Способи та пристрої для пошуку стільників в ортогональній системі безпровідного зв’язку

1. Спосіб безпровідного зв'язку, що містить етапи, на яких: - формують центральну частину опорного сигналу, що охоплює піднабір смуги пропускання системи; і - формують опорний сигнал шляхом розширення згаданої центральної частини так, щоб опорний сигнал охоплював повну смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 2. Спосіб за п. 1, в якому центральна частина опорного сигналу охоплює центральну частину смуги пропускання системи. 3. Спосіб за п. 1, в якому центральна частина опорного сигналу охоплює смугу частот за умовчанням, що використовується для операцій пошуку стільників. 4. Спосіб за п. 1, що додатково містить етап, на якому передають інформацію, що стосується смуги пропускання системи. 5. Спосіб за п. 4, в якому інформація, що стосується смуги пропускання системи, містить порівняння смуги пропускання системи із попередньо визначеним порогом смуги пропускання. 6. Спосіб за п. 5, в якому інформація, що стосується смуги пропускання системи, вказує, що смуга пропускання системи більша або дорівнює попередньо визначеному порогу смуги пропускання, і в якому центральна частина опорного сигналу охоплює смугу частот, що відповідає попередньо визначеному порогу смуги пропускання. 7. Спосіб за п. 5, в якому інформація, що стосується смуги пропускання системи, вказує, що смуга 2 (19) 1 3 16. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 11, в якому запам'ятовуючий пристрій додатково зберігає інформацію, що стосується смуги пропускання системи. 17. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 16, в якому інформація, що стосується смуги пропускання системи, містить індикатор того, що смуга пропускання системи більша, ніж або дорівнює порогу смуги пропускання, і в якому піднабір смуги пропускання системи містить смугу частот, яка відповідає порогу смуги пропускання. 18. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 16, в якому інформація, що стосується смуги пропускання системи, містить індикатор того, що смуга пропускання системи менша, ніж поріг смуги пропускання, і в якому піднабір смуги пропускання системи містить смугу частот, що використовується для виявлення стільника. 19. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 11, в якому процесор додатково виконаний з можливістю інструктувати передачу опорного сигналу у смузі пропускання системи. 20. Пристрій безпровідного зв'язку, що містить: - засіб формування центральної частини опорного сигналу, що охоплює піднабір смуги пропускання системи; - засіб формування опорного сигналу за допомогою розширення згаданої центральної частини так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи; і - засіб передачі опорного сигналу у смузі пропускання системи. 21. Машиночитаний носій, що містить: - код для спонукання комп'ютера формувати центральну частину опорного сигналу, центровану на піднаборі смуги пропускання системи; і - код для спонукання комп'ютера формувати опорний сигнал за допомогою розширення згаданої центральної частини так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 22. Інтегральна схема для безпровідного зв'язку, причому інтегральна схема виконує інструкції, що містять: - створення центральної частини опорного сигналу, який охоплює піднабір смуги пропускання системи; і - формування опорного сигналу за допомогою розширення згаданої центральної частини так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 23. Спосіб безпровідного зв'язку, що містить етапи, на яких: - ідентифікують відому смугу частот, що відповідає піднабору смуги пропускання системи; і - виявляють опорний сигнал, який охоплює смугу пропускання системи, причому опорний сигнал формувався за допомогою розширення центральної частини опорного сигналу, що охоплює відому смугу частот, так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 96462 4 24. Спосіб за п. 23, в якому ідентифікація відомої смуги частот містить етап, на якому ідентифікують смугу частот за умовчанням, що використовується для операцій виявлення стільника. 25. Спосіб за п. 23, в якому ідентифікація відомої смуги частот містить етапи, на яких: - приймають один або більше сигналів синхронізації у смузі частот за умовчанням, що використовується для операцій виявлення стільника; і - ідентифікують відому смугу частот на основі згаданих одного або більше сигналів синхронізації. 26. Спосіб за п. 23, в якому ідентифікація відомої смуги частот містить етапи, на яких: - одержують індикатор того, що смуга пропускання системи більша або дорівнює пороговій смузі пропускання; і - ідентифікують порогову смугу пропускання як відому смугу частот. 27. Спосіб за п. 23, в якому ідентифікація відомої смуги частот містить етапи, на яких: - одержують індикатор того, що смуга пропускання менша, ніж порогова смуга пропускання; і - ідентифікують смугу частот за умовчанням, що використовується для операцій виявлення стільника, як відому смугу частот. 28. Спосіб за п. 23, що додатково містить етап, на якому визначають смугу пропускання системи щонайменше частково на основі опорного сигналу. 29. Спосіб за п. 23, в якому виявлення опорного сигналу містить етапи, на яких: - виконують когерентне виявлення опорного сигналу по послідовності періодів часу; і - когерентно комбінують часткові результати, які одержані з когерентного виявлення, по періодах часу. 30. Спосіб за п. 23, в якому виявлення опорного сигналу містить етапи, на яких: - виконують когерентне виявлення опорного сигналу по послідовності періодів часу; і - некогерентно комбінують часткові результати, які одержані з когерентного виявлення, по періодах часу. 31. Спосіб за п. 23, в якому виявлення опорного сигналу містить етапи, на яких: - виконують некогерентне виявлення для опорного сигналу по послідовності періодів часу; і - некогерентно комбінують часткові результати, які одержані з некогерентного виявлення, по періодах часу. 32. Пристрій безпровідного зв'язку, що містить: - запам'ятовуючий пристрій, який зберігає дані, що стосуються відомого піднабору смуги пропускання системи; і - процесор, виконаний з можливістю виявляти опорний сигнал, який охоплює смугу пропускания системи, причому опорний сигнал формувався за допомогою розширення центральної частини опорного сигналу, що охоплює відомий піднабір смуги пропускання системи, так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 33. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому відомий піднабір смуги пропускання системи 5 96462 6 це загальна смуга пропускання для сигналів пошуку стільників. 34. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому відомий піднабір смуги пропускання системи містить 1,08 МГц. 35. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому відомий піднабір смуги пропускання системи містить 1,25 МГц. 36. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому процесор додатково виконаний з можливістю приймати один або більше сигналів синхронізації у смузі пропускания пошуку стільників, і одержувати відомий піднабір смуги пропускання системи на основі згаданих одного або більше сигналів синхронізації. 37. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому процесор додатково виконаний з можливістю приймати індикатор того, що смуга пропускання системи більша або дорівнює пороговій смузі пропускання, і інструктувати збереження смуги частот, що відповідає пороговій смузі пропускання, як відомого піднабору смуги пропускання системи. 38. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому процесор додатково виконаний з можливістю приймати індикатор того, що смуга пропускання системи менша, ніж порогова смуга пропускання, і інструктувати збереження смуги пропускання пошуку стільників як відомого піднабору смуги пропускання системи. 39. Пристрій безпровідного зв'язку за п. 32, в якому процесор додатково виконаний з можливістю визначати смугу пропускання системи щонайменше частково на основі опорного сигналу. 40. Пристрій безпровідного зв'язку, що містить: - засіб ідентифікації смуги частот, що відповідає піднабору смуги пропускання системи; і - засіб виявлення опорного сигналу, який охоплює смугу пропускання системи, причому опорний сигнал формувався за допомогою розширення центральної частини опорного сигналу, що охоплює згадану смугу частот, так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 41. Машиночитаний носій, що містить: - код для спонукання комп'ютера ідентифікувати смугу частот, яка відповідає піднабору смуги пропускання системи; і - код для спонукання комп'ютера виявляти опорний сигнал, який охоплює смугу пропускання системи, причому опорний сигнал формувався за допомогою розширення центральної частини опорного сигналу, що охоплює згадану смугу частот, так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. 42. Інтегральна схема для безпровідного зв'язку, причому за допомогою інтегральної схеми виконують інструкції, що містять: - ідентифікацію смуги частот, що відповідає піднабору смуги пропускання системи; і - виявлення опорного сигналу, який охоплює смугу пропускання системи, причому опорний сигнал формувався за допомогою розширення центральної частини опорного сигналу, що охоплює згадану смугу частот, так, щоб опорний сигнал охоплював смугу пропускання системи, а центральна частина не повторювалась в смузі пропускання системи. Перехресне посилання на споріднені заявки Дана заявка заявляє про пріоритет попередньої заявки США № 60/863965, поданої 1 листопада 2006 року, озаглавленої "A METHOD AND APPARATUS FOR CELL SEARCH IN AN ORTHOGONAL WIRELESS COMMUNICATION SYSTEM", яка повністю включена у даний документ за допомогою посилання. Галузь техніки, якої стосується винахід Дане розкриття, загалом, стосується безпровідного зв'язку, а більш конкретно, методів виконання пошуку стільників у системі безпровідного зв'язку. Рівень техніки Системи безпровідного зв'язку широко застосовуються, щоб надавати різні послуги зв'язку; наприклад, послуги передачі мови, відео, пакетних даних, широкомовної передачі, обміну повідомленнями і т.д. можуть бути надані через такі системи безпровідного зв'язку. Ці системи можуть бути системами множинного доступу, які допускають підтримку обміну даними для декількох терміналів за допомогою спільного використання доступних системних ресурсів. Приклади таких систем множинного доступу включають в себе системи множинного доступу з кодовим розділенням каналів (CDMA), системи множинного доступу з часовим розділенням каналів (TDMA), системи мно жинного доступу з частотним розділенням каналів (FDMA) і системи множинного доступу з ортогональним частотним розділенням каналів (OFDMA). Коли термінал входить у зону покриття системи безпровідного зв'язку, вмикається або іншим чином спочатку активується у системі, термінал часто повинен брати участь у процедурі початкового пошуку стільника для того, щоб функціонувати у системі. Під час процедури пошуку стільника термінал типово виконує часову і частотну синхронізацію з системою. Додатково, термінал типово ідентифікує стільник, в якому термінал знаходиться, та іншу важливу системну інформацію, таку як смуга пропускання і конфігурації антен передавального пристрою. Пошук стільника часто проводиться у системах безпровідного зв'язку за допомогою сигналів синхронізації і/або опорних сигналів. Проте, різні ознаки систем, таких як системи довгострокового розвитку третього покоління (3G LTE) і системи вдосконаленого універсального наземного радіодоступу (E-UTRA), наприклад, наявність циклічного префікса для того, щоб зменшувати міжсимвольні перешкоди у мультиплексуванні з ортогональним частотним розділенням каналів і універсальності смуги пропускання системи низхідної лінії зв'язку, можуть ускладнювати створення сигналів синхронізації і/або опорних сигналів 7 ефективним і надійним чином. Відповідно, існує потреба у процедурах виявлення стільника, які максимізують повну системну швидкість і надійність при мінімізації необхідних ресурсів. Розкриття винаходу Далі представлена спрощена суть розкритих варіантів здійснення, для того, щоб надати базове розуміння цих варіантів здійснення. Ця суть не є всебічним оглядом всіх варіантів здійснення, що розглядаються, і вона не має наміром ні те, щоб визначати ключові або найважливіші елементи, ні те, щоб розмежувати об'єм цих варіантів здійснення. її єдина мета полягає у тому, щоб представити деякі поняття розкритих варіантів здійснення у спрощеній формі як вступ у більш докладний опис, який представлений далі. Відповідно до аспекту, спосіб для створення опорного сигналу у системі безпровідного зв'язку описується у даному документі. Спосіб може містити формування центральної частини для опорного сигналу, центральна частина охоплює смугу частот, яка відома терміналу, в який опорний сигнал повинен бути переданий, і є піднабором повної смуги пропускання системи; і формування опорного сигналу на основі сформованої центральної частини так, щоб опорний сигнал охоплював повну смугу пропускання системи. Інший аспект стосується пристрою безпровідного зв'язку, який може містити запам'ятовуючий пристрій, який зберігає дані, що стосуються смуги пропускання системи і піднабору смуги пропускання системи, відомого користувацькому пристрою. Пристрій безпровідного зв'язку додатково може містити процесор, виконаний з можливістю формувати опорний сигнал, що має загальну частину, центровану на піднаборі смуги пропускання системи, який відомий користувацькому пристрою, щоб спростити виявлення опорного сигналу у користувацькому пристрої незалежно від смуги пропускання системи. Ще один аспект стосується пристрою, який спрощує виявлення стільника у системі безпровідного зв'язку. Пристрій може містити засіб формування опорного сигналу для передачі у термінал, щонайменше, частково за допомогою формування загальної секції опорного сигналу по смузі частот, відомій терміналу, у межах смуги пропускання системи, і виконання операції, вибраної з групи, що складається з копіювання загальної секції опорного сигналу для смуги пропускання системи і розширення загальної частини опорного сигналу до смуги пропускання системи; і засіб передачі опорного сигналу у термінал по смузі пропускання системи. Ще один інший аспект стосується машинозчитуваного носія, який може містити код для інструктування комп'ютера формувати опорний сигнал, при цьому опорний сигнал охоплює смугу пропускання системи і має загальну частину, центровану на піднаборі смуги пропускання системи, відомої терміналу, щоб спростити виявлення опорного сигналу у терміналі незалежно від смуги пропускання системи; і код для інструктування комп'ютера передавати опорний сигнал у термінал по смузі пропускання системи. 96462 8 Відповідно до іншого аспекту, у даному документі описується інтегральна схема, яка може виконувати машиновиконувані інструкції для структурування опорного сигналу для використання у виявленні стільника. Інструкції можуть містити створення загального сигналу, який охоплює смугу частот, відому користувацькому пристрою, при цьому смуга частот, відома користувацькому пристрою, є піднабором смуги пропускання системи; і створення опорного сигналу, щонайменше, частково за допомогою виконання операції, вибраної з групи, що складається з розбиття загального сигналу по частоті для смуги пропускання системи і розширення загального сигналу до смуги пропускання системи, при цьому операція надає незалежне від смуги пропускання виявлення опорного сигналу за допомогою користувацького пристрою. Відповідно до ще одного аспекту, спосіб для виконання виявлення стільника у системі безпровідного зв'язку описується у даному документі. Спосіб може містити ідентифікацію відомої смуги частот, при цьому відома смуга частот є піднабором повної смуги пропускання системи; і виявлення опорного сигналу, який охоплює повну смугу пропускання системи, щонайменше, частково за допомогою прийому центральної частини опорного сигналу, яка охоплює відому смугу частот. Відповідно до додаткового аспекту, у даному документі описується пристрій безпровідного зв'язку, який може містити запам'ятовуючий пристрій, який зберігає дані, що стосуються відомого піднабору смуги пропускання системи. Пристрій безпровідного зв'язку додатково може містити процесор, виконаний з можливістю виявляти опорний сигнал, який охоплює смугу пропускання системи, щонайменше, частково за допомогою виявлення частини опорного сигналу, яка охоплює відомий піднабір смуги пропускання системи. Інший аспект стосується пристрою, який спрощує виявлення опорного сигналу для виявлення стільника у системі безпровідного зв'язку. Пристрій може містити засіб прийому одного або більше кодів синхронізації у першій смузі частот; засіб визначення того, чи містять коди синхронізації інформацію, що стосується другої смуги частот; і засіб прийому опорного сигналу, центрованого на смузі частот, вибраній з групи, що складається з першої смуги частот і другої смуги частот, при цьому смуга частот вибирається, щонайменше, частково на основі визначення того, чи містять коди синхронізації інформацію, що стосується другої смуги частот. Ще один аспект стосується машинозчитуваного носія, який може містити код для інструктування комп'ютера ідентифікувати смугу частот, в якій опорний сигнал може бути переданий, при цьому ідентифікована смуга частот є піднабором повної смуги пропускання системи; і код для інструктування комп'ютера виявляти опорний сигнал, який охоплює смугу пропускання системи і центрований на ідентифікованій смузі частот. Ще один інший аспект стосується інтегральної схеми, яка виконує машиновиконувані інструкції для здійснення пошуку стільника у системі безпровідного зв'язку. Інструкції можуть містити ви 9 значення відомого набору частотних ресурсів у межах смуги пропускання системи; і прийом опорного сигналу, який займає смугу пропускання системи, щонайменше, частково за допомогою виявлення частини опорного сигналу, яка центрована на відомому наборі частотних ресурсів. Для досягнення згаданих вище і пов'язаних цілей один або більше варіантів здійснення містять ознаки, далі повністю описані і конкретно вказані у формулі винаходу. Подальший опис і додані креслення детально викладають визначені ілюстративні аспекти розкритих варіантів здійснення. Проте, ці аспекти служать ознакою тільки небагатьох з різних способів, якими можуть використовуватися принципи різних варіантів здійснення. Додатково, розкриті варіанти здійснення мають намір включати в себе всі такі аспекти і їх еквіваленти. Короткий опис креслень Фіг. 1 ілюструє систему безпровідного зв'язку з множинним доступом відповідно до різних аспектів, викладених у даному документі. Фіг. 2 ілюструє зразкову систему, яка спрощує пошук стільника у системі безпровідного зв'язку відповідно до різних аспектів. Фіг. 3 ілюструє зразкову процедуру пошуку стільника, яка може бути використана у системі безпровідного зв'язку відповідно до різних аспектів. Фіг. 4 ілюструє зразкову структуру передачі, яка може бути використана для того, щоб передавати коди синхронізації у системі безпровідного зв'язку. Фіг. 5А-5В ілюструють методики для створення і передачі опорного сигналу відповідно до різних аспектів. Фіг. 6А-6С ілюструють зразкові структури опорних сигналів, які можуть бути використані для пошуку стільників відповідно до різних аспектів. Фіг. 7 є блок-схемою послідовності операцій методології формування і передачі опорного сигналу. Фіг. 8 є блок-схемою послідовності операцій методології для одержання сигналів для пошуку стільників у системі безпровідного зв'язку. Фіг. 9А-9С є блок-схемами послідовності операцій методологій для виявлення і обробки опорних сигналів. Фіг. 10 є блок-схемою, що ілюструє зразкову систему безпровідного зв'язку, в якій можуть функціонувати різні аспекти, описані у даному документі. Фіг. 11 є блок-схемою пристрою, який спрощує створення і передачу опорного сигналу у системі безпровідного зв'язку. Фіг. 12 є блок-схемою пристрою, який спрощує виявлення сигналів для використання у зв'язку з процедурою пошуку стільників. Здійснення винаходу Далі описуються різні аспекти з посиланнями на креслення, на яких однакові номери посилань використовуються для того, щоб посилатися на однакові елементи. У подальшому описі, для цілей пояснення, багато конкретних деталей пояснено для того, щоб забезпечити повне розуміння одного або більше аспектів. Проте, може бути очевидним, що ці аспекти можуть застосовуватися на практиці 96462 10 без цих конкретних деталей. В інших випадках поширені структури і пристрої показані у формі блок-схеми, щоб спростити опис одного або більше аспектів. При використанні у даній заявці терміни "компонент", "модуль", "система" і т.п. призначені для того, щоб посилатися на пов'язаний з комп'ютером об'єкт, або апаратні засоби, програмно-апаратні засоби, поєднання апаратних засобів і програмного забезпечення, програмне забезпечення, або програмне забезпечення у ході виконання. Наприклад, компонент може бути, але не тільки, процесом, запущеним на процесорі, процесором, об'єктом, що виконується файлом, потоком виконання, програмою і/або комп'ютером. Як ілюстрація, і додаток, запущений на обчислювальному пристрої, і обчислювальний пристрій може бути компонентом. Один або більше компонентів можуть зберігатися всередині процесу і/або потоку виконання, і компонент може бути локалізований на комп'ютері і/або розподілений між двома і більше комп'ютерами. Крім того, ці компоненти можуть приводитися у виконання з різних машинозчитуваних носіїв, що мають збережені різні структури даних. Компоненти можуть обмінюватися даними за допомогою локальних і/або віддалених процесів, наприклад, відповідно до сигналу, що має один або більше пакетів даних (наприклад, даних з одного компонента, що взаємодіє з іншим компонентом у локальній системі, розподіленій системі і/або по мережі, наприклад, по Інтернету, з іншими системами за допомогою сигналу). Крім того, різні аспекти описуються у даному документі у зв'язку з безпровідним терміналом і/або базовою станцією. "Безпровідний термінал" означає пристрій, що надає можливості передачі мови і/або даних користувачу. Безпровідний термінал може бути підключений до обчислювального пристрою, такого як портативний комп'ютер або настільний комп'ютер, або може бути автономним пристроєм, таким як особистий цифровий пристрій (PDA). Безпровідний термінал можна також називати системою, абонентським пристроєм, абонентською станцією, мобільною станцією, мобільним пристроєм, віддаленою станцією, точкою доступу, віддаленим терміналом, терміналом доступу, користувацьким терміналом, користувацьким агентом, користувацьким пристроєм або абонентським пристроєм. Безпровідним терміналом може бути абонентська станція, безпровідний пристрій, стільниковий телефон, PCS-телефон, безпровідний телефон, телефон по протоколу ініціювання сеансу (SIP), станція безпровідного абонентського доступу (WLL), особистий цифровий пристрій (PDA), "кишеньковий" пристрій з підтримкою безпровідних з'єднань або інший обробляючий пристрій, підключений до безпровідного модему. "Базова станція" (наприклад, точка доступу) може стосуватися пристрою у мережі доступу, який обмінюється даними по радіоінтерфейсу за допомогою одного або більше секторів з безпровідними терміналами. Базова станція може виступати як маршрутизатор між безпровідним терміналом та іншою частиною мережі доступу, яка може включати в себе мережу по Інтернет-протоколу (IP), за допомогою перетво 11 рення кадрів радіоінтерфейсу, що приймаються, в IP-пакети. Базова станція також координує керування атрибутами для радіоінтерфейсу. Більш того, різні аспекти або ознаки, описані у даному документі, можуть бути реалізовані як спосіб, пристрій або виріб за допомогою стандартних методик програмування і/або розробки. Термін "виріб" при використанні у даному документі має наміром містити в собі комп'ютерну програму, доступну з будь-якого машинозчитуваного пристрою, носія або середовища. Наприклад, машинозчитуване середовище може включати в себе, але не тільки, магнітні пристрої зберігання (наприклад, жорсткий диск, гнучкий диск, магнітну стрічку і т.д.), оптичні диски (наприклад, компакт-диск (CD), універсальний цифровий диск (DVD) і т.д.), смарткарти і пристрої флеш-пам'яті (наприклад, картку, карту, клавішний пристрій і т.д.). Різні аспекти представляються стосовно систем, які можуть включати в себе ряд пристроїв, компонентів, модулів і т.п. Потрібно розуміти і брати до уваги, що різні системи можуть включати в себе додаткові пристрої, компоненти, модулі і т.д. і/або можуть не включати в себе всі пристрої, компоненти, модулі і т.д., обговорені у зв'язку з кресленнями. Також може використовуватися комбінація цих підходів. Посилаючись тепер на креслення, Фіг. 1 - це ілюстрація системи 100 безпровідного зв'язку з множинним доступом відповідно до різних аспектів. В одному прикладі система 100 безпровідного зв'язку з множинним доступом включає в себе декілька базових станцій 110 і декілька терміналів 120. Додатково, одна або більше базових станцій 110 можуть обмінюватися даними з одним або більше терміналами 120. Як необмежувальний приклад, базова станція 110 може бути точкою доступу, вузлом В (наприклад, вдосконаленим вузлом В або eNB) і/або іншим відповідним мережним об'єктом. Кожна базова станція 110 надає покриття зв'язку для конкретної географічної зони 102. При використанні у даному документі і, загалом, у даній галузі техніки, термін "стільник" може означати базову станцію 110 і/або її зону 102 покриття в залежності від контексту, в якому використовується цей термін. Щоб підвищити пропускну здатність системи, зона 102 покриття, що відповідає базовій станції 110, може бути секціонована на декілька менших зон (наприклад, зони 104а, 104b і 104с). Кожна з менших зон 104а, 104b і 104с може обслуговуватися за допомогою відповідної базової приймально-передавальної підсистеми (BTS, не показана). При використанні у даному документі і, загалом, у даній галузі техніки, термін "сектор" може згадуватися як BTS і/або його зона покриття в залежності від контексту, в якому використовується термін. Додатково, при використанні у даному документі і у даній галузі техніки, термін "стільник" може стосуватися зони покриття BTS в залежності від контексту, в якому використовується термін. В одному прикладі сектори 104 у стільнику 102 можуть формуватися за допомогою груп антен (не показані) у базовій станції 110, при цьому кожна група антен відповідає за обмін даними з терміналами 120 у 96462 12 частині стільника 102. Наприклад, обслуговуючий стільник 102а базової станції 110 може мати першу групу антен, що відповідає сектору 104а, другу групу антен, що відповідає сектору 104b, і третю групу антен, що відповідає сектору 104с. Проте, потрібно брати до уваги те, що різні аспекти, розкриті у даному документі, можуть використовуватися у системі, що має секторизовані і/або несекторизовані стільники. Додатково, потрібно брати до уваги те, що всі придатні мережі безпровідного зв'язку, що мають будь-яке число секторизованих і/або несекторизованих стільників, мають намір знаходитися у межах об'єму доданої формули винаходу. Для простоти термін "базова станція" при використанні у даному документі може згадуватися як станція, яка обслуговує сектор, так і станція, яка обслуговує стільник. Відповідно до одного аспекту, термінали 120 можуть бути розосередженими по всій системі 100. Кожний термінал 120 може бути стаціонарним або мобільним. Як необмежувальний приклад, термінал 120 може бути терміналом доступу (AT), мобільною станцією, абонентським пристроєм (UE), абонентською станцією і/або іншим відповідним мережним об'єктом. Терміналом може бути безпровідний пристрій, стільниковий телефон, персональний цифровий пристрій (PDA), безпровідний модем, переносний пристрій та інший придатний пристрій. Додатково, термінал 120 може обмінюватися даними з будь-яким числом базових станцій 110 або з жодною з базових станцій 110 у будь-який даний момент. В іншому прикладі система 100 може використовувати централізовану архітектуру за допомогою використання системного контролера 130, який може бути з'єднаний з однією або більше базових станцій 110 і надавати координацію і керування для базових станцій 110. Відповідно до альтернативних аспектів, системний контролер 130 може бути одним мережним об'єктом або сукупністю мережних об'єктів. Додатково, система 100 може використовувати розподілену архітектуру, щоб давати можливість базовим станціям 110 обмінюватися даними одна з одною у міру необхідності. В одному прикладі системний контролер 130 додатково може містити одне або більше підключень до декількох мереж. Ці мережі можуть включати в себе Інтернет, інші мережі з комутацією пакетів і/або мережі передачі мови з комутацією каналів, які можуть надавати інформацію в і/або з терміналів 120, що підтримують зв'язок з однією або більше базовими станціями 110 у системі 100. В іншому прикладі системний контролер 130 може включати в себе або бути з'єднаний з планувальником (не показаний), який може диспетчеризувати передачі в і/або з терміналів 120. Альтернативно, планувальник може постійно розміщуватися в кожному окремому стільнику 102, кожному секторі 104 або у комбінації зазначеного вище. В одному прикладі система 100 може використовувати одну або більше схем множинного доступу, такі як CDMA, TDMA, FDMA, OFDMA, FDMA з однією несучою (SC-FDMA) і/або інші придатні схеми множинного доступу. TDMA використовує 13 мультиплексування з часовим розділенням каналів (TDM), при якому передачі для різних терміналів ортогоналізовані за допомогою передачі у різні часові інтервали. FDMA використовує мультиплексування з частотним розділенням каналів (FDM), при якому передачі для різних терміналів 120 ортогоналізовані за допомогою передачі у різних частотних піднесучих. В одному прикладі TDMA- і FDMA-системи також можуть використовувати мультиплексування з кодовим розділенням каналів (CDM), при якому передачі для декількох терміналів можуть бути ортогоналізовані за допомогою різних ортогональних кодів (наприклад, кодів Уолша) навіть при тому, що вони відправляються в одному інтервалі часу або частотній піднесучій. OFDMA використовує мультиплексування з ортогональним частотним розділенням каналів (OFDM), a SC-FDMA використовує мультиплексування з частотним розділенням каналів з однією несучою (SC-FDM). OFDM і SC-FDM можуть секціонувати смугу пропускання системи на декілька ортогональних піднесучих (наприклад, тони, елементи дозволу і т.д.), кожна з яких може модулюватися за допомогою даних. Загалом, символи модуляції відправляються у частотній області при OFDM і у часовій області при SC-FDM. Додатково і/або альтернативно, смуга пропускання системи може бути розділена на одну або більше частотних несучих, кожна з яких може містити одну або більше піднесучих. Система 100 також може використовувати комбінацію схем множинного доступу, таких як OFDMA і CDMA. В іншому прикладі базові станції 110 і термінали 120 у системі 100 можуть обмінюватися даними за допомогою одного або більше каналів передачі даних і службовими сигналами за допомогою одного або більше каналів керування. Канали передачі даних, що використовуються системою 100, можуть бути призначені активним терміналам 120 так, що кожний канал передачі даних використовується тільки одним терміналом у будь-який момент часу. Альтернативно, канали передачі даних можуть бути призначені декільком терміналам 120, які можуть бути накладені або ортогонально диспетчеризовані на каналі передачі даних. Щоб зекономити системні ресурси, канали керування, що використовуються за допомогою системи 100, також можуть бути спільно використані серед декількох терміналів 120 за допомогою, наприклад, мультиплексування з кодовим розділенням каналів. Фіг. 2 - це блок-схема зразкової системи 200, яка надає функціональність пошуку стільника у системі безпровідного зв'язку відповідно до різних аспектів, викладених у даному документі. Система 200 може включати в себе одну або більше базових станцій 210 і один або більше терміналів 250, які можуть обмінюватися даними один з одним по прямій і зворотній лініях зв'язку за допомогою одного або більше протоколів безпровідного зв'язку. Відповідно до одного аспекту, коли термінал 250 вмикається, переходить в активний стан зі стану бездіяльності, переміщується у зону покриття базової станції 210 або іншим одержує можливість обмінюватися даними у системі 200, термі 96462 14 нал 250 може проводити виявлення стільника, щоб функціонувати у системі 200. Після початкового входження у систему 200, термінал 250 може не знати параметрів, необхідних для зв'язку у системі 200, таких як синхронізація системи 200, частотні ресурси, що використовуються у межах системи 200, смуга пропускання системи 200, які базові станції 210 виконують передачу у системі 200, і/або інші параметри. Таким чином, щоб функціонувати у системі 200, термінал 250 може одержувати ці параметри і/або іншу необхідну інформацію для зв'язку через процедуру пошуку стільників або виявлення стільника, наприклад, з базовою станцією 210. В одному прикладі термінал 250 може виконувати часову синхронізацію з системою 200 і/або базовою станцією 210 у ході процедури виявлення стільника, щоб одержувати параметри, такі як межі символу, межі кадру і субкадру, межі інтервалу часу передачі (ТТІ) широкомовного каналу і/або інші часові параметри, що використовуються системою 200. Додатково, термінал 250 може виконувати частотну синхронізацію з системою 200 і/або базовою станцією 210 у ході пошуку стільників, щоб виявляти, наприклад, несучу частоту, що використовується для передачі по низхідній лінії зв'язку з тим, щоб вона могла використовуватися як опорна частота для передач по висхідній лінії зв'язку. Термінал 250 додатково може виявляти іншу системну інформацію, необхідну для зв'язку у системі 200, у ході виявлення стільника, таку як ідентифікаційні дані базової станції 210 і/або стільника у межах зони покриття базової станції 210, яка обслуговує область, в якій знаходиться термінал 250, смуга пропускання системи, конфігурації антен, що використовуються у базовій станції 210, і/або стільники у межах базової станції 210, тривалість циклічного префіксу (СР), що використовується у межах системи 200, і/або інші параметри. В іншому прикладі системні параметри можуть бути надані у термінал 250 у ході пошуку стільників за допомогою базової станції 210 через службову інформацію 230 щодо пошуку стільників. Ці службові сигнали можуть включати в себе, наприклад, основний код синхронізації (PSC) 232, додатковий код синхронізації (SSC) 234, опорний сигнал (RS) 236 і широкомовний канал (ВСН) 238. Різні структури, в яких службові сигнали 230 можуть бути передані, а також різні функції, які можуть виконувати службові сигнали 230, описуються більш детально нижче. Базова станція 210 може включати в себе процесор, який може працювати автономно або у комбінації з компонентом 216 формування сигналів, щоб формувати і готувати службову інформацію 230 щодо пошуку стільників до передачі у термінал 250 через передавальний пристрій 218. Процесор 212 додатково може взаємодіяти із запам'ятовуючим пристроєм 214. В одному прикладі процесор 212 і/або компонент 216 формування сигналів у базовій станції 210 можуть створювати службову інформацію 230 щодо пошуку стільників на основі часової синхронізації, частотної синхронізації і/або інших системних параметрів. Ці параметри можуть бути включені за допомогою базової 15 станції 210 в окремі сигнали 232-238 і/або комбінації сигналів. Базова станція 210 також може включати в себе компонент 220 штучного інтелекту (АІ). Термін "інтелект" згадується як можливість міркувати або робити висновки про щось або, наприклад, логічно виводити поточний або майбутній стан системи на основі існуючої інформації про систему. Штучний інтелект може використовуватися для того, щоб ідентифікувати конкретний контекст або дію, або формувати розподіл ймовірностей конкретних станів системи без людського втручання. Штучний інтелект базується на застосуванні розширених математичних алгоритмів наприклад, дерев рішень, нейронних мереж, регресійного аналізу, кластерного аналізу, генетичного алгоритму і посиленого вивчення - до набору доступних даних (інформації) про систему. Зокрема, АІ-компонент 220 може використовувати одну з численних методологій для одержання відомостей з даних і подальшого діставання логічних висновків з моделей, що складаються таким чином, наприклад, прихованих марковських моделей (НММ) і пов'язаних прототипних моделей залежності, більш загальних ймовірнісних графічних моделей, таких як байєсовські мережі, наприклад, що створюються за допомогою структурного пошуку за допомогою показника або наближення байєсовських моделей, лінійних класифікаторів, таких як методи опорних векторів (SVM), нелінійних класифікаторів, таких як методи, називані методологіями "нейронної мережі", методологіями нечіткої логіки, та інших підходів (які виконують злиття даних і т.д.) відповідно до реалізації різних автоматизованих аспектів, описаних далі. Відповідно до іншого аспекту, службова інформація 230 щодо пошуку стільників і/або інші сигнали потім можуть бути прийняті за допомогою термінала 250 через приймальний пристрій 252. Ці сигнали потім можуть бути надані у процесор 254 і/або компонент 260 діставання, щоб дати можливість терміналу 250 виконувати виявлення стільника на основі одержаної інформації. В одному прикладі компонент 260 діставання може діставати системні параметри з інформації 230 про пошук стільників, тим самим даючи можливість терміналу 250 функціонувати у системі 200. Додатково, процесор 254 і/або компонент 260 діставання можуть взаємодіяти із запам'ятовуючим пристроєм 256. Додатково і/або альтернативно, термінал 250 додатково може включати в себе АІ-компонент (не показаний), який може працювати способом, аналогічним АІ-компоненгу 220 у базовій станції 210, щоб спростити автоматизацію термінала 250. Компонент 260 діставання додатково може включати в себе компонент 262 виявлення, який може визначати те, чи містять службові сигнали, що приймаються за допомогою компонента 260 діставання, один або більше сигналів 232-238 інформації про пошук стільників. Як приклад, компонент 262 виявлення може виконувати когерентне виявлення сигналу, такого як RS 236, відповідно до символу модуляції або заздалегідь визначеного періоду часу за допомогою використання інформації про канал, одержаної з іншого сигналу, тако 96462 16 го як PSC 232 і/або SSC 234, щоб знаходити RS 236 по частоті. Альтернативно, компонент 260 виявлення може виконувати некогерентне виявлення сигналу відповідно до символу модуляції або періоду часу безпосередньо підсумовуванням сигналу у частотній області відповідно до символу або періоду часу. На основі результатів, одержаних з когерентного і/або некогерентного виявлення відповідно до даних символів і/або періодів часу, виявлення даного сигналу може бути завершене за допомогою виконання когерентного і/або некогерентного комбінування відповідно до послідовності символів і/або періодів часу. Фіг. 3 - це схема, яка ілюструє зразкову процедуру 300 пошуку стільників, яка може бути використана у системі безпровідного зв'язку (наприклад, системі 200) відповідно до різних аспектів. В одному прикладі термінал (наприклад, термінал 250) може проводити процедуру 300 пошуку стільників, щоб отримувати параметри, необхідні для зв'язку у системі безпровідного зв'язку. Процедура 300 може початися за допомогою виявлення основного коду синхронізації (PSC), як проілюстровано за допомогою етапу 302. PSC, виявлений на етапі 302, може бути переданий, наприклад, по основному каналу синхронізації (P-SCH). Додатково, PSC може бути спільним для системи безпровідного зв'язку або може окремо пристосовуватися за допомогою об'єктів у системі (наприклад, базових станцій 210), щоб передавати системні параметри, як більш детально пояснюється нижче. Додатково, PSC, виявлений так, як проілюстровано за допомогою блоку 302, може бути використаний для того, щоб одержувати зразкову інформацію синхронізації для системи, таку як OFDM-символ, часовий квант і часові межі субкадру, і/або іншу придатну часову інформацію. Як тільки PSC виявлений так, як проілюстровано за допомогою етапу 302, додатковий код синхронізації (SSC) потім може бути виявлений, як проілюстровано за допомогою етапу 304. SSC може бути переданий, наприклад, по додатковому каналу синхронізації (S-SCH). В одному прикладі послідовність, що використовується для SSC, може бути вибрана з групи можливих послідовностей і може бути використана для того, щоб передавати ідентифікатор стільника або ідентифікатор групи стільників, що відповідає об'єкту, який передає SSC. Крім цього, SSC може використовуватися для того, щоб надавати додаткову часову синхронізацію, щоб доповнити інформацію, надану у відповідному PSC. Наприклад, SSC може використовуватися для того, щоб передавати часові межі половини радіокадру і радіокадру. Додатково, аналогічно PSC, SSC може окремо пристосовуватися за допомогою об'єктів у системі для того, щоб передавати системні параметри, як більш детально пояснюється нижче. Після того, як PSC і SSC виявлені так, як проілюстровано на етапах 302 і 304, опорний сигнал (RS) потім необов'язково може бути виявлений так, як проілюстровано за допомогою етапу 306. Опорний сигнал може бути створений за допомогою, наприклад, контрольних тонів, що передаються у даному шаблоні у часі і частоті. Опорний сиг 17 нал може використовуватися для того, щоб передавати ідентифікатор стільника, коли SSC надає тільки ідентифікатор групи стільників. Крім цього, опорний сигнал може використовуватися для того, щоб надавати інші системні параметри, як більш детально пояснюється нижче. Процедура 300 потім може продовжуватися, як проілюстровано на етапі 308, за допомогою демодуляції сигналів, що приймаються по широкомовному каналу (ВСН), такому як основний широкомовний канал (Р-ВСН). Сигнали, що приймаються по широкомовному каналу, можуть включати в себе додаткову інформацію, яка стосується системи і/або об'єкта, що передає по широкомовному каналу. Відповідно до одного аспекту, система, в якій виконується процедура 300, може допускати декілька смуг пропускання (наприклад, 1,25 МГц, 1,6 МГц, 2,5 МГц, 5 МГц, 10 МГц, 15 МГц, 20 МГц і т.д.). Таким чином, щоб дати можливість терміналу виконувати виявлення стільника незалежно від смуги пропускання, що використовується за допомогою системи, сигнали у процедурі 300 можуть бути передані по загальній смузі частот, яка є незалежною від смуги пропускання системи. Наприклад, сигнали, що використовуються у процедурі 300, можуть бути передані по смузі частот, що охоплює 1,08 МГц, 1,25 МГц або будь-яку іншу відповідну смугу пропускання. Відповідно до іншого аспекту, PSC і/або SSC, виявлені на етапах 302 і 304 з процедури 300 пошуку стільників, можуть бути створені так, щоб включати в себе системну інформацію, щоб допомогти терміналу у виявленні опорного сигналу і/або широкомовного каналу на етапах 306 і 308. Наприклад, PSC і/або SSC можуть бути виконані з можливістю включати в себе інформацію, що стосується числа передавальних антен, присутніх у стільнику, з якого передаються коди. В одному прикладі опорний сигнал може містити послідовність контрольних тонів, які передаються у встановленому шаблоні у часі і частоті, на основі числа передавальних антен, що використовуються для того, щоб передавати сигнал. Відповідно, знання числа передавальних антен, що використовуються для того, щоб передавати опорний сигнал, до прийому опорного сигналу може дати можливість терміналу використовувати енергію контрольних тонів, присутніх в опорному сигналі, для того, щоб допомогти в його виявленні. Інформація, що стосується числа передавальних антен, може бути включена у PSC і/або SSC за допомогою варіювання позиції у часі PSC у межах радіокадру, варіювання послідовності, що використовується для PSC і/або SSC, і/або будь-якого іншого відповідного засобу. Як ще один приклад, PSC і/або SSC можуть бути виконані з можливістю передавати інформацію, що стосується числа секторів, які обслуговуються за допомогою даного вузла В (наприклад, базової станції 210). Опорні сигнали для секторів у межах стільника, що обслуговується за допомогою вузла В, можуть, наприклад, бути мультиплексовані за допомогою мультиплексування з кодовим розділенням каналів (CDM), щоб спільно використовувати часові і/або частотні ресурси. Отже, 96462 18 знання числа секторів, що обслуговуються за допомогою вузла В, до виявлення опорного сигналу додатково може підвищити продуктивність виявлення. В одному прикладі інформація, що стосується числа секторів, які обслуговуються за допомогою вузла В, може бути включена в PSC і/або SSC способом, аналогічним інформації, що стосується числа передавальних антен у стільнику. Як додатковий приклад, інформація, що стосується смуги пропускання системи, може бути включена у PSC і/або SSC. В одному прикладі система може допускати роботу у межах декількох смуг пропускання; отже, термінал, що виконує виявлення стільника через процедуру 300, може спочатку не знати про смугу пропускання, що використовується системою. Через це PSC, SSC і/або інші сигнали виявлення стільника можуть бути передані у загальній смузі частот для виявлення стільника. Проте, якщо інформація, що стосується смуги пропускання системи, надається до виявлення опорного сигналу і/або демодуляції сигналів по широкомовному каналу, як проілюстровано за допомогою етапів 306 і 308, опорні сигнали і/або широкомовний канал можуть бути зроблені здатними використовувати смугу пропускання поза загальною смугою частот для виявлення стільника. Як результат, докладна інформація повинна допускати передачу через опорний сигнал і/або широкомовний канал, що може мати результатом більш швидке і більш ефективне виявлення стільника. PSC і/або SSC можуть бути виконані з можливістю надавати точну смугу пропускання, що використовується системою. Альтернативно, смуга пропускання може бути вказана у межах діапазону (наприклад, чи є смуга пропускання системи меншою ніж, рівною або більшою ніж опорна смуга пропускання). Інформація, що стосується смуги пропускання системи, може бути включена у PSC і/або SSC способом, аналогічним інформації, що стосується передавальних антен і/або секторів, що обслуговуються за допомогою вузла В. Додатково, методики для передачі опорного сигналу для різних конфігурацій смуги пропускання системи і коду синхронізації більш детально описуються нижче. Фіг. 4 ілюструє зразкову структуру 400 передачі, яка може бути використана для того, щоб передавати коди синхронізації (наприклад, PSC 232 і SSC 234) у системі безпровідного зв'язку (наприклад, системі 200). Структура 400 передачі ілюструє зразкову структуру для кадру низхідної лінії зв'язку, який може бути використаний у системі безпровідного зв'язку. Як проілюстровано за допомогою структури 400, кадр може бути скомпонований як послідовність квантів у часі, один або більше з яких можуть використовуватися для передачі службових сигналів і/або спільно використовуваних даних. В одному прикладі циклічний префікс, що використовується за допомогою системи безпровідного зв'язку для того, щоб зменшувати перешкоди, що витікають з OFDM, може бути визначений за допомогою термінала у ході пошуку стільників на основі інформації, наданої в одному або більше субкадрах у кадрі низхідної лінії зв'язку, такому як кадр, проілюстрований за допомогою структури 400. 19 Структура 400 ілюструє один приклад місцеположень у часі, в яких можуть бути передані PSC і SSC. Відповідно до одного аспекту, якщо відповідні послідовності PSC і SSC не знаходяться близько у часі і частоті, SSC не може бути виявлений когерентно, використовуючи PSC як опорну фазу. Як результат, можуть бути обмеження на тип послідовності, яка може використовуватися для SSC і, як наслідок, на число різних послідовностей SSC, які можуть бути використані. Загалом, потрібно брати до уваги, що структура передачі, яка забезпечує когерентне виявлення SSC, надає можливість великій кількості послідовностей SSC використовуватися, тоді як структура передачі, яка забезпечує тільки некогерентне виявлення SSC, обмежує число послідовностей SSC, які можуть бути використані, невеликим числом. Відповідно до іншого аспекту, у синхронній системі структура 400 передачі може реплікуватися від стільника до стільника. Отже, якщо позиції PSC і SSC у межах радіокадру є фіксованими, PSC, який є таким самим, як і використовувані іншими стільниками, можуть відчувати канал "одночастотної мережі" (SFN). Як результат, може виникати неспівпадання між фазою конкретного для стільника SSC і загального для стільників PSC. Внаслідок цього можуть бути використані різні методики виявлення сигналів. Наприклад, SSC може бути некогерентно виявлений, таким чином відповідний PSC не використовується для виявлення SSC. Додатково і/або альтернативно, декілька PSC можуть бути використані у системі на противагу одному загальному PSC. Стосовно Фіг. 5А-5В, різні методики для створення і передачі опорного сигналу (наприклад, RS 236) проілюстровані за допомогою схем 510-560. Потрібно брати до уваги, що схеми 510-560 надаються просто з метою ілюстрації і не намальовані у масштабі. Додатково, конкретні пропорції між смугами пропускання, проілюстрованими відповідно до схем 510-560, не повинні бути виражені, явно або неявно, з відносних розмірів об'єктів, проілюстрованих на схемах 510-560. Відповідно до одного аспекту, схема 510 на Фіг. 5А ілюструє смугу пропускання пошуку стільників, яка може використовуватися для передачі PSC (наприклад, PSC 232) у порівнянні з повною смугою пропускання системи безпровідного зв'язку (наприклад, системи 200), в якій передається PSC. В одному прикладі така система безпровідного зв'язку може допускати роботу у декількох смугах пропускання. Як результат, абонентський пристрій (UE) спочатку може не знати смугу пропускання системи. Щоб спростити початкове виявлення стільника незважаючи на те, що даний UE не знає смугу пропускання системи, PSC може бути переданий по смузі пропускання для пошуку стільників за умовчанням. Як проілюстровано на схемі 510, PSC може бути розміщений по центру смуги пропускання системи і може займати смугу пропускання розміру, який достатній для того, щоб забезпечити підтримку незалежно від смуги пропускання системи. Аналогічно, якщо інформація про смугу пропускання системи не надається до виявлення опор 96462 20 ного сигналу, як проілюстровано на етапі 306 процедури 300, UE може повторно використовувати загальну смугу пропускання пошуку стільників для виявлення опорного сигналу. Хоча UE може одержувати інформацію, що стосується часової і частотної синхронізації і/або інших системних параметрів, з PSC і/або SSC на етапах 302-304 процедури 300, щоб надавати можливість UE функціонувати у системі, UE як і раніше може не знати смугу пропускання системи у той час, коли опорний сигнал повинен бути виявлений, якщо інформація про смугу пропускання системи не надається у PSC і/або SSC. Проте, опорні сигнали часто унікально задаються для даної смуги пропускання системи так, щоб охоплювати всю смугу пропускання. Як результат, UE може бути повинен протестувати декілька гіпотез, які відповідають можливим смугам пропускання системи, щоб виявляти опорний сигнал, якщо він не знає смугу пропускання системи до виявлення. Відповідно, опорний сигнал може бути створений незалежним від смуги пропускання способом так, що він містить загальну центральну частину у заздалегідь визначеній смузі частот незалежно від смуги пропускання системи. За рахунок цього, UE може виявляти опорний сигнал, заданий для повної смуги пропускання системи, без обов'язкового знання згаданої смуги пропускання. Схема 520 ілюструє одну методику, яка може бути використана для того, щоб створювати опорний сигнал, який є незалежним від смуги пропускання системи, відповідно до різних аспектів, коли інформація про смугу пропускання не надається до передачі опорного сигналу. Як проілюстровано відповідно до схеми 520, загальна частина опорного сигналу може бути побудована як двовимірна матриця у часі і частоті. Ця частина, яка також може згадуватися як "періодичний блок" або будьяким іншим придатним терміном, потім може бути центрована у загальній смузі пропускання пошуку стільників для системи. Як додатково проілюстровано на схемі 520, опорний сигнал потім може бути переданий за допомогою повторення загального періодичного блоку так, що опорний сигнал охоплює смугу пропускання системи. Альтернативно, схема 530 ілюструє іншу методику, яка може бути використана для того, щоб створювати опорний сигнал незалежним від смуги пропускання способом, коли інформація про смугу пропускання не відома UE до виявлення опорних сигналів. Як проілюстровано відповідно до схеми 530, незалежна від смуги пропускання частина опорного сигналу може бути побудована як 2вимірна матриця у часі і частоті, і центрована у загальній смузі пропускання пошуку стільників способом, аналогічним проілюстрованому на схемі 520. Потім, розширення можуть бути надані для загальної частини опорного сигналу, щоб розширити опорний сигнал таким чином, щоб він охоплював смугу пропускання системи. Використовуючи методики, проілюстровані відповідно до схем 520-530 на Фіг. 5А, частина опорного сигналу, вміщена у загальну смугу частот пошуку стільників, може демонструватися однаково для UE незалежно від смуги пропускання системи. 21 Аналогічно, Фіг. 5В ілюструє методики для створення і передачі опорного сигналу, коли повна або часткова інформація про смугу пропускання надається до виявлення опорних сигналів. Відповідно до одного аспекту, схема 540 ілюструє сценарій, де повна інформація про смугу пропускання надається в UE до виявлення опорних сигналів. У такому випадку, опорний сигнал може охоплювати всю смугу пропускання системи без необхідності для UE тестувати гіпотези смуги пропускання, внаслідок того факту, що UE вже має повне знання смуги пропускання системи. Альтернативно, схеми 550 і 560 ілюструють методики, які можуть використовуватися у сценарії, де тільки часткова інформація про смугу пропускання надається в UE до виявлення опорних сигналів. Наприклад, UE можна повідомити про те, що смуга пропускання системи знаходиться у межах даного діапазону відносно порогу діапазону смуги пропускання. У такому прикладі, якщо смуга пропускання системи менша ніж поріг діапазону смуги пропускання, опорний сигнал може бути центрований у загальній смузі частот пошуку стільників і переданий так, як проілюстровано на схемах 520-530 на Фіг. 5А. Інакше, якщо смуга пропускання системи більша ніж або дорівнює порогу, UE може логічно вивести, що смуга пропускання системи має, щонайменше, такий же розмір, як і поріг. Відповідно, поріг діапазону смуги пропускання може використовуватися для передачі опорного сигналу замість загальної смуги частот пошуку стільників, щоб надати можливість передачі докладної інформації в опорному сигналі і/або у подальших передачах широкомовного каналу. В одному прикладі загальна частина опорного сигналу може бути створена і центрована у смузі пропускання, що дорівнює порогу діапазону. Ця центральна частина потім може бути дубльована, як проілюстровано на схемі 550, або розширена, як проілюстровано на схемі 560, щоб охоплювати всю смугу пропускання системи, способом, аналогічним схемам 520 і 530. Фіг. 6А-6С - це схеми, які ілюструють зразкові структури 610-630 опорного сигналу, що можуть бути використані для пошуку стільників відповідно до різних аспектів. Відповідно до одного аспекту, послідовність, що використовується для створення опорного сигналу, може бути частотою, перетвореною у послідовності контрольних тонів, які можуть бути передані через заздалегідь визначені інтервали часу. В одному прикладі опорні сигнали додатково можуть бути виконані з можливістю включати в себе системні параметри, щоб передавати ці параметри в UE (наприклад, термінали 250) у системі. Відповідно до іншого аспекту, послідовність контрольних тонів, що використовується для опорного сигналу, може базуватися на числі передавальних антен у стільнику, який передає опорний сигнал. Наприклад, схема 610 на Фіг. 6А ілюструє зразкову структуру опорного сигналу, яка може бути використана за допомогою однієї передавальної антени. Як проілюстровано на схемі 610, передавальна антена може чергувати у часі передачу першого опорного сигналу у першому наборі частот і другого опорного сигналу у другому 96462 22 наборі частот. Як ще один приклад, схема 620 на Фіг. 6В ілюструє зразкову структуру опорного сигналу, яка може бути використана за допомогою стільника, що має дві передавальних антени. Як проілюстровано на схемі 620, кожна передавальна антена може чергувати у часі передачу контрольних символів у першому наборі частот і у другому наборі частот способом, аналогічним одній передавальній антені, проілюстрованій відповідно до схеми 610. Додатково, схема 630 на Фіг. 6С ілюструє зразкову структуру опорного сигналу, яка може бути використана, наприклад, за допомогою стільника, що має чотири передавальних антени. Як проілюстровано на схемі 630, дві з цих чотирьох передавальних антен, позначені на схемі 630 як передавальна (Тх) антена 1 і Тх-антена 2, можуть чергувати у часі передачу контрольних символів у першому наборі частот і у другому наборі частот способом, аналогічним проілюстрованому відповідно до схем 610 і 620. Крім цього, схема 630 ілюструє те, що дві додаткових передавальних антени, позначені як Тх-антена 3 і Тх-антена 4, можуть передавати на наборах, що чергуються, частотних піднесучих на початку кожного часового кванта в 0,5 мс так, що всі 4 передавальних антени передають контрольні тони на сусідніх частотних піднесучих на початку кожного часового кванта. Посилаючись на Фіг. 7-9, проілюстровані методології для пошуку стільників у системі безпровідного зв'язку. Хоча, з метою спрощення пояснення, методології показані і описані як послідовність дій, необхідно розуміти і брати до уваги, що методології не обмежені порядком дій, оскільки деякі дії можуть, відповідно до одного або більше аспектів, виконуватися в іншому порядку і/або паралельно з діями, відмінними від дій, показаних і описаних у даному документі. Наприклад, фахівці у даній галузі техніки повинні розуміти і брати до уваги, що методологія може бути альтернативно представлена як послідовність взаємопов'язаних станів або подій, наприклад, на діаграмі станів. Більш того, не всі проілюстровані дії можуть бути використані для того, щоб реалізувати методологію відповідно до одного або більше аспектів. З посиланням на Фіг. 7, проілюстрована методологія 700 для формування і передачі опорного сигналу (наприклад, RS 236) у системі безпровідного зв'язку (наприклад, системі 200). Потрібно брати до уваги, що методологія 700 може бути виконана, наприклад, за допомогою базової станції (наприклад, базової станції 210) і/абобудьякого іншого відповідного мережного об'єкта. Методологія 700 починається на етапі 702, на якому загальна смуга частот для пошуку стільників ідентифікується у межах смуги пропускання системи. В одному прикладі система, в якій може бути виконана методологія 700, може допускати роботу за допомогою декількох смуг пропускання системи. Проте, доки терміналу або іншому пристрою не повідомлена конкретна смуга пропускання, на якій працює система, він не може ефективно обмінюватися даними у системі. Таким чином, смуга частот може використовуватися для виявлення стіль 23 ника на етапі 702, який є незалежним від конкретної смуги пропускання, що використовується у системі. Як приклад, загальна смуга частот може охоплювати 1,08 МГц, 1,25 МГц, або інший частотний діапазон, який може бути зручно виділений з декількох смуг пропускання системи. Методологія 700 потім може перейти до етапу 704, на якому один або більше кодів синхронізації (наприклад, PSC 232 і/або SSC 234) передаються у загальній смузі частот, ідентифікованій на етапі 702. Потім, методологія 700 розгалужується на етапі 706 на основі того, чи надається інформація, що стосується смуги пропускання системи, в якій виконується методологія 700, у кодах синхронізації, переданих на етапі 704. Якщо інформація про смугу пропускання надається у кодах синхронізації, методологія 700 може перейти до етапу 708, на якому формується центральна частина для опорного сигналу (наприклад, RS 236), яка охоплює смугу частот, на основі наданої інформації про смугу пропускання. Відповідно до одного аспекту, спосіб, яким центральна частина для опорного сигналу може бути сформована на етапі 708, може залежати від того, повна або часткова інформація про смугу пропускання надається за допомогою кодів синхронізації на етапі 706. Наприклад, якщо точна смуга пропускання системи надається на етапі 704, центральна частина для опорного сигналу може охоплювати всю смугу пропускання системи, як проілюстровано відповідно до схеми 540 на Фіг. 5В. З іншого боку, якщо часткова інформація про смугу пропускання замість цього надається, на етапі 708 може бути сформована центральна частина для опорного сигналу, яка охоплює піднабір смуги пропускання системи. Наприклад, якщо коди синхронізації, передані на етапі 704, вказують те, що смуга пропускання системи більша, ніж даний поріг діапазону смуги пропускання, термінал, який приймає коди синхронізації, може логічно вивести те, що смуга пропускання системи, має, щонайменше, такий же розмір, як і поріг. Відповідно, на етапі 708 може бути створена центральна частина для опорного сигналу, яка охоплює частотний діапазон, що відповідає порогу, як проілюстровано відповідно до схем 550 і 560 на Фіг. 5В. Якщо, з іншого боку, інформація про смугу пропускання не надається у кодах синхронізації, переданих на етапі 704, методологія може замість цього виконати перехід від етапу 706 до етапу 710, на якому формується центральна частина для опорного сигналу, яка охоплює загальну смугу частот для пошуку стільників, ідентифікованого на етапі 702, як проілюстровано відповідно до схем 520 і 530 на Фіг. 5А. Оскільки, як зазначено вище, загальна смуга частот, ідентифікована на етапі 702, є незалежною від смуги пропускання системи, формування центральної частини для опорного сигналу на етапі 710 у загальній смузі частот гарантує те, що термінал зможе приймати центральну частину опорного сигналу навіть без знання смуги пропускання системи. Після формування центральної частини для опорного сигналу так, як описано на етапі 708 або на етапі 710, методологія 700 може перейти до 96462 24 етапу 712, на якому сформована центральна частина копіюється або розширюється так, що опорний сигнал охоплює всю смугу пропускання системи. В одному прикладі опорні сигнали передаються по всій смузі пропускання, що використовується за допомогою системи. Проте, як зазначено вище, термінал може знати тільки те, що частина смуги пропускання існує. Таким чином, якщо центральна частина опорного сигналу, сформована на етапі 708 або етапі 710, не покриває всю смугу пропускання системи внаслідок недостатнього знання смуги пропускання системи у терміналі, центральна частина може бути скопійована або розширена так, щоб покривати всю смугу пропускання системи. В одному прикладі центральна частина може бути скопійована так, щоб охоплювати всю смугу пропускання, за допомогою обробки центральної частини як періодичного блоку у часі і частоті і розбиття періодичного блоку вздовж смуги пропускання системи, як передбачено на схемі 520 за Фіг. 5А і на схемі 550 за Фіг. 5В. Додатково і/або альтернативно, межі сформованої центральної частини опорного сигналу можуть бути розширені так, щоб охоплювати повну смугу пропускання системи, як проілюстровано на схемі 530 за Фіг. 5А і на схемі 560 за Фіг. 5В. Як тільки опорний сигнал модифікований так, щоб охоплювати смугу пропускання системи, як описано на етапі 712, методологія 700 може завершитися на етапі 714, на якому опорний сигнал передається по смузі пропускання системи. Фіг. 8 ілюструє методологію 800 для виявлення сигналів для пошуку стільників у системі безпровідного зв'язку. Потрібно брати до уваги, що методологія 800 може бути виконана, наприклад, за допомогою термінала (наприклад, термінала 250) і/або будь-якого іншого відповідного об'єкту у системі безпровідного зв'язку. Методологія 800 починається на етапі 802, на якому основний код синхронізації (наприклад, PSC 232) приймається у загальній смузі частот, що використовується для операцій пошуку стільників. В одному прикладі система, в якій може бути виконана методологія 800, може допускати роботу відповідно до декількох смуг пропускання, і як результат, загальна смуга частот в 1,08 МГц, 1,25 МГц або іншого придатного розміру може бути надана для передачі PSC па етапі 802, як описано стосовно методології 700. Потім, на етапі 804, додатковий код синхронізації (наприклад, SSC 234), приймається. Якщо PSC, що приймається на етапі 802, надає інформацію про смугу пропускання, SSC може бути прийнятий на етапі 804 у смузі частот на основі наданої інформації про смугу пропускання. В іншому випадку, SSC також може бути прийнятий на етапі 804 у загальній смузі частот, в якій PSC приймався на етапі 802. Після прийому PSC і SSC, як описано на етапах 802 і 804, методологія 800 переходить до 806, де визначається те, чи містять PSC і/або SSC інформацію про смугу пропускання. Аналогічний методології 700 вище опорний сигнал може бути створений так, щоб охоплювати всю смугу пропускання, що використовується за допомогою системи, в якій виконується методологія 800. Таким чи 25 ном, методика, за допомогою якої об'єкт, що виконує методологію 800, може виявляти опорний сигнал, може варіюватися в залежності від того, чи має згаданий об'єкт інформацію, що стосується смуги пропускання системи. Якщо PSC і/або SSC надають інформацію про смугу пропускання, методологія 800 може перейти до етапу 808, на якому приймається опорний сигнал, центрований у смузі частот, що надається за допомогою інформації про смугу пропускання у PSC і/або SSC. Відповідно до одного аспекту, інформація про смугу пропускання, надана за допомогою PSC і/або SSC, може надавати точну смугу пропускання або числове значення смуги пропускання відносно діапазону. Якщо інформація про смугу пропускання відповідає точній смузі пропускання, опорний сигнал може бути прийнятий на етапі 808 у всій смузі пропускання. Якщо інформація про смугу пропускання замість цього надається відносно діапазону, операція на етапі 808 може залежати від того, є смуга пропускання більшою, рівною або меншою, ніж поріг діапазону. Якщо інформація про смугу пропускання вказує те, що смуга пропускання системи більша ніж або дорівнює порогу діапазону, то може бути логічно виведено за допомогою об'єкта, що виконує методологію 800, тe, що смуга пропускання системи, має, щонайменше, такий же розмір, що і поріг діапазону. Відповідно, опорний сигнал може бути прийнятий на етапі 808 у смузі пропускання, що відповідає порогу діапазону. З іншого боку, якщо інформація про смугу пропускання вказує те, що смуга пропускання системи менша, ніж поріг діапазону, опорний сигнал замість цього може бути прийнятий на етапі 808 у загальній смузі частот, що використовується для PSC на етапі 802. Якщо PSC і/або SSC не надають інформацію про смугу пропускання, то методологія 800 може перейти від етапу 806 до етапу 810, на якому опорний сигнал приймається у загальній смузі частот, що використовується для PSC на етапі 802. Після виконання дій, описаних на етапах 808 і/або 810, методологія 800 може завершитися. Альтернативно, методологія 800 може перейти до етапу 812, на якому повна смуга пропускання системи визначається на основі опорного сигналу, що приймається. Якщо опорний сигнал, що приймається на етапі 808 або на етапі 810, містить інформацію, яка стосується смуги пропускання системи, смуга пропускання системи може бути визначена на етапі 812 на основі цієї інформації. В іншому випадку, смуга пропускання може бути визначена, наприклад, за допомогою виявлення смуги пропускання, через яку виявлений опорний сигнал копійований або розширений, як проілюстровано на схемах 520-560 на Фіг. 5А-5В. Фіг. 9А-9С ілюструють різні методології 910930 для виявлення і обробки опорних сигналів у системі безпровідного зв'язку. Методології 910-930 можуть бути виконані, наприклад, за допомогою термінала і/або будь-якого іншого придатного об'єкта у системі безпровідного зв'язку. Відповідно до одного аспекту, опорний сигнал може бути складений з послідовності OFDM-символів, що передаються протягом відповідних періодів часу (на 96462 26 приклад, 0,5 мс). Додатково, у той час, коли опорний сигнал передається, термінал може не знати один або більше параметрів, що стосуються того, як переданий опорний сигнал. Наприклад, термінал може не знати число передавальних антен, що використовуються для того, щоб передавати даний опорний сигнал, що може вплинути на структуру опорного сигналу, як описано стосовно Фіг. 6А-6С вище. Як результат, термінал може спробувати виявляти опорний сигнал так, як проілюстровано за допомогою однієї або більше з Фіг. 9А-9С, відповідно до набору гіпотез, які можуть належним чином відповідати числу передавальних антен, щоб визначати число передавальних антен, які передавали опорний сигнал. Фіг. 9А-9С ілюструють різні методології 910930, які можуть бути використані за допомогою термінала для виявлення опорного сигналу. Як, загалом, проілюстровано за допомогою Фіг. 9А-9С, опорний сигнал може бути виявлений за допомогою виконання виявлення для одного OFDMсимволу або періоду часу відповідно до послідовності гіпотез і подальшого комбінування цих часткових результатів для послідовності гіпотез, щоб визначати належну гіпотезу. Звертаючись конкретно до Фіг. 9А, проілюстрована блок-схема послідовності операцій першої методології 910 для виявлення і обробки опорного сигналу. Методологія 910 починається на етапі 912, на якому когерентне виявлення виконується для опорного сигналу протягом послідовності періодів часу для однієї або більше гіпотез. В одному прикладі когерентне виявлення використовує фіксований опорний канал, одержаний з іншого каналу (наприклад, каналу, на якому передається PSC 232 і/або SSC 234), щоб знаходити контрольні тони, які складають опорний сигнал по частоті. Ці тони потім можуть бути підсумовані для кожного періоду часу і гіпотези, яка повинна бути розглянута на етапі 912. Потім, на етапі 914, виконується когерентне комбінування для періодів часу по кожній гіпотезі, що розглядається на етапі 912. Більш конкретно, когерентне комбінування може бути виконане на етапі 914 за допомогою виконання безпосереднього підсумовування для кожної гіпотези когерентно виявлених часткових результатів, одержаних на етапі 912, для послідовності періодів часу. Після завершення комбінування на етапі 914, методологія 910 може завершитися на етапі 916, на якому вибирається гіпотеза на основі результатів комбінування. Фіг. 9В ілюструє другу методологію 920 для виявлення і обробки опорного сигналу. Методологія 920 починається на етапі 922, на якому когерентне виявлення виконується для опорного сигналу для послідовності періодів часу для однієї або більше гіпотез способом, аналогічним етапу 912 методології 910. Потім, на етапі 924, некогерентне комбінування виконується за періоди часу для кожної гіпотези, що розглядається на етапі 922. В одному прикладі когерентно виявлені часткові результати, одержані на етапі 922, можуть бути некогерентно комбіновані на етапі 924 за допомогою одержання спочатку енергії кожного часткового результату і подальшого підсумовування повної енергії за періоди часу для кожної гіпотези, яка 27 повинна бути розглянута. Методологія 920 потім може завершитися на етапі 926 за допомогою вибору гіпотези на основі результатів комбінування, виконаного на етапі 924. Фіг. 9С ілюструє третю методологію 930 для виявлення і обробки опорного сигналу. Методологія 930 починається на етапі 932, на якому некогерентне виявлення виконується для опорного сигналу протягом послідовності періодів часу для однієї або більше гіпотез. На відміну від когерентного виявлення, що виконується на етапах 912 і 922, некогерентне виявлення не використовує опорний канал. Замість цього опорний сигнал може бути безпосередньо підсумований у частотній області для кожного періоду часу і гіпотези, яка повинна бути розглянута, на етапі 932. Потім, на етапі 934, некогерентне комбінування виконується за періоди часу для кожної гіпотези, що розглядається на етапі 932. В одному прикладі некогерентне комбінування на етапі 934 може бути виконане за допомогою виконання безпосереднього підсумовування часткових результатів, одержаних на етапі 932, за періоди часу для кожної гіпотези, яка повинна бути розглянута. На завершення, на етапі 936, гіпотеза може бути вибрана на основі результатів комбінування, виконаного на етапі 934. Посилаючись тепер на Фіг. 10, надана блоксхема, що ілюструє зразкову систему 1000 безпровідного зв'язку, в якій можуть функціонувати один або більше варіантів здійснення, описаних у даному документі. В одному прикладі система 1000 є системою з множиною входів і множиною виходів (ΜΙΜΟ), яка включає в себе систему 1010 передавального пристрою і систему 1050 приймального пристрою. Потрібно брати до уваги, проте, що система 1010 передавального пристрою і/або система 1050 приймального пристрою також можуть бути застосовані до системи з множиною входів і одним виходом, в якій, наприклад, декілька передавальних антен (наприклад, на базовій станції) можуть передавати один або більше потоків символів в один антенний пристрій (наприклад, мобільну станцію). Додатково, потрібно брати до уваги те, що аспекти системи 1010 передавального пристрою і/або системи 1050 приймального пристрою, описані у даному документі, можуть бути використані у зв'язку з антенною системою з одним виходом і одним входом. Відповідно до одного аспекту, дані трафіку для ряду потоків даних надаються у системі 1010 передавального пристрою з джерела 1012 даних у процесор 1014 даних передачі (ТХ). В одному прикладі кожний потік даних потім може бути переданий через відповідну передавальну антену 1024. Додатково, процесор 1014 ТХ-даних може форматувати, кодувати і перемежовувати дані трафіку для кожного потоку даних на основі конкретної схеми кодування, вибраної для кожного відповідного потоку даних, щоб надати кодовані дані. В одному прикладі кодовані дані для кожного потоку даних потім можуть бути мультиплексовані з контрольними даними з використанням OFDMметодик. Контрольні дані можуть бути, наприклад, відомим шаблоном даних, який обробляється відомим способом. Додатково, контрольні дані мо 96462 28 жуть використовуватися у системі 1050 приймального пристрою, щоб оцінити відгук каналу. Повертаючись до системи 1010 передавального пристрою, мультиплексовані контрольні сигнали і кодовані дані для кожного потоку даних можуть бути модульовані (тобто символьно перетворені) на основі конкретної схеми модуляції (наприклад, BPSK, QSPK, М-PSK або M-QAM), вибраної для кожного відповідного потоку даних, щоб надати символи модуляції. В одному прикладі швидкість передачі даних, кодування і модуляція для кожного потоку даних можуть бути визначені за допомогою інструкцій, що виконуються і/або надаються процесором 1030. Потім символи модуляції для всіх потоків даних можуть бути надані у ТХ-процесор 1020, який може додатково обробити символи модуляції (наприклад, для OFDM). ТХ МІМО-процесор 1020 далі надає Ντ потоків символів модуляції в ΝT приймально-передавальних пристроїв (TMTR) 1022a1022t. В одному прикладі кожний приймальнопередавальний пристрій 1022 може прийняти і обробити відповідний потік символів, щоб надати один або більше аналогових сигналів. Кожний приймально-передавальний пристрій 1022 потім додатково може привести до необхідних параметрів (наприклад, посилити, фільтрувати і перетворити з підвищенням частоти) аналогові сигнали, щоб надати модульований сигнал, придатний для передачі по каналу ΜΙΜΟ. Відповідно, ΝT модульованих сигналів з приймально-передавальних пристроїв 1022a-1022t потім можуть бути передані з ΝT антен 1024a-1024t, відповідно. Відповідно до іншого аспекту, передані модульовані сигнали можуть бути прийняті у системі 1050 приймального пристрою за допомогою NR антен 1052а-1052r. Сигнал, що приймається, з кожної антени 1052 потім може бути наданий у відповідний приймально-передавальний пристрій 1054. В одному прикладі кожний приймальнопередавальний пристрій 1054 може привести до необхідних параметрів (наприклад, відфільтрувати, посилити і перетворити з пониженням частоти) відповідний сигнал, що приймається, оцифрувати приведений до необхідних параметрів сигнал, щоб надати вибірки, і потім обробити вибірки, щоб надати відповідний потік символів, що "приймається". Процесор 1060 RX/MIMO-даних потім може приймати і обробляти NR потоків символів, що приймаються від NR приймально-передавальних пристроїв 1054 на основі конкретної методики обробки приймального пристрою, щоб надати ΝT "виявлених" потоків символів. В одному прикладі кожний виявлений потік символів може включати в себе символи, які є оцінками символів модуляції, що передаються для відповідного потоку даних. RX-процесор 1060 потім може обробити кожний потік символів, щонайменше, частково за допомогою демодуляції, зворотного перемежовування і декодування кожного виявленого потоку символів, щоб відновити дані трафіку для відповідного потоку даних. Таким чином, обробка за допомогою процесора 1060 RX-даних може бути комплементарна обробці, що виконується за допомогою ТХ МІМО-процесора 1020 і процесора 1014 ТХ-даних 29 у системі 1010 передавального пристрою. RXпроцесор 1060 додатково може надати оброблені потоки символів у приймач 1064 даних. Відповідно до одного аспекту, оцінка характеристики каналу, сформована за допомогою RXпроцесора 1060, може бути використана для того, щоб виконувати просторову/часову обробку у приймальному пристрої, регулювати рівень потужності, змінювати швидкості або схеми модуляції або виконувати інші дії. Додатково, RX-процесор 1060 додатково може оцінити такі характеристики каналу, як, наприклад, співвідношення "сигнал до шуму і перешкод" (SNR) виявлених потоків символів. RX-процесор 1060 потім може надати оцінені характеристики каналу у процесор 1070. В одному прикладі RX-процесор 1060 і/або процесор 1070 додатково можуть дістати оцінку "фактичного" SNR для системи. Процесор 1070 потім може надати інформацію про стан каналу (CSI), яка може містити інформацію стосовно лінії зв'язку і/або потоку даних, що приймається. Ця інформація може включати в себе, наприклад, фактичне SNR. CSI потім може бути оброблений за допомогою процесора 1018 ТХ-даних, модульований за допомогою модулятора 1080, приведений до необхідних параметрів за допомогою приймальнопередавальних пристроїв 1054а-1054r і переданий назад у систему 1010 передавального пристрою. Крім цього, джерело 1016 даних у системі 1050 приймального пристрою може надати додаткові дані, які повинні бути оброблені за допомогою процесора 1018 ТХ-даних. Повертаючись до системи 1010 передавального пристрою, модульовані сигнали з системи 1050 приймального пристрою потім можуть бути прийняті за допомогою антен 1024, приведені до необхідних параметрів за допомогою приймальнопередавальних пристроїв 1022, демодульовані за допомогою демодулятора 1040 і оброблені за допомогою процесора 1042 RX-даних, щоб відновити CSI, що повідомляється за допомогою системи 1050 приймального пристрою. В одному прикладі CSI, що повідомляється, потім може бути наданий на процесор 1030 і використаний для того, щоб визначити швидкості передачі даних, а також схеми кодування і модуляції, які повинні бути використані для одного або більше потоків даних. Визначені схеми кодування і модуляції далі можуть бути надані у приймально-передавальні пристрої 1022 для квантування і/або використання у подальших передачах у системі 1050 приймального пристрою. Додатково і/або альтернативно, повідомлений CSI може використовуватися за допомогою процесора 1030 для того, щоб формувати різні команди керування для процесора 1014 ТХ-даних і ТХ МІМОпроцесора 1020. В іншому прикладі CSI і/або інша інформація, що обробляється за допомогою процесора 1042 RX-даних, може бути надана у приймач 1044 даних. В одному прикладі, процесор 1030 у системі 1010 передавального пристрою і процесор 1070 у системі 1050 приймального пристрою керують роботою у відповідних системах. Додатково, запам'ятовуючий пристрій 1032 у системі 1010 передавального пристрою і запам'ятовуючий пристрій 96462 30 1072 у системі 1050 приймального пристрою можуть надавати зберігання програмних кодів і даних, що використовуються процесорами 1030 і 1070, відповідно. Додатково, у системі 1050 приймального пристрою різні методики обробки можуть використовуватися для того, щоб обробляти NR сигналів, що приймаються, щоб виявити ΝT потоків символів, що передаються. Ці методики обробки приймального пристрою можуть включати в себе просторові і просторово-часові методики обробки приймального пристрою, які також можуть згадуватися як методики корекції, і/або методики обробки приймального пристрою "послідовне формування невдач/корекція і придушення перешкод", які також можуть згадуватися як методики обробки приймального пристрою "послідовне придушення перешкод" або "послідовне придушення". Фіг. 11 ілюструє пристрій 1100, який спрощує створення і передачу опорного сигналу (наприклад, RS 236) у системі безпровідного зв'язку (наприклад, системи 200). Потрібно брати до уваги, що пристрій 1100 проілюстрований як такий, що включає в себе функціональні блоки, які можуть бути функціональними блоками, що представляють функції, реалізовані за допомогою процесора, програмного забезпечення або комбінації зазначеного вище (наприклад, мікропрограмного забезпечення). Пристрій 1100 може бути реалізований у вузлі В (наприклад, базовій станції 210) і/або іншому придатному мережному об'єкті і може включати в себе модуль 1102 для передачі сигналів синхронізації у загальній смузі частот пошуку стільників у межах смуги пропускання системи, модуль 1104 для створення опорного сигналу, який охоплює смугу пропускання системи, за допомогою формування центральної частини опорного сигналу, яка охоплює заздалегідь визначену величину смуги пропускання системи, і розширення центральної частини до будь-якої частини, що залишилася, смуги пропускання системи, і модуль 1106 для передачі опорного сигналу у смузі пропускання системи. Фіг. 12 ілюструє пристрій 1200, який спрощує виявлення сигналів для використання у зв'язку з процедурою пошуку стільників. Потрібно брати до уваги, що пристрій 1200 проілюстрований як такий, що включає в себе функціональні блоки, які можуть бути функціональними блоками, які представляють функції, реалізовані за допомогою процесора, програмного забезпечення або комбінації зазначеного вище (наприклад, мікропрограмного забезпечення). Пристрій 1200 може бути реалізований в абонентському пристрої (наприклад, терміналі 250) і/або іншому придатному мережному об'єкті і може включати в себе модуль 1202 для прийому основного сигналу синхронізації (наприклад, PSC 232) у загальній смузі частот пошуку стільників, модуль 1204 для прийому додаткового сигналу синхронізації (наприклад, SSC 234) у загальній смузі частот пошуку стільників або смузі частот, вказаній за допомогою основного сигналу синхронізації, модуль 1206 для прийому опорного сигналу (наприклад, RS 236), центрованого у загальній смузі частот пошуку стільників або смузі частот, вказаній за допомогою сигналу синхронізації, і 31 модуль 1208 для одержання інформації про смугу пропускання системи з опорного сигналу. Потрібно розуміти, що аспекти, описані у даному документі, можуть бути реалізовані за допомогою апаратних засобів, програмного забезпечення, мікропрограмного забезпечення, проміжного програмного забезпечення, мікрокоду або будь-якої комбінації зазначеного вище. Коли системи і/або способи виконані у програмному забезпеченні, програмно-апаратних засобах, мікропрограмних засобах або мікрокоді, програмному коді або сегментах коду, вони можуть бути збережені на машинозчитуваному носії, такому як компонент накопичувача. Сегмент коду може представляти процедуру, функцію, підпрограму, програму, стандартну процедуру, вкладену процедуру, модуль, комплект програмного забезпечення, клас або будь-яке поєднання інструкцій, структур даних або операторів програми. Сегмент коду може бути пов'язаний з іншим сегментом коду або апаратною схемою за допомогою передачі і/або прийому інформації, даних, аргументів, параметрів або вмісту пам'яті. Інформація, аргументи, параметри, дані і т.д. можуть бути передані, переадресовані або перенаправлені за допомогою будьякого належного засобу, у тому числі спільного використання пам'яті, передачі повідомлень, естафетної передачі даних, передачі по мережі і т.д. При реалізації у програмному забезпеченні, описані у даному документі методики можуть бути 96462 32 реалізовані за допомогою модулів (наприклад, процедур, функцій і т.п.), які виконують описані у даному документі функції. Програмні коди можуть бути збережені у запам'ятовуючому пристрої і приведені у виконання процесором. Запам'ятовуючий пристрій може бути реалізований у процесорі або зовні стосовно процесора, причому у другому випадку він може бути функціонально приєднаний до процесора за допомогою різних засобів, відомих у даній галузі техніки. Те, що описано вище, включає в себе приклади одного або більше аспектів. Звичайно, неможливо описати кожне ймовірне поєднання компонентів або методологій з метою опису зазначених вище аспектів, але фахівці у даній галузі техніки можуть визнати, що багато додаткових поєднань і перестановок різних аспектів є допустимим. Отже, описані аспекти мають намір охоплювати всі подібні перетворення, модифікації і різновиди, які входять у суть і обсяг доданої формули винаходу. Більш того, у випадку, коли термін "включає в себе" використовується або у докладному описі, або у формулі винаходу, такий термін призначений бути таким, що включає, у деякому розумінні аналогічно терміну "що містить", оскільки "що містить" інтерпретується, коли застосовується як проміжне слово у формулі винаходу. Крім того, термін "або" при використанні у докладному описі або формулі винаходу призначається, щоб бути таким, "що не виключає або". 33 96462 34 35 96462 36 37 96462 38 39 96462 40 41 96462 42 43 96462 44 45 96462 46 47 96462 48 49 Комп’ютерна верстка О. Гапоненко 96462 Підписне50 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601