Спосіб видобутку і використання вуглеводного палива

Реферат: Спосіб отримання та використання вуглеводного палива, що включає, або видобуток СО 2 з димового газу об'єкта, що спалює покупне вуглеводне паливо, або видобуток СО 2 з повітря, або застосування СО2, доставленого зі сторони, або повне чи часткове використання вказаних варіантів видобутку і отримання СО2, a також включає видобуток Н2 з води способом її електролізу з використанням електроенергії ВЕУ, з наступним об'єднанням СО 2 і Н2, реакція котрих дає вуглеводне паливо, причому ВЕУ виконують з вітротурбіною (вітротурбінами), що має вертикальну вісь обертання, і ця ВЕУ функціонує в єдиній технологічній схемі на загальній площадці з об'єктом, що спалює вуглеводне паливо, а комплексна технологія прототипу отримання вуглеводного палива здійснюється всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. UA 88504 U (12) UA 88504 U UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до енергетики. Відомі способи видобутку та використання вуглеводневого палива з нафти (СОВЕТСКИЙ ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ, МОСКВА "СОВЕТСКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ" 1990, стр. 896.). Недоліком цього способу є необхідність використання нафти, дорогої корисної копалини. Крім того, не тільки видобуток нафти, але й отримане з неї вуглеводневе паливо (в результаті його спалення) створюють великий шкідливий вплив на екологію в глобальному масштабі. Але ось, 19.10.2012 року в Інтернеті з'являється інформація про принципово нову безпрецедентну технологію отримання та використання вуглеводневого палива (бензину в тому числі), котру приймаємо як прототип запропонованого рішення. Зокрема, сповіщається наступне. Невелика британська компанія створила перше в світі паливо з повітря. Використали революційну технологію, котра може вирішити енергетичну кризу. Компанія сподівається, що за два роки створить більш потужну установку, що буде здатна створювати не менше тони палива в день. Відмічається, для створення нового палива необхідний вуглекислий газ та водяна пара. При цьому воно здатне працювати вже в існуючих двигунах. Вчені навчилися створювати бензин способом синтезу вуглекислого газу з випаровування води, пише газета The Daily Mail. Представники фірми стверджують, що з серпня їм вдалося створити п'ять літрів бензину на мініатюрному переробному комплексі. Розробники цієї проривної технології впевненні в вирішенні енергетичної проблеми, зростаючої в усьому світі. Технологічний процес включає в себе змішування повітря з гідроксидом натрію. Отриманий в результаті цього гідрокарбонат натрію піддають електролізу, що дозволяє створити натуральний вуглекислий газ. Потім його змішують з воднем, вилученим з води способом електролізу, що й формує вуглеводну суміш. Умови даної хімічної реакції визначають, який тип палива буде створений. За словами фахівців фірми-розробника Air Fuel Synthesis, після змішування з топливними добавками, пальним можна заправляти бак. В даний час використовується електроенергія від мережі, але пізніше фірма сподівається стати повністю автономною за рахунок використання енергії з відновлювальних джерел, таких як вітрові турбіни або приливні греблі. Після завершення всіх необхідних досліджень та розробок, Air Fuel Synthesis розраховує та планує виробляти синтезоване пальне в промислових масштабах. "Ми взяли вуглекислий газ з повітря і водень з води та перетворили ці елементи в бензин", - сказав Пітер Харрісон, виконавчий директор компанії, котра демонструвала своє відкриття на конференції в Інституті Інженерії та Механіки в Лондоні. "В нашій країні або за кордоном такого ще ніхто не робить. Отриманий нами продукт виглядає та пахне як бензин, але він значно чистіший, ніж бензиновий продукт з нафти". "Ми не використовуємо жодних добавок або шкідливих присадок, котрі використовуються в звичайному бензині, і все ж, наше паливо може використовуватись в звичайних двигунах", - додав він. Фірма планує випускати екологічне авіаційне паливо, щоб авіаперевезення стали більш безпечними з точки зору викидів вуглецю. Тим Фокс, керівник відділення енергетики та навколишньої середи Інституту Інженерії та Механіки в Лондоні, сказав: "Це звучить досить добре, щоб бути правдою. І, тим не менш, це правда. Я був на цій фірмі і бачив все на власні очі. Головна інновація полягає в тому, що їм вдалося перетворити ряд всім відомих принципів фізики в технологічний процес. З виду це звичайний невеличкий заводик, що забирає повітря і виділяє з нього СО 2, але захоплююче в тому, що вони співставили все це докупи, і показали, що це може працювати!». Можна також використовувати промислові джерела вуглекислого газу, поки не вдастся покращити технологію "вловлювання СО2" з повітря, котра залишається занадто коштовною. Але ціна такого бензину буде досить привабливою, вважають розробники. Нафтовидобувники повинні бути в шоці від такої новини. Але поки що паніки на ринку нафти не спостерігається, можливо тому, що експериментальна установка потребує дуже багато електроенергії, а для її виробництва також потрібно десь брати паливо. Компанія має намір вийти на розрахункову потужність коло тонни в день до кінця 2014 року. Поки що собівартість палива досить висока, але по мірі нарощування об'ємів продукції вона буде стрімко падати. Система розроблена для виділення вуглекислого газу з повітря, і це частина процесу поки що досить неефективна з точки зору комерційного використання, як вже було зазначено. Одначе професор Клаус Лакнер з Колумбійського університету Нью-Йорка відмічає, що висока вартість будь-якої нової технології завжди з часом різко знижується. Навкруг цієї сенсаційної новини виник неабиякий інформаційний ажіотаж. Думки і оцінки діаметрально протилежні, хоч позитивні висновки, аж до повної впевненості в глобальному успіху цього відкриття, створюють більшість. Тому нема потреби особливо напружуватись в критичному аналізі даної сенсації. Одначе, приймаючи цю революційну технологію як прототип змушені викласти деякі міркування, що визначають мету даної корисної моделі та спосіб її досягнення. При цьому наші критичні висновки, не повторюючи вже сказане про цю технологію, 1 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зовсім інакше сприймають та трактують ці негативи, не з точки зору наведеної критики, а на посилення жаданої унікальної перспективи. Наприклад, критичне ствердження "Поки процес вважається занадто дорогим, щоб бути комерційно життєво спроможним. Видобуток одної тонни вуглекислого газу обходиться в 400 фунтів стерлінгів.», так от це ствердження є абсолютно поверхневим в масовому сприйнятті даного відкриття. Бо, дійсно, досить дорого добувати вуглекислий газ з повітря, де він становить 0,0395 %. Але ж розробники цієї технології (про це сказано вище) не приховують "Наряду з вуглекислим газом "з повітря" можна також використовувати промислові джерела вуглекислого газу, поки не вдастся покращити технологію "Вловлювання СО2",…». Одначе читаюча публіка чомусь вперто не помічає цю обставину, згідно з котрою ціна видобутку тонни вуглекислого газу з уявних "400 фунтів стерлінгів" зразу ж падає до рівня 1020 доларів за тонну. В такому ж дусі можна пройтись по всьому технологічному ланцюгу і багатократно посилити вже означений оптимізм в безпрецедентній перспективі революційного відкриття англійських вчених. При цьому ми знаємо з інформаційних джерел не тільки дивовижні, але й неуявні для традиційного мислення міркування. Наприклад, повідомляють "Якщо ця система не дасть збій, то цілком ймовірно, що нова станція буде працювати на тому ж паливі, котре сама виробляє. Практично ідеальне рішення для "вічного двигуна". Одне це міркування перевертає всю структуру глобальної енергетики. А, щоб посилити це потрясіння основ не тільки енергетики, але й економіки в цілому, далі тлумачить Пітер Харрісон, виконавчий директор компанії Stockton-on-Tees, виступаючи на спеціальній конференції в інституті Інженерів-механіків в Лондоні, де він заявив - "планований до виробництва бензин на основі використання відновлюваних джерел енергії повинен стати комерційно вигідним до кінця 2014 року. В найближчі 15 років компанія націлена розвивати власні НПЗ". І до такого роду заяв потрібно відноситись серйозно, враховуючи періодичні повідомлення про нові винаходи та знахідки в сфері вуглекислого газу. Ось приклад одного з них. Технологію захвату вуглекислого газу з повітря розробила компанія GRT і професор Лакнер з Інституту землі колумбійського університету. Робота над екстрактором почалась в 2004 році, а нещодавно створювачі продемонстрували ефективність свого дітища. Пристрій працює наступним чином: сорбенти вловлюють молекули СО2, що вільно плавають в повітрі, і випускають їх як цільний потік вуглекислого газу, котрий потім ізолюють. "Це видатний крок на шляху перетворення методів захвату та депонування СО2 в рентабельні технології, - сказав Лакнер. -Я завжди вірив, що наука та промисловість мають технічну спроможність розробляти системи, що вловлюють парникові гази, а потім і перейти на нові джерела енергії". Демонстрація винаходу компанії GRT може мати далекосяжні наслідки для боротьби за зниження рівня парникових газів. На відміну від других технологій, наприклад, вловлювання та зберігання СО2, виробленого електростанціями, вилучення вуглекислого газу з повітря дозволить знижувати рівень СО2 незалежно від того, де відбувся викид, що цей рівень підвищує. Завдячуючи новій технології вуглекислий газ, що вилетів з труби автомобіля на вулиці Бангкока, може бути "спійманий" пристроєм, розташованим в Ісландії. Можливо, це і є рішення трьох проблем, що здавались невирішеними: що робити з мільйонами автомашин, які забезпечують 20 % викидів СО2, як управляти викидами від існуючої інфраструктури і як об'єднати джерела СО2 з метою наступної утилізації. Пристрій з просвітом площиною 1 квадратний метр за рік може вловити з атмосфери майже 10 тонн діоксиду вуглецю. Якщо ж зробити установку розміром 10 на 10 метрів, кількість вловленого СО2 буде воює 1000 тонн. За даними сучасних досліджень, щоб забезпечити концентрацію СО2 в атмосфері на рівні, в два рази перевищуючого до індустріальний, до 2025 необхідно скоротити викиди вуглекислого газу на 25 мільярдів тонн. І цілком вірогідно, в цьому зможе допомогти розробка компанії GRT. Джерело: Physorg.com Добавлено: 14.12.09 Зверніть увагу, ця інформація (про вилучення СO 2 з повітря) майже на три роки випереджає повідомлення про відкриття британцями технології отримання бензину з повітря. Здавалось би, маються всі складові потрібного ланцюга казкового вирішення проблеми вуглеводневого палива. Йдеться про те, що британці передбачають отримувати електроенергію для цього з альтернативних джерел енергії, перш за все вітрові електростанції. Об'єднуючи вищевикладені суттєві фактори відкриття британців, ми приймаємо їх рішення як прототип запропонованої корисної моделі, розуміючи при цьому, що прототип збірний, що включає в себе вказані суттєві фактори. Тому формулюємо цей прототип наступним чином: "Спосіб отримання вуглеводневого палива, що включає або видобуток СО2 з димового газу об'єкта, що спалює покупне вуглеводне паливо, або видобуток СО2 з повітря, або застосування СО2, доставленого зі сторони, або повне 2 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 чи часткове сполучення вказаних способів забезпечення СО2, а також, що включає видобуток Н2 (водню) з води способом її електролізу з використанням електроенергії ВЕУ, з наступним сполученням СО2 і Н2, реакція котрих дає вуглеводне паливо". Як бачимо, прототип являє собою досить змістовну технологічну структуру, що стала сенсацією 19.10.2012 року при її опублікуванні. Одначе чарівність і привабливість цієї технологічної досконалості зійшли нанівець менше, ніж за один місяць після публікації. Причина цього розчарування цілком зрозуміла, що власно відмічалось з самого початку цього надзвичайного повідомлення про безпрецедентне вирішення проблеми вуглеводного палива на Землі. Потрібна дешева енергія як для отримання СО2, так і видобутку водню з води, та й реакція СО 2 і Н2 сама собою не відбувається. Розмови, що виручить вітроенергетика, миттєво притихли, з надією на те, що щось буде придумано в майбутньому. І тема пішла (в усякому випадку, зовні) з повістки денної. Але ж чому вітроенергетика, що так динамічно розвивається і прогресує в усьому світі, виявилась не дієздатною в цій фантастичній технології. Причина стільки ж банальна, як і в варіантах керованого термоядерного синтезу, про що скажемо нижче. Коли теоретична привабливість, з масою обіцяних позитивів, розбивається о практичну нездійсненність теоретичної схеми. Одначе, як прихильники цієї жаданої та фантастичної перспективи, ми зобов'язані сказати наступне. Здавалось би, ця казкова перспектива, повинна була б наробити багато шуму в сфері видобутку вуглеводних ресурсів. Одначе паніки на цьому ринку не відбувається, з відомих причин, про що вже було сказано. Тим більше, що Життя суворо вчить бути насторожі з прогнозами оволодіння "безплатної" енергії. Зокрема, в кінці сорокових років минулого століття наука теоретично відкрила бездонне енергетичне джерело в вигляді керованого термоядерного синтезу, де наперсток дейтерію створює енергію, еквівалентну спалюванню 20 тонн вугілля. Але цю жадану жар-птицю досі не вдається спіймати і заставити працювати. Більше того, багато знаючих людей з науки стверджують, що термоядерний керований синтез залишиться нескореним в 21-му сторіччі. Але ось 19.10-2010 newsland.ru струшує весь світ новиною - Є КЕРОВАНИЙ ТЕРМОЯД. Тобто, США провели довгоочікуваний експеримент, що коштував багато мільярдів доларів, мета якого запалити термоядерну горошину діаметром близько 2-х міліметрів. Коефіцієнт потужності 30!!! Тобто, вихід енергії в 30 разів перевищує ту, що затратили. Будемо значить, спалювати ці горошини послідовно та отримувати дешеву, нічим не обмежену енергію. Одначе, вистачило і року, щоб зрозуміти, що між термоядерною горошиною та промисловим виробництвом термоядерної енергії бездонна прірва, котру потрібно заповнити науково-інженерними розробками практичної реалізації цієї казкової ідеї. І виявилось, що також, як з токамаками (в світі їх вже майже 300), близенько лікоть, та не вкусиш. Природа просто так не віддає свої таємниці. Тому, дуже вже схоже на те, - нинішня історія з англійським "БЕНЗИНОМ З ПОВІТРЯ", по формі та по науково-інженерній суті, повторює вище представлені "муки та страждання" світової науки навкруг казкового теоретичною ефективністю керованого термоядерного синтезу. І коли повідомляють, що з серпня по жовтень 2012 року отримано аж п'ять літрів "БЕНЗИНУ З ПОВІТРЯ", це навіть не 2-х міліметрова термоядерна горошина, а багато менша сенсація. Котра стала уходити з під ніг буквально менше ніж за місяць після її появи 19.10.2012 року. Але ж ми прийняли англійську технологію як прототип запропонованої корисної моделі, значить бачимо вирішення цієї задачі таким чином, щоб, ліквідуючи очевидні недоліки та непроходимі для традиційного підходу перепони, залишити в цій технології повний позитив, так схвилювавши читаючу та думаючу публіку. При цьому необхідно відмітити наступне. Повторимось, прототип є збірним з усього комплексу суттєвих факторів, повідомлених британцями та іншими джерелами інформації. Чи можуть бути другі варіанти збірного прототипу? Можуть, але наш аналіз свідчить, що представлений комплекс технологічних ознак є найбільш доцільним та ефективним, якщо добиватись мети, що так вразила та надихнула свідомість думаючих людей. Одначе, як вже було зазначено, практика та реальність жорстко присаджують всі теоретичні, очікувані та бажані позитивні результати цього комплексу технологічних ознак, прийнятого нами за прототип. Таким чином, чи можна уявити, щоб ці ознаки були реалізовані на одній промисловій площадці. Припустимо, ми отримуємо СО 2 на об'єкті, де він створюється (ТЕС, доменна піч, хімпідприємство і т.п.). Ціна цього газу 1020 доларів за тонну, дуже небагато, якщо у британців з повітря цей показник 400 доларів. Але спробуйте розмістити на існуючому об'єкті, де утворюється димовий газ при спалюванні вуглеводного палива, спробуйте розмістити технологію отримання з диму СО2, а потім добавити сюди технологію отримання Н2, та ще й від електроенергії, що виробляється ВЕУ, яку потрібно розмістити тут же, на цьому ж об'єкті. 3 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Можуть заперечити в тому смислі - навіщо ж всовувати цю революційну технологію на площадку існуючого об'єкта, де створюється димовий газ? Адже цей проривний технологічний комплекс можна споруджувати на новій площадці. Можна, але навіщо? Якщо наша мета, революційним чином трансформувати існуючі об'єкти в екологічно безпечні. Тобто, виходить так, потрібно побудувати нові виробничі потужності, оплачуючи таку "революційність" капітальними вкладеннями не менше того, що вже вкладено в існуючу енергетику, металургію, хімпромисловість та др. Це хто ж готовий, і головне спроможний піти на такі витрати? Але, навіть якщо такі благодійники знайдуться, чи змогли б вони реалізувати промислову "революційність" нашого прототипу, що теоретично обіцяє казкову техніко-економічну та екологічну ефективність? Бо, коли від теорії доходимо до практики, виникають питання, рішення котрих зависає в повітрі. Перш за все, вибір самої площадки для нашого "революційного" об'єкта практично перетворюється в невирішену задачу. Почнемо з ВЕУ, котра (котрі) є обов′язковим елементом такого об'єкта. Другі види джерел відновлюваної енергії навіть не розглядаємо, вважаючи нинішній рівень їх розробки, освоєння та маловагому перспективу. Так от, відомо, що ВЕУ, або вірогідніше за все поля ВЕУ, потребують специфічний комплекс вимог, забезпечити котрі в багатьох випадках не тільки складно, але й неможливо. Тому, прийдеться забиратись в місця, далекі від території, де потрібен наш "революційний" об'єкт, на такі відстані та в такі ситуації, котрі весь задум перетворюють в абсолютно неприйнятну справу в усіх смислах, включаючи екологічний. Тобто, якщо ми багатократно програємо в техніко-економічному відношенні, то цей програш не компенсується екологічним позитивом. Бо надмірна відстань від території, де потребуються результати цієї виробничої діяльності, будуть визивати екологічні програші через доставку цих результатів до потрібної території, що в свою чергу потребує залучення додаткових земель на всі ці транспортні процедури в любих іпостасях їх здійснення, і головне затрудняє та здорожує експлуатацію цих комунікацій, так чи інакше, трансформуючи їх діяльність в додаткову екологічне навантаження на значних територіях. Чого ми досягли? Або, чи досягли ми бажаного, казкового позитиву, що обіцяє прототип? Навіть, якщо вдасться знайти площадку для нашого прототипу на прийнятній відстані від території, де потребуються результати його виробничої діяльності (теоретично такі варіанти не виключаються, хоч і будуть рідкими), чи вирішує це поставлену задачу? По-перше, зберігається надзвичайно негативний фактор відносно великої території, що потрібна для розміщення навіть окремої ВЕУ, не кажучи вже про вітроенергетичний парк з розміщенням декількох ВЕУ. Але, навіть ця неприємність тускніє перед негативами, що мають нинішні найбільш розповсюджені ВЕУ з горизонтальною віссю обертання вітроколеса. Це настільки суттєвий комплекс шкідливостей та небезпек, що непросто його з чимось порівняти. Почнемо з того, що руйнування вітроколеса ВЕУ (аварії подібного роду відбуваються з певною регулярністю, яка не знижується) це така небезпека, сусідствувати з котрою неприпустимо, що в свою чергу і без того ускладнює проблему виділення під ВЕУ колосальних територій. Щоб збагнути сказане, достатньо для ілюстрації привести інформацію з Інтернету - "В Білорусії здійснений проект за участю китайської компанії HEAG - будівництво вітроенергетичної установки потужністю 1,5 МВт в посьолку Грабники Гродненської області. Висота щогли ВЕУ становить коло 90 м, довжина кожної з трьох лопатей вітроколеса - коло 40 м, вага лопаті досягає декількох десятків тонн". До цього додайте, що при відриві лопать такої маси може бути відкинутою на 400÷800 метрів. Чи багато знайдеться територій, де можна сусідствувати з такою загрозою. При цьому, варіант вказаної білоруської ВЕУ по сьогоднішній градації, це взагалі-то дрібниця, бо вже реалізовані проекти одиничної потужності ВЕУ до 5 МВт, на черзі більш потужні. А шумові ефекти від ВЕУ - низькочастотні (16-20 Гц) та високочастотні (від 20 Гц до декількох кГц)? Якщо низькочастотні шуми давлять, як кажуть вочевидь, то високочастотні, не сприймаються вухом, і вони буквально пригнічують та знищують не тільки людину, але й все живе, що перебуває в зоні їх дії. І коли періодично упевнюють, що ця проблема начебто вирішується, не менш поширена інформація, а головне практика, свідчать про інше. Інакше б навкруг населених пунктів все було б забито цими досягненнями науково-технічного прогресу, замість того, щоб максимально відсувати їх з очей подалі в незаселені пункти, де пригнічення та знищення флори та фауни продовжується, причому це стосується як суші, так і водних акваторій з їх підводним світом. Сказаного більш ніж достатньо, щоб зрозуміти та збагнути остаточно практичну нереальність здійснення в натурі технології прийнятого нами прототипу. При цьому не слід забувати, що відмічені негативи сучасної вітроенергетики можуть бути продовжені в багатьох її небезпечних та шкідливих аспектах. Взяти хоч би негативний вплив ВЕУ на якість телевізійних 4 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 та радіопередач, а також різних навігаційних систем, в районі розміщення вітрового парку на відстані декількох кілометрі. В результаті, досить часто, крім всіх неприємностей, доводиться кардинально змінювати траси морського судноводіння, що, так чи інакше, викликає значні економічні та екологічні втрати. Таким чином, узагальнюючи вище викладені негативи прийнятого нами прототипу, змушені вже обґрунтовано повторити сказані міркування про аналогію прототипу з керованим термоядом, відкритим в СРСР в кінці 40-х років минулого століття, та з інерційним термоядом в двоміліметровій горошині, здійсненним в 2010 році в США. Тобто, йдеться про абсолютну аналогію непереборного розриву між казковою енергетичною перспективою, відкритої англійцями науково-інженерної теорії, і неможливістю здійснення цієї теорії на практиці в промисловому виробництві електроенергії. Наш прототип, має все, те ж саме. Прекрасна теоретична ідея англійців отримання та використання вуглеводного палива, здійснити котру при нинішньому науково-інженерному рівні практично неможливо, що показано та доведено вище. Тому, повторюємо і вище представлене твердження - "Але ж ми прийняли англійську технологію як прототип запропонованої корисної моделі, значить бачимо рішення цієї задачі таким чином, щоб, ліквідуючи очевидні негаразди і нездолані для традиційного підходу перепони, залишити в цій технології повний позитив.". Тобто, задача корисної моделі полягає в тому, щоб безпрецедентний теоретичний позитив прототипу забезпечити можливістю його практичної реалізації. Задача вирішується тим, що в способі отримання та використання вуглеводного палива, що включає або видобуток СО2 з димового газу об'єкта, що спалює покупне вуглеводне паливо, або видобуток СО2 з повітря, або застосування СО2, доставленого зі сторони, або повне чи часткове використання вказаних варіантів видобутку і отримання СО 2, а також включає видобуток Н2 з води способом її електролізу з використанням електроенергії ВЕУ, з наступним об'єднанням СО2 і Н2, реакція котрих дає вуглеводне паливо, згідно з корисною моделлю, ВЕУ виконують з вітротурбіною (вітротурбінами), що має вертикальну вісь обертання, і ця ВЕУ функціонує в єдиній технологічній схемі на загальній виробничій площадці з об'єктом, що спалює вуглеводне, а комплексна технологія прототипу отримання вуглеводного палива здійснюється всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. Об'єкт, що спалює вуглеводне паливо, можна розміщати і він функціонує всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. Суть та позитивність запропонованого рішення покажемо, використовуючи фігури від 1 до 9. Фігури 10, 11,12,13, Ні 15 розглянемо після викладення вказаної суті та позитивності корисної моделі, демонструючи більш повно її потенціал. На Фіг. 1 показана технологічна схема здійснення способу отримання та використання вуглеводного палива. На Фіг. 2 варіант загального виду об'єкта, де цей спосіб здійснюється. На Фіг. 3 те ж саме, але в аксонометрії. На Фіг. 4 загальний вид об'єкта, де цей спосіб здійснюється, але з іншим варіантом ВЕУ. На Фіг. 5 повторення загального виду на Фіг. 4, але в аксонометрії. На інших фігурах представлені варіації зображень, в тому числі в аксонометрії, при інших системах компоновки всього технологічного комплексу, про що скажемо окремо. Отже, почнемо з Фіг. 1, що представляє технологічну схему отримання і використання вуглеводного палива. Як об'єкт, в котрому спалюють це паливо, прийнята теплова електростанція (ТЕС), а альтернативне джерело електроенергії представлено вітровою енергетичною установкою (ВЕУ), яка має вітротурбіну (вітротурбіни), що обертаються навкруг вертикальної осі. Згідно з цією схемою здійснюються наступні процедури запропонованого способу. На ТЕС спалюється покупне вуглеводне паливо. Отриманий в результаті цього димовий газ надходить в реактор, де з диму виділяється вуглекислий газ (СО 2) та вода. СО2 надходить в паливний реактор, а вода - в реактор електролізу, в результаті чого створюється водень (Н 2) та кисень (О2). Електроенергію для електролізу води дає ВЕУ. Водень з реактора електролізу направляється в паливний реактор, де він об'єднується з вуглекислим газом, створюючи вуглеводне паливо, а кисень направляється в ТЕС для забезпечення практично чистого (на відміну від використання повітря) спалювання вуглеводного палива. Таким чином, ми представили технологічну схему, що не створює жодних шкідливих викидів. Єдине, що може порушувати цю замкненість, це необхідність періодичного додавання в дану схему зовнішньої подачі води та кисню, маючи в виду, що не виключаються деякі втрати цих компонентів в замкненому технологічному циклі, через можливі порушення герметичності газоводів представленої схеми. Крім того, при більш детальній проробці цієї схеми може виникнути необхідність включення в неї додаткових елементів по очистці компоненті, що отримують в процесі функціонування цієї комплексної технологічної системи. Тому, для простоти викладення суті рішення запропонованої задачі, обходимось без цих уточнюючих факторів на 5 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 представленій схемі. До того ж, в представленій технологічній схемі можуть бути додаткові варіанти отримання СО2, котрі представлені окремим блоком, про що скажемо далі у відповідності з формулою корисної моделі. Що ж отримуємо, з точки зору позитивності? Але спочатку уточнимо деякі технологічні особливості цього рішення в частині його здійсненності. По-перше йдеться про ТЕС, в усьому світі (в переважній більшості) спалюючі вуглеводне паливо, енергія котрого перетворюється в електричну енергію. Що стосується ВЕУ, цей вид електростанцій також за останні десятиліття отримав потужний імпульс розвитку та вдосконалення, що забезпечують одиничну потужність ВЕУ до п'яти і навіть більше мегават. І ця динаміка має тенденцію подальшого зростання. Одначе в нашому конкретному випадку необхідно звернути увагу на конкретне рішення ВЕУ, що має безпрецедентні переваги в порівнянні з усіма рішеннями в цій галузі. Йдеться про патенти України 70593, 75558 и 79847, котрі не тільки на порядок збільшують одиничну потужність ВЕУ, але й усувають абсолютно всі негативи традиційних ВЕУ (в тому числі вище названі), забезпечуючи позитиви, про котрі в традиційних рішеннях ВЕУ не було навіть натяків. Наприклад, можливість багатократного збільшення потенціалу вітрової енергії при забезпеченні функціонування ВЕУ без обмеження швидкості вітру, коли в традиційних рішеннях цей параметр не перевищує 25 метрів за секунду, в той час, коли в нашому випадку з цього рівня швидкості вітру тільки починається особливо продуктивна робота АЕУ, абсолютно непосильна і недосяжна для традиційних ВЕУ. Особлива ефективність застосованих в нашому рішенні ВЕУ полягає в тому, що ці пристрої працюють з використанням принципу "магнітної левітації", яка усуває масу негативів традиційних ВЕУ, за рахунок усунення механічного контакту ротора з опорними конструкціями і відповідними засобами передачі крутного моменту від ротора до електрогенератора. Що стосується обладнання для отримання СО2 з димового газу, реактора для отримання вуглеводного палива при об'єднанні СО2 і Н2, реактора електролізу води, газоводів, об'єднуючих всі ці реактори в єдину технологічну систему, цілком очевидно, що вся ця техніка, способи її функціонування та експлуатації, досліджені і відпрацьовані до максимального рівня досконалості та надійності, чому передувала багата практика попередньої більш ніж сторічної епохи теплової електроенергетики. Тому, нема потреби викладати особливості всіх цих пристроїв і способів їх роботи, покладаючись на найкращі варіанти і рішення в цій галузі виробництва. Переходимо до фігури 2, де показаний загальний вид будівель та споруд розглядуваного рішення і позначені цифровими позиціями всі основні елементи цього виду, зокрема, ТЕС - 1; димова труба ТЕС - 2; димовий газовід - 3; ВЕУ, яка має опорну башту 4 та декілька ярусів вітротурбін 5; внутрішній простір 6 опорної башти ВЕУ. Нижче, на конкретному прикладі існуючої теплової електростанції, покажемо результати чисельного аналізу запропонованого рішення, а поки що повідомляємо деякі додаткові дані про представлений на фіг.2 загальний вид цього рішення. Зокрема, газовід 3 направляє з труби 2 димові гази всередину будівельного простору опорної башти 4 ВЕУ. Направляє туди, де всередині цього об'єму розміщується та функціонує технологічний комплекс, представлений на Фіг. 1. Показувати, як в конструктивному відношенні оформлений простір внутрішнього будівельного об'єму башти 4, і як в цьому просторі виконано розміщення та загальна компоновка обладнання блоків технології, представленої на Фіг. 1, нема потреби, бо все це буде результатом робочого проектування конкретного виробництва. Хоч, в порядку ілюстрації самого принципу запропонованого способу, позицією 7 позначений трубопровід виводу з башти 4 комерційного вуглеводного палива. При цьому йдеться про те, що сама технологія виводу цього палива може мати різні варіанти, включаючи вивіз його з башти в відповідних, спеціально призначених для цього транспортних засобів як автомобільних, так і залізничних. Що стосується подачі покупного вуглеводного палива на ТЕС (де воно спалюється), зображати цю комунікацію нема потреби, бо вона залишається традиційним елементом ТЕС, котру ми застосовуємо без змін, не враховуючи направлення димового газу через газовід 3 всередину будівельного об'єму башти 4, де з цього газу виробляється комерційне вуглеводне паливо. Нагадуємо також, що показана на фіг.2 ВЕУ виконана по патенту України 79847. При цьому діаметр башти 4 прийнятий 130 метрів, висота 500 метрів, а комплекс показаних вітротурбін має їх загальну кількість шість при діаметрі кожної 160 метрів і при висоті кожної вітротурбіни 25 метрів. Загальна потужність ВЕУ порядку 10 Мвт. До сказаного можна додати, що згадане робоче проектування внутрішнього простору 6 башти 4, необхідно здійснювати як самостійний дослідний процес. В тому смислі, що загальна концепція цього проектування несе в собі весь 6 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 накопичений науково-інженерний досвід та знання, як в сфері будівельних конструкцій та будівельному виробництва, так і технологій та виробництва всіх компонентів хімічного виробництва, представленого на Фіг. 1. Тому нема жодного сумніву, що дане конкретне робоче проектування має достатню науково-інженерну базу найвищого рівня, для вирішення задачі належним чином. Але смисл цього дослідження полягає в тому, щоб рішення було оптимальним, де потрібно максимально доцільно та ефективно пов'язати між собою всю множину вихідних елементів цієї задачі, про головні та необхідні з котрих сказано вище. З цього слідує, що набуття досвіду в створенні запропонованого виробництва повинно початися з відомої вимоги, що іменується техніко-економічним обґрунтуванням. Саме це головна суть цього дослідження, яке передбачає робоче експериментальне проектування даного виробництва в декількох варіантах (чим більше, тим краще), щоб максимально близько підійти до бажаного оптимуму. Про вид, представлений на Фіг. 2, необхідно повідомити ще наступне. Як вже було згадано, ТЕС є існуючим об'єктом. Існуючою є і труба 2. Все інше потрібно створити. В цьому зв'язку виникає багато питань і відповідно можливостей вирішити задачу найбільш доцільним та ефективним чином. Наприклад - чи потрібна труба 2 в цьому новому виробництві? Мова про те, щоб її знести, як непотрібну. Але, раз вже вона існує (висота 150 метрів), не виключаються різні варіанти її використання зовсім по іншому призначенню - це тема для пошуків та дослідження. Більш важливе питання, як найбільш ефективно, не користуючись трубою 2, доставляти димовий газ в технологічний комплекс, розміщений всередині будівельного об'єму 6 башти 4. Питання зовсім не зайве, бо від його рішення залежать всі інші варіанти вище вказаного технікоекономічного обґрунтування запропонованого виробництва. В продовження цього питання, необхідно також найбільш раціонально та ефективно вирішити задачу виводу отриманого в башті 4 комерційного вуглеводного палива, про що вже мимохідь було згадано. Так що, у в'язання всіх указаних питань в єдиному техніко-економічному обґрунтуванні запропонованого виробництва, перетворюється в задачу ніде, ніколи і ніким не тільки не вирішувану, але й не поставленої. Бо, вся доступна інформація щодо цього (до 19.102012 року - дата опублікування в Інтернеті про відкриття англійських вчених), не містить навіть натяку, якщо не вважати пустих теоретичних припущень - про казкову перспективу цього відкриття. Пустих в тому розумінні, що між даною теорією та практикою залишається неприступна перешкода, що усувається нашим рішенням. З врахуванням сказаного, залишаємо Фіг. 2 в представленому вигляді, вважаючи, що труба 2 зберігає свою функцію виводу з котлів ТЕС димових газів, розуміючи при цьому, що в перспективі освоєння запропонованого способу проблема технологічного транспортування димового газу всередині даного комплексного виробництва буде вирішена найбільш раціональним та ефективним чином. Чи являється запропоноване рішення новим, тобто, згідно з відповідними патентними нормативами - чи не є воно частиною рівня техніки? Для відповіді на це питання нагадаємо відмінність від прототипу, "згідно з корисною моделлю, ВЕУ виконують з вітротурбіною (вітротурбінами), що мають вертикальну вісь обертання, і ця ВЕУ функціонує в єдиній технологічній схемі на загальній виробничій площадці з об'єктом, що спалює покупне вуглеводне паливо, а комплексна технологія прототипу отримання вуглеводного палива здійснюється всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ, при цьому можливо, що об'єкт, що спалює покупне вуглеводне паливо розміщують і він функціонує всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ.» Якщо представити відмінну частину формул корисної моделі в вигляді сукупності окремих ознак, маємо наступне. A) ВЕУ виконують з вітротурбіною (вітротурбінами), що мають вертикальну вісь обертання. Б) ВЕУ функціонує в єдиній технологічній схемі на загальній виробничій площадці з об'єктом, де спалюють вуглеводне паливо. B) Комплексна технологія прототипу отримання вуглеводного палива здійснюється всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. Г) Можливо, що об'єкт, що спалює вуглеводне паливо, розміщують і він функціонує всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. Ознака Г) в різних варіантах представлена на фігурах 6, 7, 8 і 9, про це ще скажемо додатково. Кожна з вказаних ознак окремо не претендує на абсолютну новизну, хоч для деяких з них і можна доводити цю обставину, але, для користі справи та для найкоротшого шляху до правомірності визнання новизни корисної моделі в цілому, проаналізуємо його з позиції отриманого позитиву. Сполучення цих ознак в нашому рішенні забезпечує синергію, тобто, ефект від взаємодії цих ознак, перевищує ефект кожної з них при їх простому підсумовуванні. 7 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Ознака А) дає позитив, що характеризується в описі патенту України 79847. Про позитиви ознак Б) і В) при їх самостійному розгляді взагалі нема сенсу говорити, бо їх самостійний розгляд в принципі не має сенсу, вважаючи, що при самостійному розгляді замість опорної башти ВЕУ могла би бути будь-яка споруда. А якщо, при їх розгляді все ж залишити опорну башту ВЕУ, то без ознаки А), кожна з цих ознак (як вже було сказано), взагалі втрачає смисл. Бо, опорна конструкція ВЕУ, без ознаки А), стає неприйнятною ні для ознаки Б), ні для ознаки В). Неприйнятною в силу того, що опорні конструкції традиційних ВЕУ, в силу своєї специфіки, ніяк не можуть виконувати функцію багатоповерхової споруди для можливості здійснення в ній як ознаки Б), так і ознаки В). Це ж саме належить до ознаки Г), самостійне значення котрої без ознаки А) абсолютно нісенітне. Отже, жодна з вказаних ознак відмінної частини формули корисної моделі, окремо нічого не дає для можливості отримання позитиву запропонованої корисної моделі. Бо, тільки сукупність цих ознак забезпечує абсолютно безпрецедентний результат, що тільки частково теоретично передбачається в прийнятому нами прототипі, але недоступний на практиці, про що вже було сказано. Ми ж, не тільки вирішуємо практичну реалізацію унікального теоретичного потенціалу прототипу, але й суттєво підвищуємо цей потенціал, про що в доступній інформації про відкриття англійських вчених нема жодного натяку. Щоб збагнути суть сказаного, позначимо його конкретним чисельним аналізом. Як об'єкт для цього аналізу приймаємо ТЕЦ в місті Біла Церква, потужність котрої 120 Мвт, з добовою витратою природного газу 500000 метрів кубічних, тобто порядку 180 тисяч тон на рік. Що ж дає реалізація нашого рішення? Перше і головне, в рік ліквідуємо викид в атмосферу порядку 350 тисяч тон вуглекислого газу. Бо СО2 перетворюється в комерційне вуглеводне паливо загальною масою ПО тисяч тон. При цьому мова йде про паливо найвищої якості, враховуючи результати дослідів англійців. Отримання такої кількості бензину потребує витратити 16 тисяч тон водню. Для цього, потужність ВЕУ повинна забезпечити порядку 1,5 Мвт, збільшуємо цей показник вдвічі, приймаючи 3 Мвт. При існуючому рівні вітроенергетики, з використанням наших вище названих власних розробок ВЕУ, ми цю потребу перевищуємо багатократно і настільки, що з запасом (згідно з попередньою оцінкою) забезпечуємо електроенергією і всі інші елементи показаної на Фіг. 1 технологічної схеми. Враховуючи можливість збільшення використання СО 2 (крім вказаних 350 тисяч тон на рік), забезпечується відповідне збільшення отримання бензину - див фіг.1, де показана можливість видобутку СО 2 з повітря і (або) отримання СО2 "зі сторони". Електроенергії для обробки СО2 цілком достатньо, тому можна подвоїти вироблення бензину, тобто, мати порядку 220 тисяч тонн на рік, не виключаючи і більший показник, якщо в цьому виникне потреба і будуть необхідні і достатні можливості. Забезпечуючи до того ж загальне збільшення вироблення електроенергії на розглядуваному енергетичному комплексі. Як бачимо, наше рішення на приведеному прикладі з ТЕС є ілюстрацією створення принципово нового типу електростанцій, котрі потрібно називати вітротеплоелектростанціями (ВТЕС). Де не тільки ТЕС перетворюється в унікальний по ефективності та екологічної безпечності енергетичний об'єкт, але й можливість забезпечення цього безпрецедентного результату, співпадає з якісно новою роллю ВЕУ в глобальному енергетичному балансі. Ясно, що в цьому розумінні піднімається роль всіх інших видів альтернативної енергетики, але вітроенергетика є в даному відношенні поза конкуренцією. Особливо враховуючи наші розробки ВЕУ по патенту України 79847, що дозволяють практично в будь-яких умовах і на будь-якій місцевості знімати багатократно більший вітроенергетичний потенціал, в порівнянні з традиційними ВЕУ. Більше того, саме наші ВЕУ в будь-яких умовах промислового, цивільного і будь-якого іншого виду будівництва дозволяють вписуватись в ситуацію з мінімальними (фактично неймовірними для традиційних підходів) вимогами по виділенню землі для створення ВЕУ. Тому, до вище приведеного комплексу позитивів запропонованого рішення додаються технологічні і відповідні їм конструктивні переваги, що перетворюють ВТЕС в поза конкурентні електроенергетичні об'єкти. І що особливо важливо, ця трансформація електроенергетики рівною мірою підходить як для будівництва нових електростанцій, так і для реконструкції вже існуючих, що навіть може бути найбільш доцільним, враховуючи, що саме існуючі ТЕС на вуглеводному паливі є найбільш потужними і масовими отруювачами повітря в глобальному масштабі. Дане твердження тим більш обґрунтовано, що реконструкція існуючих ТЕС по нашій технології дає практично миттєву фінансово-економічну віддачу, і що ще важливіше, дає негайне зменшення викидів вбивчого для Природи вуглекислого газу, який вже досягає більше 30 мільярдів тонн на рік. При цьому 80 % цього об'єму створюють ТЕС, викиди котрих при нашій технології можна повністю ліквідувати. Повторимось, переоцінити цей позитив навряд чи можливо, враховуючи, які гігантські зусилля та витрати здійснюють в світі, щоб хоч би 8 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пригальмувати цей удушливий процес, який тим не менш прогресує. Ми ж, ліквідуючи цей зашморг для земної атмосфери, звільняємо глобальну економіку від необхідності щорічно витрачати матеріально-фінансові ресурси на видобуток газу, нафти і вугілля, загальна маса котрих перевищує 13 мільярдів тонн. Нема потреби доводити, що така баснословна економія забезпечує можливість використання її для вирішення цілого ряду найгостріших проблем, що накопичились в світі. Стосовно реконструкції за нашою технологією існуючих ТЕС, в якості додаткових позитивів необхідно сказати про наступне. Існуючі ТЕС, в переважній кількості споруджені для роботи, як на природному газі, так і на мазуті, що виконує функцію резервного палива на випадок непередбачуваних обставин з перебоями газопостачання. Тому на території таких електростанцій створені ємкості необхідного і достатнього об'єму для забезпечення потрібного запасу мазуту. Це до того, що запропонована технологія виробництва вуглеводного палива, також потребує досить суттєвого по об'єму транспортно-складського господарства. Так от, при реконструкції існуючих ТЕС нашим рішенням, все це господарство вже є готовим - потрібно лише ув'язати його з новим виробництвом цього рішення. Розвиваючи відмічені фактори, необхідно сказати і про те, що не тільки ТЕС, але і всі інші промислові об'єкти, що використовують вуглеводне паливо в процесі своєї діяльності, так от всі ці об'єкти також можуть реконструюватись і створюватися з використанням нашої технології. Йдеться про те, що об'єкти чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, цементні заводи та інше. Більше того, застосування саме наших ВЕУ в комплексі цієї технології, доцільно і високо ефективно в комунальній сфері тепло забезпечення, і всіх видів виробництв самого різного призначення, де спалюється вуглеводне паливо - цукрозаводи, підприємства харчової промисловості, елеватори з зерносушильним господарством і т.п. А спиртове та пивне виробництво, що дає СО2 в готовому чистому стані, є просто знахідкою для нашої корисної моделі. І повторимося в черговий раз, всі без виключення представлені об'єкти стають привабливими для нашої технології завдячуючи не тільки винайденому комплексу вказаних ознак, але й обов'язковому застосуванню наших ВЕУ, що багатократно перевищують традиційні вітроелектростанції продуктивністю вироблення електроенергії, і що ще важливіше, в силу унікальної, абсолютної безпеки наших ВЕУ на стан здоров'я людини, що перебуває в безпосередній від них близькості, їх загальної екологічної чистоти в відношенні оточуючого середовища. Чи можна в представленому вище прототипі виявити комплекс позитивів, приведених в нашому чисельному аналізі? Тобто, порівнюючи його жадані теоретичні мрії з представленим сумарним позитивом нашої корисної моделі, ми не тільки забезпечуємо синергію, гарантуючи теоретичні посули прототипу (нині ж абсолютно недосяжні для практичної реалізації), але й значно піднімаємось над цими мріями, що в інформації про прототип ніяким чином не передбачається. Зокрема, щоб дане ствердження проілюструвати, наведемо наступні міркування. При аналізі прототипу було відмічено - Наприклад, увідомляють "Якщо ця система не дасть збій, то цілком вірогідно, що нова станція буде працювати на тому паливі, котре сама створює. Практично ідеальне рішення для "вічного двигуна". Одне це міркування перевертає всю структуру глобальної енергетики. Прекрасна перспектива, намальована теорією. Але ми показали недосяжність цього казкового енергетичного блага, при існуючому науковоінженерному рівні. Одначе наша корисна модель не тільки гарантує цей рівень, але й іде далі, забезпечуючи виробіток вуглеводного палива. Цей результат дає рішення, відмінність котрого зафіксована формулою корисної моделі, що ліквідує притаманну прототипу прірву між теорією і практикою. Це означає, що всі ТЕС, що працюють на вуглеводному паливі, звільняються від необхідності засмічувати атмосферу Землі вуглекислим газом, з усіма позитивними наслідками зміни екологічних та кліматичних умов на Землі. Фіксація цього безпрецедентного ефекту запропонованого рішення, не тільки обґрунтовує його новизну та винахідницький рівень, але й ліквідує найменшу можливість намагання представити справу таким чином, що запропоноване рішення є забезпеченням технічного результату, очевидного для спеціаліста, виходячи з рівня техніки. Тому доповнюючи сказане, стверджуємо, що очевидність для спеціалістів досягнення вказаного технічного результату, стає можливою не з рівня техніки. А тільки з матеріалів даної заявки, не зважаючи на начебто простоту як самого прототипу (в рамках його теоретичної інтерпретації), так і нашої корисної моделі. Одначе представлена ілюстрація синергії нашого рішення, не обмежується цим (і без того) унікально ефективним результатом. Бо, маються позитиви, які багатократно збільшують цю позитивність. Щоб не повторювати вище викладений аналіз переваг запропонованого рішення, 9 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виділимо тільки один фактор, не менш важливий, ніж відкриття англійців, прийняте в повному його об'ємі за прототип. Зокрема, було відмічено, що наше рішення забезпечує комплексне створення вітроенергетичних і теплових електростанцій (ВТЕС). Це настільки важливий своєю безпрецедентною ефективністю науково-інженерний принцип, що неможливо привести аналог в енергетичній сфері. Бо наш чисельний аналіз не обмежується приведеними результатами. В тому смислі, що ВЕУ може виробляти в багато разів більше електроенергії, ніж потрібно для забезпечення сумарної технології прототипу. Для цього потрібно збільшувати висоту ВЕУ, наприклад не 500 метрів, як в нашому чисельному прикладі, а в два і більше разів вище, що для сьогоденного висотного будівництва вже не представляє ні конструктивних, ні технологічних проблем, бо висотники практично дійшли до 1000-метрового рубежу, і є серйозні, цілком обґрунтовані наміри значно перевищувати цей рівень висоти. З всього сказаного витікає, що наша корисна модель забезпечуючи створення запропонованої ВТЕС, не тільки надає вітроенергетиці немислиму для традиційних підходів значущість і ефективність для самої себе, але й дозволяє (на одній і тій же площадці) в багато разів збільшувати електричну потужність без викиду в атмосферу вуглекислого газу. Конкретному рішенню цієї науково-інженерної проблеми буде присвячена окрема заявка на винахід. Перетворюючи ВЕУ в найважливіший енергетичний фактор в глобальній електроенергетиці, наша технологія суттєво зменшує один з головних негативів вітроелектростанцій нерівномірність їх потенціалу через нестабільність вітрової швидкості. Запропоновані ВЕУ суттєво зменшують цей негатив, доводячи коефіцієнт стабільності до 0,8 і навіть більше. Одначе і цей рівень нерівномірності виробітки електроенергії ВЕУ можна і необхідно максимально згладити. Відомо, що для цієї мети найбільш доцільними та ефективними є різні засоби та пристрої акумуляції електроенергії, що дозволяють нерівномірність виробітки електроенергії гасити раніше накопленою електроенергією, або ж якоюсь іншою енергією, котра використовується при знижені потужності ВЕУ через періодичне зниження вітрового потенціалу. В цьому зв'язку вважаємо доцільним та необхідним повідомити для тих, хто не знає, і нагадати знаючим, що наша тематика максимально ефективно охоплює і цю сферу науково-інженерних розробок - йдеться про патент України 50645 "Сироти акумулятор електронів". На відміну від традиційних акумуляторів, це рішення дозволяє накопичувати електроенергію практично без обмежень потрібного потенціалу акумуляції. Тому позитивність цього фактора не просто виходить за рамки традиційних уявлень, а стає вирішенням проблеми, що є досі каменем на шиї всієї глобальної електроенергетики, де практична неможливість належного акумулювання електроенергії перетворює всі електростанції в надзвичайно неефективне виробництво, що має колосальні обсяги паразитних втрат саме через неможливість складування вироблюваної електроенергії. Відносно акумулятора по патенту України 50645 необхідно сказати, що це рішення, в силу науково-інженерної специфіки, досить вдало і достатньо компактно вписується в технологію самої ВЕУ і запропонованої технології отримання та використання вуглеводного палива, що розміщається всередині будівельного об'єму її опорної конструкції. Тобто, сказане потрібно розуміти в тому смислі, що саме цей акумулятор можна розміщати найбільш доцільно та ефективно в цій же опорній конструкції ВЕУ, виходячи з потреб технології запропонованої корисної моделі. Це досить вагома обставина, що підвищує ефективність як ВЕУ, так і (що ще важливіше) запропонованої технології. Тому, враховуючи, що дана технологія повинна бути ретельно пропрацьовано та досліджена в процесі її належного техніко-економічного обґрунтування, передбачаючи максимально можливу кількість варіантів, нескладно зрозуміти, що вказаний позитив акумулятора більш ніж важливий, вважаючи, що він ніяким чином не буде впливати або обмежувати розробку та дослідження вказаних варіантів запропонованої технології. Не кажучи вже про те, що даний позитив надзвичайно важливий і для ТЕС. Добова та сезонна акумуляція електроенергії котрої не менш актуальні, ніж нерівномірність роботи ВЕУ. Щоб усвідомити та відчути надзвичайну важливість сказаного, достатньо повідомити про діяльність Білла Гейтса в цій сфері (см. напр. интернет Гейтс поможет создать новую $25миллиардную индустрию сбережения энергии. Автор: Денис ЗАКИЯНОВ 30.08.2012 11:04:10). Ця інформація дивовижна не тільки тим, яке важливе значення надається даній проблемі, про що свідчить безпрецедентний рівень фінансування. Але ще дивовижніше, що така прогресивна особа Гейтс, піддається на примітивність та очевидну тупиковість підходів в вирішенні даної проблеми. Корпорації Siemens, RWE, General Electric, а також спонсований Біллом Гейтсом стартап Energy Cache створюють новий ринок зберігання енергії. Ідея в тому, щоб замість традиційних батарей використовувати воду, вагони або інші грузи, підйом котрих буде акумулювати енергію, а спуск - вивільняти її. Іде 21-ше століття, але все, що намічає вказана корпорація, в передньому сторіччі так чи інакше пророблялось та досліджувалось не тільки на папері, але й чимало реалізовано в натурі. І з цього ж НІЧОГО путнього не вийшло, крім 10 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 примітивного виграшу на копійку - з втратами, котрі в екологічному відношенні оцінити взагалі неможливо. Чого тільки варта гідроакумуляція, яка додає до негативів ГЕС ще більші втрати Природи через знищені затопленням землі. Тому, ми вважаємо, що світове співтовариство відгукнеться на нашу пропозицію здійснювати акумуляцію електроенергії на основі разуму, вважаючи, що Білл Гейтс все зрозуміє правильно і не буде спільником продовження знищення Природи. Підводячи попередній підсумок, стверджуємо наступне. Вирішена задача, яка вважалась такою, що не вирішується. По ступеню важливості цього рішення, навряд чи щось може зрівнятись. Бо всі фантазії про керований термояд і деякі нові "відкриття" в енергетиці, залишаючись бажаною мрією для безкінечних та безплідних дискусій, які до того ж поглинають баснословні фінансові та матеріальні ресурси, лишаючись ширмою для висмоктування та вигризання з Землі всього, що дає гарантований сьогоденний прибуток і одночасно нищить Природу. Цілком очевидно, що Земля, яка півтора століття витримує все це насилля над собою, вичерпала можливості "м'якого" супротиву. В результаті, або відбудеться належне прозріння людства, або ж воно буде зметено з лиця Землі. Щоб особливо не вишукувати докази цього, наводимо аргумент сьогоднішніх днів - інтернет "Исследователи из Мичиганского университета (США) провели масштабную работу: Через 80 лет Земля лишится источника атмосферного кислорода. Автор: Наталья Новик 31.10.2012.». Вже мегаполіси задихаються від смороду та задухи, левову частину котрих створює вуглеводна енергетика в усіх її проявах. Тому необхідно негайно братись до діла, спокутуючи попередні на нинішні гріхи, та заробляючи при цьому багатократно більше, ніж можуть собі уявити сьогоднішні капітани бізнесу та всіх владних структур. Аналіз попередніх міркувань побудований з застосуванням ВЕУ, що виконується по патенту України 79847. Цьому варіанту надаємо перевагу по цілому ряду обставин, про котрі ще скажемо. Одначе не виключаємо рішення, де використовується інший тип ВЕУ, показаний на Фіг. 4 - загальний вид, на Фіг. 5 - його аксонометрія. При цьому зберігається технологічна схема, представлена на Фіг. 1. Йдеться про тихохідну ВЕУ типу Маглев, що являє собою висотну вітротурбіну з вертикальною віссю обертання. Це розробка компанії "MagLev Wind Turbine Technologies", яка базується в Арізоні, США. Технічні характеристики цієї ВЕУ, навіть якщо їх суттєво знизити (розуміючи рекламну складову виробників), досить привабливі. Тому не випадково китайські бізнесмени оформили заказ на турбіни меншого діаметра, не розголошуючи їх ціну, відмічаючи все ж, що собівартість 1 кіловат/години енергії буде в районі 1 цента (см. интернет, Гигантские ветряные турбины Posted by ecotech on декабря 3, 2007). Так що, маємо достатньо підстав звернути увагу на ВЕУ Маглев, розуміючи при цьому, що можуть з'явитись і другі типи ВЕУ, котрі цілком будуть придатні для нашої технології отримання та використання вуглеводного палива. Що стосується конкретного варіанта, представленого на Фіг. 4 і Фіг. 5, то, згідно з запропонованою концепцією, він цілком ідентичний вище розглянутому рішенню на Фіг. 2 і Фіг. 3. Тому в обох варіантах цієї технології всі елементи її позначені одними і тими ж позиціями. Але особливості ВЕУ Маглев все ж маються. По-перше сама ВЕУ, зберігаючи ідею вітротурбіни з вертикальною віссю обертання, має специфіку в тому, що розробники передбачають її розміщення на рівні землі. Хоч і зустрічається інформація про можливість їх розміщення на даху хмарочоса (див. напр. інтернет Электростанция, работающая на ветре - на крыше небоскреба 16:30 18 Мая 2008). Ця обставина цілком підходить нашому рішенню розміщення вітротурбіни 5 на опорній башті 4. Тобто, ми використовуємо відомий принцип по новому призначенню, специфіка котрого зафіксована відмінною частиною формули корисної моделі. Так що, особливість застосування ВЕУ Маглев саме в тому полягає, що їй потрібно створювати опорну башту 4, а в варіанті на Фіг. 2 і Фіг. 3 ця башта 4 є органічним опорним елементом для вітротурбін 5, тобто, є обов'язковою частиною ВЕУ по патенту України 79847, без котрої смисл ВЕУ по цьому патенту взагалі зникає. Крім сказаного, ВЕУ Маглев має ряд інших особливостей, для аналізу котрих необхідно провести спеціальні дослідженні, про що уже було згадано і буде сказано ще. Але враховуючи досить стриману критику цієї вітроелектростанції в джерелах інформації, при надії на її оптимістичну перспективу, є всі підстави вважати, що ВЕУ Маглев матиме високі технічні та економічні характеристики. І це дозволяє допускати, що запропонована нами технологія з застосуванням ВЕУ Маглев збереже унікальний та безпрецедентний позитив цієї технології. Тому, приймаючи для варіанта з ВЕУ Маглев вихідні дані, в цілому аналогічні для варіанта на Фіг. 2 і Фіг. 3, ми не повторюємо чисельний аналіз. Тим більше, що не маємо технічних даних про ВЕУ Маглев, орієнтуючись лише на непрямі її показники, що дозволяють орієнтовно припускати вище означений позитив застосування цієї вітроустановки. 11 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Що стосується перспективи, в частині вибору з двох представлених варіантів (тобто, на Фіг. 2 і Фіг. 3, або на Фіг. 4 і Фіг. 5), то, продовжуючи вищевикладене твердження про перевагу першого варіанта, на основі патенту України 79847, необхідно додати наступне. По-перше, як вже було відмічено, необхідно провести спеціальне дослідження цієї теми, котре повинно прояснити та уточнити багато питань. Одначе, вже сьогодні твердження про більшу доцільність нашої ВЕУ базується на надзвичайно важливій обставині, що забезпечує надійність і навіть, більш жорстко кажучи, життєвість запропонованої технології. Мова про те, що весь виробничий комплекс цієї технології належить до типу виробництв, безперервність функціонування котрих є обов'язковою. І, як би не рекламувалась ВЕУ Маглев, з обіцянкою її роботи протягом століть, ніхто не в змозі заперечувати періодичну необхідність зупинки роботи ВЕУ Маглев для проведення потрібних регламентно-профілактичних робіт, що забезпечують саме й ту безпрецедентну довготривалість експлуатації цієї вітрової електростанції. При цьому зрозуміло, що таку регламентну профілактику, для такого крупного об'єкта, не тільки за декілька годин не здійснити, але відлік часу може вичислюватись багатьма добами, не виключено, які будуть сумуватись в тижні і навіть більш тривалі строки. Отже, вивід з роботи на цей період ВЕУ Маглев, практично означає припинення функціонування всього запропонованого технологічного комплексу, що в свою чергу до багатьох діб регламентної профілактики додасть не одну добу на зупинку, а потім на черговий запуск всього виробничого циклу. Втрати такого, в принципі неприпустимо рваного циклу, абсолютно неприйнятні на виробництві, котре повинно працювати безупинно десятиліттями. Не кажучи вже про те, ця марнотратна зупинність вкрай негативно впливає на більшу частину обладнання даного виробництва, сприяючи зменшенню його надійності і відповідно збільшуючи аварійність, що як сніжний ком буде намотуватись на загальне зниження результативності виробництва. Правомірне питання, якщо тільки одного цього вище відміченого негативу ВЕУ Маглев достатньо, щоб безперечно відати перевагу ВЕУ по патенту України 79847, чому ми взагалі розглядаємо ВЕУ Маглев? Тому, що (як в будь-якій справі) можливість удосконалювання ВЕУ Маглев не може виключатись. І ми маємо намір це удосконалювання здійснити, оформивши його самостійною заявкою на винахід. Але, поки що удосконалювання ВЕУ Маглев не відбулось, тому поглянемо ще раз варіант на Фіг. 2 і Фіг. 3. Не важко бачити, що ВЕУ, яка складається з багатьох вітротурбін 5, може працювати безупинно, в тому смислі, що кожна з цих вітротурбін в порядку встановленої послідовності отримує необхідне регламентно-профілактичне обслуговування, при повній зупинці цієї вітротурбіни, в той час, коли всі інші вітротрубіни 5 продовжують працювати, забезпечуючи безперервність роботи ВЕУ. Так що, цей фактор (недоступний для ВЕУ Маглев) при використанні нашої ВЕУ забезпечується цілком природним чином, що являється органічною складовою самої вітроелектростанції. Таким чином, підводячи загальний підсумок вище сказаного, достатньо підстав стверджувати, що представлені доводи обґрунтовують головні умови патентоздатності запропонованого рішення - промислова здійсненність, новизна та винахідницький рівень. До цього можна додати лише наступні міркування. Згадані вище неочевидність запропонованого рішення і відповідний винахідницький рівень витікають не тільки з опису даної корисної моделі з її синергією та безпрецедентним технічним результатом. Мусимо повторитись - вирішена задача, яка в принципі вважається такою, що не вирішується (як мінімум в 21-му столітті). Тому, крім доводів всього сказаного і доведеного в цьому описі, абсолютно нелогічними і неприпустимими (з усіх точок зору) будуть найменші намагання навіть заїкатись про очевидність запропонованого рішення, яка начебто витікає з рівня техніки. Не може витікати ТЕ, чого в Природі не існує. А якби, ТЕ існувало, неможливо уявити, щоб світові гранди науково-інженерного прогресу, прогледіли таку очевидність. Щоб осягнути вагомість останньої фрази, необхідно додати наступне. Повернімось до фігур 6, 7, 8 та 9, про котрі було сказано вище. Йдеться про реалізацію ознаки Г) в відмінній частині формули корисної моделі. Особливість цієї ознаки в тому, що об'єкт, який спалює вуглеводне паливо, розміщують всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ, де він функціонує виконуючи своє призначення. Це може бути теплова електростанція (ТЕС), або будь-яке інше виробництво, що спалює вуглеводне паливо. На кресленні, також, як і в рішеннях попередніх фігур показано два варіанти, які відрізняються типом ВЕУ. На фігурі 6 і 7 застосована ВЕУ по патенту України 79847, а на фігурі 8 і 9 ВЕУ Маглев. Позначення позиціями всіх інших головних елементів цих варіантів ідентичні. Зокрема, об'єкт, що спалює вуглеводне паливо, котрим будемо вважати ТЕС, позначений позицією 1. Трубопровід СО2 (якщо в ньому буде потреба) 12 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 позиція 2. Трубопровід, що виводить вуглеводне паливо, позиція 3. Опорна башта - позиція 4. Вітротурбіни - 5. Внутрішній простір 6 опорної башти ВЕУ. Отже, що ми маємо, крім того, про що сказано при описі варіантів, представлених на фігурах 2 і 3, і на фігурах 4 і 5? Вирішується проблема цілком нереальна для будь-яких інших відомих підходів, на котрих спіткнулись, в тому числі і англійці, які сповістили весь світ про теоретичну можливість отримання бензину з повітря. Йдеться про те, що на відміну від усього відомого на сьогоднішній день, наша корисна модель може бути реалізованою на будь-якому підприємстві, що має об'єкт, спалюючий вуглеводне паливо. При цьому ця задача вирішується таким чином, що абсолютно не потрібне виділення якоїсь додаткової території. Правомірне питання - чи створює наша корисна модель на даному існуючому підприємстві хоч якісь негативи або незручності? Так, певні тимчасові незручності виникнуть на період здійснення будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт при створенні на основі цього підприємства принципово нового виробництва. Але ціна цих тимчасових ускладнень мізерна, в порівнянні з усім комплексом позитивів, викладених вище, та посилених фактором безпрецедентної економії землі в промисловому виробництві. Унікальна позитивність корисної моделі ще більше проявляється при будівництві нових виробничих об'єктів запропонованого типу. Бо тут можливості отримання виграшу в порівнянні з традиційними підходами практично необмежені, і щоб осягнути їх повністю, необхідно провести відповідні дослідженні, що й буде спеціально зроблено. Але вже сьогодні є всі підстави стверджувати, що виробництва такого типу перетворюють промислову економіку (енергетичну перш за все) з розпластаної гибелі для Землі в її животворне звільнення. Бо кожний такий об'єкт, на мінімальній - максимально розумній території, перетворюється з губника повітряної атмосфери Землі в її цілителя, тим потужнішого, чим більше енергії він буде виробляти, не залишаючи після себе вбивчості, яку творить нинішня енергетика. Завершуючи даний опис, необхідно також відмітити наступні обставини, котрі збільшують та різноманітять синергію корисної моделі. В обмежувальній частині формули корисної моделі вказана багатоваріантність видобутку та отримання СО2. Зокрема, йдеться про те, що СО2 або добувають з димового газу, який утворюється при спалюванні вуглеводного палива на об'єкті, що використовує його в запропонованому виробничому комплексі. Або СО2 добувають з повітря, застосовуючи вже відомі технології, про одну з котрих вище було сказано, і котра з'явилась на три роки раніше повідомлення англійців про їх відкриття способу отримання бензину з повітря. Причому ця технологія видобутку СО2 досить обнадійлива, якщо розробники повідомляють Пристрій з просвітом площиною 1 квадратний метр за рік може вилучити з атмосфери майже 10 тон діоксину вуглецю. Якщо ж зробити установку розміром 10 на 10 метрі, кількість вилученого СО2 буде вже 1000 тонн. І на кінець, СО2 можна отримувати, як прийнято говорити "зі сторони", маючи доставляти його з других виробництв, де цей газ є шкідливим для екології відходом. Варіантів отримання СО2 "зі сторони" дуже багато, тому нема потреби чіпати цю тему. Хоч вище, ми згадали спиртове та пивне виробництво, які в буквальному смислі є знахідкою для нашого рішення, забезпечуючи найбільш просте і дешеве отримання найчистішого СО 2. В формулі корисної моделі також відмічено, що вказані три варіанти забезпечення СО 2 можуть використовуватись одночасно або частково при різних варіантах цієї частковості. Ось про це як раз і необхідно сказати докладніше, роблячи відповідні висновки відносно різноманітності можливостей, які існують і можуть ще додатково з'явитись. Наприклад повернемось до варіанта, що розглянутий першим з посиланням на фігуру 1 та фігуру 2. Але представимо ситуацію таким чином, про котрий було відмічено експертами в характеристиці прототипу, "Якщо ця система не дасть збій, то цілком вірогідно, що нова станція буде працювати на тому паливі, котре сама створює. Практично ідеальне рішення для "вічного двигуна". Одне це міркування перевертає всю структуру глобальної енергетики. Але як бачимо, англійський підхід дає збій з самого початку, про що вже сказано при аналізі прототипу і в процесі постановки мети даної корисної моделі. І ця мета цілком реальна та досяжна, про що свідчить схема роботи корисної моделі, представлена на фігурі 10. Де показано, що покупне паливо потрібне тільки для запуску системи, яка працює в подальшому, сама відновлюючи собі паливо. Тобто, на прийнятій для аналізу ТЕЦ в Білій Церкві економія газу становить 180 тисяч тон на рік. Як бачимо, мрія англійців здійснена, але тільки в нашому вирішенні. Природно, що в цьому рішенні деякі втрати палива (через певні нещільності комунікацій) прийдеться компенсувати за рахунок покупного палива, але це дрібниця, що практично зводиться до нуля при відповідній культурі та організації виробництва. Отже "вічний двигун" в інтерпретації 13 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 англійців реалізує наша корисна модель, що забезпечує можливість роботи ТЕС без необхідності закупки палива, і що, ще важливіше, при абсолютній ліквідації викидів в атмосферу вуглекислого газу. На Фіг. 11 показаний варіант запропонованої корисної моделі, де ТЕС відсутня, а комплексна технологія працює на вуглекислому газі "зі сторони", перетворюючи його разом з воднем (що добувається з води) в комерційне вуглеводне паливо. На фігурі 12 представлена ця ж технологічна схема, але застосовується тільки СО 2, що добувається з повітря. Така технологія стає доцільною і ефективною при належному відпрацюванні та вдосконаленні промислового видобутку СО2 з повітря, про котре сказано вище. На фігурі 13 варіант, що зберігає схему попередніх варіантів, але з сумісним виростання СО2, як "зі сторони", так і добуваємого з повітря. Зрозуміло, що це може бути надзвичайно ефективне виробництва вуглеводного палива, якщо, з забезпеченням належної технології видобутку СО2 з повітря, маються сприятливі умови отримання СО 2 "зі сторони". Наприклад, максимально сприятливою є ситуація, коли таке виробництво вдається розмістити безпосередньо на території спиртового або пивного заводу або ж поряд з ними. В результаті, отримуємо можливість забезпечити мінімальну собівартість вуглеводного палива, що має найвищу кондицію. Таким чином, всі вищепредставлені варіанти, в тому числі і на фігурах 10, 11, 12 і 13, реалізують казковий, але поки що нездійснений намір англійців, що насмілились отримувати бензин з повітря. Реалізується ж цей намір суттєвими відмінностями, зафіксованими формулою корисної моделі. При цьому багато з позитивності цієї корисної моделі значно виходить за межі мрій британців, про що вже було сказано. Представлена формула корисної моделі не виключає додаткові варіанти цієї реалізації, котрі можуть ще більше збільшити ефективність запропонованого способу. Наприклад, на схемі різних фігур показано, що реактор електролізу води крім видобутку водню дає ще більший об'єм комерційного кисню - як відомо, досить цінний і важливий продукт для багатьох споживачів. І все це робиться при екологічному захисті оточуючого середовища. Тому це питання зрозуміло потребує спеціальної проробки та дослідження, але вже зараз можна стверджувати, що важливість та значення цього фактора навряд чи будуть поступатись значимості всього вищевикладеного. Необхідно сказати про наступне. Як вже було зазначено, енергетична ефективність запропонованої корисної моделі збільшується з збільшенням висоти ВЕУ. Одначе, це тільки частина значного резервного потенціалу, і може не сама важлива як в якісному, так і кількісному відношенні. Йдеться про те, що з збільшенням висоти ВЕУ внутрішній об'єм її опорної конструкції відповідно зростає. Цей об'єм можна використовувати для збільшення всього технологічного комплексу запропонованої корисної моделі. Одначе є і більш важливе рішення, яке полягає в тому, щоб всередині цього об'єму розміщати та експлуатувати газотурбінні електричні станції, де газотурбінний турбореактивний двигун обертає електричний генератор. Такого роду електростанції отримують все більший розвиток в силу багатьох своїх позитивних якостей, котрі нема потреби пояснювати, вважаючи ці обставини широко відомими. Але в більшості випадків, такі електростанції створюються відносно невеликої потужності, що обґрунтовує застосування їх в якості швидко монтованих електрогенеруючих об'єктів в віддалених та мало заселених місцевостях. Не виключаючи також варіанти мобільних електростанцій нового типу. Утворення ж більш потужних електростанцій пов'язано з рядом ускладнюючих обставин, в силу площинної орієнтації цього виробництва. В нашому ж випадку, маючи в виду простір внутрішнього об'єму опорної конструкції ВЕУ, цей фактор повністю усувається, дозволяючи максимально використовувати простір по висоті, абсолютно не претендуючи на збільшення земельної ділянки, відведеного під запропонований енергетичний комплекс. І виходить, що, виконуючи ВЕУ висотою не двісті, а триста метрів, практично на одній і тій же території, ми створюємо електрогенеруючий об'єкт, в рази більш потужний. На фігурі 14 ми показали технологічну схему такого об'єкта, котрий повністю ідентичній схемі на фігурі 10, с тою лише різницею, що замість традиційної ТЕС, утворюється ТЕС з комплексу газотурбінних установок, відповідним чином розташованих на перекриттях опорної конструкції ВЕУ. В результаті, отримуємо той же "вічний двигун" з усіма його екологічними перевагами, але цей об'єкт, не поступаючись традиційним ТЕС в забезпеченні потрібної електричної потужності, значно виграє у них по всім технологічним та експлуатаційним характеристикам. Не менше ця перевага проявляється в процесі спорудження таких електростанцій, де фактор блочного будівництва та монтажу дозволяє багатократно знижувати трудові затрати та час будівництва, забезпечуючи високу якість та надійність в експлуатації таких електростанцій. 14 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Британці, і всі інші, хто аналізував їх відкриття, не можуть навіть помислити про щось подібне. Так що, викладена вище сінергія нашого рішення, доповнюється досить важливим позитивом, ніде і ніколи до сих пір не зафіксованим. Тому наша корисна модель дозволяє практично в любих ситуаційних обставинах створювати електроенергооб'єкти, що є "вічними двигунами" потрібної потужності. Сказане не виключає сумісність такого об'єкту з традиційними ТЕС, створюючи таким чином загальний електрогенеруючий комплекс. Цей варіант показаний на фігурі 15, і є ідентичні схемам, представленим на фігурі 10 і фігурі 14, з тою лише різницею, що традиційна ТЕС і комплекс газотурбінних установок створюють загальний електрогенеруючий блок. Хоч в цьому блоці можливий варіант, коли ТЕС і газотурбінні установки розділені в просторі так, як показано на самому першому варіанті, представленому на фігурі 2. Разом з тим зрозуміло, що сумісне використання внутрішнього простору опорної конструкції ВЕУ, як ТЕС, так і газотурбінними установками, є варіантом більш ефективним. Тому ця ідеологія досить доцільна для варіантів, представлених на всіх інших фігурах. В цілому ж, всі приведені міркування підходять і для всієї різноманітності варіантів, котрі можуть виникнути при аналізі можливостей, які витікають з розглянутих технологічних схем. Не кажучи вже про те, що кожна схема може корегуватись належним чином, що визначається конкретною ситуацією. Наприклад, якщо повернутись до розглянутої Білоцерківською ТЕЦ, представленої схемою на Фіг. 10, і ув'язати її зі схемою на Фіг. 15, то, при збільшенні висоти ВЕУ з двохсот до трьохсот метрів, економія палива в рік буде збільшена в два рази, тобто, з 180 тисяч тон дійде до 360 тисяч тон природного газу на рік. Разом з тим, електрична потужність такої електростанції також (як мінімум) подвоїться, з збереженням викидів СО2 нульовими. В цілому ж, завершуючи аналіз безпрецедентних позитивів запропонованої корисної моделі, маємо стверджувати, що всі представлені міркування та твердження не вичерпуються викладеними думками. Бо можливості доцільного використання опорної конструкції і об'єму її внутрішнього простору в принципі неможливо зафіксувати без належного спеціального дослідження. Тому таке дослідження буде проведено, але й воно не вичерпає потенціал можливостей цього рішення. Бо, ситуація в кожному регіоні і взагалі в глобальному масштабі, постійно трансформується, виявляючи нові потреби і задачі, котрі можуть ефективно вирішуватись запропонованою моделлю. В цьому зв'язку необхідно особливо відмітити, що в поперечному перерізі опорна конструкція запропонованої ВЕУ може мати не тільки круглий, але й любий інший вид, що визначається конкретною ситуацією. Але найбільш доцільною очевидно буде форма багатокутника - в цьому смислі квадрат уявляється максимально прийнятним не тільки з точки зору розміщення і компонування обладнання, але й виходячи з умов спорудження самої опорної конструкції. Необхідно також особливо відмітити, що запропоноване рішення, зберігаючи головні теоретичні позитиви прототипу, забезпечує отримання не тільки бензину, але й всіх інших видів вуглеводного палива - дизпалива, керосину та др. (про що вже згадувалось). Так що вибір виду виробляємого палива, в кожному конкретному випадку, базується на місцевих обставинах і ситуаціях, що визначають і диктують максимальну ефективність запропонованого виробничого комплексу. Завершальним, але не остаточним фактором (бо ситуація в енергетиці ніколи не залишається остаточно визначеною, тим більше з врахуванням багатьох варіантів перспективи), являється необхідність врахування ядерної та термоядерної електроенергетики. Стосовно даної корисної моделі цей фактор цілком прийнятний при відповідній проробці та дослідження даної теми. Але все сьогодні маються всі підстави стверджувати, що запропонований виробничий комплекс не має принципових обмежень, і тим більше заборон, цього виду електроенергетики. Тому метою запропонованої проробки та дослідження є виявлення оптимального підходу до даної проблеми, рішення котрої значно підвищить ефективність нашої корисної моделі. Не можна не сказати про суттєвий фактор, який має відношення до всього вищевикладеного, якщо в процесі конкретної проробки, дослідження та проектування, виникне необхідність збільшити технологічну насиченість і енергоємність запропонованого виробничого комплексу. Йдеться про те, що опорна конструкція прийнятої нами ВЕУ не обов'язково має бути постійною в поперечному перерізі, як в відношенні форми цього перерізу, так і його розмірів. Тобто, цілком зрозуміло, що з усіх точок зору, як будівельної механіки і конструктивного оформлення, так і з врахуванням всіх технологічних обставин, на всіх етапах створення і функціонування запропонованої споруди, так от нижня частина цієї споруди очевидно в більшій кількості випадків має бути з більшими розмірами в поперечному напрямі. Це класична особливість висотних споруд, яка звісно не обов'язкова на всі 100 %, але в нашому конкретному випадку найімовірніше, вона буде мати переважне застосування. 15 UA 88504 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Декілька слів про технологію спорудження технологічного комплексу, працюючого згідно з запропонованою корисною моделлю. Зрозуміло, що йдеться про створення висотного комплексу, де рівень висотності в усіх випадках буде перевищувати (І значно перевищувати) традиційні не тільки цивільні споруди, але й споруди з любої галузі. Тому проблемі технології створення надається надзвичайне значення. Аналіз всього, що відомо в цій сфері, дозволяє стверджувати, що наші власні напрацювання стають найефективнішими з усіх точок зору для вирішення даної проблеми. Зокрема йдеться про патент України №70871 Спосіб спорудження висотної башти вітроенергетичної, рішення якого створювалось як певна частина ідеології даної корисної моделі, відповідним чином випереджаючи її в часі. Зрозуміло, що кожний має можливість самостійно з цим патентом ознайомитись і вивчити його. Тому ми лише наведемо найголовнішу суттєвість рішення патенту 70871, щоб були зрозумілими наші претензії на його безперечну перевагу не тільки для даної корисної моделі конкретно, але й для висотного будівництва загалом в глобальному масштабі. Мова йде про те, що рішення патенту 79871 дозволяє споруджувати таким чином, що, першочергово, в прискореному темпі створюється висотна карусельна ВЕУ, яка забезпечує всі наступні будівельно-монтажні роботи (а це порядку 70-80 % від загального об'єму всіх робіт) електроенергією, яка виробляється самою будівлею. Факт дивовижний сам по собі. В нашому ж випадку ця технологічна властивість не тільки прискорює та знижує собівартість будівництва, що говорить саме за себе. Але, що не менш важливо, навіть мабуть і значно важливіше, самозабезпеченість будівництва електроенергією усуває масу організаційно-технологічних незручностей і ускладнень, що дозволяє такого роду будівництва здійснювати в місцевостях і регіонах, до котрих при традиційних підходах практично не підступитись. І що ще більш важливо, ця унікальна перевага не тільки залишається, але й стає суттєвішою після завершення будівництва об'єкту. Ця тема настільки важлива і необмежена для поверхневого огляду, що їй будуть присвячені спеціальні проробки і дослідження, які неймовірно посилюють синергію нашої корисної моделі. Бо рішення вказаного патенту України 79871 розроблялось (як вже сказано) складовою частиною загального підходу до запропонованої в даній заявці корисної моделі. І на сам кінець, необхідно сказати про наступне, щоб логічність формули корисної моделі не була порушена. Зокрема, повертаємо читача до фігур 11, 12 і 13, де показані технологічні схеми корисної моделі без явної присутності в ній ТЕС, або інших об'єктів, де спалюється вуглеводне паливо. Чи узгоджується ця обставина з формулою корисної моделі, особливо з її відмінною частиною, де зафіксовано «…ВЕУ функціонує в єдиній технологічній схемі на загальній площадці з об'єктом, що спалює вуглеводне паливо …»??? Чи не являється це протиріччям такого роду, що вказані технологічні схеми на фігурах 11, 12 і 13 випадають з об'єму претензій даної корисної моделі??? Але ніякого протиріччя нема. Бо СО2, фігуруючий на фігурах 11, 12 і 13, як би не називались джерела його отримання або придбання, не з космосу прибув на Землю. Адже весь надмірний СО2 на Землі, це земний же газ, утворений і розповсюджений в межах атмосфери в результаті спалювання людством вуглеводного палива. Так що, будь-який вуглекислий газ, що застосовується згідно з нашою корисною моделлю, це продукт спалювання вуглеводного палива на промислових і всіх інших об'єктах, де це спалювання відбувається. І як показано вище, СО2, утворений наприклад в Бангкоку, може бути вилученим з атмосфери для отримання вуглеводного палива в Ісландії. Це знають розробники згаданої технології вилучення СО 2 з атмосфери, це знають британці відкривши нову технологію отримання бензину з такого СО 2, це знають всі грамотні та небайдужі люди в світі. І виходить, що, після відкриття британців, вся територія Земної кулі стає загальною виробничою площадкою, на котрій, вилучаючи вуглекислий газ з атмосфери, можна створювати вуглеводне паливо. Цю теорію всі знали і знають, тільки от не знали, як її впровадитив ефективну практику, щоб казкова мета стала реальністю. І саме наша корисна модель цю нісенітницю усуває, реально перетворюючи територію всієї Земної кулі в загальну виробничу площадку, де, реалізуючи запропоновану технологію, можна рятувати Землю від задухи вуглекислим газом. Тому між вказаними фігурами 11, 12, 13 і формулою корисної моделі нема ніякого протиріччя. І це додатковий неоціненний прояв сінергії запропонованого комплексу суттєвих ознак даної корисної моделі. 55 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 1. Спосіб отримання та використання вуглеводного палива, що включає, або видобуток СО 2 з димового газу об'єкта, що спалює покупне вуглеводне паливо, або видобуток СО2 з повітря, або застосування СО2, доставленого зі сторони, або повне чи часткове використання вказаних 16 UA 88504 U 5 варіантів видобутку і отримання СО2, a також включає видобуток Н2 з води способом її електролізу з використанням електроенергії ВЕУ, з наступним об'єднанням СО2 і Н2, реакція котрих дає вуглеводне паливо, який відрізняється тим, що ВЕУ виконують з вітротурбіною (вітротурбінами), що має вертикальну вісь обертання, і ця ВЕУ функціонує в єдиній технологічній схемі на загальній площадці з об'єктом, що спалює вуглеводне паливо, а комплексна технологія прототипу отримання вуглеводного палива здійснюється всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що об'єкт, де спалюється вуглеводне паливо, розміщають і він функціонує всередині будівельного об'єму опорної башти ВЕУ. 17 UA 88504 U 18 UA 88504 U 19 UA 88504 U 20 UA 88504 U 21 UA 88504 U 22 UA 88504 U 23 UA 88504 U 24 UA 88504 U 25 UA 88504 U 26 UA 88504 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 27