Спосіб лікування шокового стану у хворих токсичним епідермальним некролізом

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до дерматології та невідкладної медицини, і може бути використана для лікування хворих токсичним епідермальним некролізом (синдром Лайєлла). Токсичний епідермальний некроліз є однією з найтяжчих реакцій організму на дію різних ксенобіотиків з некрозом епідермісу і слизових оболонок, ураженням внутрішніх органів. Летальність становить від 25% до 75% всіх випадків, причому у багатьох випадках лікування хворих в зв'язку з численними ускладненнями є довготривалим. Внаслідок гіперактивності, нагромадження вторинних екзотоксинів пептичної природи системного порушення гомеостазу розвивається ендогенна інтоксикація організму. Виявлення значної кількості ендогенних медіаторів призводить до розладів мікроциркуляції, зменшення транспорту кисню та його використання. Важливим аспектом лікування цього стану є адекватна інфузійна терапія, корекція розладів електролітного, кислотно-лужного колоїдно-осмотичного балансу. Для лікування поразок слизуватої оболонки ротової порожнини при синдромі Лайєлла застосовуються в'язки, дезинфікуючі і знеболюючі засоби – настій ромашки, розчини борної кислоти, перманганату калію і нітрофурани. Іноді уражені ділянки слизуватої рота змазують новокаїном, тетраборатом натрію. Місцеве призначають 5% дерматолову мазь. Необхідно обов'язково застосовувати преднізолон, чи інші глюкокортикоїди, по 60-100мг/добу, детоксикуючі засоби (унітіол по 5мл 2 рази на добу чи гемодез і ін.), антигістамінні препарати, симптоматична терапія [Адаскевич В.П. Неотложные состояния в дерматологии. Санкт-Петербург. - Ольга. - 2000. - 142с.]. Недоліки способу лікування пов'язані з тим, що спосіб не впливає на стабілізацію циркуляторних розладів. Найбільш близьким і обраним за найближчий аналог є спосіб лікування шокового стану у хворих токсичним епідермальним некролізом. Спочатку скасовують підозрюваний лікарський препарат. Призначають глюкокортикостероїди (парентерально й усередину). При утворенні великих ерозивних поверхонь проводять лікування відкритим способом з обробкою їх рослинними оліями, вітаміном А. Для зняття інтоксикації і заповнення втрати рідини здійснюють інфузійну терапію сольовими і колоїдними розчинами. У випадку приєднання вторинної інфекції використовують антисептики й антибіотики [Острый эпидермальный некролиз (Синдром Лайелла): Учебное пособие для врачей-курсантов//В.И.Самцов, И.И.Подвысоцкая. Л. ЛенГИДУВ 1980. - 16с.]. Недоліки способу лікування пов'язані з тим, що спосіб не впливає на стабілізацію циркуляторних розладів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування шокового стану у хворих токсичним епідермальним некролізом, в якому за рахунок додаткового використання препаратів, досягається стабілізація гемодинаміки, покращення функціонального стану печінки, нормалізація показників гомеостазу, зменшення тривалості лікування, зниження летальності. Поставлена задача вирішується в способі лікування шокового стану у хворих токсичним епідермальним некролізом шляхом використання базової терапії, згідно з корисною моделлю, додатково на початку лікування призначають введення внутрішньовенне крапельно рефортану у дозі 5-7мл/кг маси тіла впродовж 4-6 годин та 4% натрію гідрокарбонату внутрішньовенне крапельно в дозі 1-3мл/кг маси тіла, надалі 20-40мл двічі на добу до відновлення оптимальних показників кислотно-лужного стану, рефортан продовжують вводити до нормалізації центрального венозного тиску. Зазначені препарати сприяють сорбції токсинів, що надходять до кровотоку з моменту захворювання, забезпечують нормалізацію кислотно-лужного стану, ефективне використання кисню гіпоперфузованими тканинами. Рефортан - гідроксиетилкрохмаль (середнє арифметичне значення молекулярної маси - 200000 дальтон) 30,0г і натрію хлориду - 4,5г у 500мл ін'єкційної води. Осмолярність препарату біля 300млОсмоль/л, що відповідає нормоосмолярності крові, колоїдно-осмотичний тиск - біля 28мм рт.ст., рН-4,0-7,0. Препарат швидко відновлює втрачений внутрішньосудинний об'єм, тобто має стійкий волемічний ефект і високу стабільність ізоонкотичного колоїдно-осмотичного тиску, що дуже важливо при дисбалансі рідини між внутрішньосудинним руслом і міжклітинним простором. Реологічний його ефект близький за дією до пентоксифіліну і триває близько 30 годин. Під його дією не спостерігається вивільнення гістаміну, не впливає на функцію внутрішніх органів. 4% натрію гідрокарбонат підвищує лужні резерви крові і знижує явища ацидоза. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Хворим токсичним епідермальним некролізом поряд з призначенням традиційної терапії з метою корекції дефіциту об'єму рідини і стабілізації гемодинаміки призначають рефортан у дозі 5-7мл/кг маси тіла впродовж 4-6 годин та 4% натрію гідрокарбонату внутрішньовенне крапельно в дозі 1-3мл/кг маси тіла. Надалі вводять 20мл двічі на добу до відновлення оптимальних показників кислотно-лужного стану. Рефортан продовжують вводити внутрішньовенно крапельно до нормалізації центрального венозного тиску. При цьому хворого швидко виводять з шокового стану. Терапія дозволяє заподіяти розвитку незворотніх змін внутрішніх органів. Приклад. Хвора К., 36р. Розвитку захворювання передував гострий цистит: для його купірування призначений сульфадимезін, що згодом і привів до гострого епідермального некролізу. Ознаки захворювання після першого прийому препарату проявилися через день. Захворювання розвивалося гостро з виникнення ознобу, підвищення температури тіла до 39-40°С, з головного болю, болю у суглобах, горлі, появи печіння і хворобливості шкірних покривів. На шкірі обличчя, тулуба, кінцівок, полових органів, на слизуватій оболонці рота відзначається виникнення поліморфних еритематозних, плямистих, хворобливих при пальпації висипань, схильних до злиття. У подальшому висипання приймає попелясто-синюшне фарбування. При механічному впливі на висипання відбувається відділення епідермісу суцільним шаром. На місці еритематозних плям виникають великі в'ялі міхури із серозним чи серознокров'янистим умістом. Після розкриття міхурів утворюються великі ерозивні поверхні, покриті шматками шкіри й оточені ділянками гіперемованої і набряклої шкіри. Ерозивні зміни розвиваються також на слизуватій оболонці рота, губ. У зв'язку з великою втратою рідини з ерозивних поверхонь спостерігається зневоднювання організму. При надходженні: стан тяжкий, контакт утруднений, дезорієнтована в просторі і часі. Тони серця приглушені, ритмічні, тахікардія до 120уд/хвилину. Живіт м'який, глибокої пальпації недоступний через виражену хворобливість унаслідок поразки шкіри . Печінка виступає на 2см за край реберної дуги. Алергологічний анамнез не відомий. AT - 90/60мм. рт.ст. Центральний венозний тиск - 0мм Н2О. При біохімічному обстеженні: плазменна і клітинна гіпокаліємія (Кткл-3,4ммоль/л, Ктер-60ммоль/л), час згортання - 20 хвилин із прискореним фібринолізом, гемоглобін 133г/л, гематокрит 35%, у клінічному аналізі крові - тенденція до лейкопенії, інші показники в межах норми. Скасовано підозрюваний лікарський препарат. Призначено інтенсивну терапію. Хвора покладена на стерильну білизну. Почата інфузійна терапія відповідна по обсягу і якості - як при глибоких опіках, дезагрегантна терапія тренталом, тіосульфат натрію, антигістамінні препарати в загальноприйнятих добових дозуваннях. Добове дозування преднізолону склало 500мг/доб парентерально і 150мг/доб перорально. Утворені великі ерозивні поверхні лікували відкритим способом, з обробкою їх рослинними оліями, вітаміном А. Додатково на початку лікування призначено введення внутрівенно крапельно рефортану у дозі 5-7мл/кг маси тіла впродовж 4-6 годин та 4% натрію гідрокарбонату внутрішньовенне крапельно в дозі 1-3 мл/кг маси тіла, надалі 20-мл двічі на добу до відновлення оптимальних показників кислотно-лужного стану, рефортан продовжували вводити до нормалізації центрального венозного тиску 100мм Н2О. Стабілізація гемодинамічних розладів відзначена наприкінці першої доби. Повне одужання з епітелізацією шкірних покривів відбулося після 4-х тижнів лікування. Таким чином, запропонований спосіб лікування дозволяє швидко вивести хворого з шокового стану, запобігаючи розвитку незворотних змін внутрішніх органів, провести стабілізацію гемодинаміки, зменшити тривалість лікування.