Спосіб лікування хворих на бронхіальну астму, поєднану із артеріальною гіпертензією

Спосіб лікування хворих на бронхіальну астму, поєднану із артеріальною гіпертензією, що полягає у використанні еналаприлу, який відрізняється тим, що додатково використовується препарат епадол для відновлення сорбційної здатності еритроцитів та їх середнього корпускулярного об'єму як маркерів синдрому ендогенної метаболічної інтоксикації, у фармакопейно допустимій дозі та режимі, що є ефективнішим. (19) (21) u200913206 (22) 18.12.2009 (24) 25.05.2010 (46) 25.05.2010, Бюл.№ 10, 2010 р. (72) ПОБЕДЬОННА ГАЛИНА ПАВЛІВНА, ГАВРИЛОВ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, БУДОВСЬКА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА, ФІЛОНЕНКО КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА, БОРИСОВА СВІТЛАНА ЮРІЇВНА (73) ПОБЕДЬОННА ГАЛИНА ПАВЛІВНА, ГАВРИЛОВ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, БУДОВСЬКА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА, ФІЛОНЕНКО КА 3 50201 маркер токсичного гепатиту? // Укр. мед. вісник. 2001. - Т. 4, № 1 (62). - С.50). Новим у запропонованій корисній моделі є додаткове до базисного лікування БА вкупі з еналаприлом використання епадолу у фармакопейно допустимій дозі та режимі для усунення синдрому ендогенної метаболічної інтоксикації, що проявляється нормалізацією сорбційної здатності еритроцитів та їх корпускулярного об'єму. Дослідженню підлягали 39 хворих на персистуючу БА в поєднанні з АГ, що лікувалися у алергологічному відділенні із загостренням БА. Середній вік хворих складав (38,6±2,4) років, термін захворювання - (17,8±1,9). Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб. Хворі в залежності від отриманого лікування були розподілені на 2 групи. І групу (20 осіб) склали особи, що отримували лише базисні засоби по лікуванню БА та еналаприл. Пацієнтам із II групи додатково призначали епадол у дозі 1,0г 4 рази на добу на протязі 1 міс. У досліджених хворих обох груп СЗЕ до початку лікування становила, середньому, (51,3±2,1)%, що у 1,7 рази було більше при порівнянні із контрольними значеннями (29,60±1,20)%. У середні Комп’ютерна верстка А. Крулевський 4 терміни стаціонарного лікування СЗЕ у пацієнтів обох груп вірогідно зменшувалася: у І групі - до (37,6±1,3)%, у II - більш значніше до (34,1±2,1)%, але контрольних значень не набувала. Наприкінці одного місяця після проведення лікування у пацієнтів І групи СЗЕ залишалась незмінною (35,4±1,7)%, а в II групі - зменшувалась до (30,2±1,9)% і дорівнювала належним значенням. У хворих обох досліджуваних груп MCV на початку лікування становив (99,7±1,4)fL, що було вищим (Р