Антимікробний засіб з імуностимулюючою дією

Винахід відноситься до медицини, а саме фармакології, і може бути використаний як бактерицидний і фунгіцидний засіб з імуностимулюючою дією в фармакотерапії захворювань, що проходять з імунодефіцитом. Відоме застосування фенікаберану (2-феніл-3карбетокси-4-диметиламінометил-5оксибензофурану гідрохлориду) як спазмолітичного, коронаророзширюючого і бронхолітичного засобу, а також як засобу, що покращує мікроциркуляцію (1, 2). Задачею винаходу являється застосування 2феніл-3-карбетокси-4-диметиламінометил-5оксибензофурану гідрохлориду (фенікаберану) як антимікробного засобу з імуностимулюючою дією. Поставлена задача вирішується шляхом застосування відомого препарату 2-феніл-3карбетокси-4-диметиламінометил-5оксибензофурану гідрохлориду (фенікаберану) за новим призначенням як антибактеріального і фунгіцидного засобу з імуностимулюючою дією для лікування гнійно запальних процесів, викликаних мікроорганізмами, в тому числі й антибіотикостійкими штамами. Запропонований засіб "Фенікаберан" (2-феніл3-карбетокси-4-диметиламінометил-5оксибензофуран гідрохлорид) має вигляд білого кристалічного порошку добре розчинного у воді. Форма випуску - таблетки по 20мг, та ампули по 2мл 0,25% розчину. Застосовується як спазмолітичний, коронаророзширювальний, бронхолітичний препарат, а також як засіб, що покращує гемомікроциркуляцію. 1. Антимікробна і фунгіцидна дія фенікаберану. 1.1. Антибактеріальну і фунгіцидну дію фенікаберану вивчали методом дворазових серійних розведень в рідкому поживному середовищі по відношенню до еталонних штамів мікроорганізмів, а також в дослідах на моделях гнійно-запальних захворювань у лабораторних тварин. Для порівняння антимікробної активності фенікаберан було взято: бензилпеніцилін, ампіцилін, гентаміцин, цефазолін, нітрофунгін. Як випливає з поданих в табл.1 даних, фенікаберан володіє широким спектром антимікробної дії, пригнічуючи ріст та розвиток кокової, паличкової, спорової та грибкової мікрофлори в концентраціях 20 - 1250мкг/мл. Найбільш чутливі до нього стафілококи та деякі спороутворюючі культури Bacillus subtilis, МБцК і МБсК по відношенню до них склали відповідно 20 40 і 9,5 - 19мкг/мл. Помірно чутливі до препарату кишкова паличка, клебсієли, а також Candida albicans. Слабо чутливі псевдомонади. За шириною спектра протимікробної дії фенікаберан перевищує всі взяті для порівняння антибіотики. По величині протимікробної активності фенікаберан поступається перед бензилпеніциліном, ампіциліном, але перевищує карбеніцилін і його можна порівняти з гентаміцином, цефазоліном у відношенні Staphylococcus aureus. У відношенні грамнегативної паличкової мікрофлори препарат перевищує напівсинтетичні пеніциліни і його можна порівняти з цефазоліном, стрептоміцином і гентаміцином. По протигрибковій активності його можна порівняти з нітрофунгіном. Таким чином, фенікаберан володів широким спектром антимікробної дії та високою отупінню активності по відношенню до стафілококів, спороутворюючої і деяких штамів грамнегативної мікрофлори. 2. Хіміотерапевтична ефективність фенікаберану на експериментальних моделях гнійно-запальних процесів. 2.1. Вплив фенікаберану на перебіг експериментальної пневмонії. Лікувальні якості фенікаберану порівняно з стрептоміцином та сіизаміцином досліджені в експерименті на щурах обох статей масою 200,0 250,0. Експериментальну пневмонію викликали шляхом інтратрахеального введення, добової культури Klebsiella pneumoniae №6 в дозі 6млрд. мікробних тіл. Лікування починали через 12 годин після інфікування. В дослідній групі тварини отримували фенікаберан з розрахунку 10мг/кг; контрольні тварини отримували стрептоміцин та сизоміцин відповідно в дозах 10000од/кг та 3мг/кг маси тіла. Лікувальні засоби вводили внутрішньом'язово в два прийоми. Доза фенікаберану склала біля 10% від ЛД50, яка являється умовно-терапевтичною. Для препаратів порівняння було взято середньотерапевтичні дози. Ефективність лікування оцінювали по виживанню та сумарній продовжуваності життя дослідних і контрольних тварин, виражених в щуроднях і процентному відношенні до максимально можливої тривалості життя для даного строку спостереження. Характеристика хіміотерапевтичної ефективності фенікаберану, стрептоміцину та сизоміцину відображена в табл.2. Аналіз приведених в табл.2 даних показав, що по виразності хіміотерапевтичного ефекту при експериментальній клебсієльозній пневмонії у щурів фенікаберан можна порівняти з сизоміцином, крім того, його ефективність перевищує ефективність стрептоміцину. 2.2. Вплив фенікаберану на перебіг стафілококової септицемії. Терапевтичну ефективність запропонованого засобу в даному дослідженні порівнювали з бензилпеніциліном. Стафілококову септицемію індукували у мишей вагою 18,0 - 21,0 шляхом внутрішньочеревного введення добової культури Staphylococcus aureus на агар-агарі, в дозі 2млрд. мікробних тіл. Лікування проводили через 22 години після зараження. Фенікаберан вводили піддослідним тваринам два рази на добу в дозі 5мг/кг, що складало близько 10% від дози ЛД50. Бензилпеніциліну натрійову сіль в дозі 25тис. од/кг, яку вводили в два прийоми. Ефективність лікування оцінювали як і в попередньому досліді. Одержані результати відображені в табл.3. Аналіз приведених в табл.3 даних показує, що фенікаберан володіє високою хіміотерапевтичною активністю при стафілококовій септицемії у мишей, ступінь вираженності якої порівнювана з бензилпеніциліном. 3. Імунотропний ефект фенікаберану. Імунотропні якості фенікаберану досліджені відповідно з методичними вказівками по експериментальному і клінічному випробуванню імуномодулюючої дії фармакологічних засобів, що не являються безпосередньо імуномодуляторами. Імунотропну активність фенікаберану оцінювали по показникам напруженості клітинного і гуморального імунітету, а також неспецифічної резистентності. В дослідах використані миші лінії C5L, C57BL (100), безпородні щурі (40). Препарат вводили тваринам в дозі 5 10мг/кг внутрішньом'язово два рази на добу, порівнюючи з тімаліном. Фенікаберан в дозах 5 - 10мг/кг маси при внутрішньом'язовому введенні імунізованим еритроцитами барана мишам, згідно з тестом визначення числа антитілоутворюючи х клітин в селезінці, активізував первинне антитілоутворювання порівняно з контролем на 40,4 - 43,1% (p < 0,05). Активізуючий вплив препарату на гуморальний імунітет підтвердився і в відношенні специфічного антитілоутворення у щурів, імунізованих бактеріальним антигеном. Так, на сьому добу після вакцинації клебсієльним антигеном титр антитіл у щурів незалежно від дози препарату визначався в розведенні 1 : 9. На 14 добу після вакцинації на фоні введення фенікаберану титр антитіл визначався в розведенні 1 : 12. У контрольних тварин в ці строки спостереження титр антитіл був меншим і складав відповідно 1 : 5,1 : 8. Таким чином, фенікаберан збільшував напруженість гуморального імунітету, що знайшло своє відображення в збільшенні специфічного і неспецифічного антитілоутворення. Фенікаберан в досліджуваних дозах в меншій ступені змінював напруженість клітинного імунітету, що виражалось реакцією Гіперчутливості сповільненого типу (РГСт) і трансплантант проти хазяїна (РТпГ). Так, маса лапки у дослідних мишей підвищувалась в залежності від дози фенікаберану на 11,2 ± 1,3% і 12,3 ± 1,6%, у контрольних тварин показник склав 8,1 ± 1,4%. Досліджуваний препарат за своєю здатністю активувати T-лімфоцити поступався перед тималіном, під дією якого індекс реакції складав 13,7 ± 1,5%. Та ж картина спостерігалась при аналізі РТпГ. Фенікаберан в досліджуваних дозах стимулював розвиток реакції. Більш виражений вплив на Tлімфоцити препарат справляв в дозі 10мг/кг. Вплив фенікаберану на деякі показники T і Bклітинної активності приведені в табл.4. При дослідженні впливу фенікаберану на деякі показники неспецифічної резистентності встановлено, що препарат підвищує їх активність (табл.5). Як показано в таблиці, фенікаберан в дозі 5мг/кг достовірно підвищує активність лізоциму, Bлізинів і фагоцитозу та загальної реактивності організму. Препарат в дозі 10мг/кг в більшій ступені стимулює активність B-лізинів, та фагоцитоз. Фенікаберан в дозах, які використовуються (5 10мг/кг), перевищує тималін (1мг/кг) по здатності потенціювати B-лізини, фагоцитоз і ЗІРО. БАС під дією препаратів, що вивчались, суттєво не змінювалась, хоча і спостерігалась тенденція до її підвищення порівняно з контролем. Таким чином, експериментальні дані показують, що фенікаберан в добових дозах 5 - 10мг/кг володіє імунотропною дією. Його дія спрямована на посилення переважно гуморального імунітету і в меншій мірі на клітинну ланку. Фенікаберан активізує антитілоутворення, збільшуючи в селезінці число антитілоутворюючи х клітин, секретуючих Ig M, що являється ознакою напруженості антимікробного імунітету. Нарівні з цим препарат володіє здатністю підвищувати активність неспецифічних факторів захисту як гуморальних (лізоцим, БАС, B-лізини), так і клітинних (фагоцитоз). Резюме. Таким чином, результати проведених досліджень вказують на те, що фенікаберану притаманні антибактеріальні, фунгіцидні та імуностимулюючі якості. Препарат володіє широким спектром протимікробної дії і здатністю стимулювати гуморальний імунітет, а також підвищувати неспецифічну резистентність організму. Сук упність виявлених ефектів забезпечує виражену активність препарату при експериментальних гнійно-запальних процесах. Заявлене технічне рішення відповідає критерію "Новизна", оскільки вперше доведені раніше невідомі якості фенікаберану - антибактеріальні, фунгіцидні, імуностимулюючі. Порівняльний аналіз з прототипом (бензилпеніцилін, ампіцилін, карбеніцилін, стрептоміцин, гентаміцин, цефазолін, сизоміцин) дозволяє встановити в заявленому лікувальному засобі слідуючі позитивні відмінності: 1. Фенікаберан володіє більш широким спектром дії і перевищує карбеніцилін, стрептоміцин, цефазолін і особливо бензилпеніцилін та ампіцилін. 2. На відміну від антибіотиків пеніцилінового, цефалоспоринового і аміноглікозидового ряду фенікаберан володіє фунгіцидною дією, яка порівнюється з специфічним протигрибковим препаратом - нітрофунгіном.