Спосіб оперативного лікування евентрації

Корисна модель відноситься до області медицини, зокрема, до хірургії, і може бути використаний для хірургічного лікування хвори х з евентрацією кишечника, як асептичної, так і в умовах інфікування. В якості прототипу обрано спосіб оперативного лікування евентрації [Жебровскийв В. В., Мохаммед Том Альбашир. Хирургия грыж живота и эвентраций. - 2002, г.Симферополь. - 409с.], який заключається в тому, що після ретельного очищення рани від гною паралельно напрямку самої рани прошивають передню черевну стінку через всі шари, слідом за цим, аналогічним чином прошивають черевну стінку з протилежної сторони ранового дефекту і зав'язують шов, причому використовують для пластики дефекту передньої черевної стінки власні тканини хворого в якості одного із етапів оперативного лікування. Ознаками, що співпадають із суттєвими запропонованого винаходу, є: прошивання передньої черевної стінки через всі шари. Причинами, які перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення ефективності хірургічного лікування), є наступні: відсутня можливість широкого вирізування інфільтрованих і некротизованих тканин по краям дефекту черевної стінки; після вирізування некротизованих ділянок не вдається уникнути надмірного натягу зшиваємих тканин; не забезпечується надійна герметизація черевної порожнини з відмежуванням її від вогнища ін фекції, яким нерідко є післяопераційна рана. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу оперативного лікування евентрації шляхом одночасного використання власних тканин хворого і синтетичного трансплантата - поліпропіленової сітки. Поставлена задача вирішується тим, що в запропонованому способі оперативного лікування евентрації шляхом прошивання передньої черевної стінки через всі шари., згідно корисної моделі, під час операції після зшивання країв ранового дефекту поверх а утопластики підшивають трансплантат - поліпропіленову сітку над м'язово-апоневротичним шаром, або трансплантат розташовують між очеревиною і м'язово-апоневротичним шаром. Між сукупністю суттєви х ознак заявляємого способу і технічним результатом, який може бути досягнутий, проявляється наступний причинно-слідчий зв'язок: ушивання ранового дефекту з використанням синтетичного трансплантата дозволяє виключити значний натяг тканин під час ушивання ранового дефекту передньої черевної стінки, що значно підвищує міцність післяопераційних швів, при цьому забезпечується надійна герметизація черевної порожнини, знижується небезпека розвитку перитоніту, міжпетльових гнійників, кишкових нориць. Крім цього, вдається достатньо широко вирізати, по типу первинної хірургічної обробки, змінені краї ранового дефекту. Запропонований спосіб було використано в хірургічному відділенні у 6 хворих з частковою і повною евентрацією кишечнику. Використання запропонованого способу за допомогою одночасного застосування власних тканин і синтетичного трансплантата - поліпропіленової сітки, дозволило підвищити ефективність оперативного лікування цих хворих і добитися позитивного результата при їх хір ургічному лікуванні. Спосіб оперативного лікування евентрації за допомогою поліпропіленової сітки здійснюють наступним чином. Під час виконання оперативного втручання, після завершення основного етапу операції і виділення країв ранового дефекту, останні зшивають вузловими швами до щільного стику або в дублікатур у. Потім передню поверхню м'язово-апоневротичного шару відділяють від підшкірної клітковини впродовж 810см. від лінії швів в обидві сторони і підшивають трансплантат над м'язово-апоневротичним шаром, закріплюючи цю лінію швів і слабкі місця черевної стінки, або трансплантат розташовують між очеревиною і м'язово-апоневротичним шаром - при цьому, після вирізування тканин очеревину відшаровують від м'язовоапоневротичного шару впродовж 6-8 см. Края її зшивають. Над очеревиною розташовують трансплантат, один край якого фіксується П-подібними швами до м'язово - апоневротичного шару зсередини або до самої очеревини вузловими або безперервними швами. Потім прошивають другий край так, щоб після зведення країв дефекту над трансплантатом тканина залишалась натягнутою і не «парусила». Таким чином, трансплантат після операції бере на се5с основне функціональне навантаження, запобігаючи від розходження і прорізування зшиті над ним тканини. Запропонований спосіб превентивної пластики черевної стінки ілюструється наступними клінічними прикладами: Приклад 1. Хворий К., 68 років, поступив у стаціонар з явищами гострої кишкової непрохідності. Виконана лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини. У хворого має місце рак висхідного відділу товстого кишечнику, обтураційна повна кишкова непрохідність. Виконана правостороння геміколектомія з накладенням ілеотрансверзоанастамозу. Післяопераційна рана ушита шарами. На 7-у добу раннього післяопераційного періоду у хворого діагностовано нагноєння лапаротомної рани. Виконана ревізія рани, під час якої виявлена евентрація петель кишечника. Виконана ретельна ревізія рани з вирізуванням некротичних тканин і санацією, пластика черевної стінки з використанням поліпропіленової сітки (on lay) і дренуванням зони рани поліхлоргвініловою трубкою через контрапертуру. В подальшому перебіг післяопераційного періоду без особливостей, шви з рани зняті на 14-у добу. Приклад 2. Хворий С., 72 роки, поступив у стаціонар з діагнозом: гострий гангренозний перфоративний холецистит. Дифузний жовчний перитоніт. Виконана серединна лапаротомія, холецистектомія, санація і дренування черевної порожнини. На 5-у добу раннього післяопераційного періоду у хворого відмічені явища нагноєння лапаротомної рани. В умовах операційної зняті шви з післяопераційної рани. Виконана ревізія рани. У хворої о має місце евентрація петель кишечника в гнійну рану. Виконана санація рани, некректомія, пластика черевної стінки з використанням поліпропіленової сітки (in lay) і дренуванням зони рани поліхлорвініловою трубкою через контрапертуру. Подальший перебіг післяопераційного періоду без ускладнень. Шва з рани зняті на 13-у добу. Запропонований спосіб дозволяє забезпечить надійну герметизацію черевної порожнини, знижує небезпеку розвитку перитоніту, міжпетльових гнійників, кишкових нориць. Спосіб має простоту, надійність і виключає недоліки прототипу.