Пристрій для остеосинтезу з z-подібним демпфером та деротаційним елементом

При оперативному лікуванні переломів кісток та їх наслідків широко застосовують накістковий остеосинтез пластинами різних моделей Асоціації остеосинтез (АО - Arbeitsgemeinschaft fur osteosynthesefragen). Однак при застосуванні таких моделей як одноплощинна пластина з круглими отворами, DCP чи LC-DCP спостерігаються явища шунтування та ротації кісткових відламків. Пластина виступає у якості розпорки і в місці перелому не досягається бажаної компресії. Це нерідко призводить до виникнення найближчих та віддалених постопераційних ускладнень. Прототипом обрано „Пристрій для остеосинтезу з Z-подібним демпфером" [Деклараційний патент України на корисну модель, 2603, МПК 7 А61В17/56]. Прототип представляє собою одноплощинну пластину виготовлену з високоякісної нержавіючої амагнітної сталі в якій, шляхом виконання Z-подібних демпферних елементів, утворюються дві контактні площадки та виступаюча частина, що не контактує з кісткою. Конструкція має контактні площадки з виконаними в них нахильними отворами. Форма отворів дозволяє прямо створювати компресію за рахунок ексцентричного введення гвинтів, що, у більшості випадків, запобігає необхідності застосування зовнішнього компресуючого пристрою. Пластини існують різних типорозмірів в залежності від місця застосування [див. Деклараційний патент України на корисну модель, 2603, МПК 7 А61В17/56, від 15.06.2004р. Бюл.№6 номер заявки 2004010380 від 19.01.2004р., заявники - Шайко-Шайковський О.Г., Білик С.В., Царик Т.О., Леник Д.К., Василов В.М., Ковальчук П.Є.]. Основним недоліком прототипу є те, що пластина не запобігає ротаційним зміщенням та ефекту ексцентриситету кісткових відламків, що призводить до дестабілізації місця перелому і обумовлює можливість розвитку сповільненої консолідації кісткових відламків. В основу корисної моделі поставлено задачу створити такий пристрій для остеосинтезу, у якому, шляхом виконання додаткової пластини з амортизуючими елементами, досягається можливість повного попередження уникнення вищеописаного ефекту в зоні перелому, що покращує умови утворення кісткового регенерату. Для вирішення задачі запропоновано пристрій для отеосинтезу, що складається з пластини з двома Zподібними демпферними елементами і розташованим у центральній її частині виступом з такими ж демпферами. Виступ виконанано П-подібної форми з утворенням поздовжнього наскрізного отвору між ним і пластиною, причому в кутових частинах пластини і виступу виконані отвори для елементів кріплення. Отвори в кутових частинах виступу виконані під кутом до горизонталі, а пластина містить ідентичні останнім отвори, які розташовані поблизу виїмки з обох боків від неї. В переважному варіанті, при виконанні амортизуючих елементів, утворюються чотири контактні площадки і пластини, що відстоять від місця перелому не порушують кровопостачання в зоні перелому. На Фіг.1 зображений запропонований пристрій (вид зверху). Пристрій для отеосинтезу складається з пластини 1 та П-подібного виступу 2 з утворенням поздовжнього наскрізного отвору 3 між ним і пластиною 1. В пластині та виступі шляхом виконання демпферних елементів 4, утворюються чотири контактні площадки 5 та виступаючі частини б, що не контактують з кісткою. Демпфера 4 виконані Z-подібної форми. В конструкції вздовж виконано наскрізні динамічні компресійні отвори 7 для елементів кріплення діаметром 4мм (для остеосинтеза кісток передпліччя - 3,5мм). Їх форма дозволяє створювати компресію в зоні перелому за рахунок ексцентричного введення гвинтів. Отже, необхідність застосування зовнішнього компресуючого пристрою відпадає. Контактні площадки 5 внаслідок виконання виїмок мають форму жолоба 8. Пристрій працює таким чином. Остеосинтез за допомогою пристрою здійснюють відкритим способом: одним із відомих доступів проводять розріз м'яких тканин оголюючи місце перелому, після чого на кістку накладають пластину 1 з таким розрахунком, щоб лінія перелому проходила через середину отвору 3 у виїмці між опірними площадками 5. Відтак електродрилю через отвори 7 в пластині 1 по обидва боки від лінії перелому свердлять канали в кістці і міцно з'єднують її з відламками. При закручуванні гвинтів звертають увагу на їх орієнтацію відносно площини кістки, згідно векторному розподілу сил. Через отвори 7 свердлять канали і вкручують гвинти. Відтак вигинають виступ 2 таким чином, щоб він щільно прилягав до поверхні кісткових відламків опірними площадками 5. Далі виступ 2 з'єднують з кістковими відламками гвинтами через отвори 7. Рану пошарово зашивають. При такому виконанні операції гвинти проведені через отвори створюють фіксацію відламків з компресією між ними. При цьому компресія, за рахунок Z-подібних демпферних елементів, рівномірно розподіляється по всій площині зламу, не створюючи ефекту шунтування. Завдяки П-подібному виступу досягається додаткова фіксація відламків і виключається елемент ротації. В зоні перелому утворюється мікрорухливість в межах пружних деформацій. Це значно покращує процеси консолідації і практично виключається можливість міграції гвинтів в післяопераційному періоді. При виконанні остеосинтезу з приводу незрощених переломів, несправжніх суглобів остеосинтез даною конструкцією доцільно поєднувати з кістковою пластикою аутотрансплантатом із крила клубової кістки.