототип обрано спосіб хірургічного лікування посттромбофлебітичної хвороби в стадії реканалізації [Веденский А.Н. Новий спосіб корекції патологічного кровотоку у венах гомілки // Вісник хірургії-1988.-т.140, №4. С.143-144.], який полягає в тому, що роблять невеликий розріз у внутрішньої щиколотки в зоні трофічних порушень та обтурації задніх великогомілкових вен аутовенною чи кетгутовою ниткою в антеградном напрямку. Ознаками, що збігаються з істотними ознаками пропонованого способу, є: здійснення оперативного доступу в проекції задніх великогомілкових вен з їх виділенням і наступної обтурацією аутовенною чи кетгутовою ниткою. Технічним результатом пропонованого способу є: підвищення радикальності, безпеки, малотравматичності і косметичності операції. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності хірургічного лікування), є: досить часто не вдається провести обтурувальний матеріал через усю перфорантну зону через витонченості і извитости венозної стінки, а у випадку невдачі значно знижується радикальність операції, тому що ретроградний кровоток ліквідується не на всьому протязі; у проксимальній ділянці обтурації можливий розвиток неконтрольованого висхідного тромбозу; а також втручання в зоні трофічних порушень чревате можливими гнійними ускладненнями з боку післяопераційної рани. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу хірургічного лікування посттромбофлебітичної хвороби в стадії реканализации шляхом віддалення оперативного доступу від зони трофічних змін і заміни антеградной обтурації задніх великогомілкових вен на ретроградну їх обтурацию кетгутом, введеним у дистальний відділ кожної вени, перев'язаної негайно нижче місця її злиття з гемодинамічно значимої м'язовий перфорантною веною, виявленої після попереднього Уз-флебосканування і підбору розмірів кетгутової нитки. Поставлена задача вирішується тим, що в способі хірургічного лікування посттромбофлебітичної хвороби в стадії реканалізації, що полягає в здійсненні оперативного доступу в проекції задніх великогомілкових вен з їх виділенням і наступною обтурацією аутовенної чи кетгутової ниткою, відповідно до винаходу, доступ роблять проксимальніше зони трофічних порушень, а обтурацію здійснюють дистальніше місця перев'язки вен у ретроградному напрямку. Між сукупністю суттєви х ознак запропонованого винаходу та очікуваним технічним результатом проявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: проведення оперативного доступу поза зоною трофічних порушень дозволяє знизити ризик післяопераційних гнійно-запальних ускладнень, а ретроградна обтурація задневеликогомілкових вен кетгутом, введеним у дистальний відділ кожної з них, перев'язаної негайно нижче місця її злиття з гемодинамічно значимою м'язовою перфорантною веною, виявленою після попередніх Узфлебосканування і підбору розмірів кетгутової нитки дозволяє знизити ризик утворення тромбу в проксимальному сегменті окклюзированної вени. Лікування здійснюють у такий спосіб Під час попереднього дуплексного ультразвукового флебосканування виявляють наявність і ступінь організації тромботичних мас у глибоких венах гомілки, наявність і довжина патологічного рефлюкса, відзначають неспроможні перфорантні вени. Місце втручання маркірують у зоні злиття задніх великоберцових вен з великим м'язової перфорантом у середній третині гомілки. Розміри окклюзионного матеріалу підбирають після визначення діаметра і довжини ураженого периферичного венозного сегмента, що підлягає обтурації. Операцію виконують під перидуральної анестезією в положенні лежачи на спині. Роблять розріз шкіри і підшкірної клітковини в середній третині гомілки по маркіруванню проекції задневеликоберцових судинного пучка поза зоною трофічних порушень. Виділяють задні великогомілкові вени і впадающие в них м'язові перфоранти. Проксимальний відділ кожної вени перев'язують і перетинають нижче місця її злиття з м'язовим перфорантом. У дистальний сегмент кожної вени по ходу патологічного ретроградного кровотока вводять підібраний матеріал. Дистальні кінці вен з матеріалом перев'язують. Здійснюють гемостаз. Рань ушивають послойно з внутрішкірним швом атравматичної мононитью 4/0. Кінцівку бинтують еластичним бинтом середньої розтяжності від пальців стопи до середньої третини стегна. Після операції хворого переводять у палату. Оперовану кінцівку укладають на шину Беллера. Рекомендують активні рухи в гомілковостопному і колінному суглобах. Після відновлення чутливості в кінцівках хворої активізується, поступово збільшуючи відстань ходьби. На наступне ранок на перев'язці кінцівку оглядають, змінюють пов'язку, у проекції задневелигомілкових судинного пучка на шкіру наносять топический препарат - Лиотон-гель чи Гепатромбин-гель. Бинтування кінцівки від пальців до середньо третини стегна бинтом середньої розтяжності. Хворого переводять на денне перебування в стаціонарі. Чергову перев'язку проводять на 3-й день. Шви знімають на 9-і доба. Режим компресійної терапії: 1-3 добу цілодобове носіння бинтів середньої розтяжності, а з 4 по7-і доба щоденне, після зняття швів щоденне носіння панчоха 3-го компресійного класу протягом 6 місяців. На ніч трикотаж знімають. При наявності трофічної виразки місцеве лікування проводять на тлі компресійної терапії в залежності від фази виразкового процесу - эксудації, репарації, эпителізації. Наступну обов'язкову тривалу компресію кінцівки панчохами 3-го компресійного класу застосовують у післяопераційному періоді з метою найшвидшого відновлення ефективності роботи м'язово-венозної помпи гомілки. Хворий знаходиться на постійному диспансерному обліку у флеболога. Описаний вище спосіб дозволяє підвищити радикальність, безпеку, малотравматичен і поліпшує косметичность операції. Приклад. Хворий 52р., надійшов у клініку з діагнозом: Посттромбофлебитична хвороба вен правої нижньої кінцівки, стадія реканализації. ХВН 3 ст. Трофічна виразка гомілки у фазі ексудації. В анамнезі 4 роки назад клініка тромбозу вен гомілки. Трофічна виразка з'явилася 2 роки тому. При надходженні пред’являв скарги на вагу в правій гомілці і стопі, що підсилюється до кінця дня, набряк гомілки, що проходить не цілком після нічного відпочинку. Объективно: з боку внутрішніх органів без особливостей. Локально: обсяг правої нижньої кінцівки збільшений у гомілці і стопі. Маються явища липодерматосклероза, гіперпігментації по внутрішній поверхні нижньої третини гомілки. Там же мається трофічна виразка 1х1 див із серозно-гнійним відокремлюваним. При дуплексному ультразвуковому флебоскануванні виявлений венозний рефлюкс по задневеликогомілкових венах, організовані реканалізовані тромботичні маси в підколінно задневеликогомілковому венозному сегменті, неспроможність клапанів перфорантних вен Кокетта 1-2-3. Виявлено великі м'язові перфоранти впадають у задневеликогомілкові вени середньої третини гомілки. Зроблено маркірування вен і доступу. По розмірах вен підібраний окклюзивний матеріал - 2 кетгутові нитки №3 довжиною 15 див кожна. Виконано операцію по пропонованому способі. Післяопераційний період протікав без ускладнень. Рана загоїлась первинним натягом. Шви зняті на 9-і добу. Режим післяопераційної реабілітації виконаний у повному обсязі. Трофічна виразка зажила цілком через 17 днів. При огляді через 1 рік скарг немає. При контрольному дуплексному скануванні рефлюкса по задніх великогомілкових венах не виявлено. Шов у вигляді ледь помітної белесоватой смуги - високий косметичний ефект. На місці трофічної виразки ділянка гипопигментації. Явища липодерматосклероза і гіперпігментації частково в нижній третині гомілки регресували. Запропонованим способом оперовано 7 хворих, максимальний термін спостереження 2 роки, рецидиву трофічної виразки не спостерігається. Пропонований спосіб дозволяє знизити травматичность операції, підвищити її радикальність, косметичность і уникнути післяопераційних венозних тромбоемболичних ускладнень, шляхом ранньої активізації хворого.