Застосування системної реконструктивної терапії як способу усунення гриж міжхребцевих дисків

Застосування системної реконструктивної терапії як способу усунення гриж міжхребцевих дисків. (19) (21) u200702462 (22) 06.03.2007 (24) 25.07.2007 (46) 25.07.2007, Бюл. №11, 2007р. (72) Медяник Зоя Іванівна, Попова Людмила Петрівна, Попов Сергій Віталійович 3 25035 тріщин у фіброзних кільцях дисків. Такі зміни в свою чергу є наслідками розладів кровообігу, іннервації й мікроциркуляції як у самих анатомічних одиницях хребта, так і у всіх прилеглих тканинах. Дегенеративно-дистрофічні зміни хребта - це системна патологія, це результат розвиненої генералізованої системної деструкції всього ОРА, що починається з перших років життя сучасної людини й ніколи не закінчується, це дуже вагома частка загального процесу старіння організму. Виникнення міжхребцевої грижі обумовлюється наявністю довгостроково існуючих дегенеративно-дистрофічних змін у хребетних структурах, а також неанатомічними, надмірними навантаженнями на елементи цих структур. Вони виникають через те, що органічно перероджені м'язи входять до складу неанатомічних утворень - депозитарних гіперструктур, у результаті чого грубо порушуються вектори м'язової тяги, що спричиняє просторові зміщення елементів ОРА. При цьому хребет зазнає неправильних (неанатомічних) внутрішніх механічних навантажень на всі свої елементи, у тому числі, й на диски. У якийсь момент вже ослаблений дегенеративно-дистрофічним процесом диск під дією цього навантаження випинається, а іноді й розривається. Частини диска, що випали при цьому в хребетний канал, можуть травмувати спинний мозок, його корінці й судини та викликати частковий або повний параліч. Тому міжхребцеву грижу треба розглядати як винятково небезпечний прояв системної деструкції ОРА. Задачею пропонованої корисної моделі є пошук методу усунення гриж міжхребцевих дисків, що діє, у першу чергу, на їхні причини і на весь ОРА системно, що забезпечує стійкий тривалий ефект, тобто дозволяє усувати органічні переродження тканин ОРА, знімати неанатомічні навантаження з його елементів і репозиціонувати їх на анатомічнo правильні місця в просторовій конструкції. Для вирішення поставленої задачі пропонується застосовувати системну реконструктивну терапію [Універсальний спосіб відновлення та підтримки правильного анатомічного статусу опорнорухового апарата людини - системна реконструктивна терапія (СРТ) / Медяник З.І., Попова Л.П., Попов С.В. - Заявка № u200700899, UA, МПК А61Н7/00; Заявл. 29.01.2007], при здійсненні якої реабілітолог виконує функції зовнішнього контуру керування (системи керування (СК) вищого рівня, ніж СК організму пацієнта), який одержує інформацію від ОРА й усього організму пацієнта та впливає на його ОРА, мінімізуючи відхилення поточного анатомічного статусу ОРА від правильного анатомічного статусу, керуючись теорією системної деструкції ОРА. Реабілітолог індивідуальним шляхом для кожного пацієнта згідно його індивідуальному динамічному малюнку деструкції протягом тривалого часу (від декількох днів до декількох років) планує й організовує в часі та просторі реконструктивні впливи на тканини організму за допомогою АРТ-пресингу: цілеспрямовано та системно усуває неанатомічні утворення (депозитарні структури й гіперструктури) в ОРА пацієнта, організовує й керує процесами обертання органічних 4 змін і відновлення правильного складу та властивостей тканин ОРА і форми його елементів, репозиціонує елементи ОРА на анатомічно правильні місця в просторовій конструкції. Процес реабілітації охоплений п'ятьома контурами негативного зворотного зв'язку, що забезпечують його стабільність, і складається з окремих сеансів, кожний з яких зачіпає все тіло пацієнта й включає системне діагностування ОРА; формування концепції сеансу СРТ відповідно до індивідуального динамічного малюнка системної деструкції ОРА та загального плану реабілітації пацієнта; складання попереднього плану сеансу СРТ на підставі поточного стану ОРА, всі х попередніх сеансів і мети поточного сеансу; здійснення корекції шляхом ітеративного застосування АРТ-пресингу відповідно до плану сеансу, який може коректуватися залежно від результатів впливу; оцінювання результатів сеансу СРТ із урахуванням його мети, стану тканин і стійкості ОРА; повернення до етапу системного діагностування ОРА у випадку, якщо є підстави для продовження сеансу СРТ; перехід на режим профілактики, якщо анатомічний статус ОРА близький до еталона, або призначення нового сеансу СРТ у протилежному випадку. Основне завдання СРТ - відновлення й підтримка правильного анатомічного статусу ОРА в цілому, а не усунення конкретних проявів системного деструктивного процесу. У міру наближення анатомічного статусу ОРА пацієнта до правильного анатомічного статусу відновлюються правильні склад і властивості тканин ОРА, зникають неанатомічні навантаження в ньому, елементи ОРА займають правильне положення в просторовій конструкції, у тому числі, і міжхребцеві диски, але для цього потрібен, як правило, тривалий час. Однак грижа міжхребцевого диска - це гостре й надзвичайно небезпечне явище, що вимагає швидкої реакції, тому проходження повного курсу реабілітації за допомогою СРТ у таких випадках занадто важке для пацієнта через важкі клінічні прояви, які необхідно ліквідувати в найкоротший термін. У той же час, СРТ має повний набір необхідних засобів для безпосереднього вирішення в короткий термін задачі пропонованої корисної моделі: вона дозволяє дезінтегрувати депозитарні гіперструктури, відновлювати правильні склад і властивості тканин ОРА й правильне просторове положення його елементів. Поставлена задача вирішується шляхом спрямованого застосування СРТ для зняття неанатомічних навантажень із ушкодженого диска та прилеглих хребетних стр уктур, репозиціонування зміщених елементів хребта на анатомічно правильні позиції, відновлення повноцінного кровопостачання й іннервації диска і прилеглих тканин, що призводить до обертання органічного переродження його тканин і відновленню їхнього правильного складу й властивостей. Таким чином, усуваються причини грижі - і диск вертається до свого правильного просторового положення. Пропонований спосіб може застосовуватися при будь-якій локалізації міжхребцевих гриж, дозволяє одержувати стійкий позитивний ефект і уникати оперативного втручання. 5 25035 Приклад Пацієнт Х.Р., 48 років, фермер. Скарги. Болі у попереку. Спочатку вони були тільки при навантаженні, потім постійні ниючі, підсилювалися при русі. Незабаром, під час нахилу його раптово простромив дуже гострий біль, після якого він так і не розігнувся до кінця. Тепер Х.Р. не може стояти рівно, хребет у нього сколіозований, рухатися не може, при кашлі й чиханні біль ще більше підсилюється. Спостерігається слабість у нижніх кінцівках, оніміння правої ступні. Х.Р. постійно приймає сильні анальгетики, однак це не збільшує обсяг р ухів і не придушує біль до кінця. Лікування в медичних установах. Х.Р. лікувався в госпіталі. При обстеженні (комп'ютерна томографія) виявлена протрузія диска на рівні L4-L5. Була запропонована операція, від якої пацієнт відмовився, тому що там же у відділенні госпіталю бачив хворих з важкими наслідками після подібних операцій. У стаціонарі приймав медикаментозне лікування, фізіотерапевтичні процедури, масаж, мануальну терапію, але ефекту не одержав, рухова функція не відновилася, сила болю лишилася колишньою. Х.Р. без сторонньої допомоги руха тися не може, живе на знеболюючих уколах. Хвороба триває вже 6 місяців. Додатково є аритмія серця, гіпертонія, AT 190/100. Відхилення в серцевосудинній системі почалися одночасно з основним захворюванням. Первинна діагностика. На прийом Х.Р. внесли родичі. Права нога не діє й утримується в зігнутому стані. Поперековий лордоз відсутній, спостерігається сильний набряк м'язів усього тіла. М'язи частково атрофовані. Нахилятися не може через сильний біль. При пальпації поперекового відділу хребта з'являється різкий біль, який іррадіює у хвор у ногу. На томограмі, крім грижі диска L4-L5, видні ще дві грижі L2-L3, L5-S1, але в описі про них не сказано, тому що вони менше основної, яка закриває одну третину просвіту хребетного кана Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 6 лу. Спостерігається зміщення грудної клітки, ребер, таза, тазостегнових суглобів. Реабілітація. Перший сеанс СРТ проводився в положенні сидячи, хворий лягти не зміг. Ми почали знімати набряк і злегка повернули грудну клітку й таз у правильному напрямку. Х.Р. відразу ж випрямив ногу й почав на неї опиратися, але йти самостійно ще не зміг, хоча біль майже зник. Через тиждень він увійшов у кабінет самостійно. На другому сеансі процедури проводилися вже в положенні лежачи, і нам вдалося репозиціонуванням грудної клітки й таза домогтися значного зменшення неправильних навантажень, що впливають на хребет. Така можливість з'явилася внаслідок дезінтеграції депозитарної гіперструктури в районі спини й таза. Незважаючи на важкість неврологічної симптоматики, пацієнт відновився дуже швидко. На 7му сеансі, він заявив, що почуває себе здоровим, після 9-го він вже приступив до роботи, став господарювати та, за його словами, вже зміг пішки обходити найбільш важливі ділянки робіт і віддавати потрібні розпорядження, став вникати в потреби своєї ферми, тому що до цього через сильний біль йому було все байдуже. Оскільки його землі займають 2000га, він щодня об'їжджає їх на машині й вільно керує нею, хоча до проведення СРТ це було зовсім неможливо через слабість і оніміння правої ноги. Одночасно з поперековим, ми працювали також із шийним і грудним відділами хребта. У цьому районі нами була виявлена монолітна депозитарна гіперструктура, що о хоплювала шию, обидві руки й весь плечовий пояс. Очевидно, там теж були грижі, тому що при первинному огляді спроба прощупати хребці цих відділів призводила до різкої судороги м'язів правої руки й підйому артеріального тиску. Коли ця гіперструктура розпалася, тиск нормалізувався, зникла також аритмія. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601