Спосіб профілактики реперфузійних ушкоджень міокарда при корекції вад серця в умовах штучного кровообігу

Корисна модель відноситься до медицини, конкретно до кардіохірургії, і може знайти використання при проведенні кардіохірургічних операцій в умовах штучного кровообігу, під час радикальної корекції набути х та вроджених вад серця. Одне з головних місць, серед причин смерті населення України, займають захворювання системи кровообігу, вага яких у структурі загальної летальності досягає 64% [1]. Значна частина цього контингенту хворих потребує хірургічної корекції вад серця в умовах штучного кровообігу [2, 3]. При хірургічному лікуванні набутих вад серця гостра серцева недостатність займає перше місце в структурі ускладнень і складає 27,3% після протезування клапанів серця, та 53,3% – після операцій аорто-коронарного шунтування [4]. В літературі також наводяться дані про те, що під час корекції вроджених вад серця, скорочувальна дисфункція правого шлуночка реєструється в 24%-28% випадках, післяопераційна інотропна підтримка використовується в 69%-74% випадків, а післяопераційна летальність, пов'язана з недостатньо адекватним захистом міокарду, коливається від 4% до 6% [5, 6]. В значному відсотку випадків, подібні ускладнення пов'язані з так званим «кальцієвим парадоксом» [7, 8], який виникає після відновлення природного коронарного кровотоку і викликає масивне надходження кальцію в міоцити, особливо його акумуляції в мітохондріях після закінчення глобальної ішемії [9, 10]. В результаті цього, прискорюється утилізація АТФ за рахунок Са ++-АТФ-ази, пригнічується мітохондріальна продукція АТФ, що веде до виснаження макроергічних фосфатів [11]. Активуються ключові ферменти (мембранні фосфоліпази), що у свою чергу веде до порушенню цілісності мембран. Змінюється обмін Са ++ між контрактільним апаратом і саркоплазматичним ретикулумом, що приводити до контрактури мікардіоцитів [12, 13, 14]. Ці недоліки усуваються додаванням в перфузат цитратовмісного розчину «Глюгіцир», що сприяє скріпленню іонів кальцію і зниженню його концентрації в перфузаті. Тим самим запобігається «кальцієвий парадокс» основний фактор реперфузійного ушкодження міокарда на етапі відновлення природного коронарного кровотоку. В основу корисної моделі покладено завдання збереження життєздатності міокардіоцитів під час відновлення природного коронарного кровотоку, після виконання основного етапу операцій на «відкритому» серці з використанням штучного кровообігу, який передбачає профілактику «кальцієвого парадоксу» після відновлення природного кровообігу, і який відрізняється тим, що безпосередньо перед зняттям затиску з аорти в перфузаті знижується концентрація іонів кальцію, шляхом додавання в нього цитратвмісного розчину «Глюгіцир». Після виконання основного етапу операції на «відкритому» серці, в перфузат додається цитратвмісний розчин «Глюгіцир» з розрахунку 2мл/кг, після чого відбувається зняття затиску з аорти і включення серця в системний кровообіг. Спосіб використання даної методики здійснюється наступним чином: 1. За декілька хвилин до зняття затискача з аорти проводилася ретельна корекція кислотно-лужного стану перфузату для забезпечення достатньої буферної ємності реперфузійного розчину і нейтралізації постішемічного ацидозу. 2. Для профілактики або нейтралізації активації вільних радикалів безпосередньо перед зняттям затиску з аорти в перфузат уводився маніт з розрахунку 0,5г/кг. Рівень FiO2, який подавався в оксигенатор, знижувався в 2 рази (до рО2арт.=110-130мм.рт.ст.). 3. Для зниження змісту іонів кальцію в реперфузійному розчині і профілактиці «кальцієвого» парадоксу безпосередньо перед зняттям затиску з аорти в перфузат додавався цитратвмісний розчин «Глюгіцир» з розрахунку 2мл/кг (рівень Са++ після цього у біохімічних пробах крові складав у середньому 0,72±0,11ммоль/л). 4. Для попередження травми ендотелію і клітинного набряку, перед зняттям затискача з аорти потужність апарату штучного кровообігу знижувалася до 25% від розрахункової. У наступному, для рівномірного розподілу реперфузату, після поновлення вінцевого кровотоку, тиск у корені аорти протягом не менше 5 хвилин підтримувався на рівні не вище 25-30мм.рт.ст. 5. Для забезпечення швидкого відновлення енергетичних резервів міокарду і зменшення «мозаїчності» інтраміокардіального кровотоку в перші 3-5 хвилин реперфузії штучно підтримувалася електромеханічна нерухомість міокарда шляхом введення в перфузат (безпосередньо перед зняттям затиску з аорти) 7,5% розчину хлориду калію і доведення рівня позаклітинного К+ до 5,5-5,7ммоль/л. 6. Зігрівання починали через 5-6хв. після відновлення вінцевого кровотоку під контролем різниці центральної і периферичної температури (ΔΤ°