Спосіб діагностики і реабілітації хворих

Корисна модель відноситься до фізіотерапевтичних способів лікування і реабілітації і може знайти застосування в медицині ЛФК, курортолікування, освіті всіх рівнів, а також як прикладна програма. Відомий спосіб діагностування і реабілітації методом ЛФК, що включає тестування пацієнта і призначення йому комплексу спортивних вправ у певній послідовності. Тестування проводять шляхом медичного обстеження й у залежності від захворювання і стану здоров'я хворого призначають комплекс вправ [див. Шолих М., Кр уговая тренировка, Минск, 1966г, с.31-36]. Недоліком відомого способу є те, що тестування проводять один раз, на початку курсу реабілітації і надалі стан хворого не контролюють, а також те, що комплекс призначуваних вправ не персоніфіковано і є набором стандартних вправ для певної групи м'язів, систем і органів. Все це знижує ефективність реабілітації. В основу корисної моделі покладене завдання створити такий спосіб спортивної реабілітації, у якому шляхом здійснення постійного зворотного зв'язку між пацієнтом і спеціалістом, досягається систематичний контроль стану реабілітації. Крім того, спосіб дозволяє призначати комплекс вправ, з огляду на не тільки захворювання пацієнта, але і його індивідуальні особливості, що дозволяє вибірно впливати на конкретний орган або систему, що в значній мірі підвищує е фективність реабілітації і прискорює процес відновлення працездатності і загального оздоровлення. Для вирішення завдання запропонований спосіб діагностики і реабілітації хворих, що включає тестування пацієнта і призначення йому комплексу спортивних вправ у певній послідовності, у якому, відповідно до винаходу, тестування проводять перед кожним новим заняттям шляхом визначення часу і якості виконання вправ для різних груп м'язів, по цих показниках визначають наявність патологічних зон в організмі і призначають вправи, що підвищують кровообіг на ділянці патологічних зон. Для підвищення ефективності відновлення заняття проводять у групі по 6-12 чоловік одночасно, під музичний супровід у темпі, що поступово пришвидшується. У запропонованому способі тестування проводять таким чином. При першому відвіданні пропонують пацієнту виконати послідовність елементарних рухів для різних груп м'язів і за рівнем гнучкості м'язів, величині кутів рухів суглобів і часі виконання вправ визначають наявність і область локалізації патологій, а також ступінь занедбаності захворювань (при певних захворюваннях нирок або печінки, наприклад, спостерігаються характерні обмеження в русі на скручування і деформування тканин нирок і печінки). Це відбувається тому, що м'язи знаходяться в напруженому або перенапруженому стані через недостатній кровообіг на ділянці патології. Проявом цього є больовий синдром, що обмежує можливість виконання тих або інших р ухів. За результатами тестування хворому призначають комплекс вправ, спрямованих на поліпшення кровообігу в патологічних зонах і постійно контролюють час і якість їхнього виконання, коректуючи навантаження. Переміщення в послідовностях рухів шляхом підвищення обсягу і швидкості руху підвищує точність і вибірність впливу на внутрішні системи організму, що дозволяє вибірно впливати на конкретний орган або систему і прискорювати процес відновлення працездатності і загального оздоровлення. Зміна в стані опорно-рухового апарата, збільшення гнучкості м'язів, кути і амплітуди в суглобах стають очевидними після деякого проміжку часу і кількості рухів. Це відбувається завдяки зміні якості й інтенсивності кровопостачання. Приклад здійснення способу. Пацієнтка С. 14 років, діагноз гідронефроз. Рішення провадити курс спортивної реабілітації було прийнято після того, як хворій призначили операцію. На першому занятті для тестування стану пацієнтки їй було запропоновано виконати ряд вправ для визначення гнучкості нижнього плечового поясу (згинання ніг у положенні лежачи на животі, прогинання спини, прогинання спини в упорі навколішках, прогинання спини в положенні лежачи на животі). Всі рухи були обмежені і супроводжувалися больовим синдромом. Тестування показало, що є обмеження гнучкості на ділянці правої нирки з больовим синдромом, що виникав відразу після прогинання спини. На початку реабілітації пацієнтка не могла залишатися в наданім положенні більш 20 секунд, і час виконання реабілітаційних заходів обмежувалося до 8 хвилин. Пацієнтці були призначені такі вправи: 1. Прогинання спини з упором на витягнуті р уки; 2. Захоплення руками щиколоток ніг; 3. Згинання, так називані берізка і плуг; 4. Положення лотос і модифікації цього положення в русі; 5. Серія дихальних вправ. Після тижневого циклу реабілітаційних заходів час виконання вправ незначно збільшився, але не перевищив 12 хвилин. Больовий синдром виникав відразу, як тільки вправи виконувалися з граничною амплітудою. Від того, що позитивного результату не вдалося досягти на першім тижні, для прискорення настання позитивної динаміки, вправи виконувалися з фіксацією у вправі до 20сек. Як показало тестування, комплекс виконувався протягом 7хв. 40 секунд. Усього виконувалося 42 рухі в за одне заняття. Час збільшився до 24 хвилин. Після 10 днів занять час впливу на хворий орган удалося збільшити в два рази, і тривалість гарного самопочуття складала вже 45-54 хвилини. Після 12-го заняття почалося загострення і заняття були припинені на два дні, але замість них проводилися дихальні вправи й очисні процедури і масаж. Протягом дня з проміжком часу в 4 години тричі в день. Аналізи крові показали збільшення РОЕ з 18 до 34. На початку циклу реабілітації РОЕ був 42 і гемоглобін 112. Наприкінці 1 тижня відзначалася така динаміка: 1 тиждень - РОЕ 24 і гемоглобін 108; 2 тиждень - РОЕ 34, гемоглобін 112 (загострення); 3 тиждень - РОЕ 22, гемоглобін 120; 4 тиждень - РОЕ 18, гемоглобін 128; 5 тиждень - РОЕ 12 гемоглобін 134 (загострення); 6 тиждень - РОЕ 14, гемоглобін 122; 7 тиждень - РОЕ 16, гемоглобін 140. Тестування програми здійснювалося щодня і показало такі результати: 1 тиждень - 12 положень, реабілітація до 20 хвилин - почуття болю; 2 тиждень - 42 положення, реабілітація до 24-46 хвилин - почуття болю; 3 тиждень - 2 по 42-84 положення, реабілітація до 46-54 хвилини; 4 тиждень - 2 по 84-164 положення, реабілітація до 98-112 хвилин; 5 тиждень - 3 по 72-216 положень, реабілітація до 120-150 хвилин; 6 тиждень - 5 по 72-360 положень, реабілітація до 160 хвилин; 7 тиждень - 6 по 72-422 положения, реабілітація до 180 хвилин; 8 тиждень - 10 по 72-720 положення, реабілітація до 240 хвилин. Прийшли до рішення не робити операцію відкласти її на місяць. Самопочуття змінилося в кращу сторону і реабілітація продовжувалася з 1 год. 45хв. до 2год. 20хв.