Спосіб прогнозування розвитку кардіопатії при подагрі

Спосіб прогнозування розвитку кардіопатії при подагрі, що включає оцінку метаболізму міокарда, 29007 Сутність способу полягає в тому, що розвиток кардіопатії при подагрі визначають шляхом оцінки метаболізму міокарда, зважаючи на рівень гонадотропного та статевих гормонів у крові, для чого вимірюють початковий рівень гормонів, потім вводять преднізолон з розрахунку 1-1,5 мг/кг маси і через 6 годин повторно вимірюють їх рівень, при цьому у випадку зниження вмісту ЛГ більш, як в 1,62 раз, підвищення рівня тестостерону більш, як в 1,15 рази, естрадіолу - більш, як в 3,8 рази і прогестерону - більш, як в 2,14 рази прогнозують розвиток кардіопатії при подагрі. Новим у способі, що пропонуєтьсяє те, що вимірюють початковий рівень гормонів, потім вводять преднізолон з розрахунку 1-1,5 мг/кг маси і через 6 годин повторно вимірюють їх рівень, при цьому у разі зниження вмісту ЛГ більш, як в 1,62 рази, підвищення рівня тестостерону більш, як в 1,15 рази, естрадіолу - більш, як в 3,8 рази і прогестерону - більш, як в 2,14 рази прогнозують розвиток кардіопатії при подагрі. Динаміка гонадотропного та статевих гормонів відображує зміни метаболізму міокарду за подагри, що дозволяє передбачити розвиток кардіопатії на більш ранніх етапах. Розробка способу, що пропонується, стала можливою завдяки вперше установленому авторами такому науковому факту. Згідно з морфологічним дослідженням, кардіопатія відтворюється в експерименті у 20-30% щурів, яким моделювали гіперурікемію (основний патогенетичний фактор подагри у людини). Це стало підставою для проведення різних біохімічних, морфологічних і фізіологічних досліджень, спрямованих на виявлення тих показників гомеостазу, які є найбільш інформативними в плані прогнозування відтворення гіперурікемії. В результаті такого аналізу установлено, що, по-перше, розвиток кардіопатії у експериментальних тварин з гіперурікемією характеризується порушенням метаболізму міокарда, про що тлумачили по зниженню активності ферментів енергоутворення (зокрема, сукцинатдегідрогенази, малатдегідрогенази, альфа-гліцерофосфатдегідрогенази і глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). По-друге, наявний високий ступінь кореляції (r=-0,76-0,87) між вмістом статевих гормонів у циркулюючій крові (прогестерону, тестостерону, естрадіолу) та активністю ферментів енергетичного метаболізму в міокарді, які вивчали за допомогою гістохімічних методів на кріостатних зрізах сердець тварин, виведених із експерименту. По-третє, у разі успішного моделювання гіперурікемії статистично вірогідно зростає внутрішньоклітинний вміст аденозину та цАМФ в таких відділах головного мозку - гіпоталамусі, гіпокампі та кіркових структурах. Це відбувається внаслідок високої активності ферменту пуринового обміну 51-н уклеотидази (51-НК). Більше того, введення цим тваринам преднізолону призводило до вибіркового підвищення активності ферменту 51-НК, тоді як активність ферменту аденозиндезамінази (АДЗА), що руйнує аденозин, не змінювалась. Оскільки аденозин перетворюється в цАМФ, а останній є посередником між сигналом з рецептора гонадотропоцита та внутрішньоклітинною відповіддю (у даному випадку - ендоцитоз гранул гормона), то зміни в крові вмісту ста тевих гормонів через 6 годин після введення преднізо лону в порівнянні з початковим рівнем відображає міць компенсаторно-пристосовних механізмів системи гіпоталамус, лімбічна система - гіпофіз - гонади. Таким чином, виявлено, що: 1) введення преднізолону переводить компенсаторно-пристосовні механізми в нейронах різних стр уктур головного мозку на новий стаціонарний рівень регуляції, а це, в свою чергу, робить маніфестним можливе спрямування змін рівня статевих гормонів в крові; 2) у разі підвищення вмісту прогестерону, тестостерону та естрадіолу в крові активність ферментів енергетичного метаболізму міокарда знижується, що дозволяє розглядати рівень статевих гормонів у крові в якості інформативного показника розвитку кардіопатії за подагри. Таким чином, сукупність істотних ознак способу дозволяє виключити травматичність способу. Реалізують спосіб таким чином - визначають метаболізм міокарда за рівнем гонадотропного та статевих гормонів, для чого: у пацієнта вранці беруть кров з ліктьової вени і в одержаній плазмі визначають вміст лютеінізуючого гормону (ЛГ), тестостерону (Т), прогестерону (П) і естрадіолу (Е) радіоімунним методом з використанням наборів Інституту біоорганічної хімії (Білорусія) і "International Cis" (Франція); - потім внутрішньовенно вводять 1-1,5 мг/кг маси преднізолону; через 6 годин беруть кров з ліктьової вени, повторно визначають вміст ЛГ та статеви х гормонів у плазмі й оцінюють їх динаміку в порівнянні з початковим рівнем. Якщо у пацієнта з подагрою вміст ЛГ знижується більш як, в 1,62 рази, підвищується рівень тестостерону більш як, в 1,15 рази, естрадіолу більш як, в 3,8 рази і прогестерону - більш як, в 2,14 рази то прогнозують розвиток кардіопатії при подагрі. Конкретними прикладами реалізації способу, що пропонується, можуть бути такі. Приклад 1 Хворого С., 41 року, інспектора ДАІ, госпіталізовано в ревматологічне відділення (№ історії хвороби 20880) зі скаргами на болі в суглобах обох стоп та лівому променево-зап'ястному суглобі, тупі болі в правій поперековій ділянці. Вважає себе хворим впродовж 6 років, коли вперше виник приступ ниркової коліки з відхожденням трьох уратних конкрементів. Через два тижні з'явилися виражені болі в 1-ому плюсно-фаланговому суглобі зліва, припухлість його, гіперемія та гіпертермія шкіри. Діагностовано подагру. Подалі суглобові кризи повторювалися неодноразово, а впродовж останнього року артралгії в гомілкостопних суглоба х стали практично постійними. На вушни х раковинах з'явились тофуси. Вживав нестероїдні протизапальні препарати та алопуринол. Обстеження: сечова кислота крові 820 мкмоль/л, кліренс сечової кислоти - 5,4 мл/хв, білок в сечі - 0,033 г/л, лейкоцити - 5500 в мкл, еритроцити - 2500 в мкл, незначна кількість уратів. Ультразвукове дослідження нирок - нирки звичайних розмірів, справа - тінь конкременту 25 мм в діаметрі, зліва конкремент 6 мм в діаметрі. Рентгенографія стоп - звуження суглобових щілин в 1-х плюснофалангових суглобах, кистьоподібні просвіти по типу "симптому пробійника", поодинока уз ура. Електрокардіографія - ритм синусовий, но 2 29007 рмальне положення електричної вісі серця, змін немає. Ехокардіографія - порожнини серця не розширені, клапани не змінені, скорочувальна здатність міокарда не порушена. Таким чином, кардіальної патології не виявлено. Діагноз, первинна подагра, хронічний артрит, загострення, уролітіазний тип нефропатії, периферичні тофусы. Виконано фармакологічний тест з метою оцінки динаміки гонадотропних та статеви х гормонів у крові. Рівень ЛГ - 9,2 МЕ/мл, Т - 7,0 нмоль/л, Е - 0,14 нмоль/л, П - 1,8 нмоль/л Після забору крові з ліктьової вени внутрішньовенно введено преднізолон (1 мг/кг маси тіла). Через 6 годин повторне дослідження гормонів: ЛГ - 15,6 МЕ/мл, Т - 7,1 нмоль/л, Е - 0,31 нмоль/л, П - 2,7 нмоль/л. Вираховували динаміку вмісту гормонів. Оскільки рівень ЛГ підвищився в 1,7 рази, Т - змінився в 1,01 рази, Е - зріс в 2,2 рази, П - збільшився в 1,7 рази, то можна було прогнозувати сприятливий перебіг подагри відносно кардіопатії. Протягом року хворий одержував алопуринол по 600-100 мг/добу. Повторне обстеження через 12 місяців: електрокардіографія - ритм синусовий, нормальне положення електричної вісі серця, змін немає. Ехокардіографія - порожнини серця не розширені, клапани не змінені, скорочувальна здібність міокарда не порушена. Значить, кардіальної патології не виявлено. Приклад 2 Хворого Д., 38 років, тесляра, госпіталізовано в ревматологічне відділення (№ історії хвороби 7754) зі скаргами на виражений біль в 1-м плюснофаланговому, гомілкостопному та колінному суглоба х зліва, менш інтенсивний біль у правому колінному суглобі, підвищення температури тіла до 38,5°С. Вважає себе хворим протягом 4 років, коли вперше виник артрит лівого 1-го плюснофалангового суглоба. Через 7-8 днів самопочуття поліпшилося, артралгії зникли і на протязі року почував себе практично здоровою людиною. Згодом виникла аналогічна суглобова криза. Вперше діагностовано подагру. З цього моменту загострення артриту виникали все частіше й частіше, залучаючи до патологічного процесу інші суглоби, а періоди їх подовжувалися. Нестероїдні протизапальні препарати та алопуринол, які він приймав, давали певний ефект. Обстеження: сечова кислота в крові - 780 мкмоль/л, кліренс сечової кислоти 6,8 мл/хв, білок в сечі - 0,06 г/л, лейкоцити - 25500 в мкл, еритроцити - 8500 в мкл, урати - все поле зору. Ультразвукове дослідження нирок - патології немає. Рентгенографія стоп - патології немає. Електрокардіографія - ритм синусовий горизонтальне положення електричної вісі серця, змін немає. Ехокардіографія - порожнини серця не розширені, клапани не змінені, скорочувальна здібність міокарда не порушена. Таким чином, кардіальної патології не виявлено. Діагноз: первинна подагра, інтермітуючий артрит, загострення, латеїпний тип нефропатії. Виконано фармакологічний тест з метою оцінки динаміки гонадотропних та статевих гормоніву крові. Рівень ЛГ - 9,1 МЕ/мл, Т - 7,2 нмоль/л, Е - 0,10 нмоль/л, П - 2,0 нмоль/л. Після забору крові із локтьової вени внутрішньовенно введено преднізолон (1 мг/кг маси тіла). Через 6 годин повторне дослідження гормонів: ЛГ - 5,3 МЕ/мл, Т - 9,36 нмоль/л, Е - 0,41 нмоль/л, П - 4,5 нмоль/л. Вираховували динаміку вмісту гормонів. Наявним було зниження рівня ЛГ в 1,72 рази, підвищення вмісту Т в 1,3 рази, Е - в 4,1 рази і П - в 2,25 рази, що дозволило прогнозувати розвиток кардіопатії. Впродовж року хворий одержував алопуринол по 600-100 мг/добу. Повторне обстеження через 12 місяців: електрокардіографія - синусова тахікардія, ознаки гіпертрофії лівого шлуночка та лівого передсердя, порушення внутрішньошлуночкової провідності; ехокардіографія - потовщення стінок аорти та мітрального клапану, розширення порожнини лівого шлуночка та лівого передсердя, реєструється систолічний регургітаційний потік в мітральному клапані, зниження скорочувальності міокарда. Значить, розвинулася кардіопатія. Досягненням технічного результату способу, що пропонується, є: виключення травматичності способу за високої вірогідності прогнозу (87,5%), що дозволяє передбачити розвиток кардіоміопатії та можливість своєчасного лікування даної патології на ранніх стадіях. За допомогою способу, що пропонується, обстежено 22 пацієнти. Результат прогнозу підтвердилися. Джерела інформації 1. Авторское свидетельство SU № 1686367 A1, G01N33/53. Способ диагностики кардиомиопатии. 2. Авторское свидетельство SU № 1257522 A1, G01N33/68. Способ прогнозирования сердегной недостаточности послеоперационного периода при пороке сердца. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 34 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3