Спосіб реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до лікувальної фізичної культури, і може бути застосований для психокінетичної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є використання йогатерапії для реабілітації хворих [1, 2]. Описаній спосіб полягає в організації розумової діяльності, що досягається шляхом послідовної регуляції подиху, усунення емоцій і упорядкування думок, яке проводиться спільно зі спеціально розробленим комплексом загальнофізичних вправ. Однак цей спосіб має деякі недоліки. При йогатерапії, по-перше, виробляється просте зосередження, а не цілеспрямований позитивний психотерапевтичний вплив на кардіореспіраторну систему, по-друге, виробляється тільки одночасний психічний і фізичний вплив, але не має чергування фізичних і психічних вправ з метою потенціювання дії активних фізичних вправ формулами психічної саморегуляції. Йогатерапія також вимагає досить великого часу для правильного оволодіння навичками і техніками. В основу виноходу поставлена задача вдосконалення способу реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця шляхом сполучного використання загальнорозвиваючих та спеціальних вправ з психотерапевтичними вправами, що дозволить потенціювати ефект фізичних вправ та психологічного впливу на уражений орган чи систему. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, спочатку застосовують комплекс кінезопсихотерапевтичних вправ, що включає дозований вплив спеціального фізичного навантаження на уражену систему чи орган на тлі загальнорозвиваючих фізичних вправ з наступною психотерапевтичною установкою, спрямованою на саморегуляцію фізіологічних процесів, а потім навпаки призначають комплекс психофізичних вправ, що включають первинний цілеспрямований психотерапевтичний вплив з наступним використанням кінезотерапії. Спосіб виконується наступним чином. Програма психофізичної гімнастики (ПФГ) розрахована на 34,5 години протягом 24 днів в умовах санаторнокурортного лікування. Програма передбачає щоденні заняття ПФГ, з яких хворі на протязі тижня одержують тригодинну програму теоретичних знань по психофізичній саморегуляції; двогодинну програму освоєння практичних навичок психофізичної саморегуляції; півторагодинну програму емоційно-стресових тренувань, на яких у міру засвоєння психофізичної саморегуляції створюються екстремальні ситуації в спортивно-ігровій формі, що дає можливість стежити за динамікою психофізичного удосконалювання. Кожне емоційно-стресове тренування завершується психічною саморегуляцією з тижневим навантаженням у 1 годину. По закінченню занять ПФГ дається диференційоване домашнє завдання з урахуванням ступеня підготовки кожного хворого. Тижневе навантаження домашнього завдання не повинне перевищувати трьох годин. Завдяки такій програмі обсяг тижневої регульованої психофізичної активності зростає до 11 годин 30 хвилин. Процедура ПФГ повинна складатися з чотирьох частин: 1. Вступна: мобілізація уваги хворих на конкретну задачу уроку, психологічне, емоційне настроювання. 2. Підготовча: включає загальнорозвиваючі вправи, підвищує функціональну працездатність систем, підготовляє організм до більш інтенсивної і цілеспрямованої діяльності. 3. Основна: включає спеціальні вправи, спрямовані на досягнення терапевтичного ефекту (дихальні, динамічні і статичні фізичні вправи), фізичні вправи для зняття напруги, ритмопластичні вправи й елементи самомасажу, а також вправи, що забезпечують психічну саморегуляцію. 4. Заключна: знижує фізіологічні реакції, викликані в попередніх частинах процедури, при збереженні достатнього емоційного настрою. ПФГ складається з 4-х взаємозалежних груп психорегулюючих вправ, що проводяться в основній частині заняття при досягненні повного м'язового розслаблення. Перша група - "заспокоєння". Застосовується для зняття внутрішнього занепокоєння, емоційної напруги, при утрудненнях процесу засинання після перевтоми і перенапруги. Друга група - "саморегуляція фізіологічних процесів". Використовується як регулюючі самовпливи на центральну нервову і серцево-судинну системи, як ведучі системи організму. Третя група - "самонавіювання якостей". Відомо, що досягнутий стан глибокої релаксації підвищує процеси запам'ятовування, сприйняття і може бути використаний для самонавіювання чи посилення вже наявних якостей: уваги, пам'яті, волі, витривалості, швидкості орієнтації, витримки, постійного самоконтролю, спокою і т.п. Четверта група - "підбадьорювання". Використовується для самонавіювання стану бадьорості, підвищеного настрою, готовності інтенсивно виконувати активну розумову і фізичну діяльність, спрямовану на реалізацію установки як психічного феномену, що формується в активній діяльності. Вказана установка у хворих містить у собі алгоритм майбутньої дії і тим самим визначає поведінкові реакції в різних життєвих ситуаціях. Навантаження регулюється вибором вихідного положення, кількістю вправ, темпом виконання вправи, амплітудою виконання, ступенем складності вправи, емоційним фоном. У методиці проведення занять варто керуватися основними дидактичними принципами: свідомість, систематичність, послідовність, приступність, повторюваність, облік біоритмів. Оптимальний час для занять з 9 до 12 годин і з 16 до 19 годин. Приклад конкретного використання способу: Хвора К., 49 років, направлена в реабілітаційне відділення санаторію зі скаргами на ниючі болі за грудиною, що виникають при фізичній напрузі, часті головні болі, слабкість, загальне зниження самопочуття, пригнічений настрій, знижений апетит, безсоння. Ds: IXC, нестабільна стенокардія, постінфарктний кардіосклероз (гострий передньо-верхівковий інфаркт міокарда, 2000 рік). Призначено: психокінетична гімнастика на протязі 24 днів, загальній обсяг 34,5 годин груповим методом. Після проведення курсу реабілітації за запропонованим способом зменшилися ниючі болі за грудиною, головні болі, значно поліпшилось самопочуття, настрій, зникло безсоння, поліпшився апетит. В порівнянні з прототипом, запропонований спосіб реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця шляхом психокінетичного впливу дозволяє досягти стійкого клінічного ефекту, зменшити кількість медикаментозних препаратів за рахунок поліпшення психоемоційного статусу та функціонального стану кардіореспіраторної системи. Література: 1. Свами Шивананда. Йога и здоровье. -К.: «София». -2000. -с.250. 2. Свами Шивананда. Золотая книга йоги. -Минск.: 2001. -с.351.