Спосіб визначення здатності організму до інтерфероноутворення

Спосіб визначення здатності організму до інтерфероноутворення, який включає постановку реакції' стимуляції індуктором інтерфероноутворення, який відрізняється тим, що рівень сумар ного інтерферону визначають у сироватці крові пацієнта методом імуноферментного аналізу перед індукцією інтерферону (базальний) і через 24 години після введення індуктора (індукований), а оцінку здатності організму до інтерфероноутворення здійснюють за допомогою індекса інтерфероноутворення, який визначають за формулою: ИИь):Іь, де І, - індекс інтерфероноутворення; Іь - базальний рівень сумарного інтерферону; U - індукований рівень сумарного інтерферону. Корисна модель стосується медицини, а саме клінічної імунології та інфекційних хвороб, і може бути використана для визначення здатності організму до інтерфероноутворення. Відомий спосіб визначення здатності організму до інтерфероноутворення, який полягає у постановці реакції стимуляції індуктором інтерфероноутворення [1]. За відомим способом вимірюють продукцію інтерферону лімфоцитами пацієнта. Недоліком відомого способу є недостатній рівень інформативності, що випливає з того, що продукція інтерферону під впливом індукторів здійснюється не тільки лімфоцитами, але й фібробластами, ендотеліальними клітинами, макрофагами, природними кілерами тощо. До недоліків відомого способу слід віднести недостатній рівень точності, оскільки лімфоцити загалом продукують лише частину альфа- і гамма-інтерферону, а бетаІнтерферон лімфоцити не продукують зовсім [2]. В основу корисної моделі поставлено завдання вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом визначення вмісту загального інтерферону в організмі в різні фази інтерфероногенезу встановлюють реальну продукцію сумарного індукованого інтерферону, чим підвищується рівень точності та інформативності результатів дослідження, необхідного для оптимізації індивідуального підбору індуктора Поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі визначення здатності організму до інтерфероноутворення, який полягає у постановці реакції стимуляції' Індуктором інтерфероноутво рення, відповідно до корисної моделі рівень сумарного інтерферону визначають у сироватці крові пацієнта шляхом імуноферментного аналізу перед індукцією інтерферону (базальний) і через 24 години після введення індуктора (індукований), а оцінку здатності організму до інтерфероноутворення здійснюють за допомогою Індекса інтерфероноутворення, який визначають за формулою: [,=(І5-Іь):Іь, де І, - індекс інтерфероноутворення; Іь - базальний рівень сумарного інтерферону; U - індукований рівень сумарного інтерферону. Спосіб здійснюють таким чином. Попередньо у крові пацієнта визначають рівень базального інтерферону методикою імуноферментного аналізу, після чого вводять індуктор інтерфероногенезу. Через 24 години проводять визначення рівня індукованого інтерферону. ИМь):Іь, де І, - індекс інтерфероноутворення; Іь - базальний рівень сумарного інтерферону, U - індукований рівень сумарного інтерферону. При значенні індексу І,>3, здатність організму до інтерфероноутворення під впливом індуктора вважають достатньою, а даний індуктор - придатний для застосування з лікувальною метою. Приклад 1. Хворий В., 33 роки, звернувся зі скаргами на ниючий біль у правому підребер'ї, періодичну нудоту, зниження апетиту, загальну слабість, швидку втомлюваність 3 анамнезу хвороби: на гепатит хворіє протягом 3 років, коли вперше з'явилася жовтяниця і виникли описані 1 О О) 9074 всередину 0,25г аміксину а через 24 год повторно визначили рівень інтерферону І5=50,ЗМО/мл Індекс інтерфероноутворення розрахували за запропонованою формулою l,=(U-lb) Іь=(50,3-21,4)/21,4=1,35 Оскільки індекс І,