Спосіб діагностики ендотоксикозу у дітей з хронічними вірусними гепатитами

Корисна модель відноситься до області медицини, а саме гастроентерології і може бути використана для діагностики ендотоксикозу при хронічних вірусних гепатитах у дітей. Хронічні вірусні гепатити (ХВГ) завжди супроводжуються синдромом ендогенної інтоксикації, який не лише впливає на стан хворої дитини, а й обумовлює перебіг, частоту рицидивування ефективність терапії та виходи захворювання. Тому об'єктивна діагностика та своєчасна корекція синдрому ендогенної інтоксикації позитивно впливає на клінічне протікання і може попередити прогресування захворювання. Серед традицийних методів діагностики токсикозу найбільш широке розповсюдження в клінічній практиці отримали наступні [Андрейчин М.А., Бех М.Д. Методи дослідження ендогенної інтоксикації організму: Метод.рекомендації. - К.: МОЗ України, 1998]: а) гематологічні - НСТ-тест (відбиває активацію пероксидних систем нейтрофілів); - лізосомально-катіонний тест (визначення катіонних білків гранулоцитів); - дегенеративні зміни лейкоцитів (токсикогенна зернистість, включення Князькова-Деле, зерна Амато); - гемолітична стійкість еритроцитів. б) біохімічні і біофізичні: - речовини середніх молекул та олігопептичні фракції в біологічних рідинах; - компоненти перекисного окислення ліпідів; -хемілюмінесценція біолоічних рідин і гомогенатів; - компоненти медіаторів запалення; - вуглеводи в повітрі, що видихається. в) мікробіологічні та імунологічні: - визначення бактеріальних ліпополісахаридних комплексів; - динаміка мікрофлори ротової порожнини, шкіри; г) розрахункові критерії: - індекс інтоксикації; - лейкоцитаний індекс інтоксикації Я.Я. Кальф-Каліфа; - вимір вмісту речовин середніх молекул. Відомо, що клініко-лабораторні прояви токсикозу в основному залежать від концентрації токсину у кров'яному руслі. Проте в багатьох випадках тяжкість клінічних проявів токсикозу може не відповідати дозі токсину, який потрапив до організму (або утворився ендогенно). Ця ситуація обумовлена наявністю в плазмі крові антитоксичних адаптогенних систем (ААС), які здатні зменшувати потенціал пошкоджуючих властивостей токсинів на біологічні структури організму. Всі вищеперераховані методи дослідження токсикозу не передбачають вивчення взаємовідносин аутоагресивних речовин з антитоксичними адаптогенними системами плазми крові та визначення потенціалу їх пошкоджуючої активності на біологічні структури організму, тому не можуть бути достатньо об'єктивними. Найбільш близькими за технічною суттю є [патент №74280]. Діагностика ендотоксикозу шляхом виміру токсичності плазми крові і використанням аутологічних біологічних мішеней проводилась у хворих з хронічною та гострою нирковою недостатністю, з гострими отруєннями, з поліорганною недостатністю та іншими захворюваннями. Даний спосіб у дітей з ХГВ не використовувався. Задачею корисної моделі є створення способу діагностики ендотоксикозу при хронічних вірусних гепатитах у дітей шляхом дослідження пошкоджуючої активності токсинів з використанням аутологічних біологічних мішеней (аутолейкоцити). Перевагою цього способу перед існуючими вище перерахованими являється значно більша об'єктивність в оцінці рівня ендогенної інтоксикації у хворих на ХВГ завдяки урахуванню впливу антитоксичних адаптогенних систем плазми крові на рівень пошкоджуючої активності токсинів та відсутність значних витрат на його проведення. Поставлена задача способу діагностики ендотоксикозу у дітей з хронічними вірусними гепатитами вирішується шляхом виміру рівня токсичності плазми крові, згідно корисної моделі додатково досліджують стан антитоксичних адаптогенних систем плазми крові (компенсація чи декомпенсація) та їх вплив на потенціал пошкоджуючої активності токсинів (токсичність), а ступінь токсичності оцінюють наступним чином: легкий 20%