Самофіксуючий протез кровоносної судини

29146 Винахід відноситься до медицини, а саме - судинної хірургії і торкається безпосередньо удосконалення конструкції самофіксуючого протезу кровоносної судини. Відомий протез кровоносної судини, що містить гнучкий каркас і зв'язаний з дистальним його кінцем фіксуючий елемент (а.с. СРСР № 1217402, А61F2/06, 1984). Недоліком цього протезу є обмежені його можливості; зокрема, він не здатний для хірургічного лікування аневризми черевної або грудної аорт. Найбільш близьким за технічною суттю і досягнутим результатом по відношенню до пропонуємого технічного рішення є самофіксуючий протез кровоносної судини, що містить трубчатий каркас з тканого пористого матеріалу і закріплені усередині його з обох кінців фіксуючі елементи (а.с. СССР № 1781883, A61М29/00; A61F2/06, 1987). Даний протез використовують для дистанційного ендопротезування уражених сегментів судини, у тому числі черевної і грудної аорт. Особливістю дистанційного ендопротезування кровоносної судини є необхідність монтажу протезу у транспортний катетер (гнучку трубку), який вводиться у зборі з протезом у протезуємий сегмент судини. Враховуючи обмежені поперечні розміри катетера, каркас протезу виконується тонкостінним, у два і більше рази меншим ніж товщина каркасу класичного протезу, так щоб він займав якомога менший об'єм у внутрішній порожнині катетера. При лікуванні аневризм аорти при установленні відомого протезу периферійні частки його з фіксуючими елементами розташовуються на незмінних сегментах аорти, в той час як середня частина каркасу протезу - у зоні розширення аорти (аневризми) і не контактує з її стінками. Під тиском крові тонкостінний каркас у середній його частині зазнає значне гемодинамічне навантажування, що створює погрозу розриву цього сегменту протезу. Це знижує надійність використання відомого протезу. Завдання сучасного винаходу полягає у створенні самофіксуючого протезу кровоносної судини, котрий має підвищену міцність на розрив його каркасу у зоні максимального гемодинамічного навантажування, а тим самим, підвищеною надійністю його використання. Поставлене завдання вирішується тим, що у самофіксуючому протезі кровоносної судини, що містить трубчатий каркас з тканого пористого матеріалу і закріплені усередині його з обох кінців фіксуючі елементи, відповідно до винаходу каркас у середній частині виконаний з потовщенням. Останнє виконано у вигляді додаткового каркасу, коаксіально встановленого відносно основного та з'єднаного з ним. Потовщення на каркасі при цьому виконано за розміром, що забезпечує співвідношення: l≥2m, де: l - розмір потовщення у середній частині каркасу по нормалі до його вертикальної осі; m - товщина периферійних кінців каркасу. Порівняння пропонуємого технічного рішення з прототипом свідчить, що новими ознаками тут є наступні: 1. Виконання на каркасі у середній його частині потовщення. 2. Виконання потовщення у вигляді додаткового каркасу, коаксіально встановленого відносно основного та з'єднаного з ним. 3. Виконання потовщення у середній частині каркасу за розміром, що забезпечує співвідношення: l≥2m, де: l - розмір потовщення у середній частині каркасу по нормалі до його вертикальної осі; m - товщина периферійних кінців каркасу. Здійснення на каркасі у середній його частині потовщення підвищує поперечні розміри цієї частини каркасу, а тим самим, міцність на розрив його у зоні максимального гемодинамічного навантажування, тобто у області аневризми аорти. Наявність потовщення на каркасі при цьому не відображається на умовах монтажу його до транспортного катетера, так що визначними елементами тут є периферійні частки каркасу, де розташовані фіксуючи елементи. Виконання потовщення у вигляді додаткового каркасу, коаксіально встановленого відносно основного та з'єднаного з ним, спрощує процес виготовлення протезу, так як не потребує використання спеціальної технології виготовлення каркасу. Виконання потовщення на каркасі за розміром, що забезпечує співвідношення: l≥2m, дозволяє використовувати у якості потовщення додаткового (одного або кількох) каркасу і забезпечує необхідну міцність його на розрив у небезпечному перерізі. Рішень зі схожими ознаками у патентному шуканні не встановлено. Це дозволяє зробити висновок, що пропонуєме технічне рішення є новим та має винахідницький рівень. Винахід пояснюється кресленням, де на фіг. 1 зображений самофіксуючий протез кровоносної судини у розрізі; на фіг. 2 - те ж саме, варіант виконання потовщення на каркасі протезу у вигляді додаткового каркасу. Протез судини має трубчатий каркас 1 з тканого пористого матеріалу і закріплені усередині його за допомогою нитей 2 з обох кінців фіксуючі елементи 3. Останні виконані у вигляді зигзагоподібного дроту, згорнутого у циліндр. Каркас у середній його частині виконаний з потовщенням 4, за розміром, що забезпечує співвідношення: l≥2m, де: l - розмір потовщення у середній частині каркасу по нормалі до його вертикальної осі; m - товщина периферійних кінців каркасу. Потовщення 4 на каркасі може бути виконано у вигляді додаткового каркасу 5, коаксіально встановленого відносно основного 1 та з'єднаного з ним. Це спрощує процес виготовлення протезу. Наявність потовщення на каркасі підвищує його міцністні властивості у зоні дії максимального гемодинамічного навантажування, тобто у області аневризми аорти, що запобігає розриву каркасу і підвищує, таким чином, надійність використання протезу. 29146 Фіг. 1 29146 Фіг. 2