Спосіб лапароскопічної пілороміотомії при вродженому пілоростенозі

Корисна модель стосується медицини, а саме, дитячої хірургії, і може бути використаним у лікуванні гіпертрофічного пілоростенозу у дітей. Існують способи лапароскопічної пілороміотомії за Фреде-Вебером-Рамштедтом при вродженому гіпертрофічному пілоростенозі, які спрямовані на відновлення прохідності пілоричного відділу шлунку. Ці способи хоча і досить ефективні, але мають певні недоліки, які пов'язані з підвищеною травматичністю, що може супроводжуватися погіршенням стану дітей у ранньому післяопераційному періоді й привести до повторних оперативних втручань. Відомий спосіб пілороміотомії за Фреде-Вебером-Рамштедтом при гіпертрофічному пілоростенозі у дітей, який полягає в виконанні серединної лапаротомії і подовжньої пілороміотомії до підслизуватого шару з розведенням країв м'язової рани воротаря [Исаков Ю.Ф., Степанов Э.А., Красовская T.B. Абдоминальная хирургия у детей //-М.: Медицина. - 1988. - 416с.]. Спільними суттєвими ознаками прототипу і корисної моделі, що заявляється, є такі: - виконання лікування хірургічним шляхом - виконання подовжньої пілороміотомії до підслизуватого шару з розведенням країв м'язової рани воротаря. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що технологія є інвазивною, більш травматичною і сполучена з погрозою інфекційних ускладнень. Найбільш близьким за технічною сутністю та результатам, що досягаються, є спосіб лапароскопічної пілороміотомії за Фреде-Вебером-Рамштедтом, який полягає в лапароскопічній подовжній пілороміотомії з наступним розведенням країв м'язової рани до слизуватої оболонки пілоричного відділу шлунку [Downey EC Jr. Laparoscopic pyloromyotomy //Semin Pediatr Surg.- 1998. Nov - Vol.7(4). - P.220-224.] Спільними суттєвими ознаками прототипу і корисної моделі, що заявляється, є такі: - проведення лапароскопічного втручання; - виконання подовжньої пілороміотомії з розведенням країв м язової рани воротаря до слизуватої оболонки пілоричного відділу шлунку. Цей спосіб є недостатньо ефективним, незважаючи на те, що він є малоінвазивним, недоліком є відсутність у хірурга достовірних відомостей про товщину м'язової оболонки воротаря до операції у кожному конкретному випадку й, у зв'язку з цим, неможливості точно регулювати під час втручання довжину леза лапароскопічного пілоротома, що може привести або до недостатньої глибини розрізу та вимагає повторних розтинів, які приводять до розшарування м'язових волокон і утрудненням при розведенні країв рани, або до занадто великої її глибини й ушкодження слизуватої оболонки воротаря. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лапароскопічної пілороміотомії при вродженому пілоростенозі шляхом визначення товщини м'язової оболонки воротаря під час ультразвукового дослідження і висування леза ендотому на визначену довжину, що забезпечить підвищення ефективності операції та зменшить кількість безпосередніх та віддалених ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає в себе лапароскопічну подовжню пілороміотомію з наступним розведенням країв м'язової рани до слизуватої оболонки пілоричного відділу шлунку, новим є те, що до операції вимірюють товщину м'язової оболонки воротаря за даними ультразвукового дослідження, а під час розтину м'язової оболонки воротаря лезо лапароскопічного пілоротому висувають на довжину, рівну двом третинам товщини м'яза пілорусу. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Проведення ультразвукового дослідження шлунку до операції з визначенням товщини м'язового шару воротаря дозволяє під час лапароскопічної операції висувати лезо пілоротома на довжину, що складає дві третини товщини м'яза пілоруса й робити його поздовжній розріз на глибину, необхідну для адекватного введення інструмента для розведення країв м'язової рани, уникнути повторних розрізів з розшаруванням м'язових волокон, запобігти більш глибокому проникненню леза пілоротома до слизуватої оболонки і її ушкоджень. Таким чином, сукупність вищевказаних позитивних впливів дозволяє підвищити ефективність лапароскопічного оперативного лікування вродженого гіпертрофічного пілоростенозу, знизити кількість інтраопераційних та післяопераційних ускладнень. Спосіб здійснюють таким чином. До операції хворому проводять ультразвукове дослідження пілоричного відділу шлунку й вимірюють товщину його м'язової оболонки. Після проколу передньої черевної стінки голкою Вереша й забезпечення капноперитонеума під тиском в 10мм ртутного стовпа, у черевну порожнину за допомогою троакарів дитячого лапароскопічного набору фірми «Карл Шторц» установлюють 4 порти. Один з них - в області пупка для оптичної системи лапороскопа й три інструментальних порти: бічні - в області правого й лівого підребер'їв по серединно-ключичних лініях й один - по серединній лінії живота в проекції пілоричного відділу шлунку. Під контролем ендовідеосистеми лапароскопічними затискувачами, уведеними через бічні порти, захоплюють і фіксують праворуч - початковий відділ дванадцятипалої кишки, ліворуч - антральний відділ шлунку вище стовщеного воротаря. Через порт, розташований по серединній лінії живота, в черевну порожнину вводять пилоротом фірми «Карл Шторц», лезо якого висувають на довжину, яка складає дві третини товщини м'язового шару пілорусу. Проводять поздовжній розріз м'язової оболонки воротаря й розводять краї розсіченого м'яза інструментом фірми «Карл Шторц» для розведення рани пілоруса до пролабування слизової оболонки. Після візуального контролю прохідності воротаря, відсутності ушкоджень його слизової оболонки й кровотечі, усувають капноперитонеум і витягають порти. На рану порту для оптичної системи накладають один вузловий капроновий шов. Приклад: Хворий Г., 2004р.н., був госпіталізований у Запорізьку міську багатопрофільну дитячу лікарню №5 19.10.2004р. (історія хвороби №11287) з діагнозом: „Вроджений пілоростеноз. Гіпотрофія IIIст. зі скаргами на блювоту „фонтаном" та зменшення маси тіла. При надходженні до стаціонару йому проведене ультразвукове дослідження, діагноз пілоростенозу був підтверджений. Під час ультразвукового дослідження здійснені вимірювання товщини м'язового шару пілоричного відділу шлунку на подовжньому і поперечному його зрізах. Середня товщина м'яза воротаря склала 4,7см. Після передопераційної підготовки, спрямованої на відновлення гомеостазу, під загальним знеболюванням хворому виконана лапароскопічна операція: Після проколу передньої черевної стінки голкою Вереша й забезпечення капноперитонеуму під тиском в 10мм ртутного стовпа, у черевну порожнину за допомогою троакарів дитячого лапароскопічного набору фірми «Карл Шторц» встановлено 4 порти. Один з них - в області пупка для оптичної системи лапароскопа й три інструментальних порти: бічні - в області правого й лівого підребер'їв по серединно-ключичних лініях й один - по серединній лінії живота в проекції пілоричного відділу шлунку. Під контролем ендовідеосистеми лапароскопічними затискувачами, уведеними через бічні порти, захоплені й зафіксовано праворуч - початковий відділ дванадцятипалої кишки, ліворуч - антральний відділ шлунку вище стовщеного воротаря. Через порт, розташований по серединній лінії живота, в черевну порожнину введено пілоротом фірми «Карл Шторц», лезо якого висунуто на 3см, що склало дві третини товщини м'язового шару пілорусу. Проведено поздовжній розріз м'язової оболонки воротаря й розведено краї розсіченого м'яза інструментом фірми «Карл Шторц» для розведення рани пілоруса до пролабування слизової оболонки. Після візуального контролю прохідності воротаря, відсутності ушкоджень його слизової оболонки й кровотечі, усунуто капноперитонеум і витягнуто порти. На рану порту для оптичної системи накладено один вузловий капроновий шов. В післяопераційному періоді відновлення повного обсягу вигодування проводили за прискореною схемою. Перебіг післяопераційного періоду був сприятливим і хворий був виписаний із стаціонару на 6 добу.