Спосіб лікування гігантських післяопераційних вентральних гриж

Спосіб лікування гігантських післяопераційних вентральних гриж, що включає виділення грижово 3 грижових воріт. Спосіб пояснюється кресленнямим. На Фіг.1 зображено підготовку майданчика для аллопротезу шляхом зшивання великого сальника, очеревини та грижових воріт між собою. На Фіг.2 зображений майданчик для аллопротезу після зав'язування швів. На Фіг.3 зображений хід швів, якими фіксується сітчастий протез. На Фіг.4 зображений кінцевий вигляд герніопластики. Здійснюється спосіб таким чином: після виділення грижового мішку, вісцеролізу, готують майданчик для розміщення аллопротезу 1 шляхом підшивання 2 паєм сальника 3 до країв грижових воріт 4 (Фіг.1). Якщо розмір сальника недостатній для закриття всього грижового дефекту, то бракуючу площу викроюють із залишків грижового мішку 5 (Фіг.1, 2). При цьому досягається повне закриття грижового дефекту для виключення контакту сітчастого протезу з вмістом черевної порожнини 6. Для грижопластики використовують сітчастий поліпропіленовий протез, що формою нагадує дефект передньої черевної стінки, з таким розрахунком, щоб його край на 6-7 см виступав за край дефекту. Після чого з інтервалом 2 см один від одного накладають П-образні шви 7, відступаючи 5-6 см від краю сітчастого протеза. Спочатку здійснюють вкіл і викіл голки через сітчастий протез. Потім проколюють голкою зсередини до назовні, пошарово проходячи очеревину, м'язовоапоневротичний шар та знов сітчастий протез, голку виколюють, після чого відступаючи 1 см від місця вколу, знов здійснюють вкіл зсередини до назовні, проходячи ті ж шари. Після чого зав'язують усі шви по всьому периметру дефекту (Фіг.3). При цьому частина сітчастого протезу виявляється під передньою черевною стінкою, а частину сітчастого протезу, що залишилася, по всьому периметру укладають поверх м'язово-апоневротичного шару, як би укутуючи його. Потім окремими вузловими швами сітчастий протез фіксують до зовнішнього листка м'язово-апоневротичного шару (Фіг.4). До аллопротезу підводять дренажі, які виводять на шкіру через контраппертури, рану ушивають. Конкретний приклад здійснення способу. Хвора Р. 1947 року народження № історії хвороби 6578, поступила в клініку 19.02.2004. Під час госпіталізації скаржилася на наявність грижового випинанні у області післяопераційного рубця по середній лінії живота, який самостійно не вправлявся в черевну порожнину, загальну слабкість. Анамнез захворювання: Вважала себе хворою понад 20 років, коли в ургентному порядку оперована в місцевій лікарні з приводу пельвіоперитоніту, виконана надпіхвова ампутація матки. Результат - одужання. Через рік відмітила у області післяопераційного рубця грижове випинання, яке поступово збільшувалося. У продовж 10 років три 14637 4 чі оперована з приводу післяопераційної вентральної грижі. Останній рецидив 3 роки тому. Звернулася в клініку. Госпіталізована. Обстежена. З боку лабораторних показників без патології. Досліджена функція зовнішнього дихання - дихальна недостатність 2ст. по змішаному типу. При огляді місця хвороби - по середній лінії живота післяопераційний рубець 18см, в центрі рубця визначався грижовий дефект 18х22см, що самостійно не вправлявся в черевну порожнину, шкіра над ним не змінена, аускультативно в грижовому мішку вислуховувалися кишкові шуми. Діагноз: Гігантська невправна рецидивна післяопераційна вентральна грижа. Показано оперативне лікування в об'ємі герніопластики з використанням сітчастого алотрансплантату по запропонованій методиці. 21.02.2004 - Хвора оперована. По старому післяопераційному рубцю проведен розріз, розкритий грижовий мішок. У грижовому мішку помірний спайковий процес. Після вісцеролізу і виділення грижового мішку встановлено, що грижовим вмістом є петлі тонкої кишки і великий сальник. Апоневроз атрофічний, різко стоншений, діастаз складає 12см. Традиційна герніопластіка була пов'язана із значним ризиком підвищення внутрішньочеревного тиску і розвитку дихальної і серцевої недостатності. Вирішено виконати герніоаллопластику сітчастим поліпропіленовим протезом по запропонованій нами методиці. Післяопераційний період гладкий, нормальна температура тіла, рана зажила первинним натягненням, шви зняті на 7 добу, виписана на 8 добу. Через 3 тижні хвора повернулася до активного життя. По даній методиці за період з 2002 по 2004 рік оперовано 17 хворих. Всі виписані в задовільному стані. Рецидивів не відмічено ні в одному випадку. Перевага способу, що заявляється. Завдяки даному способу вдається здійснити герніопластику без натягнення тканин передньої черевної стінки, при якій не виникає виражених розладів дихання і кровообігу в післяопераційному періоді і, отже, сприяє ранній реабілітації пацієнтів. Технічна простота виконання і використання дешевшого аллопротезу дозволяє скоротити витрати на лікування. Оптимальне розташування сітчастого протезу за рахунок формування дублікатури навколо грижових воріт і розташування протеза зверху сальника і грижового мішку, що дуже важливо при післяопераційних рецидивних вентральних грижах, зменшує кількість рецидивів, післяопераційних нориць і ризик інфікування аллопротезу. Джерела інформації 1. В.В. Грубник, А.А. Лосев, Н.Р. Баязітов, Р.С. Парфентьев " Сучасні методи лікування черевних гриж". Київ. "Здоров’я" - 2001. - 253-255. 2. В.В. Грубник, А.А. Лосев, Н.Р. Баязітов, Р.С. Парфентьев " Сучасні методи лікування черевних гриж". Київ. "Здоров’я" - 2001. - 255-257. 5 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 14637 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601