Спосіб профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу у хворих на бронхіальну астму

Реферат: Спосіб профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу у хворих на бронхіальну астму включає застосування інгаляційного кортикостероїдного препарату та 2агоніста короткої дії. Після закінчення курсу лікування загострення захворювання призначають перорально препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди. UA 86411 U (12) UA 86411 U UA 86411 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, насамперед до пульмонології, та може бути використана для профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу у хворих на бронхіальну астму. Проблема асоційованого ураження легень і серця у хворих на бронхіальну астму є надзвичайно актуальною в сучасній пульмонології. Кардіореспіраторна система (КРС) динамічна організація, що саморегулюється, кінцевим корисним результатом діяльності якої є адекватне забезпечення попиту тканин на кисень із виведенням двоокису вуглецю (СО2) та інших метаболітів завдяки синхронізованому взаємовпливу респіраторної, гемодинамічної, метаболічної, тканинної ланок, що складають цю систему. За даними різних авторів бронхіальна астма (БА) ускладнюється порушенням системи кровообігу від 35 % до 72,5 % випадків. Застосування стандартів терапії відповідно до нинішніх консенсусів не враховує профілактики можливих порушень з боку серцево-судинної системи у такої категорії хворих, хоча реальна ситуація вимагає уваги до цієї проблеми у кожного другого - третього пацієнта із бронхіальною астмою. Встановлено, що при загостренні бронхіальної астми, 60 % хворих із легким персистуючим перебігом та 84 % хворих із перебігом захворювання середнього ступеня тяжкості мають скарги на періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття", коливання артеріального тиску, періодичний головний біль, шум у вухах, запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, погану пам'ять та коливання настрою. В ремісії захворювання всі вищеперераховані скарги зберігаються у 35 % хворих із легким перебігом та у 68 % хворих із перебігом середнього ступеня тяжкості захворювання. У хворих на бронхіальну астму, незалежно від ступеня тяжкості та фази перебігу захворювання, спостерігається погіршення біофізичних параметрів деформаційної здатності та осмотичної стійкості еритроцитів крові із утворенням патологічних морфоформ та мікроцитозом, а саме: на еритроцитарній мембрані відбувається зниження відносного заряду (ВЗМЕ) та зростання відносного градієнтного потенціалу (ВГМПЕ). При легкому перебігу БА всі вищеперераховані зміни є лише при загостренні захворювання у перший тиждень, які нормалізуються в стадії ремісії. При БА середнього ступеня тяжкості, незалежно від фази перебігу захворювання, клітини втрачають свою осмотичну стійкість та деформаційну здатність за рахунок стійкого підвищення ВГМПЕ та падіння ВЗМЕ із утворенням патологічних морфоформ та мікроцитозу, і чим тяжчий перебіг захворювання, тим більший їхній відсоток у периферичній крові (див. Курик Л. М. Біофізичні показники еритроцитарної мембрани у хворих на бронхіальну астму [Текст] / Л. М. Курик // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції на тему "Вплив медичної науки на розвиток медицини" (м. Львів, 18-19 травня 2012).- 2012. - № 1. - С. 48-49.). Дані зміни призводять до виникнення та прогресування порушень у кислотно-основному та газовому стані крові. Якщо у хворих на бронхіальну астму легкого персистуючого перебігу відсутні явища гіпоксії та гіперкапнії, то 100 % хворих на бронхіальну астму із перебігом середнього ступеня тяжкості мають компенсований респіраторний ацидоз, що зберігається і в ремісії. Тому дуже важливим є розробка та впровадження нових методів профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу у хворих на БА, що покращить якість їх життя. Як найближчий аналог вибрано спосіб санаторно-курортної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму із патологічними змінами серцево-судинної системи, який передбачає одночасно із проведенням основної базисної терапії БА, а саме: застосування інгаляційного кортикостероїдного препарату та β2-агоністу короткої дії, призначення метаболічного кардіоцитопротектора - препарату Кардонат по 1 капсулі 3 рази на день протягом 1 місяця (див. Дмитриевская, М. И. Влияние кардоната на состояние сердечнососудистой системы у детей, страдающих бронхиальной астмой [Текст] / М. И. Дмитриевская, Н. Н. Каладзе // Таврический медико-биологический вестник. - 2010. - № 2. - С. 5-7). Але недоліком даного способу є те, що препарат Кардонат є препаратом синтетичного походження, що складається із кобамаміду (дибенкосиду, коферменту В 12), кокарбоксилази (коферменту вітаміну В1), піридоксал-5-фосфату (коферменту вітаміну В6), карнітину хлориду (належить до засобів анаболічної дії), лізину гідрохлориду. При його застосуванні можлива побічна дія, а саме: алергічні реакції, диспепсичні розлади, тахікардія, збудження, підвищення або зниження артеріального тиску, підвищення рівня глюкози крові, збільшення маси тіла, посилення апетиту, зниження функціональної активності щитовидної залози, підвищення активності тромбопластину і протромбіну. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу у хворих на бронхіальну астму, в якому шляхом 1 UA 86411 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 застосування препарату на основі гінкголідів та білобалідів на тлі базисної терапії періоду ремісії, досягається: достовірне зменшення відсотку хворих зі скаргами на зміни артеріального тиску, зниження пам'яті, коливання настрою, вранішнього головного болю, шуму у вухах, запаморочення, відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця, неспокійного сну з частими пробудженнями, розсіяності, важкості концентрування уваги, підвищеної денної втомлюваності, короткочасних засинань під час монотонної роботи; покращання функціональної активності міокарду, що проявляється у достовірній нормалізації, як систолічного (максимального та мінімального, середньодобового, денного та нічного), так діастолічного (максимального та мінімального, середньодобового, денного та нічного) артеріального тиску, зниженні добової амплітуди коливання інтервалу систолічного та діастолічного тиску, зменшенні частоти виникнення та тривалості випадків депресії інтервалу ST та інверсії зубця Т, зменшенні відсотку випадків виникнення суправентрикулярних та шлуночкових екстрасистол; покращання реологічних властивостей крові за рахунок еритроцитарної ланки, а саме: достовірне покращання відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів та відносного заряду еритроцитарної мембрани, а отже деформаційної здатності та осмотичної стійкості клітин, достовірне зменшення відсотку патологічних морфоформ еритроцитів, зменшення ступеня їхньої деформації та відновлення рідкокристалічної структури сироватки крові, достовірне покращання показників кислотно-основного та газового стану крові - нормалізація показників РСО2, РО2, SO2, SBC. Поставлену задачу вирішують тим, що у способі профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу у хворих на бронхіальну астму, що полягає у застосуванні інгаляційного кортикостероїдного препарату та β2-агоністу короткої дії, згідно з корисною моделлю, одразу після закінчення курсу лікування загострення захворювання додатково протягом 90 днів щодня призначають перорально препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, у фармакопейно припустимій дозі та режимі. Даний спосіб ґрунтується на основі вивчення нових даних щодо патологічних змін системи кровообігу у хворих на БА та їхньої ролі у перебігу захворювання на тлі застосування інгаляційних кортикостероїдних засобів. Як препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, у способі, що заявляється, застосовували "Білобіл Інтенс" (Bilobil Intens) комплексний препарат, до складу якого входить сухий екстракт листя гінкго білоба, основними компонентами якого є флавонові глікозиди, терпенові сполуки (гінкголіди та білобаліди). Саме ці активні речовини екстракту обумовлюють його специфічну фармакологічну активність. Випускається препарат у желатинових капсулах рожевого кольору, наповнених порошком від світлого до темно-коричневого кольору з видимими темними частками (реєстраційний номер № UA/1234/01/03 від 06.05.2010 до 06.05.2015 p.). Препарат покращує церебральний кровообіг і постачання тканин мозку киснем та глюкозою, запобігає агрегації тромбоцитів, гальмуючи фактор активації тромбоцитів, розширює судини, покращує мікроциркуляцію крові і, регулюючи метаболізм, захищає клітини і тканини від уражень, спричинених дефіцитом кисню. Запобігає розвитку травматичного та токсичного набряку мозку, вікових змін активності холінорецепторів та α2-адренорецепторів. Флавоноїди проявляють значну антиоксидантну дію. Білобаліди та частково гінкголіди мають нейропротективну дію. Препарат покращує реологічні властивості крові, сенсорну і когнітивну функції мозку, запобігає погіршенню розумової діяльності. Препарат застосовують при порушенні церебрального кровообігу та функції мозку (синдром деменції при первинній дегенеративній деменції, при судинній деменції або при змішаній формі), що виявляється погіршенням пам'яті та розумової діяльності, замкненістю і неспокоєм, запамороченням, відчуттям шуму у вухах, головним болем та порушенням сну, порушенням мікроциркуляції крові в нижніх кінцівках при хронічних облітеруючих ангіопатіях. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Капсули слід ковтати, запиваючи водою. Дорослим слід приймати: - при порушенні церебрального кровообігу та функції мозку: по 1 капсулі 2-3 рази на добу; - при запамороченні та шумі у вухах: по 2 капсули на добу, вранці та ввечері; - при порушенні мікроциркуляції крові в кінцівках: по 2 капсули на добу, вранці та ввечері. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається через 1 місяць. Для досягнення стійкого ефекту "Білобіл Інтенс" слід приймати принаймні 3 місяці, особливо особам літнього віку. Після 3 місяців лікування потрібно перевірити, чи виправдане подальше лікування. Основними протипоказаннями до застосування є індивідуальне неприйняття препарату. Несприятлива дія препарату може виникнути з боку шлункового тракту (дуже рідко - розлади з боку шлункового тракту), з боку нервової системи (дуже рідко - головний біль), з боку імунної системи (дуже рідко - алергічні реакції на шкірі (свербіж, почервоніння та набряк). 2 UA 86411 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В доступній нам літературі даних про застосування препаратів, до складу яких входять гінкголіди та білобаліди, а саме "Білобіл Інтенс", у профілактиці прогресування патологічних зміни системи кровообігу у хворих на бронхіальну астму немає. Спосіб здійснюють таким чином. Одразу після закінчення курсу лікування загострення захворювання хворим на бронхіальну астму протягом 90 днів призначають щодня перорально препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, по 1 капсулі 2 рази на добу після прийому їжі. Всі хворі отримують стандартну базисну терапію періоду ремісії, що включає застосування інгаляційного кортикостероїдного препарату, а також β2-агоністу короткої дії для купування симптомів астми. Для визначення сонливості хворим пропонували заповнити анкету-опитувальник із шкалою сонливості Епворта (див. Association between the Epworth Sleepiness Scale and the Multiple Sleep Latency Test in a clinical population [Text] / S. R. Benbadis [at all.] //Ann. Intern. Med.-1999. - Vol. 130. - P. 289-292.), яка була вдосконалена на базі ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України". Проводили дослідження із визначення деформаційної здатності та осмотичної стійкості еритроцитів крові на основі визначення мембранного потенціалу та заряду на еритроцитарній мембрані, також оцінювались ступінь деформації еритроцитів із визначенням відсотку патологічних морфоформ (див. Курик, М. В. Мицелярность и фрактальные кластера биологических структур [Текст] / М. В. Курик // Вестник АН СССР. - 1991. - № 56. - С. 17-19. та див. Зинчук, В. В. Методика измерения деформируемости эритроцитов [Текст] / В. В. Зинчук // Здравоохранение Белоруссии. - 1989. № 12. - С. 97-98.). Досліджувались кристалооптичні характеристики сироватки крові (див. Шатохина С. Н. Диагностическое значение профильной дегидратации сыворотки крови: структурная форма информации [Текст] / С. Н. Шатохина, В. Н. Шабалин // Лаборатория. - 1999. - № 4. - С. 3-5.), процентний вміст гемоглобіну, насиченого киснем О 2 (SaО2, %)), проводилось дослідження кислотно-основного та газового стану капілярної крові в динаміці (див. Roupie, E. Continuous assessment of arterial blood gases [Text] / E. Roupie // Crit Care. - 1997, Vol. 1. - P. 1114.). Функціональний стан серця в процесі спостереження вивчали за допомогою добового вимірювання артеріального тиску (AT) та проведення холтерівського моніторингу ЕКГ (див. Сыркин, А. Л. Холтеровское мониторирование. ЭКГ: возможности, трудности, ошибки [Текст] / А. Л. Сыркин, А. С. Аксельфельд, П.Ш. Чомахидзе // Медицинское информационное агентство. Москва, 2007. - 200 с). Наводимо конкретні приклади застосування способу. Приклад 1 (за способом – найближчим аналогом). Хвора С, жінка 49 років, історія хвороби № 1170, була прийнята у відділення бронхообструктивних захворювань легень ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України" з діагнозом: бронхіальна астма, персистуюча, III ст., перебіг середнього ступеня тяжкості, фаза загострення. ВН II. Хворіє більше 10 років. Визначає виникнення хвороби після контакту з хімічними речовинами. Останні 3 роки зв'язує виникнення загострень із переохолодженням чи ГРВІ. Останнє загострення було 8 місяців тому. Протягом останніх 2 років приймає Серетид 50/500 мкг по 2 вдихи на добу та Сальбутамол як бронхолітик короткотривалої дії. Хворій було призначено препарат "Кардонат" по 1 капсулі 3 рази на добу протягом 1 місяця. В процесі спостереження проводилось клініко-інструментальне обстеження хворої до початку лікування, одразу після закінчення курсу прийому препарату "Кардонат" та через 3 місяці по закінченню отриманого лікування за способом прототипом. Згідно з даними анкетування встановлено, що хвора скаржиться на періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття", періодичний головний біль, шум у вухах, запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, погану пам'ять та коливання настрою, коливання артеріального тиску, помірну сонливість протягом дня. Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 63,8 %, форсована життєва ємкість легень становила 72,5 %, пікова швидкість видиху 70,5 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 70,6 %. Ступінь деформації еритроцитів у пацієнтки становив 3 бали, тобто 70 % клітин були патологічні морфоформи (стоматоцити, ехіноцити, мішеневидні клітини). Сироватка крові мала ознаки деформації "гіпоксичного типу" (відсутність впорядкованої структури) - 3 бали, значення показника відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів становило 0,251 в. о., відносного заряду мембран еритроцитів 0,081 в. о. У показниках кислотно-основного та газового стану крові спостерігалось наступне: відзначалася незначна тенденція до гіпоксії - спостерігалось зниження рО2 до 61 мм. рт. ст. та SO2 до 94 %. Відбувалось незначне збільшення рСО2 до 38 мм. рт. ст., що свідчило про наявність не різко вираженої гіперкапнії. При аналізі добового моніторингу AT 3 UA 86411 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 спостерігалось збільшення пульсового AT, як максимального до 82 мм. рт. ст., так і мінімального за добу 36 мм. рт. ст., максимального за ніч 75 мм рт.ст. Також був збільшений максимальний систолічний тиск за добу до 172 мм. рт. ст. та максимальний діастолічний тиск за добу до 80 мм. рт. ст., також відхилення спостерігались у значеннях максимального середнього систолічного та діастолічного тиску, як за день, так і за ніч. Відмічалась тенденція до зниження добового індексу (DI), що говорить про недостатнє зниження AT вночі. Спостерігалось стандартне відхилення від кривої добового ритму (SD), що свідчить про варіабельність артеріального тиску протягом доби. Крім того, у хворої зареєстровано рідкі передсердні екстрасистоли, нечасті епізоди синусової аритмії, рідкі епізоди сплощення та розщеплення зубця ST (показник ішемії міокарду). Одразу після проведеного курсу лікування препаратом "Кардонат" хвора повторно пройшла обстеження. Було встановлено наступне: скарги на періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття", періодичний головний біль, шум у вухах, запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, погану пам'ять та коливання настрою, коливання артеріального тиску, помірну сонливість протягом дня дещо зменшились. Швидкісні показники спірограми були без суттєвих змін, а саме: об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 68,3 %, форсована життєва ємкість легень становила 73,2 %, пікова швидкість видиху 72,4 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 71,6 %. Біофізичні показники деформаційної здатності еритроцитів крові мали тенденцію до покращання, а саме: ступінь деформації еритроцитів становив 2 бали, сироватка крові мала ознаки деформації "гіпоксичного типу" (відсутність впорядкованої структури) - 2 бали, значення показника відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів становило 0,213 в. о., відносного заряду мембран еритроцитів 0,125 в. о. У показниках кислотно-основного та газового стану крові зберігалась незначна тенденція до гіпоксії: спостерігалось зниження рО 2 до 62 мм. рт. ст. та SO2 до 95 %. Відбулось незначне збільшення рСО2 до 38 мм. рт. ст., що свідчило про наявність не різко вираженої гіперкапнії. При аналізі добового моніторингу AT зберігалось збільшення пульсового AT, як максимального до 81 мм рт. ст., так і мінімального за добу 38 мм рт. ст., максимального за ніч 77 мм рт. ст. Також залишався збільшеним максимальний систолічний тиск за добу до 168 мм. рт. ст. та максимальний діастолічний тиск за добу до 81 мм. рт. ст., також відхилення спостерігались у значеннях максимального середнього систолічного та діастолічного тиску, як за день, так і за ніч. Зберігалась тенденція до зниження добового індексу (DI), стандартного відхилення від кривої добового ритму (SD), що свідчило про варіабельність артеріального тиску протягом доби. У хворої не було зареєстровано передсердних екстрасистол та епізодів синусової аритмії, сплощення та розщеплення зубця ST також не спостерігалось. Через 3 місяці після припинення прийому препарату "Кардонат" хвора повторно була обстежена. Скарги на періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття", періодичний головний біль, шум у вухах, запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, погану пам'ять та коливання настрою, коливання артеріального тиску, помірну сонливість протягом дня відновились. Швидкісні показники спірограми були без суттєвих змін, а саме: об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 71,3 %, форсована життєва ємкість легень становила 83,2 %, пікова швидкість видиху 74,8 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 72,3 %. Біофізичні показники деформаційної здатності еритроцитів крові мали тенденцію до погіршання, а саме: ступінь деформації еритроцитів становив 2 бали, сироватка крові мала ознаки "гіпоксичного типу" - 2 бали, значення показника відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів становило 0,243 в. о., відносного заряду мембран еритроцитів 0,021 в. о. У показниках кислотно-основного та газового стану крові зберігалась невиражена гіпоксія: рO2 62 мм. рт. ст. та SO2 до 92 %, рСО2 до 39 мм. рт. ст. При аналізі добового моніторингу AT зберігалось підвищення пульсового AT, як максимального до 92 мм. рт. ст., так і мінімального за добу 42 мм. рт. ст., максимального за ніч 78 мм. рт. ст. Максимальний систолічний тиск за добу був 175 мм. рт. ст. та максимальний діастолічний тиск за добу - 100 мм. рт. ст., варіабельність артеріального тиску протягом доби була вище норми. У хворої зареєстровано перед сер дні екстрасистоли та епізоди синусової аритмії, сплощення та розщеплення зубця ST. Таким чином, внаслідок проведеного курсу профілактики було досягнуто: - незначне покращання деформаційної здатності та осмотичної стійкості еритроцитів крові зі зменшенням патологічних морфоформ та зменшенням гіпоксичної анізотропії сироватки крові на термін до 2 місяців із подальшим їхнім погіршанням; - нетривале зменшення частоти виникнення передсердних екстрасистол та епізодів синусової аритмії, сплощення та роздвоєння зубця ST. 4 UA 86411 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Але застосоване лікування призвело до виникнення небажаних явищ - зростання маси тіла на 3 кг за місяць прийому препарату, незначного зростання рівня глюкози крові, диспепсичних розладів та незначного болю у животі одразу після прийому препарату (пройшло через 2 дні прийому препарату самостійно). Приклад 2 (за способом, що заявляється). Хвора П., жінка 64 років, історія хвороби № 2054, була прийнята у відділення бронхообструктивних захворювань легень ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України" з діагнозом: бронхіальна астма, персистуюча, III ст., середнього ступеня тяжкості, фаза загострення. ВН II. Хворіє протягом 14 років. Визначає виникнення хвороби після контакту із собаками, яких утримує вдома. Після проведеного курсу профілактики хвора повторно пройшла обстеження. Останнє загострення було 4 місяці тому. Протягом останнього року постійно приймає Серетид 50/500 мкг по 2 вдихи 2 рази на добу. Хворій, одразу після проведеного стаціонарного лікування загострення захворювання, призначили препарат, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, "Білобіл Інтенс" згідно рекомендованій схемі лікування: 1 капсула 2 рази на добу протягом 3 місяців на тлі стандартної базисної терапії періоду ремісії, що включала застосування інгаляційного кортикостероїдного препарату, а також β 2-агоністу короткої дії для купування симптомів астми. Обстеження проводилось до призначення препарату, одразу після закінчення курсу прийому та через 3 місяці після проведеного лікування. На початку дослідження встановлено, що згідно даних анкетування, хвора скаржиться на періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття", періодичний головний біль, шум у вухах, запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, погану пам'ять та коливання настрою, коливання артеріального тиску, помірну сонливість протягом дня. Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 58 %, форсована життєва ємкість легень становила 71 %, пікова швидкість видиху 68 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 70 %. Ступінь деформації еритроцитів у пацієнтки становив 2 бали (відсоток патологічних морфоформ еритроцитів становив 82,1 %), сироватка крові мала ознаки гіпоксичної анізотропії - 3 бали, значення показника відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів становило 0,250 в. о., відносного заряду мембран еритроцитів 0,078 в. о. У показниках кислотно-основного та газового стану крові спостерігалось наступне: зниження рО2 до 63 мм. рт. ст. та SO2 до 91 %, збільшення рСО2 до 38 мм. рт. ст. При аналізі добового моніторингу AT максимальний систолічний тиск за добу був в межах вікової норми до 142 мм. рт. ст., максимальний діастолічний тиск за добу до 78 мм. рт. ст. Проте у хворої зареєстровано часті передсердні екстрасистоли, епізоди синусової аритмії, епізоди депресії інтервалу ST із елевацією 1,24 мм, рідкі епізоди пауз у скороченні, тривалістю більш ніж 2,4 секунди. При проведенні обстеження одразу після курсу проведеного лікування препаратом "Білобіл Інтенс" виявлено, що періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття" зникли, періодичний головний біль зменшив свою інтенсивність до незначного із рідкими епізодами, шум у вухах перестав турбувати, зникли запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, пам'ять покращилась та зменшились коливання настрою. Також зменшились коливання артеріального тиску, протягом дня зберігалась незначна сонливість. Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 65 %, форсована життєва ємкість легень становила 76 %, пікова швидкість видиху 72 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 74 %. Ступінь деформації еритроцитів у пацієнтки становив 1 бал (зменшення відсотку патологічних морфоформ еритроцитів до 45,6 %), сироватка крові мала більш впорядковану структуру - змішаний варіант - 1 бал, значення показника відносного градієнтного мембранного потенціалу еритроцитів зменшилось і становило 0,148 в. о., а значення відносного заряду мембран еритроцитів зросло до 0,124 в. о. Показники кислотно-основного та газового стану крові нормалізувались, а саме: рО2 до 64 мм. рт. ст. та SO2 до 98 %, збільшення рСО2 до 36 мм. рт. ст. При аналізі добового моніторингу відмічалось зменшення максимального і мінімального пульсового артеріального тиску за добу, передсердних екстрасистол до поодиноких, епізодів синусової аритмії не було, епізодів депресії інтервалу ST із елевацією не спостерігалось, пауз у скороченні не було. При проведенні обстеження через 3 місяці після курсу проведеного лікування препаратом, до складу якого входять гінкголіди та білобаліди, а саме "Білобіл Інтенс" виявлено, що періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття" не виникали, періодичний головний біль зберігався незначний із рідкими епізодами, запаморочення, шум у вухах, розсіяність та важкість концентрування уваги не турбували, пам'ять не погіршилась, коливання настрою турбували рідко, зберігалась незначна сонливість протягом дня. Коливання артеріального тиску протягом дня не турбували. Об'єм форсованого видиху за 1 секунду складав 69 %, форсована життєва 5 UA 86411 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 ємкість легень становила 78 %, пікова швидкість видиху 82 %, відношення обсягу форсованого видиху за 1 секунду до форсованої життєвої ємкості легень 80 %. Ступінь деформації еритроцитів у пацієнтки становив 1 бал, кристалооптична характеристика сироватки крові була 1 бал, значення показників відносного градієнтного мембранного потенціалу та відносного заряду мембран еритроцитів були стабільними і становили 0,139 в. о. та 0,125 в. о. відповідно, зменшення відсотку патологічних морфоформ еритроцитів до 30,8 %. Показники кислотноосновного та газового стану крові були в межах норми. При аналізі добового моніторингу відмічались поодинокі передсердні екстрасистоли, епізодів синусової аритмії не було, епізодів депресії інтервалу ST із елевацією зубця Т не спостерігалось. Таким чином, внаслідок проведеного курсу профілактики було досягнуто: - зникнення періодичного болю в області серця та відчуття "серцебиття", а також шуму у вухах, розсіяності та важкості концентрування уваги. Зменшення інтенсивності періодичного головного болю до незначного із рідкими епізодами. Коливання настрою турбували рідко, сонливість протягом дня зменшилась до незначної. Коливання артеріального тиску протягом дня не турбували; - зменшення значення показників максимального і мінімального пульсового артеріального тиску за добу; - зменшення кількості передсердних екстрасистол до поодиноких, епізодів синусової аритмії та епізодів депресії інтервалу ST із елевацією зубця Т не спостерігалось; - покращання показників деформаційної здатності та осмотичної стійкості еритроцитів крові за рахунок зменшення відносного градієнтного мембранного потенціалу та зростання відносного заряду мембран еритроцитів з 0,250 в. о. до 0,148 в. о. та з 0,078 в. о. до 0,124 в. о. відповідно; - зменшення відсотку патологічних морфоформ еритроцитів з 82,1 % до 30,8 %, покращання рідкокристалічної упорядкованості сироватки крові із зникненням гіпоксичної анізотропії (з 3 балів до 1 балу); - нормалізація кислотно-основного та газового стану крові: з рО2 63 мм. рт. ст., SO2 91 % та рСО2 38 мм. рт. ст. до рО2 64 мм. рт. ст., SO2 98 %, рСО2 до 36 мм. рт. ст. відповідно; - небажані явища - не спостерігались. З метою порівняльної оцінки двох способів профілактики прогресування патологічних змін системи кровообігу при БА, всі хворі були поділені на групи: спосіб-прототип застосовувався у 15 хворих (І група), спосіб, що заявляється, був застосований у 15 хворих (II група). Група здорових донорів становила 15 осіб (контрольна група). Віково-статевий склад хворих, ступінь тяжкості перебігу бронхіальної астми, в усіх групах були співставним. При вибірковому порівнянні відсотку здорових донорів та такої ж кількості хворих на бронхіальну астму, встановлено, що хворі на БА частіше скаржаться на періодичні болі в серці, відчуття "серцебиття", коливання артеріального тиску, періодичний головний біль, шум у вухах, запаморочення, розсіяність та важкість концентрування уваги, погану пам'ять та коливання настрою, виражену сонливість протягом дня. При застосуванні у комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму препарату Кардонат за способом - прототипом відбувалась позитивна тенденція до зменшення відсотку хворих із показниками: "Надмірна денна сонливість", "Короткочасні засинання під час монотонної роботи", "Підвищена денна втомлюваність", "Важкість концентрування уваги", "Розсіяність", "Неспокійний сон з частими пробудженнями", "Шум у вухах, запаморочення", "Головний біль вранці", "Нічна печія", "Коливання настрою", "Зниження пам'яті", "Відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця", "Зміни артеріального тиску". Проте достовірна різниця у відсотку хворих із скаргами "Підвищена денна втомлюваність", "Неспокійний сон з частими пробудженнями", "Відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця", "Шум у вухах, запаморочення", "Зміни артеріального тиску" зберігалася у порівнянні із групою здорових донорів (див. таблицю 1). Але статистично достовірної відмінності порівняно із початком лікування не спостерігалось. 6 UA 86411 U Таблиця 1 Результати анкетування із застосуванням шкали Епворта хворих на бронхіальну астму, що отримували лікування за способом - прототипом (М ± m) Здорові донори Показники 1 Шкала сонливості Епворта, бали Надмірна денна сонливість, (М ± m) % Короткочасні засинання під час монотонної роботи, (М ± m) % Підвищена денна втомлюваність, (М ± m) % Важкість концентрування уваги (М ± m) % Розсіяність (М ± m) % Неспокійний сон з частими пробудженнями, (М ± m) % Відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця (М ± m) % Шум у вухах, запаморочення (М ± m) % Головний біль вранці, (М ± m) % Нічна печія, (М ± m) % Коливання настрою (М ± m) % Зниження пам'яті (М ± m) % Зміни артеріального тиску, (М ± m) % І група хворих на БА до лікування (n=15) 2 2,1±0,4 13,3±8,8 (n=15) 3 # 6,3±1,8 # 40,0±12,6 6,7±6,4 40,0±12,6 І група хворих на БА після лікування (за способомпрототипом) (n=15) 4 # 4,3±1,5 20,0±10,3 # 20,0±10,3 # # 6,7±6,4 13,3±8,8 13,3±8,8 33,3±12,2 26,7±10,4 26,7±11,4 26,7±11,4 13,3±8,8 26,7±11,4 6,7±6,4 26,7±11,4 # 26,7±11,4 13,3±8,8 53,3±12,9 # 40,0±12,6 6,7±6,4 13,3±8,8 13,3±8,8 13,3±8,8 13,3±8,8 6,7±6,4 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 26,7±11,4 26,7±11,4 26,7±11,4 26,7±11,4 26,7±11,4 # 26,7±11,4 # # # Примітка. # - статистично достовірна відмінність порівняно з групою здорових донорів (р < 0,05). 5 10 15 Після проведеного профілактичного курсу із застосуванням у комплексному лікуванні препарату, що містить у своєму складі гінкголіди та білобаліди, відсоток хворих на БА II групи з наступними скаргами достовірно зменшився, а саме: "Надмірна денна сонливість" з (53,3±12,9) % до (13,3±8,8) % хворих, "Короткочасні засинання під час монотонної роботи" з (53,3±12,9) % до (13,3±8,8) %, "Підвищена денна втомлюваність" з (53,3±12,9) % до (6,7±6,4) % хворих, "Важкість концентрування уваги" з (53,3±12,9) % до (6,7±6,4) %, "Розсіяність" з (53,3±12,9) % до (6,7±6,4) %, "Неспокійний сон з частими пробудженнями" з (46,7±12,9) % до (13,3±8,8) % хворих, "Шум у вухах, запаморочення" з (46,7±12,9) % до (13,3±8,8) %, "Головний біль вранці" з (46,7±12,9) % до (6,7±6,4) %, "Нічна печія" з (46,7±12,9) % до (6,7±6,4) %, "Коливання настрою" з (53,3±12,9) % до (13,3±8,8) % хворих, "Зниження пам'яті" з (53,3±12,9) % до (20,0±10,3) %, "Відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця" з (46,7±12,9) % до (20,0±10,3) % хворих, "Зміни артеріального тиску" з (46,7±12,9) % до (6,7±6,4) % (див.таблицю 2). 7 UA 86411 U Таблиця 2 Результати анкетування із застосуванням шкали Епворта хворих на бронхіальну астму, що отримували лікування за способом, що заявляється (М ± m) Показники Здорові донори II група хворих на БА до лікування (n=15) 2 2,1±0,4 13,3±8,8 (n=15) 3 # 7,3±1,3 # 53,3±12,9 6,7±6,4 II група хворих на БА після лікування (за способом, що заявляється) (n=15) 4 1,8±1,2* 13,3±8,8* 53,3±12,9 1 Шкала сонливості Епворта, бали Надмірна денна сонливість, (М ± m) % Короткочасні засинання під час монотонної роботи, (М ± m) % Підвищена денна втомлюваність, (М ± m) % Важкість концентрування уваги (М ± m) % Розсіяність (М ± m) % Неспокійний сон з частими пробудженнями, (М ± m) % Відчуття серцебиття та перебоїв у роботі серця (М ± m) % Шум у вухах, запаморочення (М ± m) % Головний біль вранці, (М ± m) % Нічна печія, (М ± m) % Коливання настрою (М ± m) % Зниження пам'яті (М ± m) % Зміни артеріального тиску, (М ± m) % # 13,3±8,8* # 6,7±6,4* 6,7±6,4* 6,7±6,4* # 13,3±8,8* # 13,3±8,8* # 13,3±8,8* 6,7±6,4* 6,7±6,4* 13,3±8,8* 20,0±10,3* 6,7±6,4* 6,7±6,4 13,3±8,8 13,3±8,8 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 53,3±12,9 6,7±6,4 46,7±12,9 13,3±8,8 46,7±12,9 6,7±6,4 13,3±8,8 13,3±8,8 13,3±8,8 13,3±8,8 6,7±6,4 46,7±12,9 # 46,7±12,9 # 46,7±12,9 # 53,3±12,9 # 53,3±12,9 # 46,7±12,9 Примітки: 1. * - статистично достовірна відмінність у порівнянні із початком лікування (р