Пристрій для остеосинтезу з z-подібним демпфером

Винахід відноситься до медичної техніки, яка застосовується в травматології та ортопедії і призначений для хірургічного лікування діафізарних та епіметафізарних переломів довгих кісток та їх наслідків. При оперативному лікуванні діафізарних та епіметафізарних переломів довгих кісток та їх наслідків широко застосовують накістковий остеосинтез пластинами різних моделей Асоціації остеосинтез (АО Arbeitsgemeinschaft fur osteosynthesefragen). Однак при застосуванні таких моделей як одноплощинна пластина з круглими отворами, DCP чи LC-DCP спостерігається явище шунтування. Пластина виступає у якості розпори і в місці перелому не досягається бажаної компресії та рухів кісткових відламків в межах пружних деформацій. Це нерідко призводить до виникнення нагноєнь, сповільненої консолідації кісткових відламків, утворення псевдоартрозу. Прототипом обрано динамічну компресуючу пластину DCP Швейцарської асоціації АО, Прототип представляє собою пластину з виконаними в ній нахильними отворами і виготовлену з високоякісної нержавіючої амагнітної сталі. Розробка динамічного компресійного отвору і його використання в пластині DCP, зробили в свій час революцію в остеосинтезі. Форма отворів дозволяє прямо створювати компресію за рахунок ексцентричного введення гвинтів. Таким чином, у більшості випадків необхідність застосування зовнішнього компресуючого пристрою відпадає. Ця АО-пластина, що вже стала генеріковою, і все ще є основною продукцією для інших виробників. Пластини існують різних типорозмірів в залежності від місця застосування (див. Л.Н. Анкин Принципы стабильно-функционального остеосинтеза. - К., 1991, с.9-34). Основним недоліком прототипу є те, що пластина не запобігає ефекту шун тування, що обумовлює можливість розвитку сповільненої консолідації кісткових відламків. В основу винаходу поставлено задачу створити такий пристрій для остеосинтезу, у якому, шляхом виконання амортизуючих елементів, досягається можливість повного попередження уникнення вищеописаного ефекту в зоні перелому, що покращує умови утворення кісткового регенерату. Для вирішення задачі запропоновано пристрій для отеосинтезу, що складається з пластини та виконаних двох Z-подібних демпферних елементів, пов'язаних з нею. Амортизуючи елементи розташовані взаємно протилежно на однаковій відстані одна від одної. В пластині є динамічні компресійні отвори для елементів кріплення. В переважному варіанті, при виконанні амортизуючих елементів, утворюються дві контактні площадки та пластина яка відстоїть від місця перелому і не порушує кровопостачання в зоні перелому. На фіг. 1 зображений запропонований пристрій (вид зверху). Пристрій для отеосинтезу складається з пластини 1 в якій, шляхом виконання взаємно протилежних демпферних елементів 2, утворюються дві контактні площадки 3 та виступаюча частина 4, що не контактує з кісткою. Демпфера 2 виконані Z-подібної форми. В конструкції вздовж виконано наскрізні динамічні компресійні отвори 5 для елементів кріплення діаметром 4мм (для остеосинтеза кісток передпліччя - 3,5мм). Їх форма дозволяє створювати компресію в зоні перелому за рахунок ексцентричного введення гвинтів. Отже, необхідність застосування зовнішнього компресуючого пристрою відпадає. Контактні площадки 3 внаслідок виконання виїмок мають форму жолоба 6. Пристрій працює таким чином. Остеосинтез за допомогою пристрою здійснюють відкритим способом: одним із відомих доступів проводять розріз м'яких тканин оголюючи місце перелому. Під час операції моделюють конструкцію таким чином, щоб контактні площадки пластини 3 лягли на передню поверхню кістки, а лінія перелому проходила через її середину. Відтак електродрилю через отвори 5 в пластині 1 по обидва боки від лінії перелому свердлять канали в кістці і міцно з'єднують її з відламками. При закручуванні гвинтів звертають увагу на їх ексцентричне введення, а також на співставлення відламків та їх орієнтацію відносно анатомічних структур. Рану пошарово зашивають. При такому виконанні операції гвинти проведені через отвори створюють фіксацію відламків з компресією між ними. При цьому компресія, за рахунок демпферних елементів, рівномірно розподіляється по всій площині зламу, не створюючи ефекту шунтування. В зоні перелому утворюється мікрорухливість в межах пружніх деформацій. Це, та наявність виступаючої частини пластини, що не контактує з відламками в зоні перелому, значно покращують процеси консолідації і практично виключається можливість міграції гвинтів в післяопераційномуперіоді. При виконанні остеосинтезу з приводу незрощених переломів, несправжніх суглобів остеосинтез даною конструкцією доцільно поєднувати з кістковою пластикою аутотрансплантатом із крила клубової кістки. Можливість застосування винаходу підкреслюють дані літератури (Мюллер М.Е., Алльговер М., Шнайдер Р., Виллинеггер X. Руководство по внутреннему остеосинтезу .-М., 1996, с.229-236, Ткаченко С.С. Остеосинтез. - Л., 1987, с.35-45), де описується застосування прототипу, що підкреслює можливість застосування винаходу.