Спосіб диференційної діагностики функціонального стану печінки у нащадків, отриманих від алкоголізованих попередників, в експерименті

Спосіб диференційної діагностики функціонального стану печінки у нащадків, отриманих від алкоголізованих попередників, в експерименті шляхом дослідження сироватки крові і біоптату печінки тварин, який відрізняється тим, що одно 3 25183 тварини утримувалися в стандартних умовах віварію Одеського державного медичного університету. Алкоголізація тварин проводилася за методом вільного вибору з використанням 5%-го водного розчину спирту та води, який, на думку більшості авторів, є одним із найбільш адекватних щодо відтворення алкогольної хвороби. Тварин розміщували в індивідуальних клітках площею 20×30×15 см, оснащених мірними поїлками з 5%-м водним розчином спирту та водою, які щодня міняли місцями. Пристрасть до алкоголю вважали набутою тоді, коли тварини стабільно віддавали перевагу водному розчину спирту, а його добове вживання не підлягало різким коливанням. Відбір самок для запліднення та визначення першого дня вагітності проводили за методом отримання тварин з точно датованим терміном вагітності [3]. Із отриманих нащадків за віковим цензом було сформовано такі групи: 1) 1-місячні щурята; 2) 3-місячні щурята; 3) 6-місячні щури; 4) 12-місячні щури; 5) 24-місячні щури. Щурів забивали під ефірним наркозом шляхом декапітації. Кров збирали до попередньо оброблених гепарином мірних пробірок. Після розтину черевної порожнини вилучали печінку й готували з неї гомогенат. Сироватку крові та гомогенат використовували для визначення вмісту мало-нового діальдегіду та дієнових кон'югатів. У таблиці 1 показаний вміст дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду в сироватці крові та печінці алкоголізованих самців і самок щурів, М±m; n=10; нмоль/мл, г. Таблиця 1. Умов и досліду самки самці самки самці Печінка Сиров атка ДК МДА ДК МДА Контроль 6,9±0,4 8,5±0,6 3,1±0,2 4,6±0,3 5,2±0,3 6,8±0,7 2,5±0,1 3,3±0,4 Алкоголізов ані тв арини 11,6±0,7 15,3±1,1 4,7±0,5 7,4±0,6 7,3±0,6 10,3±0,9 3,3±0,2 4,8±0,8 Було встановлено, що за фізіологічних умов існування у ста тевозрілих самців і самок спостерігаються досить істотні відмінності між вмістом малонового діальдегіду у печінці та сироватці крові. Так, наприклад, вміст дієнових кон'югатів у печінці здорових щурів був на 24,7% нижчим від аналогічних показників у здорових самок, а у сироватці крові - на 19,4%. Цим же часом вміст малонового діальдегіду у печінці та сироватці крові у здорових самців-щурів був нижчим, ніж у самок, відповідно на 20,0 і 28,3%. Досить показовими були зміни вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду у сироватці крові та печінці алкоголізованих статевозрілих самців і самок. Так, наприклад, у самок у печінці та сироватці крові вміст дієнових кон'югатів збільшувався порівняно з показниками контролю відповідно на 67,8 і 50,7%. У цих тварин кількість малоно 4 вого діальдегіду у печінці відносно одновікового контролю дорівнювала 179,9%, а у сироватці крові - 61,1%. При дослідженні вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду в алкоголізованих статевозрілих самців було виявлено, що у печінці він переважав рівень контролю відповідно на 40,4 та 52,2%, що, в свою чергу, було вірогідно нижчим за показники в одновікових самок. У сироватці крові алкоголізованих самців спостерігалося також збільшення вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду порівняно з одновіковим контролем на 30,6 та 45,6%, що водночас було вірогідно нижчим, ніж показники у самок. Таким чином, наведені результати досліджень свідчать про те, що інтенсивність нагромадження дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду в алкоголізованих самок була вірогідно вищою як у печінці, так і в сироватці крові порівняно з аналогічними показниками в одновікових інтактних самок і одновікових алкоголізованих самців. Досить цікавими були результати вивчення вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду у самців і самок, отриманих від алкоголізованих попередників (табл.2) M±m; n=10. Встановлено, що у печінці одномісячних самок, отриманих від алкоголізованих попередників, вміст дієнових кон'югатів і мало-нового діальдегіду у печінці та сироватці крові вірогідно переважав показники одновікового контролю. У самців цього віку, попередники яких тривалий час вживали алкоголь, показники вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду у печінці та сироватці крові практично не відрізнялися від аналогічних значень одновікового контролю. При подальших дослідженнях було встановлено, що у 3-місячних самок, отриманих від алкоголізованих попередників, вміст дієнових кон'югатів у печінці та сироватці крові вірогідно зростав як щодо показників попередньої вікової групи, так і стосовно контролю, перевершуючи його відповідно на 25,8 і 30,2%. Вміст дієнових кон'югатів у печінці та сироватці крові цих самок також вірогідно переважав аналогічні значення одновікового контролю. На даному етапі досліджень також було виявлено, що вміст дієнових кон'югатів у печінці та сироватці крові самців також вірогідно збільшувався відносно показників одновікового контролю і щодо останнього відповідно дорівнював 118,3 і 117,7 %. Одночасно у печінці та сироватці крові самців цього віку спостерігалося вірогідне збільшення вмісту малонового діальдегіду відносно показників у інтактних тварин. Таблиця 2. Вік Умов и твадосліду рини, м/с Контроль 1 3 6 12 24 Вміст продуктів ПОЛ Печінка Сиров атка кров і ДК МДА Самки 8,3±0,7 9,8±1,0 6,9±0,4 8,5±0,6 7,3±0,4 8,9±0,4 8,7±1,1 10,8±0,8 9,4±0,9 11,4±1,1 ДК МДА 3,9±0,3 3,1±0,2 3,2±0,3 3,7±0,4 4,3±0,6 5,2±0,6 4,6±0,3 4,6±0,4 5,4±0,6 6,0±0,9 5 25183 Продов ження таблиці 2 Дослід Контроль Дослід 1 3 6 12 24 1 3 6 12 24 1 3 6 12 24 9,6±0,7 11,6±1,2 4,6±0,3 6,1±0,8 8,7±0,6 11,0±1,2 4,0±0,5 5,9±0,7 10,2±1,1 12,5±1,3 4,6±0,6 6,6±0,7 12,9±1,3 15,7±1,4 5,4±0,7 8,0±0,5 14,4±1,6 17,7±1,3 6,8±0,8 9,4±0,9 Самці 5,7±0,5 7,2±0,6 2,9±0,2 3,5±0,3 5,2±0,3 6,8±0,7 2,5±0,1 3,3±0,4 5,0±0,5 6,7±0,5 2,3±0,1 3,0±0,2 6,8±0,9 8,5±0,6 3,2±0,2 4,2±0,5 7,5±0,8 9,8±1,0 3,7±0,4 4,7±0,5 6,2±0,5* 7,8±0,8* 3,0±0,2* 3,7±0,4* 6,2±0,6 8,1±0,9 2,9±0,4 4,0±0,5 6,2±0,3 8,5±0,8 3,0±0,2 4,0±0,5 9,3±0,6 11,7±1,2 4,4±0,3 5,9±0,6 11,1±0,9 14,6±1,2 5,4±0,6 6,9±0,7 Примітка. * - Р>0.05 стосовно контролю одного в іку та статі При обстеженні 6-місячних самок, отриманих від алкоголізованих попередників, було встановлено, що вміст дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду був вищим за показники в інтактних тварин відповідно на 39,4 і 40,1%, а у сироватці крові - на 42,3 і 43,3%. Дещо менші зміни виявлені у 6-місячних самців, отриманих від алкоголізованих попередників, у яких вміст дієнових кон'югатів та малонового діальдегіду у печінці та сироватці крові був значно нижчим порівняно з показниками одновікових самок, але тим же часом вірогідно переважав рівень контролю. Вивчення зазначених процесів у 12-місячних самок показало, що вміст дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду у печінці та сироватці крові вірогідно переважав не тільки показники в одновікових інтактних тварин, але і в усіх попередніх вікових групах. У 12місячних самців також спостерігалося збільшення вмісту продуктів ПОЛ, але виявлені зміни були значно меншими, ніж у самок. Подібна картина спостерігалась і у 24-місячних самців і самок, отриманих від алкоголізованих попередників. У тварин, отриманих від алкоголізованих перед спарюванням самців і самок, спостерігався більш високий вміст продуктів ПОЛ у печінці та сироватці крові порівняно з одновіковим контролем, за виключенням одномісячних самців, у яких Комп’ютерна в ерстка Н. Лисенко 6 він знаходився на рівні контролю. Наведені факти і зіставлення їх з існуючими літературними даними дозволяють висловити припущення про те, що в поколінні самців і самок, попередники яких були алкоголізованими, інтенсивність ПОЛ знаходиться на більш високому стаціонарному рівні і може бути ознакою зниження ендогенної неспецифічної резистентності організму. Таким чином, дослідження показали, що: 1. За фізіологічних умов існування у статевозрілих самок вміст дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду в печінці крові був вірогідно вищим від аналогічних значень в одновікових самців. 2. Тривале вживання алкоголю призвело у статевозрілих самців і самок до підвищення в печінці та сироватці крові вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду порівняно з одновіковим контролем. 3. Вживання тривалий час алкоголю статевозрілими самцями і самками перед спарюванням спричинило вірогідне збільшення вмісту дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду в печінці та сироватці крові їх нащадків на всі х етапах постнатального онтогенезу порівняно з показниками в інтактних тварин. В порівнянні з найближчим аналогом, запропоноване технічне рішення дозволяє підвищити вірогідність визначення ступеню ураження алкоголем нащадків, отриманих від алкоголізованих попередників, а також диференціювати успадковану алкогольну залежність самців і самок (нащадків) для розробки адекватної тактики їх лікування. Література: 1. Далматова Л.С., Ромашина В.В. особенности изменения активности антиоксидантных ферментов в различных типах лейкоцитов крови у больных хроническим алкоголизмом // Патол. физиология и эксперим. терапия. - 2003. -№2. -С.1719. 2. Загоренко Б.А. Иммуногенетическая предрасположенность к хроническому алкогольному панкреатиту // Врач. практика. -2002. -№3. -С.99101. 3. Кузьменко В.А., Напханюк В.К. Стан глутатіонової протиперекисної системи тканин сім'яників щурів-самців першого покоління, отриманих від алкоголізованих попередників // Вісн. морськ. медицини. - 2003. - №4. - С.92-96. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601