Спосіб прогнозування аутоімунних реакцій у хворих з опіковою хворобою

Спосіб прогнозування аутоімунних реакцій у хворих з опіковою хворобою шляхом визначення кількості лімфоцитів, що утворюють розетки з аутоеритроцитами, який відрізняється тим, що проводять підрахунок розеток з зонами екзоцитарного лізису еритроцитів та без них, які утворились in vivo, і при показнику вмісту розеток вище 1 5 % прогнозують розвиток аутоімунних реакцій. Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до клінічної діагностики і може бути використана для визначення ступеня виразності аутоімунних реакцій у хворих з опіками. В умовах масованого руйнування тканин при опіковій травмі власні білки набувають властивостей аутоантигенів. Тому антитіла, що утворюються в организмі при опіковій травмі, взаємодіють як з патологично зміненими, так і з нормальними компонентами тканин. Це призводить до порушення імунологічної толерантності, що є причиною розвитку аутоімунних ускладнень. До ранніх аутоімуних ускладнень відносять опікову анемію, а до пізніх - міокардит, коліт, нефрит, лізіс аутолоскутів, анемія. Відомі способи прогнозування та діагностики аутоімунних реакцій базуються на виконанні комплексу імунологічних досліджень. До нього відноситься: реакція Кумбса, тест інгібіції міграції лейкоцитів, реакція бласттрансформації з тканьовими антигенами [1], визначення рівня розеткоутворення лімфоцитів з аутологічними еритроцитами (АРУЛ), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) [2]. Недоліками цих способів є їх трудоємкість, тривалість виконання та методична складність Найближчим аналогом є спосіб визначення аутологічного РУЛ Цей спосіб полягає в визначенні відсотку лімфоцитів, що утворюють розетки з аутологічними еритроцитами під час додаткової інкубації при 37°С під впливом аутологічної сироватки та її фракцій. Недоліком методу є трудоємкість, тривалість виконання, потреба в спеціальному обладнанні, а також переактивація клітин Тлімфоцитарної системи. Реакція розеткоутворення проводиться in vitro після триразового відмивання віділенної субпопуляції лімфоцитів, при цьому клітини частково або повністю піддаються додатковій небажаній стимуляції під час контакту з лабораторним обладнанням. Задачею корисної моделі є раннє прогнозування формування аутоімунних реакцій для проведення своєчасної корекції та попередження розвитку поліорганної недостатності (ПОН). Поставлена задача досягається шляхом мікроскопічного дослідження мазків венозної крові та капілярної крові зони опіку. Мазки виготовляються з крові, яку набрано з трилоном Б для попередження механічного злипання еритроцитів. Препарати фарбуються за Паппенгеймом. При світловій мікроскопії підраховується окремо кількість нейтрофільних гранулоцитів та лімфоцитів, що утворили розетки з аутологічними еритроцитами, які приходять ся на 200 клітин. Крім визначення загальної вмісту ауторозеток та їх різновидів для попередження можливого впливу індивідуальних коливань на оцінку результатів дослідження підраховували величину співвідношення кількості ауторозеток з зонами екзоцитарного лізісу еритроцитів та без них. Спонтанною ауторозеткою (CAP) вважають клітинний ассоціат, що складається з лейкоциту (нейтрофільного гранулоциту чи лімфоциту) та не менш трьох тісно контактуючих еритроцитів. Подекуди, у складі розеток виявляються тромбоцити. Утворення спонтанних ауторозеток у хворих з опіками пов'язано з циркуляцією в крові хворого еритроцитів з фіксованими на їх мембрані циркулюю CM 00 7982 чими імунними комплексами, інфекційними та лікарськими антигенами, еритроцитів зі зміненими мембранами. Подібні еритроцити стають клітинами-мішенями для лейкоцитів циркулюючої крові. З іншого боку, недостатність супресорної функції Тклітин призводить до втрати В-лімфоцитами толерантності до аутоантигенів та гіперпродукції аутоантитіл. Підрахунок та характеристика спонтанних ауторозеток дає змогу прогнозувати ранній розвиток аутоімунних ускладнень без використання складних та тривалих імунологічних методів. Анемія розвивається у хворих вже на 5-6 добу після травми, а запропонований спосіб дозволяє своєчасно диференціювати післястресове медіаторне і аутоімунне пошкодження еритроцитів для проведення специфічної терапії. Використання даного способу дає змогу своєчасно виявити гіперпродукцію аутоантитіл та попередити лізіс аутолоскутів. Заявлений спосіб ілюструється прикладами: 1. Хворий Н. 53 років поступив у лікарню з опіками полум'ям ІІ-ІІІ А, В ступеня 35% поверхні тіла. На 1-у добу після травми Нв140г/л, еритроцити 4,2х1012/л. На 4-у добу після травми Нв100г/л, еритроцити 3,0х1012/л. На 6-у добу після травми Нв 80 г/л, еритроцити 2,8х1012/л. Переливання еритроцитарної маси на фоні проведення базісної трансфузіиноі терапії призвело до підвищення Нв до 98 г/л, але на 7-у добу після травми визначається Нв 82г/л. У хворого набрано венозну кров та капілярну кров з зони опіку з трилоном Б, виготовлено препарати та пофарбовано за Паппенгеймом. При світловій мікроскопії підраховано окремо кількість нейтрофільних гранулоцитів та лімфоци Комп'ютерна верстка Д. Шеверун тів, що утворили розетки з аутолопчними еритроцитами, які приходяться на 200 клітин. При підрахунку визначено САРнг - 65%, САРлф - 45%, з них в 1/3 виявлено зони екзоцитарного лізісу еритроцитів. Проведення специфічної терапії призвело до підвищення Нв до 96г/л через добу і до 105г/л через дві доби при зниженні САРнг до 27% і САРлф до 20%. 2. Хворий П., 12 років з опіками горячою рідиною ІІ-ІІІ А,В ступеня 40% поверхні тіла, на 18 добу проведено аутодермопластику вільним лоскутом. На 21 добу з момента травми у хворого були виявлені ознаки аутоімунного. У хворого набрано з трилоном Б венозну кров та капілярну кров з зони лізису донорських шкірних клаптів, виготовлено препарати та пофарбовано за Паппенгеймом. При світловій мікроскопії підраховано окремо кількість нейтрофільних гранулоцитів та лімфоцитів, що утворюють розетки з аутологічними еритроцитами на 200 клітин. При підрахунку в венозній крові визначено САРнг - 47%, САРлф - 42%, в капілярній крові - Сарнг - 42%, САРлф - 57%. Проведення специфічної терапії з застосуванням стероїдних протизапальних препаратів призвело до зниження в венозній крові САРнг до 35%, САРлф - до 40%, в капілярній крові - САРнг - до 27%, САРлф до 39%. Отримані дані корелювали з покращенням клінічного перебігу хвороби. Джерела інформації 1. Е.Ф. Чернушенко, Л.С Когосова, Т.В. Голубкова Аутоиммунные процессы и их роль в клинике внутренних болезней. - К. Здоров'я, 1985 - 160с. 2. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / под ред. Меньшикова В.В. - М.: Медицина, 1987. - 368с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освгти І науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м Київ - 42, 01601