Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, за сиротою а.в.

Реферат: Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, шляхом періодичного підриву вибухового пристрою в масиві розплаву металу чи масиві нагрітої пари води, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, акумульованої в зазначених масивах розплаву металу або нагрітої пари води. При цьому вибуховий пристрій подають у зазначені масиви через канал з затворним пристроєм, який відкривається при проході вибухового пристрою всередину масиву і закривається після цього проходу, але до настання моменту вибуху вибухового пристрою. Матеріалом у масиві, що акумулює в собі теплову енергію періодично здійснюваних у ньому вибухів вибухових пристроїв, крім металу або нагрітої пари води, може бути інша речовина, придатна для нагріву в стані її розплаву або пари, а в масив кожного типу такого матеріалу або суміші таких матеріалів ″вистрілюється″ вибуховий пристрій у вигляді снаряда, з фіксацією його вибуху в необхідній зоні внутрішнього простору вказаного масиву. UA 100274 U (54) СПОСІБ ЗДІЙСНЕННЯ ВИБУХОВОЇ РЕАКЦІЇ, В ТОМУ ЧИСЛІ ЯДЕРНОЇ АБО ТЕРМОЯДЕРНОЇ, ЗА СИРОТОЮ А.В. UA 100274 U UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до енергетики. Відомо рішення отримання теплової енергії згідно з патентом України №86306 спосіб здійснення вибухової ядерної реакції або термоядерної. Суть цього рішення полягає в тому, що спосіб здійснення ядерної або термоядерної реакції включає підрив заряду всередині масивного металевого тіла, розміщеного всередині міцного корпусу, енергія вибуху перевищує енергію теплоти для розплавлення металевого тіла, а теплоту, створювану вибухом, утилізують через міцний корпус. При цьому, у міру охолодження тіла, вибухи в ньому періодично повторюють. Кожен наступний вибух здійснюють після переходу його у твердий стан. Недоліком цього способу є досить непроста технологія підготовки всередині металевого масивного тіла кожного чергового вибухового пристрою. Крім того, втрата часу на охолодження розплаву, для переходу тіла в твердий стан, є досить суттєвим негативом у загальній технології даного рішення. Більш ефективним є спосіб за патентом України №79846 спосіб Сироти для здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної. Особливість його полягає в тому, що розплав металу в міцному корпусі не переводиться в стадію затвердіння, усуваючи таким чином втрати часу. Тобто, процедура періодичних вибухів зберігається, але вона здійснюється більш динамічно при необхідному охолодженні цього розплаву, всередині якого розміщують черговий вибуховий пристрій. В результаті відбувається постійне періодичне закачування теплової енергії в цей розплав. Дане рішення вибрано як найближчий аналог. Але, функцію такого найближчого аналога може виконувати також рішення за патентом України №86307 спосіб здійснення керованого термоядерного синтезу Сироти. Це рішення в цілому зберігає технологічний принцип патенту України №79846. Але його особливістю є те, що замість металевого розплаву всередині міцного корпусу використовується вода, що заповнює цей корпус, і яка перетворена в парову субстанцію після першого вибуху. Таким чином, представлений найближчий аналог являє собою спосіб акумуляції теплової енергії, утвореної в результаті періодично здійснюваних вибухів вибухових пристроїв, що подаються всередину масиву матеріалу, розміщеного всередині міцного корпусу. Тому, зазначений масив матеріалу у вигляді металевого розплаву або у вигляді нагрітої пари води, розміщуючись всередині міцного корпусу, передає акумульовану в собі теплоту корпусу, від якого і через який акумульована теплота утилізується для необхідних потреб. Але такий найближчий аналог, будучи найбільш доцільним та ефективним рішенням, у тому числі і рішенням керованого термоядерного синтезу, має ряд факторів, усунення яких дозволить значно підвищити його доцільність та ефективність. Зокрема, перш за все, мова про наступне. Всередині нагрітого масиву матеріалу, розміщеного в міцному корпусі, температура дуже висока, більше 1500÷2000 градусів Цельсія. Ясно, що всі технологічні процедури по подачі вибухового пристрою в настільки високотемпературне середовище повинні здійснюватися у гранично стислий і прийнятний час. Щоб необхідна працездатність вибухового пристрою не була ліквідована - внаслідок руйнування цього вибухового пристрою до його вибуху. Не менш очевидно, що відомі існуючі технологічні можливості рішення цієї задачі або відсутні, або виявляються неприйнятними, з-за неможливості забезпечити вказаний часовий параметр, в результаті чого поставлена задача виявляється нездійсненною. Або, виконання її можливо лише при досить низьких температурних параметрах масиву матеріалу, всередині якого періодично здійснюються вибухи, теплова енергія яких акумулюється зазначеним масивом матеріалу. Тобто, якщо цей масив матеріалу буде нагріватися в межах 500÷600 °C, це означає багаторазове зниження потужності рішення, представленого прийнятим найближчим аналогом. Другим чинником, що знижує доцільність і ефективність найближчого аналога, є обмеження номенклатури матеріалів, з яких створюється масив акумулювання теплової енергії, утвореної при періодичних вибухах вибухових пристроїв. При цьому, як буде показано далі, ця обставина важлива не тільки (і навіть не стільки) з точки зору розширення технологічних можливостей розглянутого способу здійснення таких специфічних вибухових процесів. Більш важливим є вирішення багатьох проблем і наслідків цієї специфічності, особливо, маючи на увазі ядерні і термоядерні реакції. В основу корисної моделі поставлена задача усунення зазначених недоліків найближчого аналога. Поставлена задача вирішується тим, що в способі здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, шляхом періодичного підриву вибухового пристрою в масиві розплаву металу чи масиві нагрітої пари води, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, акумульованої в зазначених масивах розплаву металу або нагрітої пари води, при цьому вибуховий пристрій подають у зазначені масиви через канал з 1 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 затворним пристроєм, який відкривається при проході вибухового пристрою всередину масиву і закривається після цього проходу, але до настання моменту вибуху вибухового пристрою, згідно з корисною моделлю, матеріалом у масиві, що акумулює в собі теплову енергію періодично здійснюваних у ньому вибухів вибухових пристроїв, крім металу або нагрітої пари води, може бути інша речовина, придатна для нагріву в стані її розплаву або пари, а в масив кожного типу такого матеріалу або суміші таких матеріалів вистрілюється вибуховий пристрій у вигляді снаряда, з фіксацією його вибуху в необхідній зоні внутрішнього простору вказаного масиву. Суть пропонованого рішення пояснюється кресленням, представленому на 13-ти фігурах. Зображення схематичне, для максимального спрощення викладу головної суті корисної моделі. Тому масштабність і форма зображення умовні, з використанням мінімальних графічних засобів. На кресленні представлено два варіанти вирішення поставленої задачі, з подальшим викладенням в описі корисної моделі всіх інших можливостей вирішення цієї ж задачі. Крім того, на кресленні представлено рішення в послідовному поданні головних пунктів здійснення всього процесу запропонованого способу. На фігурі 1 представлена вихідна ситуація, де показаний міцний корпус 1, всередині якого є металевий розплав 2, у міцному корпусі є канал 3, через який вибуховий пристрій (про нього скажемо далі) має потрапляти всередину масиву розплаву 2. Внутрішній простір, де розміщений масив розплаву 2, як окремий випадок у спрощеному вигляді показано у вигляді куба, хоча може мати і будь-яку іншу необхідну форму - куля, циліндр тощо, в залежності від конкретної ситуації. В каналі 3, на його виході, є затворний пристрій 4, що закриває та відділяє цей канал від масиву розплаву металу 2. Канал 3 має і верхній затворний пристрій, на даній фігурі 1 не показаний. Тобто, у вихідній позиції відсутність верхнього затворного пристрою (про нього скажемо на наступних фігурах креслення) фіксує ситуацію готовності для наступних підготовчих процедур. Зокрема, на фігурі 2 показаний результат цієї першої підготовчої процедури, який полягає в тому, що в канал 3 вставлено пристрій, що складається з гільзи 6 з порохом всередині неї і, з снарядом 7, запресованим в цю гільзу з нижнього кінця. Тобто, це варіант найбільш поширений у вогнепальній зброї, типу наприклад артилерійських снарядів. Боєприпас такого роду показаний в більш великому масштабі на фігурі 3. Завершується зазначена підготовча процедура закриттям каналу 3 верхнім затвором 5. Наступний момент показаний на фігурі 4, де канал 3 відкрито нижнім затворним пристроєм 4 (на даній фігурі цей пристрій не показано). На фігурі 5 показана ситуація, коли здійснено постріл снаряду 7, в результаті чого сам снаряд 7 опинився в потрібному місці всередині масиву розплаву металу 2. При цьому після цього пострілу нижній затворний пристрій 4 закриває канал, усередині якого залишається гільза 6, а верхній затворний пристрій 5 ще закриває канал 3. На фігурі 6 аналогічна ситуація на фігурі 5, але вона показує момент вибуху снаряда 7 - сам вибух позначений позицією 8. На фігурі 7 ситуація після вибуху 8, де нижній затворний пристрій 4 залишається на колишньому місці, а верхній затворний пристрій відкрив канал 3, з якого вилучено гільзу 6. Тобто, фігура 7 повертає нас у вихідну позицію, показану на фігурі 1, з якої почали розглядати запропоноване рішення. Перший варіант з металевим розплавом 2 усередині корпусу 1 реактора представлений таким чином, що між верхнім рівнем розплаву і корпусом реактора є зазор, потреба якого пояснюється в подальшому тексті опису корисної моделі при поясненні її особливостей. Розглянемо наступні шість фігур, які представляють варіант запропонованого рішення, що відрізняється від попереднього варіанту заміною масиву матеріалу, всередині якого проводиться періодичне підривання вибухового пристрою. Тобто, все залишається без змін, окрім того, що замість розплаву 2 всередині міцного корпусу є масив нагрітої пари води, позначеного позицією 9. Характеризувати, що являє собою водяна пара, нагріта до температури близько 1500 °C (при потребі, можна і більше) не будемо, бо ця ситуація повністю переноситься з найближчого аналога (патент України №86307), так що будь-хто бажаючий може самостійно прояснити це питання. Всі інші позиції збережені незмінними з розглянутого попереднього варіанту, тому повторювати вже розглянуті технологічні процедури немає потреби, крім одного фактора, про який скажемо особливо. А щоб ясність сприйняття поданого варіанту була забезпечена достатнім чином, викладемо відповідність між фігурами попереднього варіанту і цього. Зокрема, фігурі 1 відповідає фігура 8, фігурі 2 відповідає фігура 9, фігурі 4 відповідає фігура 10, фігурі 5 відповідає фігура 11, фігурі 6 відповідає фігура 12, фігурі 7 відповідає фігура 13, яка повертає ситуацію у вихідну позицію, представлену на фігурі 8. Тобто, в загальному, ми показали повну відповідність вищевикладеної особливості пропонованого способу, в якому розплав металу 2, замінений на нагріту пару води 9. Крім вищезгаданого чинника, до якого повертаємося, порівнюючи фігуру 4 і фігуру 10. Мається на увазі, що в цих двох ситуаціях відмінність полягає в тому, що, якщо після відкриття каналу 3 2 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 затворним пристроєм 4 рівень розплаву металу 2 зберігається, то у варіанті з нагрітою парою, при відкритті каналу 4, пара заповнює простір каналу 3. Однак ця технологічна особливість не змінює головну суть запропонованого способу, про що скажемо ще докладніше. Що маємо? Насамперед, необхідно належним чином усвідомлювати зміст істотного технологічного фактора - вистрілюється вибуховий пристрій у вигляді снаряда. Виходити слід з офіційного трактування поняття постріл, вистрілювання, вистрілювати, фіксованого тлумачними словниками. Значення слова Постріл по Єфремової: Постріл - 1. Викидання снаряда (кулі, міни тощо) з каналу ствола вогнепальної зброї внаслідок вибуху заряду. // Викидання чого-н. за допомогою якого-н. пристрою. // 2. Сукупність боєприпасів, необхідних для виробництва стрільби з гармати, міномети, гранатомети (у військовій справі). Значення слова Постріл по Ožegovu: Постріл - Вибух заряду в каналі ствола вогнепальної зброї, викидає кулю, набій на певну дальність Значення слова Постріл по словнику Ушакова: ПОСТРІЛ, пострілу, м. Випуск заряду (кулі, снаряда) зі зброї або знаряддя вибухом пороху. Значення слова Стріляти по словнику Даля: Стріляти стрельнути і північн. сх. стрелить у що, стреливать, пускати з лука стрілу; палити, кидати кулі, ядра з будь-якої стрільної, метальної зброї; Виходячи з вищесказаного, наведений на кресленні варіант вистрілювання вибухового пристрою у вигляді снаряда є конкретним випадком з усього можливого різноманіття вистрілювання, офіційно визначеного представленими тлумачними словниками. Це означає, що кількість варіантів необхідного вистрілювання може бути практично необмеженою, як необмежені варіанти конкретних ситуацій, в яких вирішується дана задача пропонованим способом. Але у всій цій безмежній безлічі можливостей зазначена суттєва ознака нашої корисної моделі залишається непорушною, забезпечуючи можливість в максимально стислий час доставити снаряд в потрібну точку простору всередині масиву матеріалу, що періодично підігрівається теплотою вибухів такого заряду. А максимально стислий час, необхідний для цієї технологічної процедури, диктується жорсткою вимогою запобігти руйнуванню цього заряду від дії на нього високої температури середовища масиву матеріалу, який повинен підігріватися вибухом заряду всередині нього. Бо, якщо пристрій даного заряду зруйнується до його вибуху, то цілком зрозуміла безглуздість всієї затії. Природно, пристрій самого снаряда повинен мати оболонку, необхідну і достатню, щоб максимально сприяти збереженню заряду для виконання свого призначення в пропонованому способі. Завдання даної оболонки багато аспектне, починаючи від витримування динамічного навантаження при входженні на великій швидкості в масив матеріалу 2 або 9, і захисту свого внутрішнього об'єму від високої температури цього масиву, забезпечуючи при цьому мінімальні витрати на своє виробництво, як щодо витрачання для цього металу, так і трудомісткості виготовлення оболонки. Зрозуміло, що це лише позначення деяких найбільш очевидних проблем, вся безліч яких буде виявлятися в процесі конкретного проектування і конструювання пропонованої технології. Але можна стверджувати, що весь можливий комплекс цих проблем і пов'язаних з ними задач, цілком доступний і посильний для вирішення на основі сучасних знань і накопиченого досвіду проектування вибухових пристроїв, так і для користування ними для конкретних потреб. Повертаючись до зазначеного різноманіття можливих варіантів вистрілювання вибухового пристрою, необхідно додати наступне. Технологічно і конструктивно цю процедуру можна представляти безліччю рішень, які навряд чи можна окреслити або обмежити. Бо метальної зброї (термінологія за словником Даля) вже напрацьовано достатньо багато, і можна не сумніватися, що його розвиток і вдосконалення буде не тільки продовжуватись, але і інтенсифікуватися в загальному процесі науково-інженерного прогресу. Однак ми назвемо деякі можливості застосування цієї технології стосовно до нашої корисної моделі. Наприклад, цілком імовірна доцільність і ефективність використання принципів так званої помпової зброї, де снаряд вистрілюється не пороховими газами, а стисненим повітрям. Цей вид зброї з'явився ще наприкінці 19-го століття і отримав найпотужніший розвиток, результатом чого стали не тільки найрізноманітніші варіації стрілецької зброї, але і в більш серйозних видах озброєнь типу гранатометів, що забезпечують ємність магазину пострілів близько 3-4, при початковій швидкості гранати 100 метрів у секунду (див. гранатомет ГМ-93/94). Цього прикладу досить, щоб гарантувати можливість створення аналогічного метального пристрою для 3 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 запропонованого способу здійснення вибухової реакції. Бо, на відміну від зазначеної зброї, ми не обмежені параметрами маси даного пристрою, створюючи його енергетичну потужність необхідного рівня. Не можна не сказати про те, що, показаний на кресленні або згаданий помповий варіант метального пристрою, має особливість, не цілком бажану для запропонованого способу. У разі вогнепального варіанта представленого на кресленні, при кожному пострілі порохові гази разом з снарядом 7 будуть потрапляти всередину реактора, що працює за нашою технологією, для якої потреби в цих газах природно ніякої нема. Тому виникає необхідність вживати певні заходи, щоб позбавлятися від цього негативу, що в будь-якому випадку є ускладнюючим фактором. При використанні помпового варіанта ситуація дещо спрощується, так як мова йде не про порохові гази, а про повітря. Однак це спрощення не знімає проблему повністю, зберігаючи головні технологічні вимоги видалення повітря з нашого реактора. Тому, для усунення зазначених негативів, доречно згадати про інтенсивні розробки і дослідження електрогармат, що являють собою імпульсний електродний прискорювач, який використовує силу Лоренца для розгону снаряда. Для нашого способу цей вид знаряддя, що використовується нами в мирних цілях, є ідеальним пристроєм, щоб забезпечити максимум позитиву, усуваючи всі незручності традиційних метальних машин. Що однак не виключає пошук і розробку інших пристроїв, які могли б не менш ефективно вирішувати поставлену задачу. Зокрема, вистрілювання снаряда в потрібну зону в нашому способі можливо здійснювати механічним пристроєм, який може мати різні варіанти конструктивного і технологічного оформлення, де проводиться попередня акумуляція потенційної енергії, що розряжається в потрібний час, для метання снаряда. У цьому сенсі насамперед приходить думка про принципи арбалета, що забезпечує початкову швидкість метального снаряда понад 100 метрів у секунду. При цьому в нашому випадку арбалетний принцип припускає безліч варіантів, що забезпечують необхідні умови метання снаряда, де метальний пристрій може бути досить компактним, маючи на увазі застосування різних типів пружин замість тятиви. Так що, ми торкнулися лише частини, найбільш ймовірних метальних пристроїв для використання у пропонованому способі здійснення вибухової реакції. Розуміючи, що ця тема є і завжди залишатиметься відкритою, в сенсі пошуку, розробки та дослідження ще більш ефективних пристроїв і способів метання снаряда, стосовно до наших специфічних умов. Що ж стосується самої специфіки цих умов, то про них необхідно сказати наступне. Частково в загальних рисах, ми вже торкалися цієї теми вище. Але доповнимо її, в ув'язці з міркуваннями про засоби доставки вибухового пристрою в потрібну точку. Зокрема, якщо виходити з варіантів, представлених на кресленні, то багатофакторність даної завдання повинна пов'язувати всі атрибути, що беруть участь у забезпеченні поставленої мети. Тобто, силовий вплив на снаряд 7 повинно бути таким, щоб він після пострілу, подолавши опір середовища масиву 2 або 9 зупинився в необхідній точці, де і має відбутися його вибух (див. фіг. 6 і фіг. 12). При цьому зазначена процедура повинна бути чітко пов'язана з функціонуванням затворного пристрою 4. Тобто, це виконання в часі і просторі всіх обставин, що забезпечують безпечне здійснення пропонованого способу, який після викладених процедур повинен завершитися підготовкою до наступного циклу аналогічних технологічних операцій див. фіг. 7 і фіг. 13. До сказаного необхідно додати деякі можливості варіювання в представленій послідовності операцій. Зрозуміло, що розрахувати всі необхідні фактори, що визначають вибух снаряда 7 в необхідній точці, в момент його зупинки в цій точці, це завдання досить складне, виходячи з необхідності забезпечення абсолютної безпеки. Тому повинні бути вивчені всі інші варіанти. Наприклад, снаряд 7 можна підірвати без зупинки його в процесі свого руху в масиві матеріалу 2 або 9. Тобто, потрапивши в це середовище, вибух снаряда 7 відбувається таким чином, щоб з одного боку не пошкодити верхню частину внутрішнього простору реактора, і разом з тим, не наблизитися понад допустимого до нижньої частини цього простору реактора. Зрозуміло, що вирішення такої задачі може виявитися багато разів надійніше і безпечніше при реакторах значних розмірів. При менших параметрах, необхідно вживати заходи додаткового забезпечення вибуху снаряда 7 в необхідному місці. Наприклад, можуть застосовуватися рішення пристроїв, вдаряючись об які, снаряд 7 вибухне тільки там, де це потрібно. Можна продовжувати і далі розмірковувати на цю тему, але у всіх випадках, немає ні найменших підстав вважати, що ця задача не вирішується, або навіть важко вирішувана при сучасному рівні знань. Вибухотехніка всіх типів і видів оперує часовими параметрами, які на багато порядків перевищують мізерність часу, що визначає гарантію необхідного вибухового процесу. Але навіть, якщо виникнуть певні труднощі, що ускладнюють гарантування надійності і безпеки вище 4 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 викладеного технологічного процесу (повторимося, таке не виключається при зменшенні параметрів реактора, що пов'язане з пристроєм реакторів невеликої потужності, про що ще скажемо особливо), то з цього випливає лише необхідність створення метального пристрою, який якраз при зменшенні розмірів реактора стає абсолютно надійним і безпечним. Мається на увазі, пристрій механічного метального пристрою, де снаряд 7, стаючи елементом цього пристрою, стовідсотково потрапить в необхідну зону реактора і вибухне саме в цій зоні. Деталі такого метального пристрою не викладаємо, бо варіантів може бути досить багато, і крім того, працюємо над цією темою, вирішуючи задачу її оптимізації, щоб з усієї безлічі можливостей виділити найбільш доцільні й ефективні, готуємо відповідний патентний захист. Хоча доводиться переконуватися, що ця оптимізація навряд чи буде достатньо надійною, бо безперервний науково-інженерний прогрес приносить все нові можливості в частині використання в такому метальному пристрої нових матеріалів, нових реєструючих і контролюючих пристроїв, комплектуючих, нових можливостей впливу на сам вибуховий процес, і багато іншого, що сьогодні неможливо оцінити в повній мірі, без виконання спеціальних досліджень. Виключно важливим істотним чинником пропонованого рішення є матеріал масиву, що акумулює в собі теплову енергію періодично вибухаючих у ньому вибухових пристроїв. Крім розплавленого металу або нагрітої пари води, показаних на кресленні, може бути інша речовина, придатна для нагріву в стані її розплаву, або навіть суміші декількох матеріалів. Що стосується металу, можуть бути різні варіанти. Якщо виходити з найближчого аналога (патент України №79846), де застосовано свинець, цей варіант вельми привабливий по безлічі причин, включаючи фактор радіаційного захисту. Не менш цікавий варіант нагрітої пари води (патент України №86307). Тому для конкретного рішення потрібні всебічний аналіз та відповідні дослідження. Але при цьому слід не забувати, що зазначені два матеріали, не повинні обмежувати, і, тим більше, не закривати можливості застосування інших матеріалів в пропонованому способі. Що стало найістотнішим ознакою даного рішення. Причому повторимося, опрацювання і дослідження можуть визначати поєднання в одному реакторі декількох матеріалів. Бо масив матеріалів, що акумулюють тепло вибухів, виконує одночасно багатоаспектну функцію захисту реактора від радіаційного впливу, якщо використовуються ядерні або термоядерні вибухові пристрої. Багатоаспектність полягає в усьому комплексі радіаційного випромінювання, від якого необхідно захищати реактор, забезпечуючи його належну безпеку і працездатність. Але не менш важливим є, що буде відбуватися за межами реактора, маючи на увазі, що масив матеріалу в реакторі, накопичує в собі радіоактивність, яку необхідно періодично піддавати відповідному впливу на її зниження. Мається на увазі наступне. Одним з варіантів такого впливу є періодичний випуск з реактора частини масиву насиченого радіацією матеріалу з одночасною заміною його чистим відповідним об'ємом цього ж матеріалу. Випущений же матеріал піддається найбільш доцільним та ефективним методам обробки або захороненню. Рішення цієї задачі залежить від виду матеріалу, вважаючи, що сучасні засоби трансмутації можуть забезпечити необхідну безпеку для багатьох матеріалів. Це є завданням оптимізації всього запропонованого технологічного комплексу, що в свою чергу залежить від конкретних умов, де головними чинниками будуть параметри самого реактора, місця його розміщення і можливостей здійснювати трансмутацію. Тому, всі варіанти неможливо навіть передбачити, без цієї конкретики. Але можна загострити увагу на деяких найбільш важливих обставинах. Не повторюючи особливостей прийнятого найближчого аналога, звертаємо особливу увагу на використання всередині реактора масиву водяної пари (патент України №86307). По-перше, це рішення забезпечує повний захист від нейтронного випромінення, що утворюється як при ядерному, так і термоядерному вибуховому пристрої. Але що ще важливіше, при періодичній заміні частини цього масиву чистим матеріалом, випущений об'єм води стає сировиною для вилучення з неї дейтерію. Тобто, при використанні вибухових пристроїв дейтерієвого типу, сам реактор напрацьовує собі дейтерій для подальшого використання його у вибухових пристроях, що застосовуються у цьому ж реакторі. Що стосується радіаційного очищення води, ці технології відомі та досить повно і надійно відпрацьовані. Однак пропонована корисна модель не тільки створює сприятливі умови для використання відомих і надійно напрацьованих технологій дезактивації, але, що не менш важливо, забезпечує ще більш ефективну і надійну радіаційну безпеку. Мається на увазі, що застосований у реакторі масив матеріалу, виконавши свою захисну функцію безпосередньо в реакторі, після випуску з реактора стає максимально дієвим гарантом для поховання цього відпрацьованого масиву матеріалу, якщо для цього будуть матися найбільш сприятливі умови і обставини. Наприклад, якщо масив матеріалу, акумулюючого енергію теплоти, виконати зі скла, перетворюючи його у відповідний розплав, то після випуску з реактора, такий матеріал, який 5 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 увібрав у себе радіацію, після його остигання забезпечує надійну можливість ізоляції цієї радіації від зовнішнього середовища, створюючи також найбільш зручні та ефективні способи поховання такого матеріалу. Тобто, мова йде про відому технологію засклення радіоактивних відходів, що є самим надійним способом вирішення даної проблеми (див. Технології 26 квітня 2012 1402 Застосування скла при іммобілізації радіоактивних відходів Тематика: Зберігання РАО, Переробка РАО, Остекловывание РАО Источник: Безпека Навколишнього Середовища № 12010: Обращение с ОЯТ – XX Століття знайшов шибкам зовсім інше застосування - ізолювати від навколишнього середовища ядерні відходи. Чому ж скло таке привабливе для іммобілізації радіоактивних відходів? Своєю стійкістю до корозії у водних середовищах, міцністю, малою сприйнятливістю до дії радіації і, звичайно ж, універсальністю до складів відходів, а значить малою чутливістю до змін хімічного складу іммобілізованих матеріалів. Якщо для кристалічних речовин дотримання стехіометрії та обмежень на розміри заміщення іонів в решітці синтезованого речовини - головний біль, а найменша варіація у складі призводить до синтезу небажаних побічних матеріалів, то скло прекрасно утримує у своєму складі майже всі елементи таблиці Менделєєва. … Стекла стабільні й довговічні. Природні силікатні стекла з дна океанів за мільйон років прокородували лише на десяту частку міліметра: здається, сама природа підказує, що для іммобілізації небезпечних радіонуклідів з радіоактивних відходів, навряд чи можна знайти більш універсальний і стійкий матеріал. … Скло в цих сховищах - ідеальний матеріал, який з-за високої корозійної стійкості, практично не забруднює ґрунтові води ні за хімічними, ні радіоактивними токсикантами.). Так що, пропонований спосіб відкриває абсолютно неймовірні додаткові можливості розширення застосування технології засклення, підвищуючи при цьому ефективність і її безпеку. Саме температурний режим запропонованого способу роботи реактора в циклічному вибуховому процесі (1500÷2000 градусів Цельсія, можна і більше) забезпечує безпрецедентну доцільність технології засклення. Розуміючи при цьому, що склад розплаву скла повинен отримувати всі необхідні інгредієнти, що підвищують захисні властивості його масиву, як для реактора, так і для виконання всіх процедур при видаленні розплаву з реактора для подальшої його підготовки до остаточного захоронення. У цьому сенсі одним з найбільш бажаних є свинець, який є цілком доступним і практично нескінченним за термінами збереження своєї ефективності і надійності. Наведений приклад засклення, лише одна з частковостей вищезазначеної суттєвості пропонованої корисної моделі. Вважаючи при цьому, що ця відмінна суттєвість може втілюватися практично в необмеженій кількості варіантів, як не обмежені можливості поєднання в різних співвідношеннях різних матеріалів в одному розплаві, що сполучає в собі ці види матеріалів. Але необмеженість варіацій на цю тему вимагає відповідних проробок і досліджень, щоб оптимізувати цей процес, виявляючи найбільш ефективні поєднання для конкретних ситуацій. Все це в свою чергу в значній мірі залежить від потужності і параметрів реактора, в якому здійснюється пропонований спосіб. Але з самого початку повинно бути зрозуміло, що запропонована технологія передбачає переважно створення великих теплогенераторів, притаманних сучасній теплоенергетиці. Хоча одне, не виключає і протилежного підходу, про що також розмова попереду. Особливу увагу слід звернути на тип вибухового пристрою, що застосовується у пропонованій корисній моделі, на представленому кресленні - снаряд 7. Насамперед, ми не претендуємо на яке-небудь нововведення в цій справі (мається на увазі опис цієї корисної моделі), повністю приймаючи всі можливі напрацювання вибухотехніки, передбачені прийнятим нами найближчим аналогом. Тому нема потреби повторювати міркування стосовно цього, наведених в патентах України №79846 і 86307. Однак особливість нашого рішення полягає в тому, що надзвичайно важливо повернутися до цієї теми, опрацьованої та дослідженої на попередньому етапі розглянутого напрямку теплоенергетики, названої ВИБУХОВОЮ ДЕЙТЕРІЄВОЇ ЕНЕРГЕТИКОЮ (ВДЕ). Це потужна розробка найбільшого в світі ядерного центру (нині РФЯЦ-ВНДІТФ їм. акад. Г. Zababahina, м. Снежинськ, Челябінської обл.), що стала відправним пунктом для нашого найближчого аналога. Втілилася ця розробка в відоме поняття КОТЕЛ ВИБУХОВОГО ЗГОРЯННЯ (КВС), і викликав серйозну тривогу в середовищі фахівців і вчених, причетних до ядерної і термоядерної енергетики. Тривога в тому, що в циклопічному спорудженні КВС (параметри по висоті і в плані вимірюються багатьма сотнями метрів) пропонується періодично (через півгодини) підривати термоядерні вибухові пристрої потужністю 10 кт, 50 кт і навіть 100 кт у тротиловому еквіваленті. Незважаючи на майже казкові показники отримання теплової енергії для вироблення електроенергії, науково-інженерна громадськість була стривожена, кажучи точніше налякана, радикальністю даного напрямку, пойменованого 6 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ВДЕ (вибухова дейтерієва енергетика). Саме ця обставина лягла в основу необхідності розробки патентів РФ 2496158 і України №79846 і 86307. Але, не можна ігнорувати того, що при всій грандіозності критичного сприйняття Снежинскої ВДЕ, неможливо не бачити і не розуміти абсолютно очевидних і безперечних переваг ВДЕ над усіма разом узятими розробками і дослідженнями так званого мирного, керованого термоядерного синтезу. Ця глобальна епопея, що концентровано здійснюється в інтернаціональному проекті ІТЕР, триває безрезультатно майже сім десятиліть. І кінця цьому не видно, хоча ініціатори й натхненники цього непорозуміння продовжують обіцяти ощасливити світ років через 30÷40, та і то, лише першим експериментальним успіхом (який знаючі люди називають блефом), продовжують тринькати колосальні матеріально-фінансові ресурси, в додаток до вже безглуздо витраченим сотням мільярдів доларів. Все сказане, до того, щоб усвідомити значущість пропонованої корисної моделі, що дозволяє унікальність Снежинських КВС звільнити від навіяного ними жаху, і явних негативів, які викликали це залякування. Мається на увазі наступне. Розглядаючи пропоновану корисну модель, необхідно усвідомлювати, що раніше створені рішення наших патентів, прийнятих за найближчий аналог, як вже зазначено, усувають страхітливі негативи Снежинских КВС. Але це усунення, недостатньо виражене, і головне, до певної міри обмежене, внаслідок невирішеності технологічних проблем подачі зарядів в реактор належним чином. Саме цю недоробку вирішує пропонована корисна модель, що відкриває для ВДЕ через Снежинські КВС перспективи, про які розробники цього унікального напряму не сміли навіть помислити. Щоб повною мірою відчути і усвідомити значимість даного твердження, покажемо, що можна творити з Снежинських КВС. По-перше, нагадаємо, що нижній рівень потужності термоядерного вибуху в такого роду реакторі передбачався 10 кт у тротиловому еквіваленті, здійснюваного кожні півгодини. Це базовий варіант, названий КВС-10. Щоб сприймати термодинамічні удари такої потужності, реактор виконується циклопічним конусоподібної форми, при середньому діаметрі 110 метрів і висоті внутрішнього об'єму 140 метрів, з товщиною залізобетонних стін 30 метрів, облицьованих зсередини сталлю товщиною 20 см (див. Інтернет, Добірка матеріалів по вибуховій дейтерієвій енергетиці. Далека від завершення історія однієї божевільної ідеї, стор. 13). Крім того, все засипається великим шаром ґрунту, значно збільшуючи гігантскість цього монстра. Про весь жах технологічного комплексу КВС, що збурив науково-інженерну громадськість, замовчуємо. При нинішніх інформаційних можливостях кожен може самостійно це відчути. Але ми зобов'язані повідомити про напрацювання Снежинського ядерного центру в частині дейтерієвих термоядерних вибухових пристроїв. Зокрема, мова йде про те, що номенклатура таких зарядів містить не тільки збільшення більше 10 кт тротилового еквівалента, тобто, зазначені 50 кт і 100 кт. Виконані розробки і в зворотному напрямку. Розповідає керівник проекту по створенню КВСелектростанції, доктор фізико-математичних наук Геннадій Олексійович Іванов - Див. НАУКА І ЖИТТЯ № 7 2002 р. ВИБУХОВА ЕНЕРГЕТИКА ЗАМІСТЬ КЕРОВАНОГО ТЕРМОЯДЕРНОГО СИНТЕЗУ В. ПАРАФОНОВА (Снежинськ - Москва). - Чим приваблива ідея КВС? - В її здійсненні немає принципових проблем. Велика частина того, що потрібно для створення експериментального КВС, вже зроблена. Виробляти термоядерні вибухи дейтерію потужністю в десятки тонн і навіть одну кілотонну навчилися давно. Проблема створення надвисоких температур і тисків, необхідних для "керованих" вибухів потужністю тонни тротилового еквівалента, при цьому знімається, оскільки горіння дейтерію ініціюється невеликим вибухом заряду, що складається з урану-233. В природі він не зустрічається; його отримують з досить поширеного в природі торію. При цьому торію та урану для вибухової енергетики потрібно в тисячі разів менше, ніж для роботи АЕС тієї ж потужності. Відповідно в сотні разів зменшується кількість радіоактивних відходів, а хімічні забруднення практично відсутні. Але, після такої заяви керівника проекту КВС, виникає природне запитання - чому ж розробники цього напрямку не пішли в бік зменшення потужності дейтерієва термоядерних зарядів, продовжуючи страхітливу гігантоманію? Відповідь можлива у єдиному очевидному варіанті - розробники Снежинського КВС не дійшли до рішення, пропонованого нами, як у патенті РФ 2496158 і України №79846 і 86307, так і, тим більше у корисній моделі, що представляється даним описом. Не маючи цих рішень, безглуздо було знижувати разову потужність термоядерних зарядів, бо ліквідовувалися головні переваги КВС, при багаторазовому збільшенні технологічних складнощів, пов'язаних з утилізацією теплової енергії, що виділяється при термоядерних вибухах. Правомірність цього твердження, підтверджується тенденцією розробників КВС по нарощуванню разової потужності термоядерних зарядів. Бо 7 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 КВС-10 лише відправний пункт, за яким повинні піти КВС-50 і КВС-100. Що зрозуміло ще більше нагнітало інстинктивний страх людей перед цією міццю. І ніякі, вельми начебто переконливі спростування цього страху, не дали жодного шансу похитнути неприйняття Снежинських КВС (див. КВС - енергія сталого розвитку Г.А. Иванов д.ф.м.н., лауреат Держпремії). Тим більше, що є достатньо обґрунтованою критика технологічних негативів КВС, - див. напр. Герман Лукашин НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМ як кваліфікуюча системна ознака придатності (повна і доповнена версія статті) У скороченому вигляді стаття опублікована в квітневому номері за 2005 р. журналу "Атомна стратегія - XXI", яку можна знайти на сайті: http://www.proatom.ru/ Проте технологічний прорив снежинців неможливо нічим дискредитувати. Бо самі жорсткі критичні підходи, як правило (виключення лише підсилюють це правило) позбавляють здатності заглядати далі окреслених рамок розуміння критикованого об'єкта. Ми ж виявили бажання і здатність вийти за межі такого критицизму і знайшли можливість не просто реанімувати унікальну ідею ВДЕ через Снежинські КВС, але і надаємо цьому проривному напряму міць, яка девальвує всі, разом узяті, безуспішні і марні спроби вирішити в мирних цілях використання термоядерної енергії. Що природно не може і не повинно усувати подальші пошуки вирішення цієї проблеми в інших напрямках і варіантах, але без безглуздого багатодесятилітнього тупцювання в тупикових пастках, не тільки марно спалюючого величезні матеріально-фінансові ресурси, але і внаслідок цього, через вищі владні структури, фактично блокують розумне різноманіття напрямків пошуків і досліджень. Нині ж, сміємо стверджувати, що пропонована корисна модель фіксує рішення давно шуканого мирного термояда, що вирішує енергетичну проблему світової економіки. Чи буде знайдено ще більш ефективне рішення, життя покаже. Але поки, як мінімум в осяжній перспективі, альтернативи Снежинським КВС, здійснюваних нашим способом, не мається. Значимість даного твердження, проілюструємо найбільш загальним і коротким числовим аналізом. Але перш, зазначимо наступну обставину, що є надзвичайно важливим позитивом пропонованої корисної моделі. Мається на увазі, що це рішення дозволяє багаторазово збільшити частоту подачі в реактор вибухових пристроїв. Тобто, при будь-якому можливому варіанті цього рішення, властивий йому принцип вистрілювання заряду, забезпечує можливість максимально скоротити час між пострілами. Це означає, що на відміну від всіх відомих попередніх способів здійснення вибухової реакції всередині реактора, можна при збільшенні частоти вибухів усередині реактора, зменшувати потужність кожного вибуху. Але при цьому, що особливо важливо і позитивно, а технологічно несподівано, зменшенням потужності вибухового заряду потужність реактора не можна не тільки не знижувати, але і кратно збільшувати. А це вже зовсім надзвичайна перевага перед усіма відомими способами здійснення керованого термоядерного синтезу. Бо, з одного боку, не відмовляючись від вибухової технології, ми потужність її зберігаємо і навіть можемо збільшити, багаторазово зменшуючи параметри реактора. Це забезпечується підвищенням рівномірності вибухового впливу на реактор, шляхом розподілу цього впливу у часі. Що стосується, конструктивно-технічного оформлення цього процесу, то повторимося, безліч можливих варіантів навряд чи можна обмежити, і ця задача зводиться до розробок і досліджень, що є оптимізацією, яка дозволяє з безлічі можливостей виділити найбільш доцільні та ефективні для конкретних ситуацій, яких також може бути значна кількість. Це природний процес створення нового, і нам його не уникнути. Найважливішу перевагу пропонованої корисної моделі, можна вже сьогодні продемонструвати наступними міркуваннями з приведенням ряду чисельних параметрів. Для аналога візьмемо згаданий вище Снежинский КВС-10, де передбачається протягом години здійснювати два термоядерних вибухи по 10 кт кожен, тобто, загальною потужністю 20 кт у тротиловому еквіваленті. Повернемося до вищенаведеного повідомленням керівника проекту по створенню КВС-електростанції, доктора фізико-математичних наук Геннадій Олексійович Іванова про те, що в Снежинському ядерному центрі давно розроблені термоядерні заряди багато меншої потужності, починаючи від десятків тонн тротилового еквівалента. Отже, виходячи з попередніх міркувань, в нашому способі можемо скористатися цією можливістю, і як приклад пропонованої ілюстрації приймемо потужність разового вибуху снаряда 7 рівною 0,1 кт тротилового еквівалента. З цього випливає, що у разі застосування розплаву свинцю 2 (див. Фіг. 1, фіг. 2, фіг. 4, фіг. 5) температурою 1500 градусів Цельсія, що виконує функцію акумулювання теплової енергії від вибухів снаряда 7, так от, об'єм такого масиву розплаву свинцю 2 повинен бути 172 метри кубічних - це куб зі стороною грані 5,55 метра або куля діаметром близько 7 метрів. Зрозуміло, що закачування теплоти в масив розплаву свинцю повинна бути збалансовано з відведенням цієї теплоти з даного масиву, у відповідності з періодичністю здійснення вибухів снарядів 7. З цього, у свою чергу, випливає, що 8 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 збільшення частоти підривання снарядів 7 має прямо пропорційно збільшувати знімання тепла з реактора, всередину якого теплота вибухів накачується. Наприклад, якщо встановимо періодичність вибухів 10 секунд, відведення тепла від реактора повинно дорівнювати обсягу теплоти, яка в цьому реакторі утвориться при наступному вибуху снаряда 7. А це не багато, не мало - теплота від вибуху 100 тонн тротилу. Завдання не просте, в тому сенсі, що знімання теплоти необхідно виконувати з досить компактного об'єкта. Але, за межами масиву розплаву 2, є міцний корпус реактора, обладнаний системою тепловідведення, що значно збільшує площу теплообміну. Рівень знань і багатющий досвід у сфері теплотехніки, цілком достатні, щоб все розрахувати і спроектувати з необхідним ступенем надійності і безпеки, застосовуючи необхідні матеріали і технології для належного відведення тепла від реактора. Але якщо, в силу якоїнебудь конкретної ситуації, виникнуть проблеми чи труднощі для виконання даного завдання, обсяг масиву свинцю 2 і параметри міцного корпусу 1 можна відповідно збільшити. І припустимо, ми вдвічі збільшили зазначений обсяг масиву розплаву свинцю 2, тобто, приймаємо не 172, а 344 метри кубічних. Що з цього випливає? Протягом години, загальна потужність термоядерних вибухів, вироблених всередині реактора, становить 36 кт у тротиловому еквіваленті, забезпечуючи вироблення 36 мільйонів кіловат електричної потужності і 72 мільйонів кіловат - теплової. Відразу ж, для порівняння Снежинський КВС-10 дає лише 20 мільйонів кіловат електричної потужності і 40 - теплової. Але 3 3 при цьому Снежинський КВС-10 має внутрішній об'єм реактора 1,35 млн.м , проти наших 344 м . Як бачимо, різниця приголомшива. Враховуючи ще й те, що наша технологія повністю усуває не тільки вибухові жахи Снежинських КВС, але і позбавляє ВДЕ від технологічного кошмару, пов'язаного з використання всередині КВС сотень тисяч тонн рідкого натрію, що захищає гігантський корпус реактора від термоядерних вибухів і виконує функцію теплоносія, лякаючого фахівців і вчених не менш, ніж багато десятикілотонні і навіть стокілотонні термоядерні вибухи. Впоратися з такою 550-градусною масою рідкого металу, та ще й постійно насичуваного радіацією, завдання неймовірної складності і небезпеки. Пропонована корисна модель дозволяє нашими ж попередніми рішеннями, не програючи КВС, багато разів підсилити потенціал ВДЕ, повністю усуваючи її негативи, і перетворюючи в реальність мрію при термоядерному енергетичному достатку. Щоб ще більше відчути міць цього технологічного прориву, згадаємо про триваючі багато десятиліть і плановані на не менший термін подальші муки з токамаками, інтернаціонально сконцентрованими на здійснюваному проекті ITER. Не повторюючи безліч сумнівів, знаючи свою справу найвищої кваліфікації вчені і фахівці, щодо успішного фіналу цієї, як мінімум, столітньої епопеї, стверджують - якщо вона не перерветься раніше, так от, навіть у разі здійснення надій і сподівань ініціаторів і апологетів цього задуму, яка не має аналога в наукових дослідженнях, навіть у цьому випадку, ми зобов'язані внести ясність, що до чого і що за чим. Нагадаємо офіційне трактування цього заходу. ITER (спочатку абревіатура International Thermonuclear Experimental Reactor - Міжнародний Термоядерний Експериментальний Реактор) - міжнародний дослідницький та інженерний проект в галузі фізики плазми і керованого термоядерного синтезу. Мета проекту довгоочікуваний перехід від експериментальних установок з утримання плазми до повномасштабного джерела електроенергії на основі термоядерної реакції. Як майданчик для реалізації проекту вибрано місто Кадараш на півдні Франції. Проект знаходиться в стадії активного будівництва. Фінансування проекту здійснюється сімома країнами-учасницями: Європейський Союз, Індія, Японія, Китай, Росія, Південна Корея і США. Внесок Європейського Союзу, як основного учасника становить 45 %, поряд з 9 % внеском інших країн-учасниць. Проектна вихідна термоядерна потужність становить 500 мегават, при 50 мегават введеної потужності. Будівництво установки почалося в 2007 році, перша плазма очікується до 2019. На момент свого запуску, ІТЕР буде найбільшою термоядерною установкою з магнітним принципом утримання плазми. Тривалість розряду плазми - 1000 с, обсяг тороїдальної вакуумної камери 840 м3, вартість всього проекту становить 15 млрд евро. Навіть мінімально представлена офіційна інформація дозволяє зробити дуже серйозні висновки, порівнюючи її з тим, що показано вище на нашій корисній моделі. 3 Почнемо з об'єму тороїдальної вакуумної камери 840 м . 3 У нашому реакторі взяли внутрішній об'єм реактора 344 м . Але при зменшенні порівняно з токамаком внутрішнього об'єму реактора майже в 2,5 рази, даємо загальну потужність (електрична плюс теплова) 108000 Мвт, а токамак тільки 500 Мвт, з яких треба 50 Мвт відняти, бо вони витрачаються для роботи токамака. Вже мовчимо, про всі інші технологічні складності, чимало з яких досі не подолані, сподіваючись на російське "АВОСЬ" (і це в центрі Європи), мовляв, якось ще вдасться викрутитися (див. Інтернет 9 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Термоядерне післязавтра 14.08.13 09:46). У нас же цих складнощів, за визначенням, нема і бути не може. Навіть, якщо ІТЕР, після всіх ще майбутніх багатодесятирічних мук і страждань, в кілька разів підвищить свою ефективність (припустимо вихід енергії буде не 1:10, а 1;20 і навіть 1:30, що взагалі-то з області фантастики), то і в цьому випадку токамачна ідеологія залишається науково-інженерною злиденністю в порівнянні з ВДЕ Снежинських КВС, модернізованих нашою корисною моделлю. ITER відначала це тупиковий напрямок, що суперечить геніальності Природи. Адже, вириваючи у Природи термоядерну енергію, токаматчники, у разі омріяного ними успіху, перетворять цей успіх в Піррову перемогу. Де кожен ват видобутої енергії буде даватися такими витратами, що жодна нормальна економіка цього не витримає. До чого весь цей високонауковий, надскладний, практично недієздатний і нечувано дорогий непотріб? Ще ні кола, ні двора, а вже на повному серйозі, вчені сліпці з найрозумнішим видом не тільки роздумують, але і витрачають багато коштів і зусиль, щоб створювати роботи для ремонту нутра реактора, руйнованого найпотужнішими нейтронними потоками. І це тільки один з прикладів прорви проблем, в суті належним чином не тільки не поставлених, але і не усвідомлених. Сьогодні, у запалі пристрастей і боротьби великих умільців науки за вибивання матеріально-фінансових ресурсів для ІТЕР, практично ніхто навіть не намагається розмірковувати на цю тему. Тему майбутніх понад тяжких витрат на майбутній ТОКАМАК. Критика ж, нами побіжно констатована, створена до нас і без нас, не припиняючи постійну появу її в значно більших і різких виразах. І не виключено, що проблема зазначених витрат самопоїдання токамачної енергетики отримає нарешті належну увагу. Поки ж, унікальна своєю безглуздістю епопея ІТЕР, особливо яскраво і рельєфно підтверджує утвердження Данила Граніна - Як не дивно, багато вчених страждають хворобою бездумності. Орган, що змушує мислити, у них атрофований. Тим більше що бездумність аніскільки не заважає їх науковим показниками. Разом з тим, повинно стати загальним надбанням усвідомлення того, що вибухова дейтерієва енергетика Снежинських КВС - у нашій постановці, максимально узгоджується з Природою, демонструючи її ж принцип - ВСЕ ГЕНІАЛЬНЕ ПРОСТО. Саме цей підхід максимально проявляє ГЕНІАЛЬНІСТЬ ПРИРОДИ, наслідуючи її в головному принципі створення енергетичного ядра всередині масиву матерії, з поширенням енергії на зовнішню периферію цього масиву. Все ж інше, не тільки ІТЕР, але й інші спроби, в тому числі типу термоядерного запалювання американцями двоміліметрової горошини, - не що інше, як високонаукова гординя власної значущості людського розуму, що перетворюється в підсумку своїм срамом і ницістю одержуваних результатів. Американці зі своєю термоядерної горошиною один до одного копіюють високонаукову безглуздість проекту ІТЕР, виставляючи на сміх і ганьбу гучні декларації підкорення керованого термояда в перспективі найближчих десятиліть. Ось ми і заявляємо тим і іншим. Навіщо ж мучитися ще кілька десятиліть, викидаючи кобилі під хвіст нечувані матеріальнофінансові ресурси? Якщо, приймаючи Снежинські КВС, у постановці даної корисної моделі, абсолютно реально негайно приступити до освоєння мирного термояда в глобальній енергетиці. Повторимося ще, бо цього вимагає ця архіважлива справа. Розповідає керівник проекту по створенню КВС-електростанції, доктор фізико-математичних наук Геннадій Олексійович Іванов - Див. НАУКА І ЖИТТЯ № 7 2002 р. ВИБУХОВА ЕНЕРГЕТИКА ЗАМІСТЬ КЕРОВАНОГО ТЕРМОЯДЕРНОГО СИНТЕЗУ Ст. ПАРАФОНОВА (Снежинськ Москва). - Чим приваблива ідея КВС? - В її здійсненні нема принципових проблем. Велика частина того, що потрібно для створення експериментального КВС, вже зроблена. Виробляти термоядерні вибухи дейтерію потужністю в десятки тонн і навіть одну кілотонну навчилися давно. Проблема створення надвисоких температур і тисків, необхідних для "керованих" вибухів потужністю тонни тротилового еквівалента, при цьому знімається, оскільки горіння дейтерію ініціюється невеликим вибухом заряду, що складається з урану-233. В природі він не зустрічається; його отримують з досить поширеного в природі торію. При цьому торію та урану для вибухової енергетики потрібно в тисячі разів менше, ніж для роботи АЕС тієї ж потужності. Відповідно в сотні разів зменшується кількість радіоактивних відходів, а хімічні забруднення практично відсутні. Минуло дванадцять років після заяви Геннадія Олексійовича Іванова. Зрушилася проблема керованого термояда (в реальному сенсі, а не порожніми декларативними обіцянками) в інтернаціональному проекті ITER і в американському проекті NIF??? 10 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Заява Г.А. Іванова, зроблена не під прикриттям фігового листка високонаукових блефов ІТЕР та NIF, а на основі результатів реальніших і серйозніших досліджень у найбільшому і поза конкурентному ядерному центрі світу (нижче ще додамо). Сьогодні ця заява набуває форми вимоги до світової громадськості. Вимоги - невідкладно приступати до освоєння вибуховою дейтерієвої енергетики, для згортання, і в підсумку, припинення вуглеводневої енергетики, злочинне безглуздя якої ще 150 років тому затаврував Д.І. Мендєлєєв. Цю вимогу підсилює наша корисна модель, представлена даним описом, який підводить принциповий підсумок майже столітніх пошуків мирного застосування термоядерного синтезу. Принциповий в сенсі, чітко і однозначно вираженому: «- Чим приваблива ідея КВС? - В її здійсненні нема принципових проблем. Велика частина того, що потрібно для створення експериментального КВС, вже зроблена.» Наш винахід цей сенс доводить до абсолюту, який стверджує - не "Велика частина того, що потрібно для створення експериментального КВС, воює зроблена.», а ВСЕ, що потрібно для створення експериментального КВС, вже ЗРОБЛЕНО. У цьому зв'язку необхідно підкреслити наступне. При сучасному рівні знань і технологічних можливостей, перевірених і доведених величезною практикою, створення експериментальних КВС повинно з самого початку передбачати всю номенклатуру об'єктів генерування теплової енергії - від відносно малих потреб, типу окремої будівлі, до самих потужних споживачів, як у виробничій, так і соціальній сфері. Розроблені в Снежинському ядерному центрі дейтерієві термоядерні заряди, починаючи від малої потужності в кілька тон тротилового еквівалента, у нашій постановці реалізації КВС цілком забезпечують таку постановку питання, щоб охоплення енергетичних потреб всієї життєдіяльності було практично стовідсотковим. При цьому не слід забувати, що в провідних ядерних центрах йдуть інтенсивні пошуки і дослідження малих термоядерних вибухових пристроїв, які стануть доцільними не тільки з-за доступності для будь-яких, самих невеликих споживачів теплової енергії, але, на додачу до всього, отримають в буквальному сенсі статус абсолютно чистих - щодо відсутності радіоактивного забруднення. З урахуванням цієї обставини, КВС, забезпечувані нашою корисною моделлю, стають всепроникними у всі сфери життєдіяльності. При цьому особливо слід виділити транспортну сферу, маючи на увазі, насамперед, морські та річкові судна, інтенсивність розвитку і підвищення ролі яких йде по зростаючій. Іне виключено, що саме через цей вид транспорту розпочнеться масове освоєння вибухової дейтерієвої енергетики (ВДЕ). При цьому, в психологічному відношенні, при нашій постановці і вирішенні термоядерної енергетики, страхітливий термін ВИБУХОВОЮ повинен зазнати певної корекції. Тобто, автори та ініціатори Снежинських КВС вже порушували цю тему у тому сенсі, що, по суті буквально вся енергетика є вибуховою, починаючи від вибуху окремих атомів або ядер, або вибухового процесу в хімічних реакціях згоряння палива в циліндрах автомобілів, і всіх інших ДВС. Так от, наша корисна модель забезпечує конвертацію Снежинських КВС в цей звичний, давно нікого не лякаючий режим енергетичних пристроїв, що дозволяє абсолютно правомірно замість ВДЕ (вибухова дейтерієва енергетика) застосовувати термін ДЕ (дейтерієва енергетика). Повторимося стільки, скільки буде потрібно, - найважливішим технічним результатом даної корисної моделі є можливість розподіляти вибухову енергію у часі з необхідним ступенем її градації. Адже в ядерному реакторі АЕС використана ця ж ідея, але зовсім в іншій постановці, в результаті чого миттєвий вибух ядерного пристрою розподіляється в часі безліччю дрібних вибухів ядер, безпечних для навколишньої ситуації. У нас градація вибухів незмірно більше, ніж в ядерному реакторі, але і спосіб здійснення нашого рішення такий, що забезпечує необхідну безпеку здійснення вибухової реакції при ліквідації всіх традиційних негативів як ядерної, так і термоядерних технологій. Далі ми торкнемося і градації вибухового процесу, який не поступається ядерному реактору. Але поки задамося питанням чим, і яким позитивом це обертається при вже розглянутому варіанті? Відповідь дано у вище наведеному чисельному аналізі, де Снежинський КВС-10 ми перетворюємо з циклопичного монстра в об'єкт, геометричні параметри якого зменшені майже у чотири тисячі разів. У це не просто повірити з ходу, але факт безперечний, який до того ж, у споруді, зменшеному до неправдобоподоби проти Снежинського КВС, дозволяє майже подвоїти вироблення теплової енергії в порівнянні з (і без того жахливого) енергією гігантської махини КВС-10. До цього слід звикати, бо наведений чисельний аналіз не вичерпує ще більш разючі переваги пропонованого способу, які будуть виявлені в процесі зазначених Г.А. Івановым експериментальних розробках КВС, розробках, покликаних стати дослідницьким процесом оптимізації пропонованої технології. І коли, в найближчому десятилітті, найбільш імовірним результатом першочергового прориву 11 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дейтерієвої енергетики стане масовим морський і річковий флот на цьому термоядерному потенціалі, свідкам цього явища буде невтямки, чому світова еліта фізиків-ядерників настільки тривалий час не тільки не бачила цієї можливості, але і не бажала нічого знати подібного, залишаючись в полоні помилок ІТЕР та NIF. Щодо, скорострільності запропонованого способу необхідно додати наступне. Цей параметр у вищенаведеному прикладі прийнято - періодичність пострілів десять секунд. Зрозуміло, що підвищення скорострільності, дозволяє відповідно знижувати потужність снаряда 7. Що в свою чергу підвищує рівномірність передачі енергії вибухів в акумулюючий цю енергію масив розплаву 2, і відповідно знижує динамічне навантаження на корпус реактора 1. А ось до якої міри можна підвищувати цю рівномірність? Відповідь дадуть експериментальні розробки і дослідження, зазначені Г.А. Івановим. Відповідь також буде залежати від мінімальної разової вибухової потужності термоядерних вибухових пристроїв. Зрозуміло, що маючи вищезазначені загальні міркування на цей рахунок Снежинських розробників, всього ми не знаємо. Що стосується гарантованості розробки пристроїв, що вистрілюють снаряди 7, та забезпечують при цьому необхідну скорострільність, ця проблема взагалі не повинна виникати, маючи більш ніж сторічний багатющий досвід створення та використання скорострільного зброї, у тому числі артилерійської. Навіть, якщо з яких-небудь специфічних причин, в нашому способі виникнуть складнощі на цей рахунок. Адже маса снаряда 7 (враховуючи необхідність його гарантованого захисту від високої температури) може в ряді випадків надаватися не досить малою. Але це обставина для забезпечення необхідної скорострільності в нашому способі не суттєва, з-за того, що стволів для стрільби може бути стільки, скільки буде потрібно, вважаючи природно, що послідовність користування цими стволами розподіляється належним чином не тільки в просторі, але і в часі. Так що, в цьому відношенні практична реалізація запропонованого способу не має жодних протипоказань, вимагаючи лише грамотного проектування і здійснення даного рішення. Не важко бачити, що пропонований спосіб, крім закачування теплової енергії від вибуху снарядів 7 в акумулюючий масив 2 або 9 (можуть бути і інші варіанти матеріалів для розплаву даного масиву, що являє собою найсуттєвішу відмінну ознаку, що збільшує можливості здійснення даного винаходу) ці вибухи створюють накопичення матеріалу, з якого складається захисна конструкцій снаряда 7, тобто, це переважно матеріал захисної оболонки, всередині якої розміщується безпосередньо вибуховий пристрій. Так от, накопичений матеріал всіх цих захисних пристосувань буде природно переходити в розплавлений стан після вибуху снаряда. Якщо йдеться про варіант, де акумулюючим масивом є розплав свинцю 2, то найбільш імовірно, що матеріал захисних пристосувань для снаряда (припустимо, якась високоміцна сталь) - так от сталь має щільність менше щільності свинцю. Отже, утворений розплав сталі буде плавати на поверхні свинцевого розплаву 2. Саме тому на кресленні на фігурах 1, 2, 4, 5, 6 і 7 показаний зазор між верхнім рівнем розплаву 2 і реактором, тобто, в цьому просторі передбачається можливість накопичення розплаву від залишків захисної оболонки снаряда 7. З чого випливає, що у міру накопичення цього розплаву сталі понад певно допустимої кількості, його можна випускати з реактора способом виливання, як це широко використовується в металургії. У разі ж варіанта, де акумулюючим масивом 9 є водяна пара, зрозуміло, що зазначений розплав сталі буде не плавати, а опускатися на дно реактора. Так що, при необхідності видалення його з реактора можна поступати аналогічно попередньому варіанту зі свинцем, але влаштовуючи злив сталевого розплаву в нижній частині реактора, утворюючи для нього відповідний збірникпоглиблення, з якого розплав сталі і виливається за межі реактора. У всіх інших випадках, при використанні інших матеріалів для пристрою з них масиву акумулюючого розплаву, ситуація може бути однією з двох представленої вище, в залежності від співвідношення густин захисних матеріалів для снаряда 7 і щільності масиву акумулює теплоту матеріалу. Таким чином, ми розглянули всі основні технологічні та конструкторсько-технічні особливості пропонованої корисної моделі, що дозволяє стверджувати про гарантованість її здійснення. Маючи на увазі, що розробка даної технології у всіх можливих варіантах немислима без повної її автоматизації, що забезпечується сучасними науково-інженерними можливостями. Тому, більш ніж досить підстав для підтвердження необхідності переорієнтації глобальної енергетики з вуглеводневої на дейтерієву. Немає начебто потреби доповнювати вже викладені позитиви нашого рішення. Але все ж завершити цю тему необхідно міркуваннями, які повинні стати основою для науково-інженерної ідеології, зобов'язаної очищати засмічену свідомість не тільки високої науки, але і всіх людей здатних мислити. Для цього скористаємося інформацією статті ВИБУХОВА ДЕЙТЕРІЄВА ЕНЕРГЕТИКА Л.И. Шибаршов, Н.П. Волошин, А.С. Ганеев, Г.А. Иванов, Ф.П. Крупин. С.Ю. Кузьминых, Б.В. Литвинов, А.И. Свалухин. РФЯЦ-ВНДІТФ їм. Акад. Г. Zababahina а/я 245, р. Снежинськ, Челябінська обл., 456770, 2006 Scientik Technical Centre 12 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "TATA". У цій інформації є повторення ряду вже вищевикладених міркувань. Але це як раз, то повторення, яке МАТИ НАВЧАННЯ. До цього потім додамо кілька своїх міркувань. Що таке ВДЕ Як вже сказано, справжню термоядерну енергетику можна побудувати на використанні тритію (втім, навряд чи хто-небудь сумнівається). А оскільки синтез чистого дейтерію протікає в 100 разів повільніше, ніж синтез його суміші з тритієм, то в КТС (керований термоядерний синтез) на шляху переходу від тритію до дейтерію лежить непереборна прірва. Принаймні, якщо ґрунтуватися на будь-яких відомих сьогодні принципових рішеннях (ТОКОМАК, ЛТС, іонні пучки та інші). Може бути, коли-небудь відбудеться відкриття, яке радикально змінить на краще ситуацію з КТС? Робити всі ставки на таку удачу перед обличчям серйозної загрози людству було б необачно. Набагато більш реалістичним шляхом побудови термоядерної енергетики представляється отримання енергії в термоядерних вибухах дейтерію масштабу 10-100 кілотонн, ми схиляємося до масштабу вибуху 100 кт. Втім, "вибухова" не означає "некерована". Дуже важливо, що для створення ВДЕ не потрібно вирішувати проблему подолання фізичного порогу "breakeven". Вона була давно кардинально вирішена випробуванням промислових дептерієвих зарядів з високим "коефіцієнтом термоядерності" (КТ - відношення енергії, що виділилася в термоядерних реакціях, до енергії ядерного запалу), а вирішення проблеми надійного утримання вибуху тільки на перший погляд може здатися складним. В принципі, це аналогічно згоранню горючої суміші в циліндрі двигуна, різниця лише в масштабах, які лякають деяких людей, як і взагалі ядерні вибухи, хоча вони вже давно використовувалися в мирних цілях. Щоб керувати вибухом дейтерієвого енергозаряда, його потрібно проводити в КВС, "котлі вибухового згоряння". Це підземна порожнина діаметром 100-150 м, облицьована сталевою оболонкою. Для найбільших КВС, що витримують вибухи масштабу 100 кт, потрібно влаштувати З порожнини об'ємом близько 10 млн. м і витратити стільки ж бетону. Це немало, але масштаби будівництва, витрати матеріалів, собівартість вироблюваної електроенергії буде не вище, ніж: у ГЕС тієї ж електричної потужності в діапазоні 10-100 ГВт (якби існували відповідні їм річки). КВС не мають перевірені практикою близьких аналогів, але в теоретичному плані їх приблизний вигляд визначений шляхом розрахункових досліджень, що базуються на великому досвіді проведення підземних ядерних випробувань і мирних ядерних вибухів. Ідея прямого використання енергії ядерних/термоядерних вибухів не нова, вона висловлювалася ще в 50-роках вченими ВНІІЕФ (м. Саров), пізніше відкрито публікувалася як у нас, так і в інших країнах. Наприклад, у 1977 р. була опублікована стаття А.Д. Сахарова, в якій згадувалося такого роду пропозицію Ю.Н. Бабаева, Ю.А. Трутнева, А.В. Певницкого, зроблене на 15 років раніше. Але якщо мова йде про радикальне рішення проблеми енергетики як близького, так і далекого майбутнього, то повинні використовуватися саме дейтерієві заряди. Енергозаряди для ВДЕ Термоядерний вибух дейтерію ініціюється за допомогою "запалу", тобто малого виділення енергії в ланцюгових реакціях поділу подільного матеріалу (ДМ), наприклад, урану-233, або плутонію-239. Витрачені ДМ будуть заново відтворюватися за рахунок поглинання термоядерних нейтронів в сировинних матеріалах (торій для урану-233 або уран для плутонію239). На кожне витрачене ядро ДМ утворюється, залежно від КТ, 102-103 нейтронів, так що у вибуху забезпечується теоретичний коефіцієнт відтворення ДМ до декількох сотень. Великий КТ дозволяє витрачати на вироблення енергії мізерну кількість ДМ і, в кінцевому рахунку, сировинного матеріалу. КВС КВС являє собою велику підземну порожнину, облицьовану сталевою оболонкою і заповненою інертним газом. Оболонка служить для герметизації і пом'якшує удар по товстому бетонному шару між реактором і ґрунтом. У свою чергу, вона захищається завісою з фонтанів рідкого натрію від нейтронів і прямої дії випромінювання вогняної кулі, що утворюється при вибуху; завіса також пом'якшує удар. Енергія вибуху йде на нагрів натрію, надалі грає роль теплоносія першого контуру. За розрахунками. Квазістатичний тиск всередині камери після вибуху складе всього кілька десятків атмосфер і у міру випаровування натрію буде спадати приблизно до 1 атм. Температура натрію перед вибухом приблизно 500 °C. Після вибуху він циркулює в 1-му контурі системи теплообміну АЕС (приблизно так, як це відбувається зараз на Білоярській АЕС), охолоджуючись до проведення наступного вибуху. Передбачається, що КВС будуть 13 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 витримувати з достатнім запасом проведення багатьох вибухів. Їх теплова потужність є добутком енергії вибухів на їх частоту; в одному КВС передбачається робити вибухи енергозарядів кілька разів в добу. Функціонування КВС забезпечується його спеціальним технічним оснащенням: шлюзи для опускання чергового енергозаряда в порожнину, пристрої постійної і періодичної очистки натрію, канали надходження натрію (включаючи фонтани), канали виведення натрію та очищення дна камери від твердих залишків. Радіаційна та сейсмічна безпека. Питання екології В КВС буде здійснюватися вибухова технологія під ще більш суворим контролем, ніж: при проведенні прохідницьких робіт або ядерних вибухів у промислових цілях (1965-1988 pp.). Питання радіаційної небезпеки розглядалися з урахуванням досвіду, накопиченого в сотнях підземних ядерних випробувань. В даному випадку герметизуюча оболонка КВС виключає можливість навіть тих позаштатних аварійних викидів радіоактивності в атмосферу, які спостерігалися у кількох випадках, але не представляли реальної небезпеки для населення, оскільки кількість викинутих кюрі було на багато порядків нижче, ніж:у випадку Чорнобиля. Досить серйозною аварією може з'явитися порушення герметичності сталевої оболонки. Наприклад із-за появи тріщини в результаті накопиченої втоми металу під дією численних повторень ударних навантажень. Тоді вихід радіоактивності в атмосферу, якщо і відбудеться, то буде малозначним. Тут рятує не тільки підземне розташування КВС, але і відносно мала кількість радіоактивності всередині камери, в середньому на 3-4 порядки нижчим, ніж у реакторі АЕС. Це пов'язано з короткими періодами очищення КВС від радіоактивних продуктів і з КТ-100, завдяки якому в КВС на одиницю виробленої енергії утворюється в 100 разів менше небезпечних радіоактивних речовин, ніж АЕС. Окремим питанням є сейсмічна безпека на території, прилеглій до КВС. У цьому відношенні величезну перевагу дає проведення вибухів у великій порожнині і демпфіруючи дію натрієвих фонтанів. Що сильно знижує переміщення ґрунту за КВС порівняно з вибухами в ґрунті при ядерних випробуваннях. Пов'язане з порожниною різке гасіння сейсмічного ефекту добре відомо і в літературі носить спеціальну назву "декаплінг". Оцінки показують, що вже в декількох кілометрах від КВС не буде відчуватися жодних поштовхів, пов'язаних з проведеними вибухами. Питання нерозповсюдження ЯО Ядерні енергозаряди не повинні бути доступні для терористів. Істотному зниженню ризику розкрадання має сприяти підземне розташування пристанційного заводу з виробництва енергозарядов і шляхів їх підвезення до КВС. Крім того, енергозаряди передбачається збирати у вигляді, що перешкоджає викраденню по наявних шляхах, а також: максимально непридатним ні для проведення терактів, ні як зброї. Щоб терористи не змогли викрасти ДМ енергозаряда і використовувати його для ядерновибухового пристрою, передбачається надати йому надзвичайно високої радіоактивності. Це не тільки перешкодить поводження з ДМ без спеціального обладнання, але і виключить можливість перебувати поруч з ядерно-вибуховим пристроєм після його "заправки" ДМ без отримання смертельної дози радіації. До того ж такі ЯВУ повинні виявлятися на досить великих відстанях. Нарешті, енергозаряди передбачається негайно використати після складання і не зберігати. В ДЕ, громадська думка і ДВЗЯВ Вже для будівництва та експлуатації експериментального КВС потрібно підготувати громадськість як нашої країни, так і всього світу. Відомо загалом негативне ставлення більшості людей до ядерної енергетики. Викликане рядом відомих подій, хоча якщо настане світова енергетична криза, то його наслідки виявляться незрівнянно більш плачевними. Майбутня криза майже нікого не турбує. Важко переконати людей у тому, що якщо не почати рішучі дії проти нього буквально сьогодні, то його не тільки не вдасться уникнути, але і хоча б пом'якшити, в силу величезної інерційності глобальної енергетики. Всім здається, що як-небудь обійдеться, раз досі обходилося, попереду ще багато часу, вчені встигнуть придумати що-небудь рятівне. Однак для енергетики не можна використовувати нічого іншого, крім штучної різниці температур (хімічне або ядерне паливо з відомими запасами) та природної різниці (відомі поновлювані джерела). Крім дептерієвої енергетики, всі вони обмежені або по ресурсах, або по потужності. Звичайно, людський розум не стоїть на місці, і не можна на 100 % виключити революційного відкриття. Кардинально змінить ситуацію, наприклад прорив в КТС, коли фізики випадково натраплять на якийсь ідеальний спосіб стабілізації замагніченої плазми. Але краще заздалегідь 14 UA 100274 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "підстелити соломку" розробкою проекту ВДЕ, ніж необачно розраховувати тільки на везіння і спостерігати, як невідворотно тануть дорогоцінні запаси нафти і газу. Ядерні експерименти з КВС можна буде розпочати лише після укладення відповідного міжнародного договору. Поки їх не допускає Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), підписаний більшою частиною країн світу. Але один з його пунктів дозволяє через 10 років після його ратифікації всіма країнами-учасницями почати переговори про дозвіл мирних ядерних вибухів. За умовами Договору, такий дозвіл потрібно буде приймати консенсусом, а це далеко не просто. Тільки усвідомлення всієї серйозності проблеми енергетики, а отже і виживання, більшою частиною людства може сприяти її вирішенню. Наведена інформація не тільки підтверджує і посилює вище представлені міркування щодо пропонованої корисної моделі, що визначає, як було сказано, принципове рішення керованого термояду, забезпечуючого необхідність глобального переходу від вуглеводневої енергетики до дейтерієвої. Науково-інженерною основою цієї дейтерієвої енергетики є Снежинські КВС в постановці нашої корисної моделі. Це дозволяє усунути в буквальному сенсі всі негативи КВС, перетворюючи їх в генератори теплової енергії з позитивними властивостями, про які апологети ІТЕР та NIF не сміють мріяти, навіть якщо їх проекти здійсняться у жаданій ними якості. Але до цього жадання мало кому з нині живих вдасться дожити. Нині ж живущі, і не оболванені вчені і фахівці найвищого рівня, які реально усвідомлюють суть проблеми термоядерного синтезу, однозначно стверджують - ІТЕР та NIF це високонаукова халтура, крах якої на загальну нашу біду неминучий. Навіть якщо з цього глухого кута щось і вийде, це буде в кінцевому підсумку відома ситуація, обумовлена трьома словами ОВЧИНКА ВИЧИНКИ НЕ ВАРТА. А наша концепція, при всій зазначеній безпрецедентно і надзвичайно високій ефективності і доцільності, зберігає серйозний фактор стримування і протидії не тільки здійсненню її, але навіть постановці питання про це. Снежинці стверджують без прикрас не тільки в цій, але в багатьох інших публікаціях. Хоча, в нашій постановці, ця обставина перетворюється на формальність, яку можна і потрібно було б віднести до прояву діалектики, що виключає появу нового без опору і гальмування старого, віджилого своє. Тому, грамотно і системно поставлена робота, у частини (як було зазначено) очищення свідомості не тільки великої науки, але і всіх людей мислячих, перетворює фактор остраху антиядерного поширення в звісно ж не в просту формальність, але все ж - цілком і належним чином глобально здійсненну, обов'язкову навчально-виховну процедуру для всіх живучих на Землі людей. Так само, як кожна грамотна людина має знати призначення Сонця, що забезпечує життя на Землі. Зрештою, це необхідні витрати подолання високонаукового мракобісся, завжди прикрого атрибута прогресу. Але навіть, якщо б, високонаукові мракобіси-термоядерщики усього світу володіли непереборними і необорними знаряддями захисту своєї омани, адже сьогодні ситуація саме така - висока наука укупі з владою верховною всього світу творять, що вважають за потрібне, зневажаючи, або впритул не помічаючи нічого крім своїх дурощів, так от, навіть в цьому випадку, ця неприступна фортеця мракобісся є порожнім місцем проти мощі інтелекту. Інтелекту, якому нема потреби не тільки витрачати зусилля, але навіть дивитися у бік цієї порожнечі без розуму. Мається на увазі наступне. Вище вже було зазначено, що провідні ядерні лабораторії інтенсивно ведуть пошуки і дослідження рішень абсолютно чистих термоядерних вибухових пристроїв. При цьому перевага віддається малопотужним зарядам. Так що, не виключено, що в разі успіху, ці заряди можуть і не потрапити в градацію, обумовлену забороною ДВЗЯВ. Хоча, господарі світу, опікаючи велику науку, можуть миттєво зорієнтуватися і накласти необхідні для них заборони. Але це припущення, незважаючи на його абсолютну правомірність, все ж, як і всі інші можливості владу і фінанси імущих, залишається великою дрібницею в порівнянні з згаданою міццю інтелекту. Бо вже говорилося, наша приголомшлива перевага над усіма іншими відомими способами вирішення проблеми керованого термояда, полягає в тому, що ми необмежено можемо дробити дейтерієвий заряд як в просторі, так і в часі. Але не просто дробити, а забезпечувати сумарну потужність вибухів такою, яка нам потрібна. Ніхто в світі цього зробити не здогадався. А якщо американський NIF ніби теж, на те похоже, так це потворне викривлення цього технологічного принципу, що має лише зовнішню, вельми деформовану подобу, з якої США, так само як і ІТЕР в своїй помилці, не виберуться, як мінімум в 21-му сторіччі. Слідом за цим рішенням, приймаючи його за найближчий аналог, готуємо наступний винахід, де зазначений принцип доведений до досконалості, яку в найближчій перспективі навряд чи кому вдасться перевершити. І справа навіть не в, загалом-то природному авторському апломбі або самовпевненості. Наше рішення диктується факторами розвитку ядерної фізики, яку високонаукові бездумки (по термінології Данила Граніна) не бажають 15 UA 100274 U 5 10 15 20 бачити. Так от, у нашій ДЕ забезпечується не просто чистий, а найчистіший термояд, що по потужності дейтерієвого заряду може бути багато менше енергії американської термоядерної горошини. І які в цьому випадку можуть бути претензії і заборони, закладені вДВЗЯВ??? Тим більше, якщо такі термоядерні снаряди ні теоретично, ні практично взагалі недоторканами, не тільки для терористів будь-яких мастей, але і для будь-якої живої людини. Тому, висловлюємо абсолютну впевненість щодо того, що як мінімум, у найближчому десятиріччі пропонована технологія мирного термоядерного синтезу стане масовим глобальним явищем, що закриває злочинну епоху вуглеводневої енергетики, яка спотворила Землю і назавжди знищила безліч видів флори і фауни. А високонауковим інтернаціональним токаматчикам і американським NIFiстaм, намірившихся ще років 30÷40 вправлятися в дослідженнях ПЕРЕЛИВАННЯ З ПУСТОГО В ПОРОЖНЄ, треба дізнатися, що, наше майбутнє одне десятиліття, є параметром, багато більшим і змістовнішим у всіх сенсах, при співставленні його з попередніми технологічними проривами ядерної і термоядерної фізики. Коли грандіозні і складні задачі і проблеми вирішувалися досить інтенсивно. У нас все серйозніше і важливіше для людства. Так що майбутнє десятиліття - це гігантський термін, який буде насичений і наповнений роботою, що не має нічого подібного в історії людства. Відтак, енергія інтелекту, що визначила пропоновані результати, подолає будь-які труднощі, в тому числі высоконауковий і владно-фінансовий опір. Джерела інформації: 1. Г.А. Іванов, Н.П. Волошин, А.С. Ганєєв, Ф.П. Крупин, С.Ю. Кузьміних, Б.В. Літвінов, А.І. Свалухін, Л.І. Шибаршов. Вибухова дейтерієва енергетика (друге видання). // Вид. РФЯЦВНДІТФ, р. Снежинськ. 2004 р. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 35 Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, шляхом періодичного підриву вибухового пристрою в масиві розплаву металу чи масиві нагрітої пари води, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, акумульованої в зазначених масивах розплаву металу або нагрітої пари води, при цьому вибуховий пристрій подають у зазначені масиви через канал з затворним пристроєм, який відкривається при проході вибухового пристрою всередину масиву і закривається після цього проходу, але до настання моменту вибуху вибухового пристрою, який відрізняється тим, що матеріалом у масиві, що акумулює в собі теплову енергію періодично здійснюваних у ньому вибухів вибухових пристроїв, крім металу або нагрітої пари води, може бути інша речовина, придатна для нагріву в стані її розплаву або пари, а в масив кожного типу такого матеріалу або суміші таких матеріалів ″вистрілюється″ вибуховий пристрій у вигляді снаряда, з фіксацією його вибуху в необхідній зоні внутрішнього простору вказаного масиву. 16 UA 100274 U 17 UA 100274 U 18 UA 100274 U 19 UA 100274 U 20 UA 100274 U 21 UA 100274 U 22 UA 100274 U Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут інтелектуальної власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 23