Робочий орган агрегату грунтообробного

Винахід відноситься до сільськогосподарського машинобудування, зокрема до агрегатів ґрунтообробних з дисковими робочими органами. Відомі конструкції агрегатів ґрунтообробних дискових (далі агрегатів): АГД-2,3, які випускаються ТОВ «АТОН», АГ-2,6-15, АГ-2,4-20 та інші, які випускаються ТОВ НВП «Білоцерківмаз», «ВАРІОДИСК» (Німеччина). Агрегати працюють таким чином: енергозасіб переміщає агрегат по полю, робочі диски, які закріплені на осі з допомогою болтів, або заклепок провертаються в корпусах, врізаються в грунт, розпушують його і перевертають верхній пласт грунту, закриваючи при цьому пожнивні залишки і бур'ян. В процесі роботи вісь і змонтовані на ній деталі провертаються відносно корпусу, таким чином через зазор між диском 8 і корпусом 1 з однієї сторони і кришкою 7 і корпусом 1 з другої сторони проникає вологий грунт, або в суху погоду абразивний пил, які скупчуються в зоні манжет і далі просочуються до підшипників, виводячи їх із ладу (див. інструкція з експлуатації агрегатів АГД-2,3 і АГН-2,4-20, стор. 9, рис. 4). При великій вологості грунту диски часто заглиблюються в гр унт на величину більше половини діаметра диска, при цьому корпус опирається на поверхню грун ту і гр унт з водою заповнюють зону розташування манжет і підшипників. В конструкції робочого органу агрегату «ВАРІОДИСК» (див. проспект) для зменшення проникнення грунту і води в зону підшипників встановлено змащення підшипників під тиском, для цього для кожного робочого органу проведені гідравлічні трубки для подачи по ним мастила. Така конструкція дорога, а трубки можуть пошкоджуватись так як знаходяться в незахищеній зоні. Часто вихід із ладу підшипників відбувається через завертання країв манжети зі сторони диска при установці осі в корпус. Проконтролювати цю операцію неможливо так як після установки осі манжета закрита. Агрегати такого типу в світі отримали розповсюдження тільки в останні 3-4 роки, тому аналогів є дуже мало. Прототипом до запропонованого робочого органу може бути робочий орган агрегату АГД-2,3 конструкція якого викладена вище. Суть винаходу полягає в тому, щоб захистити підшипниковий вузел від забруднення грунтом, абразивним пилом і вологою. Для цього до корпусу 4 (фіг. 1) приварені ковпаки 9 і 16, які створюють з корпусом канавки 20 і 21. В канавки вставляються промасляні повстяні кільця, які контактуючи з вінцем кришки 17 і буртиком фланця створюють замок і лабіринтну зону, які є основною перешкодою від забруднення підшипників. При проникненні невеликої кількості бруду його затримує манжета, яка монтується відкритою стороною назовні. Для захисту манжет від пошкодження при монтажі введена додатково дистанційна втулка 8. Пропонується усунути цей недолік простим, але надійним способом. На фігурі 2 зображений агрегат, до рами 23 якого з допомогою стійок 22 кріпляться робочі органи, конструкція яких зображена на фіг. 1. Робочий орган містить з'єднані між собою болтами робочий диск 1, вісь 2, фланець 3, які в зборі вставляються в приварений до стійки 22 корпус 4, в якому вмонтовані підшипник 5, шайба опорна 6 і манжета 7, відкритою стороною назовні, і дистанційна втулка 8, а в канавку 21, що знаходиться між тілом корпусу і привареним захисним ковпаком 9 вставлене промасляне повстяне кільце 10. При цьому буртик, що знаходиться на фланці заходить в канавку 21, створюючи додаткове лабіринтне ущільнення вступаючи в контакт з повстяним кільцем. Після цього монтується підшипник 11, шайба опорна 12, манжета 13 відкритою стороною назовні, дистанційна втулка 14, повстяне кільце 15, що вставляється в канавку 20, яка знаходиться між корпусом і приваренним захисним ковпаком 16 і надівається кришка 17, за рахунок чого створюється додаткове лабіринтне ущільнення з промасленним повстяним кільцем. Підшипниковий вузол стягується на осі гайкою 18 і шплінтується шплінтом 19. Диск з віссю повинен легко провертатися в корпусі. Дистанційні втулки 5 і 14 служать для гарантованого забезпечення якості монтажу манжет 13 і 7. Щоб в процесі зборки манжети не завертались, на втулках виконані заходні фаскі. Така конструкція і технологія дозволяє візуально проконтролювати правильність монтажу підшипникового вузла. Канавки під повстяні кільця можуть бути виточені безпосередньо в корпусі. Робота агрегату здійснюється таким чином: переміщуючись по полю під дією енергозасобу в напрямку стрілки А (фіг. 2), робочі диски 1 врізаються в грунт і за рахунок опору грунту провертаються разом з віссю 2, фланцем 3, дистанційними втулками 8 і 14, і кришкою 17 в підшипниках 5 і 11, відносно нерухомих деталей: стійки 22, корпуса 4, захисних ковпаків 9 і 16, манжет 7 і 13. Проникненню грунту і води в зону промасляних кілець перешкоджають захисні ковпаки 9 і 16, а також малі радіальні зазори між захисними ковпаками і буртиком фланця 3 та кришкою, але основну запобіжну роль виконує промасляний повстина, який еффективно затримує маленькі абразивні частинки, а якщо невелика частина їх і проникне за першу захисну зону то вони осядуть в лабіринтній зоні перед манжетами, які встановлені відкритою стороною назовні з метою виходу надлишкового мастила з зони підшипників і додаткового змащення повстяних кілець зсередини. Довговічність такого робочого органу в 2-3 рази перевищує довговічність відомих конструкцій робочих органів, які встановлені на агрегатах АГД-2,3 і АГН-2,4-20. Виготовити таку конструкцію агрегату можна на будь-якому машинобудівельному заводі.