Спосіб лікування гіпертонічної хвороби у осіб похилого віку

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до кардіології, лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) у осіб похилого віку, та може бути використована для лікування даного контингенту хворих. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є одним з найпоширеніших захворювань, виникнення якого пов'язано зі збільшенням ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та смертності, незважаючи на всі зусилля, спрямовані на діагностику і лікування цього захворювання. Основною метою лікування хворих на ГХ являється не тільки зниження та стабілізація артеріального тиску (AT), але й збільшення виживаємості та покращання якості життя за рахунок усунення клінічної симптоматики та розвитку побічних ефектів терапії. У більшості пацієнтів антигіпертензівна терапія повинна проводитись ступінчато, цільові рівня AT повинні досягатися поступово протягом декількох тижнів, антигіпертензивне лікування переважно призначається пожиттєво. Антигіпертензивна терапія знижує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності у хворих похилого віку незалежно від того мають вони систоло-діастолічну чи ізольовану систолічну артеріальну гіпертензію (АТ) [1. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. Київ, 2004, 83с. 2. 2003 European Society of Hypertension - European Society of Cardiology guidelines for the management of arterial hypertension. J. Hypertens. 2003; 21:1011-1053]. В Рекомендаціях Європейського Товариства Гіпертензії та Європейського Товариства Кардіологів (ЄТГ-ЄТК) 2003р. щодо терапевтичної тактики АГ відмічено, що як препарати першого ряду слід використовувати антигіпертензивні препарати шести класів: діуретики, b-адреноблокатори (b-АБ), антагоністи кальцію, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори (антагоністи) рецепторів ангіотензину II, a-адреноблокатори. Підкреслюється, що вибір препарату залишається за лікарем ті зроблений акцент на використанні препаратів тривалої дії для забезпечення 24-годинної та більше ефективності при одноразовому прийомі. При лікуванні ГХ у хворих похилого віку b-АБ розглядаються як препарати першої лінії поряд з діуретиками. При старінні внаслідок зменшення вмісту ферментів печінки та їх активності значно порушується метаболізм лікарських препаратів, в тому числі і b-АБ, внаслідок чого подовжується період їх напівиведення і збільшується ризик розвитку побічних негативних реакцій. Враховуючи ці дані, хворим АГ похилого віку доцільно вводити невеликі дози антигіпертензивних препаратів. Вказані положення перекликаються з Рекомендаціями ЄТГ-ЄТК (2003), де рекомендовано початкові дози антигіпертензивних препаратів зменшувати в два ради порівняно з такими у молодих пацієнтів. Хворим на ГХ похилого віку рекомендований прийом b-АБ. Серед представників класу b-АБ існ ують певні різниці, тому до їхнього призначення необхідно підходити диференційовано, з урахуванням наступних характеристик: кардіоселективності, ліпофільності, наявності внутрішньої симпатичної активності (ВСА), мембраностабілізуючих та вазоділатуючих здібностей, а також тривалості дії та кратності прийому. Таким препаратом являється, наприклад, небіволол [Компедиум 2001/2002, Київ, Моріон: 2001, C.127]. Даний спосіб являється найбільш близьким за досягаємими результатами до заявляемого та вибраний нами як прототип. Основною вадою застосування відомих b-АБ є необхідність неодноразового прийому одних, вплив на ліпідний або вуглеводний обмін та швидке зниження AT інши х, що проблематично для хворих похилого віку. В основу корисної моделі покладена задача підвищення ефективності лікування хворих на ГХ похилого віку. Висунита задача вирішується тим, що у відомому способі лікування хворих на ГХ похилого віку, що включає в себе призначення b-АБ, згідно винаходу в якості такого препарату призначають кардіоселективний bадреноблокатор - БІСОПРОЛОЛ-РАТІОФАРМ по 5-10мг 1 раз на добу в залежності від рівня AT та ефективності використаної дози. Бісопролол є препаратом з унікальною фармакокінетикою, визначальними рисами якої є високий рівень всмоктування у травному каналі (90%), що не залежить від прийому їжі, практична відсутність ефекту "першого проходженя" (менше 10%), тривалий період напіввиведення (10-12год.) та збалансований кліренс (50% препарату виводиться в незмінному вигляді, 50% - у метаболізованому). Ці властивості дозволяють призначати бісопролол 1 раз на добу, застосовувати його в незалежності від прийому їжі. Збалансований кліренс і низький рівень зв'язування з білками сироватки крові (до 30%) забезпечують низьку варіабельність концентрації препарату у пацієнтів і задовільну переносимість хворими різного віку. Бісопролол не має ВАС, не належить виключно до гідрофільних чи ліпофільних b-АБ, в ньому поєднані кращі характеристики обох гр уп. Таким чином, БІСОПРОЛОЛ-РАТІОФАРМ має гіпотензівну дію. Спосіб виконується наступним чином Бісопролол призначають 1 раз на добу у дозі 5мг протягом 4 тижнів, і, якщо AT адекватно не знижується, дозу підвищують до 10мг протягом ще 4 тижнів. Заявлений спосіб лікування хворих на ГХ похилого віку ілюстр ують наступні приклади: Приклад 1 Хвора В., 68 років. Історія хвороби №365, діагноз: Гіпертонічна хвороба IIст., гіпертензивне серце, ІХС: стабільна стенокардія II функц. кл., СН ІІ. На початку дослідження був виявлений гіперкінетичний тип центральної гемодінаміки з СІ, УІ та ЧСС. За даними Ехо-КГ - збільшення розмірів та об'ємів ЛШ, а також збільшення СІ на 24%, фракція викиду (ФВ) була знижена на 11%. Спостерігалось незначне збільшення ЗПОС. Знижені показники скорочувальної функції міокарду - КСТ/КДО та dp/dt. Відмічено порушення систолічної і діастолічної функції ЛШ. Після закінчення курса монотерапії бісопрололом у хворої відмічалось покращання загального самовідчуття та зникнення ряду клінічних симптомів: скарги на перебої в роботі серця та серцебиття зникли повністю, регресували кардіалгії та головний біль, зникли. Препарат хвора добре переносила. В процесі лікування середньодобовий CAT знизився на 16,6%, середньодобовий ДАТ - на 13,1%, при цьому найбільш знижувався середньоденний CAT - на 17,1%. Відмічалось також зменшення показників стандартного відхилення та амплітуди коливань CAT та ДАТ, що свідчить про нормалізацію варіабельності AT. Далі призначено лікування з метою профілактики підвищення AT. Приклад 2 Хворий Т., 72 років, історія хвороби №1002, діагноз: Гіпертонічна хвороба IIст., гіпертензивне серце, ІХС: стабільна стенокардія II функц. кл., СН ІІ. На початку дослідження був виявлений гіперкінетичний тип центральної гемодінаміки з СІ, УІ та ЧСС. За даними Ехо-КГ - збільшення розмірів та об'ємів ЛШ, а також збільшення СІ на 31%, фракція викиду (ФВ) була знижена на 8%. Спостерігалось незначне збільшення ЗПОС. Знижені показники скорочувальної функції міокарду КСТ/КДО та dp/dt. Відмічено порушення систолічної та діастолічної функції ЛШ. Після закінчення курса монотерапії бісопрололом у хворого відмічалось покращання загального самовідчуття та зникнення перебоїв в роботі серця та серцебиття, зменшилися кардіалгії та зникнув головний біль. Препарат хворий переносив добре, побічних ефектів не спостерігалося. В процесі лікування середньодобовий CAT знизився на 23%, середньодобовий ДАТ - на 10,5%, при цьому найбільш знижувався середньоденний CAT - на 27,6%. Відмічалось також зменшення показників стандартного відхилення та амплітуди коливань CAT та ДАТ, що свідчить про нормалізацію варіабельності AT. Далі призначено лікування з метою профілактики підвищення AT. Приклад 3 Хвора К., 61 року, історія хвороби №10, діагноз: Гіпертонічна хвороба IIст., гіпертензивне серце, ІХС: стабільна стенокардія І функц. кл., СН II. Гіпертонічна енцефалопатія IIст. На початку дослідження був виявлений гіперкінетичний тип центральної гемодінаміки з СІ, УІ та ЧСС. За даними Ехо-КГ - збільшення розмірів та об'ємів ЛШ, а також збільшення СІ на 14%, фракція викиду (ФВ) була знижена на 7%. Спостерігалось незначне збільшення ЗПОС. Знижені показники скорочувальної функції міокарду КСТ/КДО та dp/dt. Відмічено порушення систолічної та діастолічної функції ЛТТІ. Після закінчення курса монотерапії бісопрололом у хворої відмічалось покращання загального самовідчуття та зникнення перебоїв в роботі серця та серцебиття, зменшилися кардіалгії та зникнув головний біль. Препарат хвора переносила добре, побічних ефектів не спостерігалося. В процесі лікування середньодобовий CAT знизився на 20,4%, середньодобовий ДАТ - на 12,5%, при цьому найбільш знижувався середньоденний CAT - на 15,6%. Відмічалось також зменшення показників стандартного відхилення та амплітуди коливань CAT та ДАТ, що свідчить про нормалізацію варіабельності AT. Далі призначено лікування з метою профілактики підвищення AT. Таким чином, заявляємий спосіб лікування має наступні переваги: - препарат має незначні побічні дії при лікуванні ГХ у хворих по хилого віку; - переважно впливає на середньоденний CAT; - не змінює природного циркадного ритму коливань AT; - має стійкий вплив на AT цілодобово, як у спокої, так і при навантаженнях; - прийом препарату 1 раз на добу підвищує піддатливість до лікування пацієнтів; - не відмічалось негативного впливу на вуглеводний та ліпідний спектр крові.